Виконання рішення

Голові Верховної Ради України
Русланові СТЕФАНЧУКУ
вул. Грушевського, 5, м. Київ, 01008

Члена Громадської ради при Міністерстві юстиції України
Ганни СКРИПКИ
[email address]
Доброго дня!

На підставі статей 1, 13, 19, 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року, які надають право звертатись із запитами до розпорядників інформації щодо надання публічної інформації, прошу надати наступну інформацію (наступні документи):

Шановні панове!

Висловлюю Вас своє шанування та звертаюся із наступним.

Україна посідає перше місце серед 50 європейських країн по кількості “довічників” без перспективи звільнення. Їх середня тривалість життя у тюрмі - менше 10 років.
На сьогодні нормами Кримінального Кодексу України не передбачено застосування умовно-дострокового звільнення чи заміни невідбутої частини покарання більш м'яким до осіб, засуджених до довічного позбавлення волі.
Засуджені довічно – це єдина категорія засуджених в Україні, які не можуть бути звільнені умовно-достроково, незважаючи на те, що таке звільнення давно успішно застосовується в інших цивілізованих країнах.
Проблема в Україні з року в рік стає гострішою з огляду на старіння “довічників”, неналежні умови утримання, неналежне надання медичної допомоги, що констатовано рішеннями Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ), результатами моніторингових візитів НПМ Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а особливо загострюється в умовах військової агресії російської федерації проти України.
Європейським судом з прав людини у рішенні «Пєтухов проти України (№ 2)» (заява № 41216/13), яке набуло статусу остаточного 09 вересня 2019 року, встановлено порушення статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) у зв’язку з тим, що покарання заявника у виді довічного позбавлення волі не підлягало скороченню.
Окрім цього є низка рішень ЄСПЛ, якими констатовані аналогічні порушення:
- у справі Старишко проти України від 15 жовтня 2020 року (заява № 61839/12);
- у справі Лопата та інші проти України від 10 грудня 2020 року (заява № 84210/17 та 23 інші);
- у справі Дембо та інші проти України від 11 березня 2021 року (заява № 2778/18 та 46 інших);
- у справі Фарзієв та інші проти України від 1 квітня 2021 року (заява № 63747/14 та 23 інші);
- у справі Байло проти України від 24 лютого 2022 року (заява №21848/20) та інші.

Відповідно до п.1 ст. 46 Конвенції та ст. 2 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, рішення ЄСПЛ є обов’язковими для виконання. Під виконанням рішення ЄСПЛ слід розуміти виплату відшкодування, а також вжиття державою додаткових заходів індивідуального характеру, спрямованих на усунення конкретного порушення, визначеного в рішенні Європейського суду, та заходів загального характеру, спрямованих на усунення підстави для надходження до Європейського суду аналогічних заяв проти України у майбутньому.
16 вересня 2021 року Конституційний Суд України (далі – КСУ) ухвалив рішення у справі щодо конституційних скарг Крупка Дмитра Володимировича щодо відповідності Конституції України частини 1 статті 81, частини 1 статті 82 КК, Костіна Володимира Володимировича, Мельниченка Олександра Степановича щодо відповідності Конституції України частини 1 статті 82 КК та у справі за конституційною скаргою Гогіна Віктора Івановича щодо відповідності Конституції України частини 1 статті 81 КК (справа про перегляд вироку особі, караній на довічне позбавлення волі). Цим рішенням суд визнав такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними) частина 1 статті 81, частина 1 статті 82 КК у тому, що вони унеможливлюють їх застосування до осіб, засуджених до відбування покарання у вигляді довічного позбавлення волі.
Зазначається, що через встановлення Європейським судом з прав людини факту порушення Україною статті 3 Конвенції на підставі того, що покарання у вигляді довічного позбавлення волі є покаранням без перспективи звільнення, та з урахуванням того, що частина 2 статті 28 Конституції України є тотожною статті 3 Конвенції, КСУ вважає, що встановлене КК довічне позбавлення волі як покарання без перспективи звільнення несумісне з вимогами Конституції України.
КСУ зобов'язав Верховну Раду України невідкладно навести нормативне регулювання, встановлене статтями 81, 82 Кримінального кодексу, відповідно до Конституції та даного рішення.
На сьогоднішній день ні рішення ЄСПЛ, ні рішення КСУ Україною не виконані.

Враховуючи вищенаведене, прошу Вас надати інформацію з приводу наступного:
1) які заходи загального характеру вживаються з метою виконання вищенаведених рішень ЄСПЛ та спрямовані на усунення підстави для надходження до Європейського суду аналогічних заяв проти України у майбутньому;
2) які заходи вживаються з метою виконання вищенаведеного рішення КСУ в частині нормативного регулювання та створення в Україні реальної перспективи звільнення від довічного позбавлення волі.

Також прошу залучити Громадську раду при Міністерстві юстиції України до підготовки відповідних проектів нормативно-правових актів на виконання вищевказаних рішень ЄСПЛ та рішення КСУ.

З повагою, член ГР МЮУ

Ганна Скрипка