Виплата вихідної допомоги держслужбовцям при ліквідації держоргану

Доброго дня!

На підставі статей 1, 13, 19, 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року, які надають право звертатись із запитами до розпорядників інформації щодо надання публічної інформації, прошу надати інформацію.

Так, відповідно до пункту 3 частини 3 статті 13 Закону України «Про державну службу» (далі – Закон), статті 20 Закону України «Про звернення громадян» прошу надати роз’яснення щодо застосування Закону та інших нормативно-правових актів у сфері державної служби у наступних правовідносинах.
Відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону підставою для припинення державної служби за ініціативою суб’єкта призначення є ліквідація державного органу.
Частиною четвертою статті 87 Закону встановлено, що у разі звільнення з державної служби на підставі пункту 1 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі середньої місячної заробітної плати.
Відповідно до частини другої статті 5 Закону відносини, що виникають у зв’язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до частини третьої статті 5 Закону дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України встановлено, що Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників;
Відповідно до частини першої статті 44 Кодексу законів про працю України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 1 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку;
Редакція статті 87 Закону, яка діяла до 25.09.2019 року, передбачала виплату державному службовцю вихідної допомоги у розмірі середньої місячної заробітної плати у зв’язку з ліквідацією державного органу.
Проект Закону про внесення змін до деяких законів України (№ 2260 від 11.10.2019 року), який прийнято вцілому 06.12.2019 року, передбачає внесення змін до частини четвертої статті 87 Закону, що дозволить знову виплачувати державному службовцю вихідну допомогу у розмірі середньої місячної заробітної плати у тому числі у зв’язку з ліквідацією державного органу.
Разом з тим, конструкція чинної редакції частини четвертої статті 87 Закону не містить слів «виключно», «тільки» і т.д., що може свідчити про відсутність прямої законодавчої заборони виплачувати державному службовцю вихідну допомогу у зв’язку з ліквідацією державного органу на підставі ч. 1 ст. 44 Кодексу законів про працю.
Це питання необхідно розглядати також у призмі неможливості обмеження існуючих прав і свобод.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Як зауважив Конституційний Суд України у рішенні від 17.03.2005 № 1-рп/2005, «згідно з Конституцією України ознаками України як соціальної держави є соціальна спрямованість економіки, закріплення та державні гарантії реалізації соціальних прав громадян, зокрема їх прав на соціальний захист і достатній життєвий рівень (ст. 46, 48), тощо. Це зобов’язує державу відповідним чином регулювати економічні процеси, встановлювати і застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян» (абз. 3 п.п. 4.1 п. 4 мотивувальної частини).

У рішенні від 11.10.2005 № 8-рп/2005 Конституційний Суд України вказав, що «в Україні як соціальній, правовій державі політика спрямовується на створення умов, які забезпечують достатній життєвий рівень, вільний і всебічний розвиток людини як найвищої соціальної цінності, її життя і здоров’я, честь і гідність. Утвердження та дотримання закріплених у нормативно-правових актах соціальних стандартів є конституційним обов’язком держави. Діяльність її правотворчих і правозастосовчих органів має здійснюватися за принципами справедливості, гуманізму, верховенства і прямої дії норм Конституції України, а повноваження — у встановлених Основним Законом України межах і відповідно до законів» (абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Відповідно до підпункту 4.1 рішення від 22 травня 2018 року № 5-р/2018 Конституційний Суд України зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України).
Конституційний Суд України в абзаці другому підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 вказав, що "верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо".
Згідно з юридичними позиціями Конституційного Суду України "одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями" (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010); "принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності" (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 20 грудня 2017 року № 2-р/2017).
На думку Конституційного Суду України, особи розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, тому часті та непередбачувані зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб.

Таким чином, прошу надати роз’яснення, враховуючи вищенаведене, щодо правомірності виплати державному службовцю при звільненні на підставі пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону вихідної допомоги у розмірі середньої місячної заробітної плати відповідно до пункту 1 частини першої статті 44 Кодексу законів про працю України.

У разі можливості, відповідь прошу надати у найкоротший строк.

З повагою,
Олена Брусенко