Запит на інформацію
Вих.№ ЗРС/43/006
Доброго дня!
Відповідно статті 16 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради Української РСР N 2148-VIII (2148-08) від 19.10.73 та статті 6 Загальної декларації прав людини, прийнятої та проголошеної резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року повідомляю, що я, автор даного документу - людина, яка проявляється в правовому статусі людина та є народ відповідно своєї волі.
Конституція України наголошує, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно статті 15 Загальної декларації прав людини я залишаю за собою усі вигоди прав громадянина держави та вимагаю поновлення, забезпечення реалізації та захисту закріплених міжнародними договорами, Конституцією та чинним законодавством моїх прав і інтересів громадянина.
Відповідно до ст. 17 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
Відповідно до ст. 53 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ніщо в цій Конвенції не може тлумачитись як таке, що обмежує чи применшує будь-які права людини та основоположні свободи, які можуть бути визнані на підставі законів будь-якої Високої Договірної Сторони чи будь-якою іншою угодою, стороною якої вона є.
Відповідно до с. 19 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права кожна людина має право на вільне вираження свого погляду. Це право включає свободу шукати, одержувати і поширювати будь-яку інформацію та ідеї, незалежно від державних кордонів, усно, письмово чи за допомогою друку або художніх форм вираження чи іншими способами на свій вибір.
Відповідно до ст. 5 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, ратифіковано Указом Президії Верховної Ради Української РСР N 2148-VIII (2148-08) від 19.10.73 ніщо в цьому Пакті не може тлумачитись як таке, що означає, що якась держава, якась група чи якась особа має право займатися будь-якою діяльністю або чинити будь-які дії, спрямовані на знищення будь-яких прав чи свобод, визнаних у цьому Пакті, або на обмеження їх більшою мірою, ніж передбачається у цьому Пакті.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. Це означає, що посадові особи не можуть використовувати статтю 19 Конституції України для ухилення від виконання зобов'язань тому, що ухиляння від виконання зобов'язань не передбачено жодним законом, оскільки самі закони приймаються виключно на основі Конституції України і мають на меті саме забезпечення прав гарантованих Конституцією України. А тому, якщо посадові особи, не можуть знайти відповідний закон або інструкцію, то мають запитувати у своєї юридичної служби, як краще і швидше виконати зобов’язання, або звертатись до Конституційного Суду України.
Згідно ч. 2 ст. 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Закон України «Про доступ до публічної інформації» визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес.
Відповідно до положень пункту 6 частини першої статті 3. Закону України «Про доступ до публічної інформації» право на доступ до публічної інформації гарантується юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
На підставі статей 1, 13, 19, 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року, які надають право звертатись із запитами до розпорядників інформації щодо надання публічної інформації, надати наступну інформацію (наступні документи):На підставі статей 1, 13, 19, 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року, які надають право звертатись із запитами до розпорядників інформації щодо надання публічної інформації, прошу надати наступну інформацію (наступні документи):
1) Чи дійсно конституційне право на освіту залежить від АІКОМ і реалізується виключно через АІКОМ ( що є порушенням, оскільки освітній закон нижче за ієрархією права від Конституції, а освіта є безумовною)?
2) Чи скасовано (заборонено) ведення обліку учнів на паперових носіях?
3) Чи заборонено закладам загальної середньої освіти вести класні журнали у паперовому вигляді? Якщо так - надати нормативно-правові акти, які забороняють ведення класних журналів в закладах середньої загальної освіти у паперовому вигляді.
З повагою,
Світлана
На Ваш лист повідомляємо таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи
державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи
зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що
передбачені Конституцією та законами України.
Частина перша статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації»
визначає, що публічна інформація – це відображена та задокументована
будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана
або створена в процесі виконання суб’єктами владних повноважень своїх
обов’язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у
володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної
інформації, визначених цим Законом.
Відповідно до положень пункту 1 постанови Пленуму Вищого адміністративного
суду України від 29 вересня 2016 року № 10 «Про практику застосування
адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації»
(далі – постанова Пленуму) визначальним для публічної інформації є те, що
вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та
знаходилась у володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників
публічної інформації. Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді
на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник
інформації не володіє запитуваною інформацією, але зобов’язаний нею
володіти.
Також звертаємо Вашу увагу, що відповідно до частини п’ятої статті 19
Закону України «Про доступ до публічної інформації» запит на інформацію
має містити: ім’я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу
електронної пошти, а також номер засобу зв’язку, якщо такий є; загальний
опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого
зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; підпис і дату за умови подання
запиту в письмовій формі.
Окрім того, звертаємо Вашу увагу, що відповідно до частини другої статті 2
Закону України «Про доступ до публічної інформації» цей Закон не
поширюється на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються
спеціальним законом, Законом України «Про звернення громадян». У зверненні
громадянина, відповідно до частини сьомої статті 5 Закону України «Про
звернення громадян», має бути зазначено прізвище, ім’я, по батькові, місце
проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження,
пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення
повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В
електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу,
на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші
засоби зв’язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при
надсиланні електронного звернення не вимагається.
Враховуючи зазначене, Міністерство освіти і науки України не має правових
підстав для розгляду Вашого листа відповідно до положень та вимог законів
України «Про доступ до публічної інформації» та «Про звернення громадян».
Принагідно зазначаємо, що Ви маєте право звернутися до Міністерства освіти
і науки України із запитом на інформацію або зі зверненням громадянина
відповідно до положень діючого законодавства.
[1]cid:image001.png@01D98D89.A4EBC0D0
пн, 11 серп. 2025 р. о 19:32 Світлана
<[2][FOI #149996 email]> пише:
Вих.№ ЗРС/43/006
Доброго дня!
Відповідно статті 16 Міжнародного пакту про громадянські і політичні
права, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради Української РСР N
2148-VIII (2148-08) від 19.10.73 та статті 6 Загальної декларації прав
людини, прийнятої та проголошеної резолюцією 217 A (III) Генеральної
Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року повідомляю, що я, автор даного
документу - людина, яка проявляється в правовому статусі людина та є
народ відповідно своєї волі.
Конституція України наголошує, що права і свободи людини та їх гарантії
визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає
перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і
свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно статті 15 Загальної декларації прав людини я залишаю за собою
усі вигоди прав громадянина держави та вимагаю поновлення, забезпечення
реалізації та захисту закріплених міжнародними договорами, Конституцією
та чинним законодавством моїх прав і інтересів громадянина.
Відповідно до ст. 17 Конвенції про захист прав людини та основоположних
свобод жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що
надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою
діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких
прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому
обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
Відповідно до ст. 53 Конвенції про захист прав людини і основоположних
свобод ніщо в цій Конвенції не може тлумачитись як таке, що обмежує чи
применшує будь-які права людини та основоположні свободи, які можуть
бути визнані на підставі законів будь-якої Високої Договірної Сторони чи
будь-якою іншою угодою, стороною якої вона є.
Відповідно до с. 19 Міжнародного пакту про громадянські і політичні
права кожна людина має право на вільне вираження свого погляду. Це право
включає свободу шукати, одержувати і поширювати будь-яку інформацію та
ідеї, незалежно від державних кордонів, усно, письмово чи за допомогою
друку або художніх форм вираження чи іншими способами на свій вибір.
Відповідно до ст. 5 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і
культурні права, ратифіковано Указом Президії Верховної Ради Української
РСР N 2148-VIII (2148-08) від 19.10.73 ніщо в цьому Пакті не може
тлумачитись як таке, що означає, що якась держава, якась група чи якась
особа має право займатися будь-якою діяльністю або чинити будь-які дії,
спрямовані на знищення будь-яких прав чи свобод, визнаних у цьому Пакті,
або на обмеження їх більшою мірою, ніж передбачається у цьому Пакті.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові
особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у
спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. Це
означає, що посадові особи не можуть використовувати статтю 19
Конституції України для ухилення від виконання зобов'язань тому, що
ухиляння від виконання зобов'язань не передбачено жодним законом,
оскільки самі закони приймаються виключно на основі Конституції України
і мають на меті саме забезпечення прав гарантованих Конституцією
України. А тому, якщо посадові особи, не можуть знайти відповідний закон
або інструкцію, то мають запитувати у своєї юридичної служби, як краще і
швидше виконати зобов’язання, або звертатись до Конституційного Суду
України.
Згідно ч. 2 ст. 34 Конституції України кожен має право вільно збирати,
зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в
інший спосіб - на свій вибір.
Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти
індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися
до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та
посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути
звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Закон України «Про доступ до публічної інформації» визначає порядок
здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що
знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших
розпорядників публічної інформації та інформації, що становить
суспільний інтерес.
Відповідно до положень пункту 6 частини першої статті 3. Закону України
«Про доступ до публічної інформації» право на доступ до публічної
інформації гарантується юридичною відповідальністю за порушення
законодавства про доступ до публічної інформації.
Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але
якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо,
хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику
з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік
строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту
належним розпорядником.
На підставі статей 1, 13, 19, 20 Закону України «Про доступ до публічної
інформації» від 13 січня 2011 року, які надають право звертатись із
запитами до розпорядників інформації щодо надання публічної інформації,
надати наступну інформацію (наступні документи):На підставі статей 1,
13, 19, 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13
січня 2011 року, які надають право звертатись із запитами до
розпорядників інформації щодо надання публічної інформації, прошу надати
наступну інформацію (наступні документи):
1) Чи дійсно конституційне право на освіту залежить від АІКОМ і
реалізується виключно через АІКОМ ( що є порушенням, оскільки освітній
закон нижче за ієрархією права від Конституції, а освіта є безумовною)?
2) Чи скасовано (заборонено) ведення обліку учнів на паперових носіях?
3) Чи заборонено закладам загальної середньої освіти вести класні
журнали у паперовому вигляді? Якщо так - надати нормативно-правові акти,
які забороняють ведення класних журналів в закладах середньої загальної
освіти у паперовому вигляді.
З повагою,
Світлана
-------------------------------------------------------------------
Будь ласка, використовуйте цю електронну адресу для всіх відповідей на
цей запит.
[3][FOI #149996 email]
Is [4][Міністерство освіти і науки України request email] the wrong address for Freedom of
Information requests to Міністерство освіти і науки України? If so,
please contact us using this form:
[5]https://dostup.org.ua/change_request/new...
Увага! Це повідомлення та будь-яка відповідь на нього будуть
опубліковані на сайті Доступу до Правди
-------------------------------------------------------------------
References
Visible links
2. mailto:[email address]
3. mailto:[email address]
4. mailto:[Міністерство освіти і науки України request email]
5. https://dostup.org.ua/change_request/new...
