Звернення від учителів-логопедів міста Нововолинська, Волинської області

Доброго дня!

На підставі статей 1, 13, 19, 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року, які надають право звертатись із запитами до розпорядників інформації щодо надання публічної інформації, прошу надати наступну інформацію (наступні документи):

Останнім часом у дошкільній освіті України спостерігається значне збільшення кількості дітей із порушеннями мовленнєвого розвитку. Серед них є діти з важкими порушеннями мовлення, яких відносять до категорії дітей з особливими освітніми потребами. Такі дошкільники зараховуються до спеціальних груп закладів дошкільної освіти для дітей із порушеннями мовлення на основі висновку ІРЦ (інклюзивно-ресурсного центру) про комплексну психолого-педагогічну оцінку їхнього розвитку.
Але серед дітей із порушеннями мовленнєвого розвитку є й такі, які не мають складного мовленнєвого дефекту. Це дошкільники із фонетико-фонематичним недорозвитком мовлення (ФФНМ – характеризується неправильною вимовою звуків, яка ускладнюється недостатньо розвиненим фонематичним сприйманням (слухом)), дислалією (вади вимови, що не пов’язані з недорозвитком фонематичного сприймання), які також потребують корекційного навчання з метою виправлення мовленнєвих вад. Відповідно до наказу МОН України «Про затвердження Порядку комплектування дошкільних навчальних закладів (груп) компенсуючого типу» від 27.03.2006 № 240/165 така категорія дітей зараховувалась у спеціальні групи з 4-х років терміном на 1 рік. На сьогоднішній день дошкільники з ФФНМ, дислалією залишились поза увагою. Вчителі-логопеди не мають змоги здійснювати з ними корекційно-розвивальної роботи, так як такі дошкільнята не підлягають зарахуванню до спеціальних груп закладів дошкільної освіти для дітей із порушеннями мовлення. Постає проблема: хто має надавати таким дітям кваліфіковану корекційну допомогу? Якщо діти із ФФНМ не отримають вчасно належної корекційної допомоги щодо подолання мовленнєвих вад, то це негативно позначиться на їхньому майбутньому навчанню у школі (навчаючись у першому-другому класах, вони не спроможні оволодіти без спеціальної логопедичної допомоги процесом читання і писання, що в логопедії називаються дислексія і дисграфія).
Крім того, на сьогоднішній день в Україні немає законодавчо врегульованої процедури відкриття на базі закладів дошкільної освіти логопедичних пунктів, бо нині існує лише Положення про логопедичні пункти системи освіти, затвердженого наказом МОН України від 13.05.1993 № 135, яке не наближене до потреб учителів-логопедів дошкільних логопунктів. Проаналізувавши змістовне наповнення «Положення…», можна зробити висновок щодо необхідності його удосконалення, адже форма, організація та зміст логопедичної роботи на шкільному та дошкільному логопедичному пункті дуже різняться.
Виходячи в вищевикладеного, звертаємось до Вас із проханням посприяти у вирішенні даної проблеми. На часі ми потребуємо законодавчої бази для врегулювання ситуації, що склалась і забезпечення рівного доступу до освіти усіх категорій дітей дошкільного віку з порушеннями мовлення.
З повагою учителі-логопеди закладів дошкільної освіти м.Нововолинська: Прокопюк В.П., Модік В.П., Ісько О.М., Пукіш О.О., Грицюк С.О., Пукіш А.В., Скубенік О.О., Давидюк Л.Р..

З повагою,

Вікторія