На думку Людмили Панкратової, юриста Інституту розвитку регіональної преси, найважливіше у кейсі «Миколаївські журналісти-розслідувачі проти благодійного фонду “Україна ХХІ століття”», те, як позивачі зуміли обґрунтувати, що благодійний фонд таки є розпорядником публічної інформації. А ще те, як журналістам вдалося аргументувати, що їхній запит має суспільний інтерес.
Рекомендуємо застосовувати цей досвід тим, хто запитує інформацію у приватних компаній та організацій, які не вважають себе розпорядниками публічної інформації, оскільки не є ані суб’єктами владних повноважень, ані юридичними особами, що фінансуються з бюджету.
Розповідає Людмила Панкратова:
Олег Оганов та Ярослав Чепурний з Центру журналістських розслідувань, Миколаїв, звернулися до суду про порушення їхнього права на інформацію: журналісти надіслали інформаційний запит у благодійний фонд «Україна ХХІ століття» Миколаївського національного аграрного університету, проте фонд не відповів, посилаючись на те, що не є розпорядником публічної інформації. Інтереси журналістів у цій справі представляв адвокат з мережі медіа-юристів Микола Гринишак.
Журналісти перевіряли підозру про те, що в цей фонд студенти сплачують гроші за те, щоб поновитися на навчанні у вузі.
У запиті йшлося про те, скільки благодійних надходжень фонд отримав з 2010 по 2014 рік, на які цілі було витрачено ці кошти, а також вони запросили штатний розпис фонду із вказанням заробітних виплат працівників.
Останнє запитання було продиктоване тим, що згідно з законом, благодійні фонди не мають права витрачати більше як 20% на оплату праці співробітників. Чи так це в даному випадку, журналісти і хотіли встановити.
Згідно з частиною 1 статті 13 закону «Про доступ до публічної інформації» розпорядниками є суб’єкти владних повноважень та юридичні особи, що отримують бюджетне фінансування, монополісти тощо. Під визначення розпорядників, перелічених у частині 1 ст. 13 благодійний фонд явно не підпадав.
Проте є ще частина 2 тої ж статті 13, яка формулюється так:
«До розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб'єкти господарювання, які володіють:
1) інформацією про стан довкілля;
2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту;
3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян;
4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією)».
Ми спиралися на пункт 4, тож нам довелося обґрунтовувати суспільну необхідність запитуваної інформації.
Щоб обґрунтувати суспільний інтерес, позивачі дібрали кілька публікацій з різних ЗМІ, де студенти внз скаржилися на цей благодійний фонд. Логіка журналістів була такою: студенти скаржаться, ми хочемо перевірити.
Наша сторона йшла чітко по схемі, прописаній в статті 29 закону «Про інформацію», яка визначає, що таке суспільний інтерес. У відповідності до ч. 2 ст. 29 Закону України «Про інформацію» предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов'язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.
Ми наголошували на тому, що є можливість введення суспільства в оману.
Суд погодився з нашим визначенням суспільного інтересу і нашими аргументами – публікаціями інших ЗМІ.
Він враховував те, що підставою для надання інформації є можливе порушення прав осіб, а саме студентів, у сфері благодійної діяльності та введення суспільства в оману стосовно цілей благодійної діяльності відповідача, оскільки могло йтися про отримання благодійних внесків від студентів не з метою надання допомоги з метою поновлення студентів у вузі після відрахування, переходу з денної на заочну форму навчання тощо.
Як на мене, тут головне слово «можливе». Суд погодився з тим, що навіть сумнів, навіть можливе порушення прав громадян уже є підставою для суспільного інтересу. А там, де є суспільний інтерес, в силу вступає частина 2 статті 13 закону «Про доступ до публічної інформації», незалежно від того, чи є юридична особа суб’єктом владних повноважень і чи фінансується її діяльність з державного бюджету.
Миколаївський окружний адміністративний суд зобов'язав Миколаївський місцевий Благодійний фонд підтримки розвитку освіти та науки «Університет ХХІ століття» надати відповідь на запит протягом п'яти робочих днів з дня набрання чинності рішення суду.
Переглянути рішення в судовому реєстрі
Відповідач оскаржив цю постанову в апеляції, але Одеський апеляційний адміністративний суд погодився з аргументами суду першої інстанції і залишив його рішення в силі.
Переглянути рішення в судовому реєстрі
Підготувала Леся Ганжа