Людмила Панкратова, юрист Інституту розвитку регіональної преси, вела справу про неправомірне обмеження в доступі до інформації журналістки Ірини Сєдової, Громадське радіо. На думку Панкратової, найважливіше у цьому кейсі є те, що суд прийняв рішення, спираючись на трискладовий тест, зазначивши, що відмова є недостатньо вмотивованою.

Розповідає Людмила Панкратова:

Журналістка Ірина Сєдова, Громадське радіо, подала до КП «Київський метрополітен» інформаційний запит, у якому просила надати копію документа – договору, укладеного між комунальним підприємством «Київський метрополітен» та ВАТ «ДОК-3» щодо врегулювання земельно-майнових питань та виплати компенсації ВАТ «ДОК-3», пов'язаних з будівництвом метро на Троєщину, а конкретно – метромосту через Дніпро.

Журналістка знала, що згідно з цим договором КП «Київський метрополітен» перерахував ВАТ «ДОК-3» 48 млн гривень. Вона хотіла уточнити, як витрачаються бюджетні кошти.

Проте «Київський метрополітен» відповів, що ці документи з обмеженим доступом, оскільки вони містять інформацію про суб’єктів господарських відносин.

Головним аргументом нашої сторони, сторони позивача,  було посилання на частину 5 статті 6 Закону «Про доступ до публічної інформації», у якій чітко визначено, що не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно.

Я раджу посилатися на цю статтю в усіх інформаційних запитах, що стосуються бюджетного фінансування.

Для нас цей кейс важливий тим, що Окружний адміністративний суд міста Києва прийняв рішення, спираючись на трискладовий тест – це нечасто допоки трапляється в українській судовій практиці.

Суд зазначив, що відмова є недостатньо вмотивованою. Що єдиною підставою для відмови є застосування трискладового тесту – доступ  може бути обмежено:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні (частина 2 статті 6 Закону).

Суд також спирався і на інші статті закону «Про доступ…» - зокрема обґрунтував, чому Київський метрополітен є розпорядником інформації, а отже, мусить давати відповіді на інформаційні запити (рекомендується усім, хто буде звертатися до Київського метрополітену), що інформація про розпорядження бюджетними коштами має на такі запити надаватися, про те, що обмеженню підлягає інформація, а не документ. Також суд розвінчав аргумент відповідача щодо того, що журналістка подала не запит, а звернення.

У результаті: суд не знайшов достатніх підстав для обмеження інформації, визнав протиправними дії комунального підприємства «Київський метрополітен» щодо відмови надати журналістці публічну інформацію та зобов’язав відповідача цю інформацію надати.

Цю справу слухали і в апеляції, яка залишила в силі рішення першої інстанції.

Переглянути рішення в судовому реєстрі

Записала Леся Ганжа