(с) oldkiev.ho.ua

Розповідь про те, як місто віддало історичний будинок на приватизацію, потім відібрало у власника по суду, а далі не знає, що з ним робити

Господарський суд Києва ще у 2009 році прийняв два рішення щодо будинку на вулицях Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/19 – одне по літері Б, друге по літері Ж – про викуп будинку у власність держави за ціною приватизації.

Б – за 398 161 грн, Ж – за 700 910 грн.

Треба сказати, що це рішення не унікальне, але досить рідкісне, коли суд відбирає історичну пам’ятку в недолугого власника.

09.09.1999 р. Подільська районна рада Києва, у власності якої знаходився будинок, вирішила його приватизувати.

16.02.2000 р. між представництвом Фонду державного майна України в Подільському районі Києва і ТОВ «Пром-Експо» укладено договір купівлі-продажу будинку з літерою «Б» за ціною 398 161 грн. і з літерою «Ж» за 700 910 грн.

(с) oldkiev.ho.ua

У договорі йдеться про те, що об’єкт приватизації є нововиявленою пам’яткою історії та культури,  а також про відповідальність власника за її збереження: «Згідно до п. 7.3 Договору за невиконання правил охорони, використання, обліку і реставрації пам’яток історії та культури, порушення режиму зон їх охорони, а також інші порушення законодавства про охорону і використання пам’яток, покупець несе кримінальну, адміністративну та іншу відповідальність згідно із законодавством України».

До того ж ТОВ «Пром-Експо» підписало охоронне зобов’язання № 288 на літеру «Б» і № 289 на літеру «Ж» від 01.10.1999 р, у яких зобов’язалось: забезпечувати режим утримання пам’ятки, проводити ремонтно-реставраційні, консерваційні роботи за термінами, передбаченими п. 18 охоронних зобов’язань (п. 4 охоронних зобов’язань), підтримувати пам’ятку і все пов’язане з нею майно в належному санітарному, протипожежному і технічному стані (п. 5 охоронних зобов’язань), підтримувати територію пам’ятки облаштованою, не допускати використання цієї території під нове будівництво та інші господарські потреби, а також не робити ніяких прибудов до пам’ятки як ззовні, так і всередині, не вести будь-яких земляних робіт на території, прилеглій до пам'ятки, без спеціального письмового дозволу управління охорони пам’яток історії, культури та історичного середовища м. Києва (п. 7 охоронних зобов’язань), своєчасно проводити підтримуючий поточний, капітальний ремонт пам’ятки по упорядкуванню, а також ремонтно-реставраційні роботи в терміни, передбачені у п. 18 охоронних зобов’язань (п. 14 охоронних зобов’язань).

З метою збереження пам’ятки та створення належних умов для її використання, ТОВ «Пром-Експо» зобов’язалось провести протягом 2000-2002 років ремонтно-реставраційні роботи будинку з урахуванням відтворення історичних фасадів за архівними даними у відповідності з погодженою управлінням охорони пам’яток документацією (п. 18 охоронних зобов’язань).

…А далі минуло 9 років.

 (с) Ігор Розкладай

29.10.2008 р. спеціалістами Головного управління охорони культурної спадщини і ДІАЗ «Стародавній Київ» провело візуальне обстеження технічного стану будинку на Волоській/Борисоглібській/Набережно-Хрещатицькій, 2/21/19 (літери Б, Ж).

Як встановлено обстеженням, на будинку надбудовано мансардний поверх, що здійснено згідно з проектом, узгодженим 10.02.2000 р. Головним управлінням охорони культурної спадщини.

Разом з тим збільшено площу забудови пам’ятки за рахунок перенесення капітальної стіни дворового фасаду на ширину прибудованих дерев’яних сходів, що змінило типологічно-планувальну структуру пам’ятки і збільшило площі будинку. На час проведення обстеження будинки було огороджено монтажним парканом, однак роботи не закінчені та не проводяться майже рік.

18.12.2008 р. за фактом умисного руйнування та пошкодження об’єктів культурної спадщини, у тому числі нежитлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/19 (літера Б), Генеральною прокуратурою України порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 298 Кримінального кодексу України.

Розглянувши справу, суд ухвалив рішення про викуп відповідно до ст. 21 Закону «Про охорону культурної спадщини» та ст. 352 Цивільного кодексу України,  яка формулюється так: «у разі невідкладної необхідності забезпечення умов для збереження пам’ятки позов про її викуп може бути пред’явлено без попередження. Викуплена пам’ятка переходить у власність держави. Викупна ціна пам’ятки визначається за згодою сторін, а в разі спору – судом».

Не погоджуючись з рішенням суду, ТОВ «Пром-Експо» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення  через те, що справу було розглянуто судом першої інстанції за відсутності ТОВ «Пром-Експо». Відтак, на думку «Пром-Експо», суд не мав можливості вивчити та оцінити належним чином докази, всебічно та об’єктивно дослідити всі обставини справи у їх сукупності, а тому виніс необґрунтоване та неправильне рішення.

Є лише невеличкий нюанс: через неявку відповідача суд першої інстанції переносився 5 разів – з 23.04.2009 року на 25.05.2009 року, потім на 22.06.2009 року, потім на 13.07.2009 року, і таки відбувся без участі відповідача 10.09.2009 року.

В апеляцію ТОВ «Пром-Експо» теж не з’явився. Причому двічі.

Чий будинок?

Першим власником садиби на вулиці Борисоглібській, 19/21 ще наприкінці XIX століття був купець Самофалов.

Його прізвище знаходимо у книзі «Старообрядчество города Киева и Киевской губернии» у переліку купців-старообрядців.

(с) Ігор Розкладай

Список мешканців вулиці фіксує, що у 1899 році цей будинок на розі з Волоською, №19, належав Самофалову, а от сусідній, №21, той, що на розі з Набережно-Хрещатицькою, генералу Малькову. Вже наступний перепис свідчить, що Самофалов відкупив усю садибу.

Очевидно, тоді будинок, який використовувався і як житлове, і як торговельно-складське приміщення, мав шанс стати класичною старовірською садибою, про яку у середині XIX ст. писав Салтиков-Щедрін, вказуючи на те, як поєднуються реалії життя тогочасної Російської імперії та старовірського побуту: «У богатых Клочьевых всё на европейский манер; если вы каким-нибудь образом не проникнете в тот отдаленный и всегда обращенный окнами во двор покой, в котором находится моленная, или в ту еще более отдаленную коморку, в которой несколько десятков лет заживо умирает какая-нибудь слепая «бабушка», если вам притом не укажет какой-нибудь услужливый чичероне на одиноко стоящую во дворе баню, в которой обитает пять-шесть дряхлых бездомных старух, то вы никогда не подумаете, что находитесь у раскольника. Полы парке, стены под мрамор, образов не много, сам хозяин беседует бойко и развязно, жена его в разговоре с вами допускает двусмысленности, а изредка и некоторую томность во взорах, при детях имеется гувернантка-англичанка».

Перед 1906 роком Самофалов продав садибу Давіду Хургіну та Арону Верозубу. До 1914 року в здвоєної садиби лишається один господар – Давід Хургін. Верозуби переїжджають в інший будинок по вулиці Волоській. Далі прізвище Верозубів з вулиці Волоської Гугл знаходить лише на одному сайті – «Бабин Яр». Що сталося з Давідом Хургіним і його торгівлею – невідомо.

За даними Київського міського БТІ первинна інвентаризація проводилася у 50-ті роки на замовлення житлового управління. Тобто у 50-ті будинок ще був житловим. А от що  далі – невідомо.

Згідно з офіційною відповіддю, в 2012 році старшим слідчим ОВС ГСУ МВС України проведено виїмку оригіналу інвентаризаційної справи. Зараз оригіналу справи у бюро немає.

Що далі?

Сергій Груздо, заступник директора Департаменту культури – начальник Управління збереження історичного середовища та охорони об’єктів культурної спадщини, розповідає, що зараз проблеми з реставрацією будинку полягають у нюансах реєстрації. «За нашими даними, власник десь за кордоном – навіть гроші за реприватизацію не було кому вручити», - розповідає Груздо.

 (с) Ігор Розкладай

За даними ЄДРПОУ, ТОВ «Пром-Експо» зареєстровано на Миколу Кушніру та ТОВ «Ружена», яка в свою чергу теж зареєстрована на Миколу Кушніра.

Крім «Ружени» і «Пром-Експо», на Миколі Кушнірі ще вісім ТОВ. Сім з усіх зареєстрованих на Кушніра ТОВ перебувають на обліку в органах доходів і зборів та не мають податкового боргу. Тобто є цілком живими.

Народна молва приписує цей будинок, як і цілий квартал довкола екс-депутату Київради Олександр Прогнімаку, проте підтверджень цьому ми не знайшли.

 

За словами юристів Управління збереження історичного середовища та охорони об’єктів культурної спадщини, попри виграний суд, держава не може навіть почати займатися цим будинком.

Головне – це проблема з реєстрацією будинку, яка полягає в тому, що немає технічних паспортів, які «Пром-Експо» нікому не повернуло.

БТІ може виготовити нові паспорти, але вже згідно з тими параметрами, які будівля має зараз – тобто після нищівної перебудови. Але це породжує нову проблему: ці нові параметри не збігатимуться з тими, що їх зафіксовано в рішенні суду.

На реєстрацію документи подавали три рази, але отримували відмову. Зараз управління звернулося до КМДА з проханням знайти розв’язання ситуації.

З проблемами реєстрації пов’язано і те, що гроші, які виділила КМДА на проведення ремонтно-реставраційних робіт  у цьому будинку на 2015 рік, а це 871 тис грн, також неможливо освоїти. Тож їх місто виділило, але наприкінці бюджетного року перекинуло їх на інші об’єкти.

Тільки проект консервації цієї будівлі, за словами Груздо, коштуватиме 600 тис грн, а проведення робіт, щоб «привести будівлю в порядок», потягне на всі 4 млн грн.

Але знову питання – під що робити проект? Це має вирішити власник – КМДА, а рішення власника немає.

«Звісно, можна було б недорого законсервувати ці руїни. Але рішення про те, що з ним робити далі, необхідно прийняти вже», - говорить Сергій Миколайович.

За його оцінками, у даному разі ідеться навіть не про історичну будівлю, а про одну стіну від історичної будівлі, яка має сумнівну архітектурну цінність. «Історичну – безперечно, а от архітектурну – сумнівно», - коментує Груздо.

Він вважає, що це потрібно враховувати, приймаючи рішення про те, що буде з будинком далі.

«Це може бути офісний центр, бібліотека, що завгодно, але це потрібно вирішувати, і робити проект, враховуючи, що йдеться – давайте відверто – про невиразну історичну споруду у хорошому історичному місці», - говорить очільник управління.

Він припускає, що місто може звернутися у даному питанні і до інвестиційних компаній. Але головне рішення: що робити з будинком? Як примирити його історичний статус та існування в просторі міста?

Без такого рішення і замовлення проекту, і пошук ресурсів буде марною справою.

Леся Ганжа, «Доступ до правди»

Фото з сайту oldkiev.ho.ua та Ігоря Розкладая 

 

Читайте також:

Будинок зі зміями: унікальний і занедбаний

Власники «Праги»: розділяй і добудовуй

Будинок Новікова на Подолі: справа про умисне вбивство  

Бульвар Шевченка, 34: Від Терещенків лишилися вітражне скло і металеві сходи