Вбивство 27-річного журналіста-розслідувача Яна Кучака та його нареченої сколихнуло Словаччину. Молоду пару, яка мала намір одружитись у травні, вбили у їхньому будинку в містечку Велка Мача неподалік Братислави. Журналісту вистрілили у груди, його дівчині – в голову.

Це призвело до масових протестів у Словаччині та спричинило переформатування уряду: міністр внутрішніх справ Словаччини і заступник прем’єр-міністра Роберта Фіцо Роберт Калиняк йде у відставку. 

Кучак працював в Aktuality.sk, провідному новинному порталі новин Словаччини. У співпраці з Проектом звітності з питань боротьби з організованою злочинністю та корупцією (OCCRP) він розслідував, діяльність одного із найбагатших та найжорстокіших італійських кримінальних синдикатів, Ndrangheta, що проник в його країну. Згідно з його розслідуванням, гроші ЄС могли потрапити в руки Ndrangheta через сільськогосподарські субсидії, надані Словаччині Брюсселем. Журналіст також виявив низку тривожних зв'язків між італійською «сім’єю» та словацькими чиновниками різних рівнів, здебільшого в правлячій партії SMER.

Причому тут запит?

Кучак отримав значну частину інформації для своїх розслідувань через запити на публічну інформацію (FOI).

Основна функція законів про свободу інформації (FOI), яка існує в більшості країн ЄС, полягає у забезпеченні громадян інформацією про дії уряду. Це вважається життєво важливим для функціонування демократичного суспільства. Але для того, щоб журналісти могли скористатися цими законами, вони мають ідентифікувати себе у державних відомствах, до яких вони надсилають запити.

Редактор Кучака Марек Вагович, який очолює слідчий відділ Aktuality.sk, каже, що Ян, як правило, дуже обережно працював з інформацією.

«Усі його проекти, замітки та докази були зашифровані. Ось чому я думаю, що інформацію про нього злили поліція, прокурори, суди або працівники офісів, на які він надсилав інформаційні запити, у яких було вказано його персональні дані, наприклад, домашню адресу», - сказав Вагович.

Погіршувало ситуацію те, що в тексті запиту Кучак мав тенденцію включати багато фонової інформації про історії, над якими він працював. Він вважав, що це збільшить шанси отримати інформацію, яку він шукає.

Ширша картина

Кучак не єдина людина в Словаччині, чию особисту інформацію передали об’єкту розслідування.

Дуже часто, тих стосовно кого було подано запит, інформують про це.

Борис Станкл, адвокат з Братислави, каже, що про один з його запитів було повідомлено особі, про яку він запитував, щодо іншого – то його доля була ще більш химерою. Коли Борис передзвонив і запитав, чи отримав розпорядник його запит, то його перепитали, як буде використано цю інформацію – чи на захист людини, яка фігурує у запиті, чи проти неїо. Коли Станкл відповів «проти», то йому здалося, що на тому кінці дроту зітхнули з полегшенням. «Гаразд, успіху вам, я надсилаю всю необхідну інформацію», - згадує Станкл відповідь чиновника.

Репортери говорять, що це загальна проблема в Європі та сусідніх країнах. Кілька партнерів OCCRP отримали дзвінки від людей, щодо яких вони робили розслідування, або від чиновників, які не погоджувалися надати їм запитувану інформацію.

Наприклад, Сербська Аниткорупційна агенція як правило інформує об’єктів запиту щодо того, що щодо них отримано запит на інформацію та запитує в них погодження на розповсюдження інформації про них. За словами Стефана Дойчиновача, редактора KRIK (партнера OCCRP), державні департаменти та земельні реєстри зливають інформацію об’єктам розслідування, підставляючи під удар не тільки результати розслідування, а й безпеку журналістів.

Аналогічна ситуація у Чорногорії. Один з партнерів OCCRP, який розслідував побудову готелів на заповідній території, якось отримав дзвінок від зацікавленої особи із запитанням, а чому він, власне, цікавиться цими бізнес-угодами. Та особа скзала, що отримала інформацію від Міністерства культури, звідки йому подзвонили і повідомили, що є інформаційний запит щодо нього.

…

Навіть у країнах ЄС є випадки передачі персональних даних потенційно небезпечним особам.

Під час розслідування в Італії (ІРПІ) проекту «Розслідування звітності» про незаконне ввезення наркотиків журналісти отримували телефонні погрози від контрабандистів, які їх переконували, щоб ті перестали лізти в їхній бізнес.

В ЄС не існує чітких норм про те, якими мають бути закони про доступ до інформації. Проте ясно, що вони мають включати таку норму, як безпека запитувача. Найкращий спосіб, вважають фахівці, це дозволити анонімні запити.

І хоча для Яна Кучака та його ні в чому не повинної нареченої ці зміни вже є запізніми, вони можуть захистити інших розслідувачів.

Підготувала Леся Ганжа

За матеріалами occrp.org