Ігорові зали

Віта Володовська, медіа-юристка ГО "Лабораторія цифрової безпеки"

Законодавство України не передбачає вимог щодо ведення обліку ігрових залів державних лотерей. Таким чином, жоден орган державної чи місцевої влади не зміг би надати запитану інформацію. Єдиним розпорядником, який би міг надати відповідні дані, є безпосередньо кожен окремий оператор державної лотереї. Оскільки Закон «Про державні лотереї в Україні» визначає, що регулювання лотерейної сфери в Україні здійснюється виходячи із принципів державної монополії на випуск і проведення лотерей, забезпечення потреб державного бюджету, прав і законних інтересів громадян, запитана інформація може бути віднесена до інформації про умови надання послуг та становити суспільну необхідність. Тобто, оператори державних лотерей є розпорядниками інформації.

Зважаючи на складність питання з точки зору аналізу повноважень органів влади у цій сфері, давати оцінку правомірності пересилання запиту іншим органам дуже складно. Мета обов’язку переслати запит належному розпоряднику, передбаченого частиною 3 статті 22 Закону «Про доступ до публічної інформації», полягає в першу чергу в тому, щоб пришвидшити розгляд запиту і скористатись тим, що первинний розпорядник може знати, в кого знаходяться потрібні документи. Водночас, помилка розпорядника при пересиланні запиту не повинна вважатись неправомірними діями, якщо тільки вона не пов’язана з тим, що розпорядник затягує розгляд запиту і сам володіє потрібною інформацією.

Варто зауважити, що пересилання КМДА запиту РДА мало під собою певне підґрунтя, адже, як показала одна із відповідей (Шевченківська РДА), РДА могли володіти інформацією щодо кількості залів комунальної власності, які були передані в оренду відповідним операторам. Водночас, така відповідь не повністю відповідає запиту, адже у ньому йдеться про всі зали, незалежно від форми власності. Тобто, у разі подання запиту щодо кількості відповідних залів, розміщених у об’єктах комунальної власності – РДА могли б бути належними розпорядниками.

Пересилання запитів до Міністерства фінансової політики також виглядає логічним, адже саме цей орган здійснює державну політику у сфері випуску і проведення лотерей. Водночас, як уже було зазначено, облік запитаної інформації регулятором не ведеться, тому запитана інформація відсутня у його віданні. Водночас, як орган, який формує державну політику у цій сфері саме Мінфін повинен був переслати запит належним розпорядникам інформації – операторам перерахованих у запиті лотерей.

Фактично, запитувачка отримала відповідь лише від оператора – Українська національна лотерея, яка не містила запитаної інформації щодо кількості «ігрових залів». Розпорядник порушив вимоги частини 2 статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», вказавши, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел – на сайті оператора.