Право на освіту

ЗВЕРНЕННЯ-ВИМОГА

Четверте вересня дві тисячі двадцять третього року

Ст.6 Загальної декларації прав людини 1948 року та ст.16 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права зазначає право людини на визнання її правосубʼєктності, де б вона не перебувала, тому я, Сергій Юрійович роду Євцихевич, користуюсь своїм правом заявляю, що я людина в правовому статусі людина, що є народ, та згідно ст.15 Загальної декларації прав людини маю право на громадянство, залишаю за собою право отримувати винагороди громадянина (Союзу РСР), про що я в заявляю! Розділом 4 Декларації про державний суверенітет України мені забезпечили право на збереження громадянства держави(Союзу РСР).
Так як, людина, виступає в правових відносинах через юридичні фікції, тобто через фізичну особу або автора, а згідно зі змістом права на використання імені та визнання людину автором та творцем, то автор – як об’єкт інтелектуальної власності людини може бути наділених певними повноваженнями виступати від її імені в правових відносинах з урахування всіх майнових та немайнових прав.
Людина може реалізувати себе в праві, через створену інтелектуальну власність – автора, використовуючи право на визнання людини творцем, автором, виконавцем, винахідником тощо (ст. 420,421,423-426 вашого ЦКУ).
Повідомляю, я - автор, що діє від імені Сергій Юрійович Євцихевич, задля реалізації своїх прав та захисту своїх інтересів в усіх сферах життєдіяльності людини!!!

Відповідно до ст.3,5,8,9,19 Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ст.1,17,53) та ст.202,203,509,510,511,526,527,546,626,636 Цивільного кодексу України, я - автор, користуючись своїм правом самостійної вимоги Кредитора (як третя сторона Конвенції - основного міжнародного договору, створеним на основі Загальної декларації прав людини та підписаного Україною, що створює зобовʼязальні правовідносини) до Боржника, без права зворотньоі вимоги. Боржник зобовʼязаний утриматися або вчинити певні дії на користь Кредитора, які вказані в основному міжнародному договорі!

На підставі ст. 19 Загальної Декларації прав людини, ст.19, ч.2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів (документ 994_001-09), ст.34,40 Конституції України, ст.1,2,3,4,,5,6,7,10,12,14,16,19 Закону України Про доступ до публічної інформації, ст.2,3,5,6,7,11 Закону України «Про інформацію» та Закону України *Про звернення громадян*, які надають право звертатись із заявами/скаргами/пропозиціями/запитами до розпорядників інформації щодо надання інформації, вимагаю надати наступну інформацію (наступні документи) для умовного прийняття та надання відповідної оцінки.

По суті звернення.
Згідно міжнародних договорів України в сфері освіти та прав і свобод людини та громадянина, статей 3,5,8,9,19,21,22,23,24,26,28,29,31,32,34,40,41,52,53,55,58,60,68 Конституції України (імперативний припис), рішень КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ по справам № 18-рп/2002, №1-4/2004 та №2-рп/2012 та ПОСТАНОВИ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ від 19.09.2018 року по справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18), в якій зазначається: реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватися, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, цифрові технології не повинні бути безальтернативними і примусовими; а також ПОСТАНОВОЮ ВОСЬМОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ №460/26889/22 від 21.06.2023 року, в якій визначено, що вимога надати добровільну згоду на обробку персональних даних є прямою ознакою втручанням держави в сімейне та приватне життя людини, я звертаюсь з такими питаннями

1. Яким чином забезпечується «безумовне» право людини на освіту без додаткової вимоги на обробку персональних даних та без внесення цих даних в цифрові реєстри та якими нормативно-правовими документами передбачена ця реалізація?
2. Якими документами передбачена обов’язковість використання електронних журналів та щоденників?
3. Яким документом забороняється ведення паперових журналів?
4. Яким документом визначається обовязковість веденя закладам освіти електронних журналів та щоденників?
5. Яким чином або документом забеспечується доступ до освіти за дистанційною формою освіти без вимоги добровільної згоди на передачу персональних даних? Тут зазначу, що кожна платформа, які використовують заклади освіти для реалізації права на освіту вимагають добровільну згоду, виконання правочину або підписанню договору згідно ст. 633,634 вашого ЦКУ.

Тлумачення поняття "документ" знаходиться у научно-практичному коментарі до статей 357,358 КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ.

Звертаю увагу та наголошую, що реалізація права на освіту є одним із головних конституційних обовʼязків держави відповідно до імперативної норми ст. 53 Конституції Украіни, про що наголошує Конституційний Суд Украіни в своєму розтягненні до цієї статті!
Також зазначу, ст.68 Конституції Украіни наголошує на тому, що кожен повинен дотримуватись Конституції Украіни та законів Украіни, а ст.22 Конституції України забороняє прийняття нових законів або змін до чинних законів, які звужують зміст чи обсяг існуючих прав і свобод людини і громадянина.
Відповідно до принципу верховенства права(ст. 8 Конституції України) та листа від мінюста N Н-35267-18 від 30.01.2009р.(поточна редакція з урахуванням усих змін та доповнень): у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу. Це також стосується і Конституцію України, як найвищого акту юридичної сили!
Право вище за обовʼязок!!!
Я - автор, дозволяю обробку персональних даних лише для отримання відповіді на мое питання, з дотриманням усіх законних норм обробки персональних даних, що регламентуються Законом України «Про захист персональних даних»!
Забороняю використовувати персональні данні у спосіб або з метою, які звужують конституційні права і свободи людини та громадянина згідно внутрішнього та міжнародного законодавства УКРАІНИ.
Забороняю передавати персональні данні третім особам без згоди автора, при будь-яких діях володільця, крім цього звернення.
Забороняю використовувати щодо мене будь які фікції та презумпції, подобні ст.12, 24 ЦКУ та всі майбутні ваші аферти залишаю без акцепту щодо мене, в будь-якій формі.
Забороняю реєструвати звернення на цифрових носіях.
ЗАБОРОНЯЮ застосовувати щодо мене у випадках звернення письмового або усного, та при визначенні мого цивільного та правового статусу у будь-яких документах, листах, відповідях термін «фізична особа», «особа», «громадянин України», «клієнт», «споживач» та інші позначення що приєднують людину до терміну «фізична особа», «штучна людина», «видумана людина», «персона», та інші подібні звернення, звертання порядком визначеним для фізичних осіб - громадян України за ПРІЗВИЩЕМ ІМЕНЕМ ПО БАТЬКОВІ, а саме так як вказуються торгівельні марки, товарні знаки, та інші визнані об’єкти, в тому числі застосовувати у зверненні до мене наступні персональні дані що зкомпільовпні з даних людини та/або громадянина, в тому числі але не виключно: РІЗНІ КОМПІЛЯЦІЇ ФІЗОСІБ, тощо.
Вимагаю звертатися до мене згідно норм Українського правопису(параграф 49) та з урахуванням української традиції, а саме Сергій Юрійович Євцихевич.
ВИМОГА: надати не пізніше 5 робочих днів з дня отримання цього звернення, відповідь про прийняття, та надати факт фіксації заяви у журналі обліку громадян відповідно до ПОСТАНОВИ від 14 квітня 1997 р. № 348 Про затвердження Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації (Документ 34897-п) в поточній редакції., із зазначенням номеру вхідної кореспонденції, та / або відповідно до профільного наказу юридичних осіб, яким передбачено саме облік а не реєстрація вхідної кореспонденції. За необхідності облікувати заяву під протокол. Надати копію витягу з журналу та / або талон обліку.

Звертаю увагу, що доступ до інформації забезпечується із принципами прозорості, відкритості та рівноправності; нагадую про указ президента N 109/2008 та №671/2021. Якщо запитуваної інформації у вас немає, то вимагаю відправити запит до розпорядника інформаціі.

Також нагадую:
1.) статтю 2 ЗАКОНУ УКРАЇНИ «Про освіту»;
2.) частину 5 статті 19 ЗАКОНУ УКРАЇНИ «Про доступ до публіної інформації»;
3.) Про документ №757-14 від 17.06.1999 року;
4.) статтю 41,142,161,176182,183,355,356,358,364,364-1,365,365-1,365-2,366,367,382 КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ.

З повагою,
З честю та по совістю,

За та від
ЄВЦИХЕВИЧ СЕРГІЙ ЮРІЙОВИЧ
Ав: © Сергій

Доброго дня!

Відповідь не приймається, так як має ознаки порушення заборон та вимог, вказаних у запиті.

Направляю, повторно, частину заборон і вимогу, які порушені в запиті:

*ЗАБОРОНЯЮ застосовувати щодо мене у випадках звернення письмового або усного, та при визначенні мого цивільного та правового статусу у будь-яких документах, листах, відповідях термін «фізична особа», «особа», «громадянин України», «клієнт», «споживач» та інші позначення що приєднують людину до терміну «фізична особа», «штучна людина», «видумана людина», «персона», та інші подібні звернення, звертання порядком визначеним для фізичних осіб - громадян України за ПРІЗВИЩЕМ ІМЕНЕМ ПО БАТЬКОВІ, а саме так як вказуються торгівельні марки, товарні знаки, та інші визнані об’єкти, в тому числі застосовувати у зверненні до мене наступні персональні дані що зкомпільовані з даних людини та/або громадянина, в тому числі але не виключно: імʼя ПРИЗВИЩЕ, ІМʼЯ ПРИЗВИЩЕ, Імʼя ПРИЗВИЩЕ, ПРИЗВИЩЕ Імʼя, тощо.
Вимагаю звертатися до мене згідно норм Українського правопису(параграф 49) та з урахуванням української традиції, а саме Сергій Юрійович Євцихевич.*

Вимагаю бути уважними до виконання ЗАКОНУ УКРАЇНИ * Про забезпечення функціонування української мови як державної*, вимог людини і громадянина, та не порушувати їх!!!

За це настає відповідальність, згідно вашого чинного законодавства!

З повагою,

Ав: Сергій

Доброго дня!

Я не прошу, а вимагаю.

Повторюю, будьте уважні у написанні.

З повагою,

Ав: Сергій

Доброго дня!

В останньому абзаці на сторінки 2 вашої відповіді ви вказуєте: Заява про зарахування в заклад освіти - законна підстава для обробки персональних даних закладом освіти.
Із цим твердженням я згоден частково, адже обробка персональних даних (далі - пд) повина проводитись виключно во внутрішній автономній системі діловодства заклада освіти, а передача пд третім особам може бути лише після добровільної згоди автора або "державним органам" і тільки згідно закону!

Електронні реєстри в сфері освіти розроблені приватними юридичними особами, їх тримачі також є фірмами з приватною власністю, як і сама система НУШ має авторство. Про це вказують прямі докази, якими є наявність кода ЄДРПОУ та кода КВЕД - а це ознаки господарської діяльності, відповідно до положення про коди ЄДРПОУ!!!

Додаткові докази про юридичні особи приватного права:
1.) ст.8, ч.4 ст.43, ч.3 ст.52 ГОСПОДАРСЬКОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ, документ 436-15;
2.) п.6 ст.63, п.1.1 ст 133 ПОДАТКОВОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ, документ 2755-VI;
3.) ЗАКОНУ про утворення юридичних осіб публічного права - не існує!
4.) Велика державна печатка України, яка була заснована документом №1230/96 від 19.12.1996р., не отримала зразку та опису печатки, вона не затверджувалась в законний спосіб (згідно до умов документу №1230/96), та її взагалі не існує, як будь-якого положення, наказу, постанови до документу №1230/96 від 19.12.1996 року.

Оскільки цивільно-правові відносини можуть бути лише на вільній згоді сторін, то для взаємодії з юридичними особами має буди добровільна згода/правочин/договір, так само, в любий момент добровільна згода може бути відкликана, якщо сторона забажає розірвати відносини.

Щодо внесення пд в систему ЄДЕБО та АІКОМ:
Вашим НАКАЗОМ МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ №1545 від 22.12.2020 року, ввели в дослідну експлуатацію програмний модуль електронних щоденників та журналів закладів середньої освіти АІКОМ.
Постановою вашого «КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ» №1255 від 02.12.2021 року затверджено положення про програмно-апаратний комплекс «Автоматизований інформаційний комплекс освітього менеджменту» - це не є ЗАКОН.
На теперішній час не існує будь-якого документу, який би свідчив про те, що дослідна експуатація програмного модуля АІКОМ завершена та введена в офіційну роботу, але при цьому програмний модуль ввели в ЗПО в статтю 74-1, базу ЄДЕБО в статті 74 ЗПО..
Україна – як держава, отримує гранти від Світового Банку на фінансування державних витрат на підтримку адміністративної спроможності (PEACE). Програмний модуль АІКОМ також був розроблений в рамках гранту Світового банку для проекта «Зміцнення науково-обгрунтованої розробки державної політики на основі освітньої статистики та аналітики» та впроваджується компанією під назвою ДЕРЖАВНА НАУКОВА УСТАНОВА «ІНСТИТУТ ОСВІТНЬОЇ АНАЛІТИКИ» (ДНУ «ІОА»), разом із компанією ТОВ «НОВІ ЗНАННЯ»
Через Шведсько-Український проект «Підтримка децентралізації в Українї», який фінансую компанія SALAR International у складі Шведської асоціації місцевих влад і регіонів, в 2023 році, заклади освіти отримують додаткове фінансування у вигляді субвенцій за цим проектом. Розміри фінансування закладів освіти встановлює КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ.
Розподіл субвенсій закладам освіти на 2023 рік визначено у листі МОН № 1/385-23 від 10.01.2022. В данному листі, абзацем 5 сторінки 2 вказано, що джерелом даних для розподілу обсягу освітньої субвенції на 2023 рік є персональні дані здобувачів освіти, подані безпосередньо закладами освіти в програмно-апаратному комплексі «Автоматизований інформаційний комплекс освітнього менеджменту» (ПАК «АІКОМ»).

Відповідно до наведенного отримуємо висновок:
- Всі реєстри в сфері освіти належать комерційним компаніям, які ведуть господарську діяльність і вони взагалі не можуть бути державними. Взаємодія з ними може бути виключно при добровільної згоди;
- при забороні передачі персональних даних закладу освіти, що є конфіденційною інформацією про людину та громадянина, ви стверджуєте, що передаються дані до АІКОМ законно, так як ця база вказана в ст. 74-1 ЗПО, та згідно Закону України Про захист персональних даних;
- якщо заклад освіти не передасть персональні данні фізичної особи до реєстру АІКОМ, то фінансування через субвенсії заклад освіти не отримає. Заклади освіти передають персональні данні виключно на фінансовій основі, з метою отримання фінансування і прибутку. Основою фінансування є «продаж» персональних данних здобувачів освіти (підміна понять учнів на здобувачів освіти);
- Внесення персональних данних до будь – яких електронних публічних реєстрів передбачає передачу їх третім особам та ставлять під загрозу збереження їх у первинному вигляді (без знеособлення, адаптації та видозміни тощо), а також створюють ризики їх витікання, викрадення для злочинних цілей та інших незаконних операцій з ними, у тому числі передачі до інших невідомих інформаційних ресурсів (включаючи їх транскордонну передачу). А це – пряма загроза для безпеки моєї доньки та моєї сім’ї;
- Породжуються питання: куди і кому передаються персональні данні? Хто відповідає за збереження даних? Яким чином проводиться захист цих данних? З якою подальшою метою передаються персональні дані? Питань дуже багато, а відповідей немає, як і не має гарантії на збереження персональних данних в публічних реєстрах, так як це неможливо, оскільки навіть загальновідома американська публічна транснаціональна корпорація «Google» не в змозі стовідсотково захистити від хакерських атак свої бази даних, зокрема персональні дані людей (у політиці конфіденційності зазвичай зазначається, що будуть вжиті міри із захисту інформації, але гарантій не може дати ніхто). В інтернет-просторі, зокрема у Вікіпедії, міститься навіть інформація про випадки порушення самою компанією «Google» права на недоторканність приватного життя. Твердження про те, що інформація (у тому числі персональні дані) охороняється у відповідності до законодавства України – як держави, абсолютно не відповідає дійсності, а саме по собі існування таких законів, на жаль, не гарантує обіцяну безпеку.

При внесенні персональних данних ви посилаєтесь на пункти 2, 5 частини першої статті 11 Закону України про захист персональних данних, як саму підставу такої обробки персональних даних фізичної особи, що є нікчемним, про що наголошую нижче.
По-перше, вказана стаття ЗУ «Про захист персональних даних» містить лише перелік підстав, а не самі підстави.
Вказані підстави з переліку мають існувати окремо від переліку - це очевидно. Наприклад, перша підстава статті 11 ЗУ «Про захист персональних даних» пункт 1 – згода на обробку персональних даних. У разі посилання на дану підставу не обмежуються лише її наявністю у переліку, а надають доказ існування самої згоди (письмової, у формі анкети, конклюдентна дія, мовчання тощо).
Відтак, якщо посилатися на пункт 2 чи 5, то має бути чітке визначення законом надані повноваження закладам освіти вносити конфіденційні дані до реєстрів/баз/модулів, тощо, без згоди і виключно в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Така підстава з переліку, як дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень (пункт 2 частини 1 статті 11 ЗУ ЗПД) — не надає, зокрема, повноважень закладу освіти передавати конфіденційні дані дітей третім особам, в тому числі іноземним юридичним особам через реєстрацію в автоматизованих системах.
Підстава з переліку — необхідність виконання обов’язку володільця персональних даних, який передбачений законом (пункт 5 статті 11 ЗУ ЗПД), — знову ж не надає право закладу освіти передавати конфіденційну інформацію про дітей третім особам через реєстрацію в електронних реєстрах/модулях/системах. Жодна стаття жодного закону не надає такого права закладам освіти.
При цьому варто зазначити, що статті 74 та 74-1 ЗПО не надають права закладам освіти вносити конфіденційну інформацію до ЄДЕБО і АІКОМ без добровільної на це згоди, тому що, вони лише регламентують існування електронних сервісів ЄДЕБО і АІКОМ, які вводились у експлуатацію не на основі закону, а на основі положення про дослідну (експериментальну) експлуатацію, що підтверджує ДОБРОВІЛЬНІСТЬ реєстрації в зазначених електронних сервісах відповідно до статей 28 та 32 Конституції України.
Впровадження цифрової освітньої системи в Україні здійснюється, зокрема:
— в рамках Меморандумів (Договорів) про співробітництво, укладених як правило між міжнародними фондами (банками) та місцевими органами влади чи органами управління освіти;
— угод, укладених із органами управління освіти чи закладами освіти відповідно до законодавства про публічні закупівлі;
— всеукраїнського чи регіонального експериментів, згідно рішень про проведення експерименту;
— інших договорів, що часто укладені на період тестового періоду приєднання закладу освіти (електронний щоденник, електронний журнал тощо).
Наголошую повторно: впровадження освітніх експериментів із застосуванням автоматизованих систем/реєстрів/баз/модулів тощо, можливе виключно при наданні добровільної згоди.
Всі існуючі формулювання щодо обробки персональних даних можна розглядати як відсилання до положень Закону України Про захист персональних данних, а в ньому відправною точкою, ключовим визначенням є положення ч.6 ст.6, яке корелює з ч.2 ст.11 ЗУ «Про інформацію», ґрунтується на нормі ст.32 Конституції України (імперативний припис) і передбачає добровільність передачі, для обробки конфіденційної інформації про людину, якою є персональні дані фізичної особи.
Заклади освіти, грубо ігноруючи норми права, передають третім особам конфіденційні дані через реєстрацію в електронних сервісах ЄДЕБО, ІВС «ОСВІТА», ПАК «АІКОМ», «ЄДИНА ШКОЛА», «ЕДДІ» тощо, що є втручанням в приватне життя та втягнення у примусовий експеримент, так як не встановлене законом і єдина підстава для внесення закладами освіти персональних даних до автоматизованих систем – це згода суб’єкта персональних даних.
Відтак, право на освіту без згоди на обробку персональних даних грубо порушується, що потребує вжиття негайно певних заходів, щодо відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів, зокрема, шляхом відновлення дії наказів, які регламентували порядок обліку дітей, видання документів про освіту, атестації, вступу до вищих закладів тощо без примусу до реєстрації в електронних сервісах/реєстрах/базах даних тощо.

Додатково наголошую про ПОСТАНОВУ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ від 19.09.2018р. у справі №806/3265/17(Пз/9901/2/18) та ПОСТАНОВУ ВОСЬМОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ від 21.06.2023 року №460/26889/22., що визнає неприпустимість безальтернативного забезпечення людини правами, та визнає, що Україна – як держава, зобов’язана організувати альтернативні методи забезпечення прав людини і громадянина, без внесення в реєстри, присвоєння номерів і без додаткових добровільних згод чи дій, що можуть стверджувати про добровільну згоду, без примусу та з повагою до її честі та гідності! По іншому кажучи, в традиційній паперовій формі обліку, не передаючи персональні данні будь-яким третім особам!
Головне визначення ПОСТАНОВИ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ від 19.09.2018р. у справі №806/3265/17(Пз/9901/2/18): реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватися, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, цифрові технології не повинні бути безальтернативними і примусовими.
Стаття 58 Конституції України (імперативний припис): Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність!
Про комерційні компанії з функціями «державного управління», заборону передачу персональних данних, про вимогу внесення персональних данних в реєстри компаній, про «ЗАКОНИ» - як авторські твори та інші цікаві аргументи, можете ознайомитись в справі № 530/337/23 Зіньковского районного суду Полтавської області від 23.08.2023 року. Рішення набрало юридичної сили та вступило в дію з 23.09.2023 року, оскільки апеляційного оскарження цього рішення не було.
Відповідно до частини 5 статті 13 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» (документ №1402-19 від 02.06.2016 року), висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання. Органи державної влади та органи, уповноважені на виконання функцій держави, зобов’язані дотримуватися, зокрема, висновків Постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 806/3265/17, щодо забезпечення реалізації права на освіту для тих громадян, які не дають згоду на обробку персональних даних в автоматизованих системах.
Якщо громадянин не надає згоду на обробку конфіденційних даних, Україна – як держава, зобов’язана застосувати інший порядок для реалізації конституційно встановлених прав, без додатковий вимог і правочинів, тому що забезпечення правами людини і громадянина, є головними її обов’язком та визначає зміст та спрямованість в її діяльності (ст.3 Конституції України, імперативний припис).

Вимога передати або надати мої майнові права на персональні дані фізичної, яка містить конфіденційну інформацію про людину та громадянина (власником яких я є), юридичній особі приватного права, для внесення в свої реєстри є незаконним та являється примушенням до цивільно-правових зобов’язань, вимаганням, шахрайськими діями з метою заволодінням чужим майном!!!! А це вже порушення статті 355 КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ з відповідальністью: виправні роботи до 2х рокув або арест арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк; при повторному порушенні карається позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років; якщо порушення вчинене групою осіб або поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я, або таке, що завдало великої шкоди чи спричинило інші тяжкі наслідки - карається позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років; додаю до цього також статтю 190 "Шахрайство" КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ!
Нагадую про статтю 41 Конституції України (імперативний припис)!

Правочин, що порушує публічний порядок, а саме конституційні права і свободи людини та громадянина – є нікчемним (стаття 228, частина 2 вашого ЦКУ).

НАГАДУЮ: В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Коснтитуції України і повинні відповідати ій, ст. 8 Конституції України (імперативний припис).
Обробка персональних даних має здійснюватися виключно на законних підставах з дотриманням принципу верховенства права.
Недотримання верховенства права є поваленням конституційного ладу!!!
Добавлю до цього засади державної політики в галузі прав людини (документ №757-14 від 17.06.1999р.), які визнають основні принципи держаної політики в галузі прав людини.

Відповідно вищенаведенного запитую повторно:
1.) Яким чином забезпечується «безумовне» право людини на освіту без внесення цих даних в електронні реєстри ЄДЕБО та АІКОМ та якими нормативно-правовими документами передбачена ця реалізація?
2.) Яким чином або документом забеспечується доступ до освіти за дистанційною формою освіти без добровільної згоди на передачу персональних даних та їх передачу третім особам? Можливо заклад освіти создає якісь псевдоніми учням, щоб не було передачі конфіденційної інформації, якіб мали доступ до платформ навчання - це як підсказка для Вас.

З повагою,

Ав: Сергій

Доброго дня!

Я чекаю на відповідь!

З повагою,

Ав: Сергій

Доброго дня!

Верховенство права-норма прямої дії для вас!

Отже, згідно до вашого Закону України *Про освіту*: право кожного на освіту є безумовним і не може бути обмежено ніяким законом!

Ваше твердження про те, що коли батьки заперечують на передачу даних до реєстрів АІКОМ є порушенням конституційного права дитини є нікчемним, оскільки КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ в тлумаченні статті 53 покладає обовʼязок на Україну-як державу, в забезпеченні цього права для кожного, хто перебуває в межах її юрисдикції, а постановою Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 806/3265/17 додає обовʼязок в тому, що Україна-як держава зобовʼязана забезпечити право в інший, альтернативний спосіб(наприклад паперовий облік), ніж той, що є на теперішній час(цифрові реєстри), а особливо без примусу на передачу даних в цифрові реєстри.
Рішення КСУ,яке обов'язкове до виконання ( v007p710-18 справа №1-123/2018(4892/17)де розуміється, що держава повинна створювати необхідні механізми для задоволення потреб і інтересів людини.

Не виконання цих рішень є злочином та карається ст.382 Кримінального Кодесу України(цікава стаття, ознайомтесь з нею та з тим, кого захищаю цей кодекс).

Передача персональних даних до АІКОМ здійснюється для отримання тільки субвенції, що ніяким чином не стосується освітнього процесу. Це питання до інших організацій!
Кабінет міністрів України в своїй постанові 1255, про АІКОМ вказує саме інструкцію користування базою і ніяким чином не дає право закладу освіти передавати персональні данні в ці реєстри, так як обмежується і законом про захист персональних даних і Конституцією України в ст.32(що є нормою прямої дії). Постанови КМУ є обовʼязкові для виконання саме Вам, аж ніяк не людині і громадянину, які в свою чергу керуються нормами КУ та міжнародними договорами! Ст.3,5,8,9,19,28,32,53 КУ!
Взагалі, на теперішній час база АІКОМ знаходиться на етапі дослідної експлуатації, так як не існує документу про її завершення!

Повторюю ще раз: розробником АІКОМ є ТОВ НОВІ ЗНАННЯ - юридична особа приватного права, вона і є адміністратором цієї бази.
Не існує закону, який би вимагав внесення персональних даних до реєстрів приватних фірм: вимагання або внесення персональних даних до реєстрів приватних фірм є примушенням до цивільних відносин та є шахрайством, що в свою чергу має відповідальність за ст.355 та ст.190 Кримінкльного кодексу України.

Повторюю питання:
1.) Яким чином забезпечується «безумовне» право людини на освіту без внесення цих даних в електронні реєстри ЄДЕБО та АІКОМ та якими документами передбачена реалізація права на освіту?
2.) Яким чином або документом забеспечується доступ до освіти за дистанційною формою освіти без добровільної згоди на передачу персональних даних та їх передачу третім особам?

Реєстри знаходяться на віртуальних серверів приватних фірм, куди вони передаються далі прослідкувати ніяким чином неможливо!

Ольга ЛОЗОВА, будьте уважні в своїх розʼясненнях, так як юридична відповідальність має індивідуальних характер-ст.61 КУ. Кожен несе відповідальність як субсидіарно так і солідарно за порушення законів! Саме представник юридичної особи відповідає за дії юридичної особи, а не сама юридична особа, так як вона є юридичною фікцією та абстракцією.
Дякую за розуміння в майбутньому.

З повагою,
Ав: Сергій

Доброго дня!

Вищенаведені мною факти комерційної діяльності *як* державних органів, та вказані вами електронні бази ЄДЕБО та АІКОМ, з вашої ж відповіді, не є обовʼязковими.
Про статтю 53 Конституції України ви маєте можливість ознайомитись детальніше за посиланням: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v005... та сам текст статті з вашого інформаційного(не офіційного) сайту https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к... і ознайомившись зі статтею, вимагаю надати мені нормативно-правовий акт, яким затверджено обовʼязковість отримання освіти і взаємозвʼязок обовʼязковості з відповідальність матері чи батька у разі не отримання освіти??? А також, яким документом підтверджується контроль обовʼязковості отримання освіти з боку УКРАЇНИ?

Вашим законом про освіту ви перевели учнів в здобувачів освіти та прирівняли право на освіту на надання освітніх послуг, а школи стали закладами освіти(а чому не храмом освітніх послуг?). Поняття послуга має вичерпно комерційну основу, та в свою чергу має добровільне підгрунття і унеможливлює обовʼязковість.

Беручи до уваги постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 806/3265/17 та ч.2,4,5,7 ст.13 закону 1402-VIII, УКРАЇНА зобовʼязана забезпечити реалізацію права людини в інший, альтернативний спосіб, ніж той, що є на теперішній час(цифрові реєстри), які в свою чергу є безальтернативними. Саме на УКРАЇНУ покладені обовʼязки в створенні належного законодавства та середовища, в якій людина почувається захищеною, оскільки утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обовʼязком держави; права і свободи людини визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною (стаття 3 Конституції України 1996 року).

Безальтернативність або вибір без вибору є примушенням до правових відносин та однією із форм рабства!!!

Отже, враховуючи вашу останню відповідь, а саме:
1.) останній абзац сторінки 2, породжується питання: вимагаю надати належним чином завірений документ з підписом посадової особи та мокрою печаткою, під власну матеріальну, адміністративну та кримінальну відповідальність за лжесвідчення, яким було завершену дослідну експлуатацію системи АІКОМ, а також інформацію про власника( ви вказуєте що власником є держава) цієї бази, і саме розпорядчий акт, згідно якого утворено власника бази АІКОМ, враховуючи те, що великі державної печатки України не існує та закону про створення юридичних осіб публічного права також не існує;

2.) перший абзац сторінки 3 породжує питання: вимагаю надати належним чином завірений документ з підписом посадової особи та мокрою печаткою, під власну матеріальну, адміністративну та кримінальну відповідальність за лжесвідчення, яким було проголошено обовʼязковість внесення конфіденційної інформації про людину в реєстри АІКОМ?

3.) третій абзац сторінки 3 породжує питання: вимагаю надати належним чином завірений документ з підписом посадової особи та мокрою печаткою, під власну матеріальну, адміністративну та кримінальну відповідальність за лжесвідчення, яким документом підтверджується державна власність бази АІКОМ та її реєстрів, враховуючи те, що великі державної печатки України не існує та закону про створення юридичних осіб публічного права також не існує;

4.) Геніальний останній абзац вашої відповіді, який підтверджує факт незаконного використання персональних даних комерційним компаніям у разі заборони їх обробки від людини.
Якщо врахувати прямі докази комерційної діяльності компаній, які володіють та обслуговують реєстри бази АІКОМ і взагалі не є державними органами та останній абзац вашої відповіді, то я повністю згоден з тим(при забороні обробки персональних даних від людини), що на теперішній час всі заклади освіти зобовʼязані видалити з усіх реєстрів персональні дані і в майбутньому враховували дану норму. А особи, які незаконно внесли ці дані мають бути покарані за статтею 182 Кримінального Кодексу України…

Відповідь вимагаю надати з урахуванням того, що інформація має суспільний інтерес та не є конфіденційною.
Якщо інформації у вас немає, вимагаю надати направити інформацію до розпорядника інформації і повідомити мене у відповіді.

А також наголошую в дотриманні норм чинного законодавства, при зверненні до вас людини та відповіді на звернення.

Слова без доказів - це є наклеп.

З повагою,

Ав: Сергій

Чекаю на відповідь!