Про надання інформації

Доброго дня!

Кожна людина, де б вона не перебувала, має право на визнання
її правосуб'єктності. (ст. 16 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права Документ 995_043, чинний, поточна редакція — Ратифікація від 19.10.1973, підстава - 2148-08)
Дбаючи про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя, прагнучи розвивати і зміцнювати демократичну, соціальну, правову державу, усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями, Верховна Рада України прийняла Конституцію - Основний Закон України (254к/96-ВР), який діє на всій території України.
Звертаю увагу, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. (ст. 1 Конституції України)
Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. (ст. 3)
В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. (ст. 8)
Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. (ст. 9)
Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. (ст. 21)
Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. (ст. 22)
Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов'язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості. (ст. 23)
Суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності. Жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов'язкова. Цензура заборонена. Держава гарантує свободу політичної діяльності, не забороненої Конституцією і законами України. (ст. 15)
Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. (ст. 19)
Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. (ст. 68)
Частиною 1-ю Статті 92 Конституції України (254к/96-ВР) визначено, що виключно Законами України визначаються - права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина.
Статтею 34-ю Конституції України (254к/96-ВР), гарантовано право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, та право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Права передбачені ст.ст. 34, 40, 92 Конституції України (254к/96-ВР), є невідчужуваними, непорушними, не є вичерпними, гарантовані і не можуть бути скасовані, що закріплено ст.ст. 21, 22 Конституції України (254к/96-ВР).
Окрім Конституції України (254к/96-ВР), право на інформацію, відкритість, доступність, свободу обміну, достовірність і повнота інформації, гарантовано статтею 2-ю Закону України "Про інформацію". Статтею 3-ю Закону України "Про інформацію" гарантовано забезпечення доступу кожного до інформації, забезпечення рівних можливостей щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації, забезпечення відкритості та прозорості діяльності суб'єктів владних повноважень.
Право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів закріплено статтею 5-ю Закону України "Про інформацію". Статтею 6-ю Закону України "Про інформацію" закріплено гарантію права на інформацію, яке забезпечується створенням можливостей для вільного доступу до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів, інших інформаційних банків, баз даних, інформаційних ресурсів.
Законом України "Про доступ до публічної інформації", статтею 21-ю визначено, при наданні особі інформації про себе та інформації, що становить суспільний інтерес, плата за копіювання та друк не стягується.
Інформація, що становить суспільний інтерес, є інформація про стан довкілля, якість харчових продуктів і предметів побуту, аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні ситуації, що сталися або можуть статися і загрожують безпеці людей, стан здоров'я населення, його життєвий рівень, включаючи харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та соціальне забезпечення, а також про соціально-демографічні показники, стан правопорядку, освіти і культури населення, факти порушення прав і свобод людини, включаючи інформацію, що міститься в архівних документах колишніх радянських органів державної безпеки, пов’язаних з політичними репресіями, Голодомором 1932-1933 років в Україні та іншими злочинами, вчиненими представниками комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України, забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов'язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.
Інші відомості, доступ до яких не може бути обмежено відповідно до законів та міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України , – не є інформацією з обмеженим доступом , що визначено статтею 17-ю Закону України "Про інформацію" і є предметом суспільного інтересу у відповідності до статті 29-ї Закону України "Про інформацію".
Також звертаю увагу, що чинними міжнародними договорами якими закріплено право на отримання інформації є КОНВЕНЦІЯ про захист прав людини і основоположних свобод, в статті 10-й якої сказано, що кожен має право на свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів та Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (Документ 995_043, чинний, поточна редакція — Ратифікація від 19.10.1973, підстава - 2148-08), в статті 19-й якого вказано, що Кожна людина має право безперешкодно дотримуватися своїх поглядів. Кожна людина має право на вільне вираження свого погляду; це право включає свободу шукати, одержувати і поширювати будь-яку інформацію та ідеї, незалежно від державних кордонів, усно, письмово чи за допомогою друку або художніх форм вираження чи іншими способами на свій вибір.
Спеціальний Закон України "Про доступ ло публічної інформації" має пріоритет перед іншими і повинен виконуватися усіма розпорядниками публічної інформації незалежно від законів, що регулюють їх діяльність (справа № К/800/10319/16)
Звертаю увагу, що обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений. (ст. 6 ЗУ Про доступ до публічної інформації)
Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. (ст. 19)
Розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. (ст. 20)
Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації. (ст. 22)
Відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у вчиненні таких порушень: ненадання відповіді на запит; ненадання інформації на запит; безпідставна відмова у задоволенні запиту на інформацію; несвоєчасне надання інформації; необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом; навмисне приховування або знищення інформації чи документів. (ст. 24)
На підставі вищезазначеного, прошу забезпечити Мені надання інформації з наступних питань:
1. При перегляді законів на веб-сторінці офіційного сайту Верховної Ради України, прийнятих з 14.07.1998 року і по теперішній час, присутній значок «Проект» в верхній частині зліва. А при перегляді законів на веб-сторінці офіційного сайту Верховної Ради України, прийнятих до 24.03.1998 року, значок «Проект» в верхній частині зліва відсутній. Надайте роз’яснення, що це означає?
Повідомити про отримання та реєстрацію запиту, реєстраційний номер за яким було зареєстровано даний запит та повідомити про переадресацію запиту в разі неможливості надати обґрунтовану відповідь.
Прошу звертатися до Мене, з цього часу і в майбутньому, усно чи письмово в листах та на конвертах відповідно до правил Українського правопису. А саме так і тільки так: Микола Михайлович Кісіль.
Інший формат звернення вважатиму за порушення Моїх прав та порушення Моєї внутрішньої Волі.

З повагою,

Микола Михайлович Кісіль