Щодо результатів досудового розслідування, пов'язаного із влученням ракети у житловий будинок .

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні
ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений
робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові
особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб,
що передбачені Конституцією та законами України.

Так, згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про доступ до
публічної інформації» публічна інформація це відображена та
задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що
була отримана або створена в процесі виконання суб’єктами владних
повноважень своїх обов’язків, передбачених чинним законодавством, або яка
заходиться у володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників
публічної інформації, визначених цим Законом.

Частиною другою статті 2 Закону України «Про доступ до публічної
інформації» передбачено, що дія цього закону не поширюється на відносини у
сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.

Так статтею 1 Кримінального кодексу України визначено, що цей
кодифікований закон має своїм завданням правове забезпечення охорони прав
і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та
громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від
злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також
запобігання злочинам.

Згідно із статтею 2 Кримінального процесуального кодексу України   (далі –
КПК) завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та
держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних
інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення
швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з
тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до
відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений
або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому
процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження
була застосована належна правова процедура.

У свою чергу статтею 1 КПК передбачено, що порядок кримінального
провадження на території України визначається лише кримінальним
процесуальним законодавством України.

Відповідно до статті 40 КПК слідчий несе відповідальність за законність та
своєчасність здійснення процесуальних дій.

Слідчий зобов’язаний виконувати доручення та вказівки прокурора, які
надаються у письмовій формі. Невиконання слідчим законних вказівок та
доручень прокурора, наданих у порядку, передбаченому цим Кодексом, тягне
за собою передбачену законом відповідальність.

Слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є
самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не
мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади,
органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації,
службові особи, інші фізичні особи зобов’язані виконувати законні вимоги
та процесуальні рішення слідчого.

Частиною 1 статті 222 КПК передбачено, що відомості досудового
розслідування можна розголошувати лише з дозволу слідчого або прокурора і
в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.

На підставі викладеного Ваш запит зареєстровано за № Ан-15650 від 18.06.21
та його розгляд повинен здійснюватися у відповідності з вимогами Закону
України «Про звернення громадян».

Таким чином, у зв’язку з тим, що Ваш запит за змістом є зверненням і його
оформлено без дотримання вимог статті 5 закону України «Про звернення
громадян», пропонуємо Вам оформити звернення відповідно до вимог вказаної
статті Закону, та надіслати його до Національної поліції України на
електронну поштову адресу: [1][email address] або поштову адресу:
вул. Богомольця, 10, м. Київ, 01601, чи викласти його за допомогою засобів
телефонного зв’язку через телефонну «гарячу лінію» Національної поліції
України (0-800-50-0202), для розгляду в межах компетенції поліції.

Так, відповідно до статті 5 Закону звернення може бути усним чи письмовим.
Усне звернення викладається громадянином на особистому прийомі або за
допомогою засобів телефонного зв’язку через визначені контактні центри,
телефонні «гарячі лінії» та записується (реєструється) посадовою особою.

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до
відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу,
повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове
звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет,
засобів електронного зв’язку (електронне звернення).

Відповідно, електронне звернення є різновидом письмового.

Згідно з указаним положенням Закону, у зверненні має бути зазначено
прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть
питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги.
Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із
зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено
електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь,
або відомості про інші засоби зв’язку з ним. Застосування електронного
цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Як вбачається з вимог статті 5 Закону, електронне звернення має
відповідати всім вимогам письмового звернення.

Принагідно зазначаємо, що відповідно до статті 16 Закону скарга на дії чи
рішення органу державної влади, посадової особи подається у порядку
підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина
права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі
відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою
рішенням – безпосередньо до суду.

References

Visible links
1. mailto:[email address]