Щодо угод між Офісом Генерального прокурора з Базельським інститутом управління та Європейським управлінням з питань запобігання зловживанням та шахрайству (OLAF)

Доброго дня!

Користуючись нагодою, висловлюю Вам свою глибоку повагу та звертаюсь до Вас з приводу наступного.

Прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому Законом України «Про прокуратуру», здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Згідно із вимогами статті 93 Закону України «Про прокуратуру» Офіс Генерального прокурора в порядку, передбаченому Законом України «Про міжнародні договори України» укладає міжвідомчі міжнародні договори про співробітництво з питань діяльності прокуратури з відповідними державними органами іноземних держав і міжнародними організаціями, до компетенції яких належать питання, що регулюються договорами.

2 лютого 2021 року Генеральним прокурором було підписано угоду про продовження співпраці між Офісом Генерального прокурора та Базельським інститутом управління (Швейцарська Конфедерація).

11 лютого 2021 року Генеральним прокурором та Генеральним директором Європейського управління з питань запобігання зловживанням та шахрайству (OLAF) було підписано угоду про адміністративне співробітництво спрямоване на захист фінансових інтересів ЄС від шахрайства та інших незаконних дій.

Підписання зазначених міжнародних угод та меморандумів Офісом Генерального прокурора — є предметом широкої суспільної дискусії та стала темою чисельних публікацій в засобах масової інформації і викликало нагальну необхідність звернутись з цим запитом.

✯ ✯ ✯

Відповідно, до статті 19 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року та статті 10 Конвенції з прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожна людина має право безперешкодно шукати, одержувати і поширювати інформацію та ідеї будь-якими засобами і незалежно від державних кордонів.

Керуючись правом на доступ до офіційних документів визначеним Конвенцією Ради Європи про доступ до офіційних документів (Конвенція Тромсе), ратифікованої Законом України № 631-IX від 20.05.2020 року, яка надає право кожному, без дискримінації за будь-якою ознакою, на доступ, за вимогою, до офіційних документів, що знаходяться в розпорядженні державних органів. Під поняттям «офіційні документи» розуміється будь-яка інформація, записана в будь-якій формі, складена або отримана, та яка перебуває у розпорядженні державних органів.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

На підставі статті 34 Конституції України та статті 5 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію, при цьому відповідно до статті 19 цього самого закону запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію, незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Звертаю увагу на те, що згідно з пунктом 3 статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов’язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. А згідно з частиною 7 статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

✯ ✯ ✯

На підставі наведеного та керуючись статтями 19, 34, 40, 68 Конституції України, статей 5, 9, 28, 29, 32, 33 Закону України «Про інформацію», статтями 1, 3, 4, 5, 6, 13, 19, 20, 24 Закону України «Про доступ до публічної інформації», які надають право звертатись із запитами до розпорядників інформації щодо надання публічної інформації, —

ПРОШУ:

(1) Надати скан-копії угод підписаних Генеральним прокурором з Базельським інститутом управління та Європейським управлінням з питань запобігання зловживанням та шахрайству (OLAF).

(2) Надати інформацію щодо конкретних напрямів діяльності прокуратури із зазначеними міжнародними організаціями і які саме питання діяльності органів прокуратури відносяться до компетенції зазначених міжнародних організацій.

(3) Надати скан-копії будь-якої кореспонденції (включаючи листи, електронні листи і додатки до них, будь-яку наявну у вас інформацію, що стосується домовленості про співпрацю між Базельським інститутом управління, Європейським управлінням з питань запобігання зловживанням та шахрайству (OLAF) та Офісом Генерального прокурора, включаючи, але не обмежуючись письмовими повідомленнями, записами зустрічей (рукописні або електронні чернетки, службові записки, запрошення, призначення та скасування зустрічей, списки відвідувачів, порядки денні, довідкові документи), аудіо- або відеозаписи, стенографічні звіти, оперативні висновки, брифінги, презентації або телефонні розмови, що стосуються процесу підготовки, укладення та виконання зазначених угод.

(4) Надати детальну інформацію про зустрічі Генерального прокурора України з представниками Базельського інституту управління та Європейського управління з питань запобігання зловживанням та шахрайству (OLAF) в період з моменту призначення на посаду по дату надання відповіді на цей запит, зазначивши склад делегацій, кошториси витрат, зокрема витрати на відрядження та джерела за рахунок яких покривались такі відрядження, витрати на проживання із зазначення готелів та джерел за рахунок яких покривались такі витрати всьому складу делегацій Офісу Генерального прокурора, витрати на перекладачів, тощо.

(5) Надати скан-копію Меморандуму про взаєморозуміння між Офісом Генерального прокурора та Національним антикорупційним бюро України і Швейцарською агенцією з розвитку та співробітництва стосовно впровадження проекту «Повернення активів та доброчесність державного сектору в Україні», який було підписано у 2020 році, зазначивши які саме питання діяльності органів прокуратури відносяться до компетенції зазначеної агенції, враховуючи те, що Закон України «Про прокуратуру» не передбачає такої форми реалізації прокуратурою своїх функцій і повноважень як укладення міжвідомчих угод (меморандумів) з іншими державними органами.

З повагою,

Володимир БОГАТИР