Щодо врахування фонду преміювання у бюджетних запитах

Доброго дня!

Статтею 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Статтею 2 ЗУ «Про оплату праці» встановлена структура заробітної плати, згідно з якої остання складається з основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
Основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Стаття 21 цього закону передбачає, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Заробітна плата державного службовця відповідно до частини другої статті 50 Закону України «Про державну службу» складається з посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за ранг державного службовця, виплати за додаткове навантаження у зв'язку з виконанням обов'язків тимчасово відсутнього державного службовця у розмірі 50 відсотків посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця, виплати за додаткове навантаження у зв'язку з виконанням обов'язків за вакантною посадою державної служби за рахунок економії фонду посадового окладу за відповідною посадою, премії (у разі встановлення).
Частиною третьою статті 50 Закону визначено такі види премій: за результатами щорічного оцінювання службової діяльності та місячна або квартальна відповідно до особистого внеску в загальний результат роботи державного органу.
При цьому загальний розмір місячних або квартальних премій, які може отримати державний службовець за рік, не може перевищувати 30 відсотків фонду його посадового окладу за рік.
Премії, у тому числі за результатами щорічного оцінювання службової діяльності, державним службовцям виплачуються в межах фонду преміювання залежно від особистого внеску в загальний результат роботи державного органу.
Відповідно до типового положення про преміювання державних службовців органів державної влади, інших державних органів, їхніх апаратів (секретаріатів) затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 13.06.2016 № 646 (у редакції наказу Міністерства соціальної політики України від 06 травня 2019 року № 683) преміювання державних службовців проводиться з метою матеріального стимулювання високопродуктивної та ініціативної праці, підвищення її ефективності, якості, заінтересованості у досягненні її кінцевого результату та посилення персональної відповідальності державних службовців за доручену роботу або поставлені завдання.
Загальний розмір місячної або квартальної премії, які може отримати державний службовець за рік, не може перевищувати 30 відсотків фонду його посадового окладу за рік.
Фонд преміювання державного органу встановлюється в розмірі 20 відсотків загального фонду посадових окладів за рік та економії фонду оплати праці.
Відповідно до статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах.
Вказаним вище кодексом передбачено, що захищеними видатками бюджету визначаються видатки загального фонду на оплату праці працівників бюджетних установ (ст. 55 БКУ).
Таким чином можна прийти до висновку, що в фактичні видатки на заробітну плату вже включені премії та інші види заохочень чи винагород, які затверджені для бюджетних установ у кошторисах та є захищеними видатками бюджету.
Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Так, організаційне забезпечення діяльності судів передбачена ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»
Відповідно до ст.146 цього Закону, Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів відповідно до Конституції України.
Забезпечення функціонування судової влади передбачає:
1) окреме визначення у Державному бюджеті України видатків на утримання судів не нижче рівня, що забезпечує можливість повного і незалежного здійснення правосуддя відповідно до закону;
2) законодавче гарантування повного і своєчасного фінансування судів;
3) гарантування достатнього рівня соціального забезпечення суддів.
3. Видатки на утримання судів визначаються з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.
Статею 148 цього Закону встановлені засади фінансування судів, відповідно до яких фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Видатки загального фонду Державного бюджету України на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України.
Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.
Рішенням Вищої ради правосуддя № 141/0/15-19 від 17 січня 2019 року, затвердженно положення про Державну судову адміністрацію України.
Відповідно до цього положення, ДСА України здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади з метою створення належних умов функціонування судів і діяльності суддів.
Організаційне забезпечення становлять заходи матеріально-технічного, кадрового, інформаційного, організаційно-технічного характеру, ведення судової статистики, діловодства та архіву суду.
Територіальними органами ДСА України є територіальні управління Державної судової адміністрації України (далі – територіальні управління). Рішення про утворення, реорганізацію та ліквідацію територіальних управлінь, визначення їх кількості приймається ДСА України за погодженням з Вищою радою правосуддя.
Отже, з вищевикладеного у взаємозв’язку зі ст.6 Конституції України, ст.ст.146, 148 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», Положенням про Державну судову адміністрацію України, вбачається, що в питаннях щодо оплати праці працівників місцевих судів уповноваженим органом щодо такого є територіальні управління Державної судової адміністрації України.
Відповідно до ст.149 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
Однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів. Важливим механізмом забезпечення такої гарантії є встановлений частиною першою статті 130 Конституції України обов'язок держави забезпечувати фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів шляхом окремого визначення у Державному бюджеті України видатків на утримання судів. Централізований порядок фінансування судових органів з Державного бюджету України в обсягах, які мають забезпечувати належні економічні умови для повного і незалежного здійснення правосуддя.
Фінансування судів загальної юрисдикції здійснюється на підставі кошторисів і помісячних розписів видатків, які затверджуються у встановленому порядку, в межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік. Кошторис суду є основним плановим документом, який надає йому повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання судом своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень. План асигнувань - це помісячний розподіл асигнувань, затверджених у кошторисі.
Бюджетним кодексом України визначаються правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства.
Статтею 2 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» зобов'язано затвердити бюджетні призначення головним розпорядникам коштів Державного бюджету України на 2020 рік у розрізі відповідальних виконавців за бюджетними програмами, розподіл видатків на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя згідно з додатками № 3, № 4 і № 7 до цього Закону.
Відповідно до ст. 22 Бюджетного кодексу України, за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
Головним розпорядником бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України є Державна судова адміністрація України.
Частиною 5 ст.22 цього Кодексу визначено зокрема те, що головний розпорядник бюджетних коштів (далі – ДСА України) зокрема затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством.
Кошторис - основний плановий фінансовий документ бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень.
Статтею 23 цього Кодексу визначено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
Як вже зазначалося вище, відповідно до статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах.
Вказаним вище кодексом передбачено, що захищеними видатками бюджету визначаються видатки загального фонду на оплату праці працівників бюджетних установ (ст. 55 БКУ).
Таким чином можна прийти до висновку, що в фактичні видатки на заробітну плату вже включені премії та інші види заохочень чи винагород, які затверджені для бюджетних установ у кошторисах та є захищеними видатками бюджету.
На підставі статей 1, 13, 19, 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року, які надають право звертатись із запитами до розпорядників інформації щодо надання публічної інформації, прошу надати наступну інформацію:

1. Чи враховано Міністерством фінансів України під час формування бюджетного запиту на 2021 рік за кодом економічної класифікації видатків бюджету «Оплата праці» - фонд преміювання державного органу в розмірі 20 відсотків загального фонду посадових окладів за рік, відповідно до Типового положення про преміювання державних службовців органів державної влади, інших державних органів, їхніх апаратів (секретаріатів) затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 13.06.2016 № 646 (у редакції наказу Міністерства соціальної політики України від 06 травня 2019 року № 683)?
2. Чи враховано Державною судовою адміністрацією України під час формування бюджетного запиту на 2021 рік за кодом економічної класифікації видатків бюджету «Оплата праці» - фонд преміювання державного органу в розмірі 20 відсотків загального фонду посадових окладів за рік, відповідно до Типового положення про преміювання державних службовців органів державної влади, інших державних органів, їхніх апаратів (секретаріатів) затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 13.06.2016 № 646 (у редакції наказу Міністерства соціальної політики України від 06 травня 2019 року № 683)?

З повагою,

Ярослава Геннадіївна Нида