Витрати установи на заробітну платню

Доброго дня!

На підставі статей 1, 13, 19, 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року, які надають право звертатись із запитами до розпорядників інформації щодо надання публічної інформації, прошу надати наступну інформацію (наступні документи): персональні особові рахунки по заробітній платі та розрахунково – платіжні відомості кожного працівника установи за період з 2015 року по день відповіді

З повагою,

Віктор

Доброго дня!
в сенсі ст. 1 ЗУ "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Інформацією з обмеженим доступом є:
1) конфіденційна інформація;
2) таємна інформація;
3) службова інформація.
Так ось, витрати органу місцевого самоврядування на утримання працівників, згідно чинного заонодавства є публічною, і жодним Законом України остання не обмежена в доступі громадськості, ця інформація в бухгалтерському обліку закріплюеться в особових рахунках працівника! Дорожній контроль слідкує за дотриманням правопорядку! кожен повинен мати своїм обовязком контролювати витрати бюджетних коштів, Слава Україні!
Прошу Вас, шановний розпорядник, опублікувати витрати на утримання працівників з метою громадського контролю цього питання. Слава Україні!

З повагою,

Віктор

Доброго дня!

ось судова практика із цього питання 28 квітня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Мамчура Я.С,

суддів: Шостака О.О., Желтобрюх І.Л.

при секретарі: Гімарі Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу позивача - ОСОБА_2 на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 11 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Бучанської міської ради Київської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Ірпінського міського суду Київської області з адміністративним позовом до Бучанської міської ради Київської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 11 березня 2015 року у задоволені позову - відмовлено.

На вказану постанову позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Посилаючись на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 09 грудня 2014 року звернувся до Бучанської міської ради Київської області з запитом на отримання інформації в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації», а саме: надати інформацію про кількість квартир переданих м. Буча АТ ХК «Київміськбуд» відповідно до умов Договору №39 від 21.04.2006 року з зазначенням їх адреси, площі та балансової вартості на момент передачі у власність міської громади; надати інформацію про передачу вказаних квартир у користування та/або власність юридичних та/або фізичних осіб з зазначенням прізвища, імені, по-батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно; надати інформацію про підставу передачі вказаних квартир у користування та/або власність юридичних та фізичних осіб; надати копії рішень виконавчого комітету Бучанської міської ради Київської області про передачу вказаних квартир громадянам та/або юридичним особам в користування та/або приватну власність.

Так, в грудні 2014 року відповідач надав відповідь на запит ОСОБА_2, в якій повідомив наступну інформацію: АТ ХК «Київміськбуд» відповідно до умов Договору №39 від 21.04.2006 року передав наступні квартири: 17 квартир, загальною площею 1 307,84 кв.м., загальною вартістю 3 446 158,4 грн. у будинку АДРЕСА_1; 14 квартир, загальною площею 1 134 кв.м., загальною вартістю 7 790 580 грн. у будинку АДРЕСА_2. Квартири, які були передані АТ ХК «Київміськбуд» були надані, відповідно до рішень виконавчого комітету Бучанської міської ради Київської області, для постійного користування: одну квартиру - в порядку черговості згідно квартирного обліку, одну квартиру - в порядку черговості осіб із числа воїнів-інтернаціоналістів, дві квартири - в порядку черговості із числа осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. Решта квартир були надані, як службове житло: чотири квартири - працівникам КП «Бучанське управління житлово-комунального господарства»; чотири квартири - медичним працівникам, три квартири - працівникам правоохоронних органів, суду, юстиції; три квартири - працівникам Бучанської міської ради; одну квартиру - священнослужителю, дванадцять квартир - працівникам освіти.

Крім того, у відповіді на запит ОСОБА_2, було зазначено, що в рішеннях виконавчого комітету Бучанської міської ради міститься інформація щодо персональних даних, інформація щодо передачі вищезазначених квартир надана з урахуванням положень Закону України «Про захист персональних даних» та рішення Конституційного суду України від 20.01.2012 № 2-рп/2012.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції послався на те, що інформація яку витребовує позивач не відноситься до категорій визначених частиною 2 ст. 13 ЗУ «Про доступ до публічної інформації», а відноситься до інформації яка регламентована ч. 3 ст. 10 Закону України «Про доступ до публічної інформації», згідно якої розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані: надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом; використовувати її лише з метою та у спосіб, визначений законом; вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб; виправляти неточну та застарілу інформацію про особу самостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно ч.1 ст.1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Відповідно п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» право на доступ до публічної інформації гарантується обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом. Доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється, зокрема, на принципах прозорості та відкритості діяльності суб'єктів владних повноважень; вільного отримання та поширення інформації, крім обмежень, встановлених законом (ст.4 Закону).

Згідно п.2 ст.5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Згідно з положеннями ч. 1, ч. 4 ст. 21 «Про інформацію» інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна або службова інформація. До інформації з обмеженим доступом не можуть бути віднесені такі відомості: про стан довкілля, якість харчових продуктів і предметів побуту; про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні ситуації, що сталися або можуть статися і загрожують безпеці людей; про стан здоров'я населення, його життєвий рівень, включаючи харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та соціальне забезпечення, а також про соціально-демографічні показники, стан правопорядку, освіти і культури населення; про факти порушення прав і свобод людини і громадянина; про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб; інші відомості, доступ до яких не може бути обмежено відповідно до законів та міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Також, за приписами ч.ч. 5, 7 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. Обмеженню в доступі підлягає певна інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої не обмежений.

Згідно з правилами ч. 11 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов'язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». В актах та проектах актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування не може бути обмежено доступ до інформації про витрати чи інше розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним чи комунальним майном, у тому числі про умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримують ці кошти або майно, а також до іншої інформації, обмеження доступу до якої заборонено законом.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в Довідці про вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Закону України «Про доступ до публічної формації», в якій зазначено, що публічна інформація про осіб, котрі одержали державне та комунальне майно у власність чи користування, не є інформацією з обмеженим доступом. Розпорядники публічної інформації під час віднесення публічної інформації до інформації з обмеженим доступом повинні застосовувати приписи Закону України «Про доступ до публічної інформації», оскільки публічна інформація є обмеженою лише у випадках, передбачених цим Законом, норми якого є спеціальними порівняно з нормами Закону України «Про інформацію».

Отже, відносини, які склалися між сторонами врегульовані нормами Закону України "Про доступ до публічної інформації". Колегія суддів вважає, що посилання суду першої інстанції на норми інших Законів є невиправданим та не обґрунтованим, про що зазначено в Постанові пленуму Вищого адміністративного суду України від 30.09.2013 року № 11.

Таким чином, публічна інформація про осіб, котрі одержали державне та комунальне майно у власність чи користування, про розмір оплати праці та інших виплат з бюджетів усіх рівнів, не є інформацією з обмеженим доступом.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання, що висновок суду першої інстанції про те, що в рішеннях, які просить надати позивач міститься інформація, яка не стосується позивача, а стосується інших осіб, тому відповідач правомірно вжив заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб - є помилковим.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, оскільки інформація, яку він просить надати, є публічною та стосується розпорядження комунальним майном.

Так, відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 202, 205, 207, 211, 212 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача - ОСОБА_2 - задовольнити.

Постанову Ірпінського міського суду Київської області від 11 березня 2015 року - скасувати, та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_2 - задовольнити.

Зобов'язати Бучанську міську раду Київської області (код ЄДРПОУ 04360586) надати ОСОБА_2:

- інформацію про кількість квартир переданих м. Буча АТ ХК "Київміськбуд" відповідно до умов Договору № 39 від 21.04.2006 р. з зазначенням їх адреси, площі та балансової вартості на момент передачі у власність міської громади;

- надати інформацію про передачу вказаних квартир у користування та/або власність юридичних та/або фізичних осіб з зазначенням прізвища, імена, по-батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно;

- надати інформацію про підставу передачі вказаних квартир у користування та/або власність юридичних та фізичних осіб;

- надати копії рішень виконавчого комітету Бучанської міської ради про передачу вказаних квартир громадянам та/або юридичним особам у користування та/або приватну власність.

З повагою,

Віктор