Зрадництво та корупція у справі постачання війську

Доброго дня!

На підставі статей 1, 13, 19, 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року, які надають право звертатись із запитами до розпорядників інформації щодо надання публічної інформації, прошу надати наступну інформацію (наступні документи):

Я один з мільйонів українців, що збирали гроші на армію та
добровольців. Я готовий щоденно відсилати пожертви та
смс-повідомлення для підтримки фронту в українській вітчизняній
війні. Спочатку я навіть бажав відразу піти у добровольчий
батальон. Але факти, які стали відомими мені та мільйонам українців
з джерел ЗМІ та Інтернет, мене глибоко обурюють. Зараз, коли над
Україною чорною хмарою нависла смертельна небезпека і навіть
загроза її існуванню взагалі, знаходяться покидьки та лайно у
підрозділах армії та інших тилових і громадських організаціях та
установах, які наживаються на крові та здоров'ї своїх
співвітчизників і розкрадають або продають засоби захисту та речі,
що повинні негайно безкоштовно бути передані війську, яке потерпає
від усяких негараздів з постачанням більше, ніж від ворога на полі
бою. Зокрема, надаю посилання на джерело відповідної інформації:
http://life.pravda.com.ua/person/2014/09.... Коли читаєш
такі факти, то руки починають опускатися, а в голові виникають
думки: а чи варто вмирати за таку країну і чи взагалі варта вона
існувати, коли за спинами її захисників, що згодні битися з ворогом
майже голими руками, існує та багатіє така тилова гидота у погонах
та на чиновничих посадах без будь-якого страху покарання. У Китаї
страчують корупціонерів навіть у мирний час, а що ще потрібно
Україні, щоб зрозуміти, що її може знищити не зовнішій ворог, а її
власні виродки, для яких смерть співвитчизників - найкращий спосіб
заробітку. Що ще потрібно, щоб згуртуватися та знищити
найнебезпечнішого внутрішнього ворога? Ядерний удар від Росії чи
повна зрада чиновників та військових тилових посадовців? І я не йду
у добровольці і не пересилаю більше грошей. Я нікому не вірю. І
таких, як я, дуже багато. І це теж гіркий результат того, що
відбувається у постачанні і керівництві українськими вояками. Я
прошу надати звіт про кримінальні впровадження проти військових та
громадських посадовців, що забруднили себе корупційними схемами і
кров'ю загиблих українських вояків. Де гучні справи і публічне
зняття погонів зі злочинців-офіцерів та звільнення чиновників?
Україна повинна бачити дії влади, спрямовані на очищення країни від
зрадництва, злочинності та недбальства. Інакше буде втрачено
найцінніше - віру народу, і тоді настане кінець усьому, а останнє
керівництво України проклянуть навіки. У керівництва ще є шанс.
Дійте негайно!

З повагою,

Влад