14-го вересня у Львівському окружному адміністративному суді відбулося перше засідання у справі журналістки «Доступу до правди» Наталії Патрікєєвої проти комунального підприємства «Львівелектротранс».

Позивачка звернулася до суду через те, що підприємство відмовилося надавати на запит інформацію про штатні оклади, у тому числі премії та інші нарахування, керівництва підприємства, а також юриста та начальника відділу інформації та зав’язків з громадськістю ЛКП «Львівелектротранс».

Як повідомляв «Доступ», 14 вересня Львівський окружний адміністративний суд оголосив перерву в розгляді справи, на прохання відповідача слухання перенесено на 28 вересня.

Як усе відбувалося під час засідання, читайте у репортажі з суду Наталі Патрікєєвої.

Вистава на дві особи перед засіданням

Першим до суду прийшов юрист Володимир Порошин – представник ЛКП «Львівелектротрансу». Настрій у нього був піднесений і самовпевнений.

Ми зустрілися на третьому поверсі, де справи розглядає суддя Олена Хома.

Юрист люб’язно пообіцяв, що засідання відбудеться дуже швидко і я встигну погуляти Львовом. Йому здалося, що це дуже гарна новина для мене. Забігаючи наперед, скажу, що план Порошина одразу ж перенести засідання провалиться, але про це потім.

Радісно вітаючись зі мною та колегою, з’явилася третя особа – речник «Львівелектротрансу» Іван Бондар, який одразу взявся мене переконувати, що оприлюднена відповідь порушить його права.

Юрист і третя особа навперебій запевняли, що у разі задоволення моїх позовних вимог, станеться унікальний випадок:

«Якщо вам дадуть підтвердження, що будь-яка комунальна структура зобов’язана на перший же запит видавати інформацію, яка стосується зарплат конкретних людей – це буде прецедент!»,– казав мені Бондар.

Ще він зауважив, що не згоден із тим, що у позові фігурує його прізвище. Хоча ні в позовній заяві, ні у запиті цього не було – лише посада. Натомість у запереченнях, які склали самі юристи «Львівелектротрансу» був весь поіменний список осіб, яких стосувався запит.

«Якщо я прийду у редакцію, у якій ви працюєте, і подам запит про вашу зарплату, мені дадуть відповідь?», – розходився Бондар, попри зауваження, що у комунальному підприємстві я не працюю.

«Яка різниця, – здивувалися юрист і третя особа, – адже і в комунальному, і в приватному працює людина!».

Далі Іван Бондар нарікав, що оприлюднена інформації про його зарплату може погано вплинути на його репутацію, бо він, мовляв, замало заробляє.

Потім відповідачі впевнено заявили, що інформацію треба отримувати з офіційних джерел, а не з запитів, бо відповідь на запит журналісти можуть перекрутити.

До того ж, коли посадовець буде заповнювати декларацію, то дані у ній можуть не збігатися з тими, які підприємство надало на запит.

Тай взагалі, таких запитів може бути багато, то що – на всі будемо відповідати, дивувалися працівники комунального підприємства, а потім державні органи позбирають цю інформацію і скажуть, що вона відрізняється.

Був у них і ще один аргумент: надавати таку інформацію на запити не можна ще й тому, що її передрукують усі видання, а речнику треба буде перевіряти, чи вони правильно переписали дані.

Та й взагалі, «Львівелектротранс», якщо дасть відповідь, то у Бондаря не перепитає, чи правильні дані про його зарплату помістили у відповідь.

Володимир Порошин додав ще, що головним і єдиним джерелом інформації має бути електронне декларування, куди особа вносить дані свідомо.

«Всі інші дані є поживою для «розслідувачів», для того щоб створити проблеми», – поскаржився юрист наприкінці.

«Але це в будь якому разі правильно, що ви відстоюєте своє право на доступ, – підсумував Бондар, – Завдяки цьому не тільки ваше ЗМІ стає популярним, а й наше підприємство».

Щоправда, не сказав в якому контексті.

«Якщо це ваше перше засідання, то ви підіймайте руку, коли не знатимете, що говорити. Ми вам будемо підказувати!», – намагався жартувати юрист.

Але підказувати не довелося. До суду прийшла мій адвокат Людмила Роюк, і ми всі разом зайшли до зали засідань.

Перенести будь-якою ціною

Те, що було далі, можна сміливо назвати намаганням затягнути розгляд справи.

Третя особа, він же речник «Львівелектротрансу», принесла клопотання. Представник відповідача, він же юрист «Львівелектротрансу», попросив перенести засідання, аби з цим клопотанням ознайомитися.

До того ж юрист приніс доповнення до заперечення. Звісно, третя особа з ними не ознайомлена, хоча вони обидва працюють на одному поверсі у «Львівелектротрансі». Тому третя особа теж просить перенести засідання для ознайомлення.

Суддя клопотання не задовольняє.

Засідання все одно не починається, бо юрист Володимир Порошин хоче залучити в якості третьої особи другого юриста підприємства, Бегея Ігоря Миколайовича, оскільки його права теж будуть порушені під час засідання.

Суддя відхиляє і це клопотання.

Нарешті переходимо до розгляду.

Адвокат Людмила Роюк пояснила наші позовні вимоги, про які ми неодноразово писали і на сайті, і в окремому блозі.

Далі настав час для запитань відповідача, яких виявилося багато:

-                      Чи знайомий позивач зі ст.13 ЗУ «Про доступ до публічної інформації»?

-                      Чи робите ви різницю між державними коштами і коштами підприємства, які воно отримує від господарської діяльності?

-                      А як ви вбачаєте, як же інші права, ті самі, які існують щодо тих осіб про яких ви запитуєте? Вам відомі ті права? Відомо, що кожна фізична особа має право на конфіденційність і визначати статус інформації такою, що не підлягає оголошенню?

-                      Ви розумієте, що як ви закриєте листочком ім’я директора у відповіді, все одно всі знатимуть, що це про Сидоровича Михайла Васильовича?

-                      Чи відомо вам, що можна зайти в реєстр і подивитися відкриті дані?

-                      Чи вважаєте ви постанову Вищого адмінсуду джерелом права і підставною для вимог, чи наводите її у позові, як роз’яснення?

І на завершення: поясність ще раз, чому наше підприємство є розпорядником інформації.

Емоції вирували. Здавалося, що основною цих нескінчених питань було перевірити, чи адвокат Людмила Роюк читала закон.

Вона ж впевнено відповідала, що відповіді на всі ці запитання обґрунтовано у позові.

«Львівелектротранс» збирає нові докази

Після обґрунтування своїх заперечень юрист Володимир Порошин заявив, що підприємство готове надати документи, наказ і положення, які доводять, що відомості про зарплати працівників – це конфіденційна інформація.

І ще він пообіцяв знайти докази того, що виплата зарплати здійснювалася виключно за рахунок господарської діяльності.

Після цього висловив сподівання, що я передумаю судитися далі.

Суд таки оголосив перерву. Наступне засідання 28 вересня.

Наталія Патрікєєва, «Доступ до правди»

Правову допомогу надає ГО "Платформа прав людини", судовий збір сплачений за ініціативи "На суд за доступ"

Фото: Leopolis.news