«Доступ до правди» продовжує писати про тих, хто відповідає на запити. Цього разу ми поїхали до Львова і поцікавилися роботою над публічною інформацією у комунального підприємства «Львівелектротранс», яке обслуговує у місті тролейбуси і трамваї.

Як тут опрацьовують запити від громадян і чому інформацію про зарплати працівників вважають конфіденційною – у нашому матеріалі.

Запити про компенсацію проїзду

До комунального підприємства «Львівелектротранс», звісно,  краще їхати трамваєм. Бажано не новеньким «Електроном», аби краще відчути автентичність місцевого електротранспорту.

Підприємство розташовано біля 1-го депо електричних трамваїв на розі вулиць Сахарова та Нечуя-Левицького.

На останньому, третьому, поверсі будівлі, можна знайти приймальню, де й отримують усі запити: письмово, електронною поштою, телефоном і навіть факсом.

У сусідньому кабінеті сидить Іван Бондар – начальник відділу інформації та зав’язків з громадськістю ЛКП «Львівелектротранс». За його спиною стоїть зелений, як кажуть у Львові, п'єц - приміщення підприємства опалюється саме пічками, які спалюють багато газу, але й добре обігрівають приміщення взимку.

З паном Бондарем говоримо про запити.

Він каже, що найчастіше люди питають про гроші. Періодично приходять писати запити з приводу компенсації вартості проїзду. І що львівські трамваї періодично ламаються. Тоді громадяни хочуть отримати свої дві (стільки коштує повний квиток у Львові) чи одну (пільговий) гривню, витрачені на трамвай, що не доставив до місця призначення.

У такому разі пасажирам допомогти не можуть, навіть якщо написати звернення. «Львівелектротранс» каже, що з поламаного трамваю треба перейти у той, який працює і їхати зі старим квитком далі. От тільки звідки може з’явитися справний трамвай на лінії, де вже стоїть поламаний, у комунальному підприємстві не пояснюють.

Облік запитів не ведуть

Система опрацювання запитів у «Львівелектротрансі» дещо заплутана. У приймальні їх отримують, реєструють, передають директору чи заступникові, той призначає відповідальну особу, яка приходить у приймальню, бере запит і розписується у журналі. Там зафіксована дата і порядковий номер. Потім виконавець направляє відповідь до секретаря і її підписує керівництво.

Іван розповідає, що запити часто надсилають журналісти, а ЛКП не завжди може на них відповісти - не мають потрібну інформацію.

За останні кілька місяців один запитувач звертався до Уповноваженого Верховної ради з прав людини щодо порушення «Львівелектротрансом» права на доступ до інформації.

«Ми отримали повторний запит і відповіли з долученням до відповіді всіх попередніх відповідей. Там мова йшла про логотип. Дизайнер розробив схеми руху електротранспорту,  а ми передали його в управління транспорту. Але потім виявилося, що  на кількох зупинках немає його логотипу. От людина намагається знайти, куди цей логотип подівся за допомогою запитів»,- розповідає Іван Бондар.

Дуже часто запитують чому не їздить той чи інший трамвай або тролейбус. Також є питання про систему безконтактної оплати, яка у львівському електротранспорті запрацювала нещодавно.

Усі вхідні листи підшиваються по місяцях, але запити тут не виокремлюють. Отже, обліку запитів не існує. У приймальні лиш зауважують: щодня надходить від 10 до 20.

Про зарплати працівників тут не розповідають

Іван Бондар до «Львівелектротрансу» працював журналістом-фрілансером, рекламістом, маркетологом. І ось уже шість місяців працює з комунікаціями львівського електротранспорту.

Юрист підприємства Володимир Порошин пояснює, що із запитами у них все просто – відповідають тільки про ту інформацію, яка стосується бюджетних коштів.

«Ми, як комунальне підприємство, є розпорядниками публічної інформації лише в частині використання бюджетних коштів. У решті випадків – ми перекваліфіковуємо запити на звернення і даємо відповідь протягом 20 днів».

Якщо не прописана зворотна адреса запитувача, тоді, за словами юриста, відповіді також не варто чекати. Тут уже діє «Закон про звернення громадян».

Інформацію про заробітну плату працівників підприємство кваліфікує, як конфіденційну і на запити не надає.

«Інформацію про зарплати ми відносимо до конфіденційної. Ми маємо право. Ми можемо будь-яку інформацію такою оголосити. Наприклад, якщо це якесь ноу-хау, то ми оголошуємо ці дані комерційною таємницею. Що стосується інформації про персональні дані, то вони захищаються законом. Інформація про зарплати, згідно з нашими внутрішніми нормативними документами, належить до конфіденційної»

На зауваження про те, інформація про зарплати працівників комунального підприємства не може бути конфіденційною, юрист каже, що це залежить від кожного випадку окремо:

«Просто ім’я, по-батькові – це не персональні дані, якщо прив’язувати адресу до цього чи телефон, то це персональні дані. Зарплата не є персональними даними, а є конфіденційною інформацією і не підлягає до опублікування. Якщо питають про конкретну особу, то так, але не список. Якщо є запит про певну людину, то кожен випадок розглядається індивідуально. Ніяких відписок ми не робимо», - зазначив юрист «Львівелектротрансу».

«Львівелектротранс» - розпорядник інформації про зарплати своїх працівників

«Доступ до правди» це також перевірив і надіслав запит з проханням надати інформацію про заробітні плати керівника та його заступників, юриста і комунікаційного менеджера. У відповіді комунальне підприємство повідомило, що не є розпорядником такої інформації. Медіаюрист ГО «Платформа прав людини» Олександр Бурмагін зазначає, що «Львівелектротранс» у цьому випадку дуже помиляється:

- КП є розпорядником такої інформації, тому що ця інформація є суспільно необхідною і крім частини 1 статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» щодо визначення розпорядників є ще частина 2. Про яку, чомусь КП і ДП та інші суб’єкти постійно забувають.

Цитата – «пункт 2.4. Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №10 від 29.09.2016 р. «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації».

Відтак у силу частини п’ятої статті 6 Закону № 2939-VІ доступ до інформації щодо розпорядження комунальним підприємством комунальним майном, зокрема, інформація про використання коштів, розподіл доходів від надання послуг (продукції, товарів), виплати заробітної плати працівникам, використання вкладів та дотацій з бюджетів, інші витрати, та прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно, може бути обмежено лише за умов, передбачених частиною п’ятою статті 6  Закону № 2939-VІ.

У цьому контексті така інформація є суспільно необхідною, а комунальні підприємства є її розпорядниками відповідно до пункту 4 частини другої статті 13 Закону № 2939-VІ (додатково щодо суспільно необхідної інформації йдеться у пункті 6.4).

Наталія Патрікєєва, «Доступ до правди»

 фото автора; фото на головній - Depo.Львів