Тетяна Олексіюк, заступник директора Центру демократії та верховенства права, під час конференції, присвяченої Дню права знати, презентувала результати моніторингу який проводив ЦЕДЕМ у рамках Платформи «Омбудсман+».
Частина, яку моніторив ЦЕДЕМ, стосувалася відкритості центральних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.
Зокрема монітори ЦЕДЕМ дослідили діяльність Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Адміністрації Президента України, Генеральної прокуратури України, Національного банку України, Державного управління справами, Центральної виборчої комісії, ЦУ Служби безпеки України та 65 інших центральних органів виконавчої влади.
Оцінювали діяльність цих органів за такими критеріями:
· організація спеціального місця для роботи запитувачів з документами та їх копіями;
· прийом особистих запитів на інформацію;
· доступ до засідань (у колегіальних органів).
Серед центральних органів виконавчої влади найвищу оцінку отримали Державне космічне агентство України, Держгеокадастр, Нацкомфінпослуг та НКРЕКП, найскладніша ж ситуація з доступом – у Державному управління справами, ЦВК, Міністерстві інфраструктури та Державній службі геології та надр.
Щодо ситуації у обласних радах та державних адмінстраціях, то згідно з Методологією, затвердженою офісом Уповноваженого ВРУ з прав людини, найбільш відкритими серед ОДА є Донецька, Харківська, Вінницька та Херсонська ОДА.
Натомість моніторинг облрад показав, що жодна з них не забезпечує доступ до інформації на високому рівні. Найкращою тут є Тернопільська обласна рада, однак вона отримала лише середню оцінку. А от рівень доступу в Київській обласній раді експерти оцінили як низький.
Рейтинг відкритості серед міських рад очолив Херсон – лише тут монітори поставили високу оцінку за рівень доступу.
Тетяна Олексіюк під час конференції поділилася деякими висновками, до яких прийшли монітори ЦЕДЕМ.
- Коли прийняли ЗУ «Про доступ до публічної інформації», одразу було зрозуміло, що сам по собі він не імлементується.
Адже коли ви впроваджуєте новий інструмент, завжди з’являється ситуація первинного дискомфорту – треба напружитися, освоїти його, розібратися, як працює.
Наша організація у 2015-2016 року зробила перший моніторинг з метою точково з’ясувати, як впроваджується закон. Свої автономні моніторинги проводили й наші колеги по громадському сектору.
Були ситуації, коли один орган по різних моніторингах отримував різні оцінки і це було не на користь громадянському суспільству. Так з’явилося розуміння, що треба об’єднуватися.
Під час попередніх досліджень ми створили мережу моніторів по всіх областях України. Із 2012-го ми підтримували всеукраїнську мережу права на доступ, тому знайти досвідчених, навчених людей у регіонах не було великою проблемою.
Взагалі, це дуже цікава річ – промоніторити доступ своїми руками, прийти до кожного у приміщення і подивитися, як це відбувається.
Від початку імплементації закону громадський актив і розпорядники дуже чітко зрозуміли просту схему – «подав запит – отримав відповідь».
Але для мене ця схема спілкування схожа більше на просовування записок під зачиненими дверима. Мовляв, ми не хочемо вас бачити і ви нас також не побачите.
Зізнаємося, що не всі запитувачі – юристи. Багато хто не знає різниці між запитом і зверненням. Не знають також, як має бути оформлений запит. Тому ця комунікація важлива
Я часто чую скарги від розпорядників, що запитувач надсилає занадто багато питань і на розпорядника лягає зайвий тягар.
Але запитувач намагається запитати так багато, аби йому не відмовили, відповіли хоч на щось. Коли бачиш цю ситуацію, то усвідомлюєш, що сторони не розуміють одна одну.
Проведений моніторинг мав купу позитивів. Ми не тільки отримали рейтинг. Ми виконали велику виховну і освітню функцію.
Зізнаюся чесно, багато розпорядників у регіонах вперше дізналися про те, що у них має бути місце для ознайомлення з документами і написання запиту.
Після візиту моніторів, вони зорганізувалися і швиденько ці місця зробили. У нас навіть є фотографії дверей одного обласного розпорядника, коли два дні тому там не було таблички «Місце для ознайомлення», а після нашого запиту – з’явилась.
Коли ми провели другий етап моніторингу, то результати уже були набагато кращі.
Окремо мені хочеться підкреслити важливість інструментів безпосереднього доступу. Їх насправді є два. Спеціально відведені місця для роботи з документами та доступ до колегіальних засідань.
Адже у запитувача не буде необхідності формулювати багато запитань, а в розпорядника не буде необхідності копіювати сотні сторінок документів саме тоді, коли вони налагодять діалог – коли запитувачі зможуть самі подивитися і скопіювати документи чи безперешкодно прийти на засідання.
Коли ці двері, під якими зараз просувають записочки, будуть відкриті. І запитувач зможе зайти і пояснити, що він хоче та швидко отримати відповідь.
фото - Громадське радіо
Наталія Патрікєєва, «Доступ до правди»
