166Злочини

Добрий день! Ваше звернення, яке надійшло на електронну пошту Вищої ради правосуддя зареєстровано за вх. № Щ-1542/0/7-21 від 11.03.2021.

----- Original Message -----
From: [vrjust request email]
To:
[email address]
Sent: Thu, 11 Mar 2021 08:19:11 +0200
Subject: Fw:
Інформаційний запит - 166Злочини

> ----- Original Message -----
> From: Щербата Наталя
> Михайліва
> [mailto:[FOI #83439 email]]
> To: запити
> до розпорядника vrjust [mailto:[vrjust request email]]
> Sent: Thu, 11
> Mar 2021 06:54:58 +0200
> Subject: Інформаційний запит -
> 166Злочини
>
>
> > Доброго дня!
> Сьомий апеляційний
> > адміністративний суд (7ААС)
> 21050, м.
> > Вінниця, вул. Соборна/Оводова, 48/34, E-mail:
> > [email address], Телефон: +38(0432)551520
> >
> заявниця: Щербата Наталя Михайлівна,
> > людина з інвалідністю 2
> > групи
> місцепроживання: 21037, м. Вінниця,
> > житло (квартира)
> відповідач:
> Головне
> > управління Пенсійного фонду України у
> > Вінницькій області (правонаступник
> > Управління Пенсійного фонду України в м.
> > Вінниці)
> адреса: 21001, м. Вінниця, вул.
> > Хмельницьке шосе, 7
> Вища рада
> > правосуддя
> вул. Студентська, 12-а м. Київ,
> > Україна 04050, e-[vrjust request email] [email address]
>
> Рада
> > суддів України
> м. Київ 01601, вул. Липська,
> > 18/5, [email address]
>
> Державна судова
> > адміністрація України
> 01601, м. Київ, вул.
> > Липська, 18/5, [email address]
>
> Служба безпеки
> > України
> 01601, м. Київ, вул. Володимирська,
> > буд. 33, [email address]
>
> Офіс Генерального
> > прокурора
> 01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15,
> > [email address]
>
> Державне бюро
> > розслідувань
> вул. Симона. Петлюри 15, м.
> > Київ, 01032, [email address]
> вул. Пилипчука, 28, м.
> > Хмельницький, 29001 [email address]
> >
>
> Національне антикорупційне бюро
> 03035, м.
> > Київ, вул. Василя Сурикова, 3, [email address]
> >
>
> Українська служба «Голосу Америки»
> >
> [email address]
>
> ВВС News
> > Україна
> [email address]
>
> справи
> > №212/10464/2012 (№212/7917/2012),
> №212/4209/2012 (в окремих
> > документах – №212/4709/2012)
> №212/10573/2012
> > (№212/7915/2012),
> №212/11100/2012
> З А Я В А (в порядку
> > ЄКПЛ)
> про порушення прав людини державою
> > Україна
> (доповнена)
> 1. Прошу підтвердити
> > отримання цього електронного листа за
> > призначенням відповідно до приписів ст.7
> > Розділу ІІІ «Порядку роботи з
> > електронними документами у діловодстві
> > та їх підготовки до передавання на
> > архівне зберігання», затвердженого
> > Наказом Міністерства юстиції України
> від
> > 11.11.2014 №1886/5.
> 2. Цей письмовий електронний
> > лист підписаний мною електронним
> > (цифровим) підписом відповідно до
> > приписів закону шляхом додавання до
> > електронних даних, що складають текст
> > листа, даних (інформації) в текстовій
> > електронній формі, – а саме
> > власноручного підпису у вигляді
> власного
> > прізвища та ініціалів друкованими
> > літерами такого вигляду: «Н.М. Щербата».
> > Власне підпису передує підказка у
> > вигляді слова «Підпис» з наступною
> > двокрапкою. Законом унормоване вільне
> > обрання особою форми та способу
> вчинення
> > електронного підпису під зверненням;
> > форма та спосіб вчинення мною
> > електронного підпису під цим листом
> > вільно обрані мною як найуживаніші в
> > електронному документообігові України
> > (звичаєве право), в межах доступних
> > технічних опцій комп’ютерної техніки.
> 3.
> > Цей лист є зверненням про захист моїх та
> > моєї доньки Щербатої Анастасії
> > Віталіївни, особи з інвалідністю з
> > дитинства 2 групи, порушених прав людини
> в
> > порядку ефективного самостійного і
> > самодостатнього національного засобу
> > юридичного захисту – Європейської
> > Конвенції про захист прав людини та
> > основних свобод (ЄКПЛ), що діє як
> > національний закон з 03.08.1997 року. В
> > інтересах доньки я дію як її законна
> > представниця за приписами ст.154 СК
> > України. Я ВИМАГАЮ застосування та
> > виконання, при розгляді та вирішенні
> > цього звернення, приписів ЄКПЛ та рішень
> > Європейського Суду з прав людини (ЄСПЛ)
> як
> > національного закону та джерел
> > національного матеріального та
> > процесуального права відповідно.
> > Національні приписи права України
> > застосовуються тут на підставі ст.53 ЄКПЛ
> > та в якості аргументів.
> 4. Цей лист є
> > оскарженням, за приписами ЄКПЛ та
> > практикою ЄСПЛ, порушень моїх прав
> людини
> > попередніми судовими розглядами моїх
> > звернень.
> 5. Цей лист є апеляцією, поданою
> > в порядку КАСУ, об'єднаною із заявою про
> > порушення прав людини в порядку ЄКПЛ, що
> > не заборонене жодним законом України.
> 6.
> > Цей лист доповнює на стадії оскарження,
> > за приписами ЄКПЛ та практикою ЄСПЛ,
> > раніше подані звернення новими фактами
> > та новими вимогами.
> 7. Цей лист подається
> > на доповнення та уточнення раніше
> > поданого позову в цій справі та на
> заміну
> > раніше поданого позову і доповнень до
> > нього.
> 8. Цей лист є моєю доповненою заявою
> > (в порядку ЄКПЛ) від 29.01.21 про порушення
> > прав людини державою Україна, об'єднаною
> > з апеляцією, і подається на заміну
> > вказаної заяви від 29.01.21.
> 9. Цей лист
> > надсилається до Вищої ради правосуддя,
> > Ради суддів та Державної судової
> > адміністрації для інформування про
> > фашистське правосуддя України та вжиття
> > негайних заходів до усунення порушень
> > права в питаннях їх повноважень.
> 10. Цей
> > лист подається до СБУ, ДБР, НАБУ та Офісу
> > Генерального прокурора як заява про
> > системні та систематичні масштабні
> > злочини в системі соціального захисту
> та
> > судочинства, включно міжнародні злочини
> > проти людяності, включно утримання в
> > державному рабстві, геноцид, винищення
> > людей, які вчиняються чиновниками проти
> > українського народу, включно проти мене
> > та моєї доньки, протягом щонайменше
> > останніх 20 років до сьогодні.
> 11. Цей лист
> > подається також до агенцій Українська
> > служба «Голосу Америки» та ВВС News
> Україна
> > для інформування про фашистську природу
> > пенсійної та судівничої систем України
> > та їх діючих осіб та вчинені ними
> злочини.
> > Враховуючи, що наведені тут факти
> > підпадають під ознаки масштабних
> > міжнародних злочинів проти людяності,
> > включно утримання в державному рабстві,
> > геноцид, винищення людей, які вчиняються
> > чиновниками проти українського народу,
> і
> > ці злочини не мають кордонів, прошу
> > передати подані документи
> > правоохоронним органам ваших держав для
> > проведення незалежного розслідування і
> > міжнародного кримінального
> > переслідування злочинців. Усі потрібні
> > документи будуть надані.
> Резюме
> 12. У
> > зв'язку зі встановленням інвалідності
> > Замостянське ПФУ призначило мені з 21.03.02
> > пенсію по інвалідності в розмірі за
> віком
> > в сумі 673,40 грн., а з часом підвищило її до
> > 740,74 грн. та 783,02 грн.
> 13. 01.01.2004 року ПФУ
> > таємно від мене скасувало мою зароблену
> > пенсію і за тими ж даними призначило
> нову
> > за новим законом "Про
> загальнообов'язкове
> > державне пенсійне страхування" в
> розмірі
> > 140,85 грн., або $0,85/добу. Мене про це не
> > повідомили.
> 14. В 2012 році я випадково
> > дізналась про цей факт і попросила ПФУ
> > надати документи на підтвердження і
> > розрахунок втраченої пенсії. Мені
> > відмовили.
> 15. Тоді ж я подала до суду, але
> > суд закрив справу без розгляду. Я ще
> тричі
> > подавала до суду, але фінал один: справи
> > закривають без розгляду або відмовляють
> > в позові. Замість захисту прав людини, ми
> > отримали 9 років суддівських знущань.
> 16.
> > Усі ці 19 років ПФУ утримує мене з
> > дитиною-інвалідом в державному рабстві,
> > разом з іншими 11,5 млн.
> > пенсіонерів-державних рабів України.
> І.
> > Заявниця
> 17. Щербата Наталя Михайлівна,
> > людина з інвалідністю 2 групи.
> 18. Домашня
> > адреса:
> 19. Держава, проти якої подається
> > заява – Україна.
> ІІ. Предмет заяви
> А. Опис
> > фактів
> 20. (З 1 січня 2012 року усі районні
> > управління Пенсійного фонду України у м.
> > Вінниці злиті в одне управління
> > Пенсійного фонду України в м. Вінниці
> > (міське ПФУ), а нещодавно усі підрозділи
> > ПФУ Вінницької області об'єднані в одне
> > Головне управління Пенсійного фонду
> > України у Вінницькій області (ВОПФУ)).
> 21.
> > 21.03.02 МСЕК встановила мені інвалідність.
> > На моє звернення, відділення пенсійного
> > фонду в Замостянському районі м. Вінниці
> > (Замостянське ПФУ) протоколом від 29.03.02
> > №137 призначило мені як працюючому
> > інваліду пенсію по інвалідності з 21.03.02 в
> > розмірі пенсії за віком в сумі 673,40 грн.,
> що
> > дорівнювало 94% мого заробітку, 4,81
> > мінімальних зарплат і 15,7 мінімальних
> > пенсій за віком. За обрахунками ПФУ, моя
> > зарплата для розрахунку пенсії склала
> > 716,67 грн. (при середньо-статистичній 126,68
> > грн.), стаж роботи – 26 років 2 місяці 20
> днів
> > (при необхідному для пенсії за віком 20
> > років). Виплачувалась мені пенсія в
> > зменшеній сумі 129 грн., а потім 141,9 грн.,
> без
> > пояснення підстав недоплати. Через
> > багато років міське ПФУ пояснило, що
> > зменшену пенсію два роки виплачувало
> > мені в обмеженому розмірі 3 мінімальних
> > пенсій за віком на підставі
> > (неконституційного) припису ст.19.5 закону
> > України «Про пенсійне забезпечення»:
> > «Максимальний розмір пенсії не може
> > перевищувати трьох... мінімальних пенсій
> > за віком».
> 21.1. Розпорядженням 138300 від
> > 09.04.03 на 01.04.03 року мені призначена пенсія
> > в сумі 740,74 грн., а виплачувалась в сумі
> 141,9
> > грн.; на 01.07.03 мені призначена пенсія 783,02
> > грн., а виплачувалась в сумі 150 грн. При
> > підвищеннях пенсії застосовувався
> > коефіцієнт пенсія=15,7 мінімальних пенсій
> > за віком.
> 22. 12.08.02 я звільнилась з роботи і
> > 21.08.02 подала до ПФУ оригінал трудової
> > книжки із записом про звільнення. Копію
> > трудової книжки ПФУ залишив у справі.
> 23.
> > 01.01.2004 року ПФУ відібрало у мене мою
> > зароблену пенсію, анулювавши її та
> > припинивши виплату, та примусово таємно
> > від мене призначило іншу пенсію – по
> > інвалідності, за тими ж документами
> > пенсійної справи, в розмірі 50% пенсії за
> > віком (281,7 грн.) – 140,85 грн. замість 783,02
> грн.,
> > тобто, в 5,56 разів меншу, в розмірі 17,9% від
> > призначеної раніше пенсії, або 0,69
> > мінімальної зарплати та 1,9 мінімальної
> > пенсії за віком. І це при тому, що
> > прожитковий мінімум (ПМ) на той час склав
> > 362 грн./міс., а пенсію призначили в
> розмірі
> > 0,389 ПМ. При цьому кинули мене в безодню
> > заборонених ООН абсолютних злиднів,
> > нижче межі фізичного виживання –
> $0,85/добу
> > (курс НБУ на 01.01.04 = 5,3315 грн./$)! Зробили це
> > непомітно: в грудні 2003 року виплатили
> > пенсію в розмірі 150 грн., а в січні 2004 року
> > – 168 грн. Наче збільшили!
> 23.1. Про цей
> > злочинний грабіж я дізналася через
> > багато років зовсім випадково – коли
> > 16.01.12 звернулась до міського ПФУ для
> > з’ясування питань пенсії. Під час
> бесіди,
> > листаючи мою пенсійну справу,
> дільничний
> > інспектор проговорилась мені, що ще в 2004
> > році мене перевели на іншу пенсію. Схоже,
> > тоді вона теж вперше про це довідалась –
> > ніяк не могла розібратися в документах
> > моєї справи і пояснити, коли точно – чи
> то
> > в січні, чи то в травні 2004 року; чиїм
> > рішенням і чому мене перевели на іншу
> > пенсію; чи здійснене переведення за
> > якимось законом, чи ні; якщо за законом,
> то
> > яким саме. Відповіді на свої запитання я
> > не отримала.
> 23.2. Тоді 24.01.12 я звернулась до
> > відповідача з інформаційним запитом №22.
> > В ньому я просила надати інформацію про
> > факт, дату та правові підстави
> здійснення
> > мені заміни призначеної пенсії на іншу,
> > навести дані про розмір фактично
> > виплаченої пенсії за час з моменту
> > здійснення перерахунку по даний час,
> > розмір пенсії, яка була б виплачена мені
> > без здійснення перерахунку за час з
> > моменту перерахунку по даний час, а
> також
> > копії управлінських рішень про
> > здійснення перерахунку (ів) пенсії. Ще в
> > день звернення із запитом в управлінні
> > мені заявили, що ніхто не буде надавати
> > відповідь в 5-денний строк, що управління
> > не визнає права людини звертатись з
> > інформаційними запитами з власних
> > питань, що це проста заява і строк її
> > розгляду не менше 15 днів. Так і сталося.
> > Після спливу встановленого законом
> > строку надання інформації я
> неодноразово
> > зверталась і до дільничного інспектора,
> і
> > у відділ звернень, але даремно. Нарешті,
> > мені усно повідомили, що відповідь
> надана
> > 10 лютого 2012р. Однак, не дочекавшись листа
> > і на цей раз, 17.02.2012р. я змушена
> звернутись
> > особисто до тодішнього заступника
> > начальника управління Скорик Тетяни
> > Валентинівни з повторним інформаційним
> > запитом №22-1, який був зареєстрований
> > лише 21.02.2012р. за вх. №127/Щ-1. 18.02.2012р. я
> > отримала відповідь на мій інформаційний
> > запит №22, здану пошті 17.02.2012р. (замість
> > 31.01.12 – з прострочкою 17 днів), але
> > зареєстровану 07.02.2012р. за вих. №46/Щ-1. Це
> > означає, що лист надісланий управлінням
> > після мого звернення зі скаргою. В листі
> > відповідач вказує, що це є відповідь на
> > мою заяву (хоча із заявою я не
> > зверталась!), і повідомляє (вперше!), що
> > перерахунок раніше призначеної пенсії
> > проведений мені на пенсію по
> > інвалідності, яку я отримую і зараз, з
> > 01.01.2004 року відповідно до вимог п.1 ст.43
> > закону України «Про загальнообов'язкове
> > державне пенсійне страхування» від 9.07.03
> > року №1058-IV (закон №1058-IV). Копії
> > запитаного(их) управлінського(их)
> > рішення(нь) не надано без пояснення
> > причин і навіть не вказані реквізити:
> > кількість рішень, автор, форма, дата,
> > реєстраційний номер, зміст. Додані
> > довідки №№55 та 56 про розмір нарахованої
> > та фактично виплаченої мені пенсії за
> > період з 01.01.2004 по 28.02.2012р., в яких як
> пенсія
> > вказана не власне пенсія, а всі фактичні
> > виплати, проведені через пенсійний фонд,
> > включаючи втрати від інфляції. Розмір
> > пенсії не повідомлений і цього не
> > робиться ніколи і нікому, оскільки
> > комп’ютерна система документообігу ПФУ
> > по всій державі створена так, щоб як
> > пенсію показувати усі бюджетні виплати,
> > штучно завищувати виплачувані пенсії, і
> > їх реальні розміри ніколи не фігурують
> ні
> > в поточній документації, ні в
> статистиці.
> > Дані про розмір пенсії, яка була б мені
> > виплачена без перерахунку, за законом
> > України «Про пенсійне забезпечення», не
> > надані без пояснення причин до сьогодні,
> > і вони невідомі мені дотепер.
> 23.3. 24.02.12р. я
> > отримала листа управління від 22.02.12р.
> > №127/Щ-1 зі ще однією відповіддю на мою
> > «заяву», а фактично на повторний
> > інформаційний запит від 24.01.12р., в якому
> > продубльована перша відповідь і знову
> > надані аналогічні довідки про розмір
> > нарахованої та фактично виплаченої мені
> > пенсії за період з 01.01.04 по 28.02.12р., №№69 та
> > 70, частково відмінні від первинних.
> Копії
> > запитаних управлінських рішень та дані
> > про розмір пенсії, яка була б мені
> > виплачена без перерахунку, тобто, за
> > законом України «Про пенсійне
> > забезпечення», не надані за цими двома
> > зверненнями без пояснення причин до
> > сьогодні.
> 23.4. Пояснюючи факт та підстави
> > заміни моєї пенсії, на моє звернення
> > через 8 років, ПФУ повідомило, що провело
> > мені ПЕРЕРАХУНОК раніше призначеної
> > пенсії на пенсію по інвалідності, яку я
> > отримую і зараз, з 01.01.2004 року відповідно
> > до вимог п.1 ст.43 нового закону №1058-IV. Що
> > начебто п.1 ст.43 закону №1058-IV вимагав
> > провести такий перерахунок з 01.01.2004,
> > оскільки в новому законі моя призначена
> > пенсія не була передбачена. Такий
> > «перерахунок» Замостянське ПФУ вчинило
> > розпорядженням(и) від невідомої дати та
> > номера в односторонньому порядку, без
> > мого звернення, без моєї заяви, без моєї
> > участі і навіть без повідомлення мене,
> > ТАЄМНО розрахувало і призначило мені
> > нову пенсію по інвалідності за новим
> > законом.
> 23.5. Пізніше в судовому засіданні
> > по справі №212/10573/2012 представниця
> > міського ПФУ Прилуцька С.В. пояснила
> суду,
> > що насправді вони отримали команду з
> > центрального офісу ПФУ виконати такий
> > «перерахунок» по усіх існуючих
> пенсійних
> > справах, і що фактично він був
> здійснений
> > в Києві офісом ПФУ і переданий на місця
> > електронними файлами, а тут вже усі
> > документи друкувались, підписувались,
> > складались в пенсійні справи і тихенько
> > виконувались. Ніякого інформування про
> > грабіжницькі зміни жодному пенсіонеру,
> > включно мені, не надсилали.
> 23.6. Про
> > призначення мені іншого виду пенсії за
> > іншим законом з власної ініціативи ПФУ
> > протиправно не повідомило мене та копію
> > рішення(нь) не надіслало мені до
> сьогодні.
> > Цей факт порушення встановлений
> > постановами судів від 31.05.13
> > https://reyestr.court.gov.ua/Review/3187... та від 29.10.13
> > https://reyestr.court.gov.ua/Review/3453... у справі
> > №212/10573/2012. Це означає, що порушення є
> > триваючим, триває з 01.01.2004 року до
> > сьогодні, тобто, протягом понад 18 років,
> і
> > продовжує тривати надалі.
> 24. 14.04.09 року я
> > звернулась до Ленінського ПФУ щодо
> > з’ясування порядку отримання введеної
> з
> > 01.04.09 року надбавки до пенсії, інформація
> > про яку стала мені випадково відома з
> > телевізійних новин. Інспектор усно
> > пояснила мені цей порядок і додатково
> > повідомила, що як непрацююча я маю право
> > перейти на пенсію в розмірі за віком, а
> > також на надбавку до пенсії на дитину.
> > Пізніше з'ясувалось, що право на пенсію
> по
> > інвалідності в розмірі з віком я вдруге
> > отримала ще 5 років назад за законом
> > України «Про внесення зміни до статті 33
> > Закону України "Про загальнообов'язкове
> > державне пенсійне страхування" від 4
> > листопада 2004 року №2153-IV, який набув
> > чинності 24.11.04 року, і відповідно до
> якого
> > непрацюючим інвалідам ІІ та ІІІ груп
> > повернули відібране 01.01.2004 року право на
> > пенсію по інвалідності в розмірі пенсії
> > за віком при наявності необхідного
> стажу.
> > Однак, жодної інформації про нове моє
> > право та можливість покращання
> > пенсійного забезпечення відповідач не
> > надавав мені з власної ініціативи за
> весь
> > період з моменту набуття мною права до
> > сьогодні, а я дізналася про нього
> > випадково через роки. Це означає, що
> > порушення є триваючим, триває понад 16
> > років, і продовжує тривати надалі.
> 24.1.
> > Виконуючи рекомендацію пенсійного
> > фахівця, 22.04.09 року я подала Ленінському
> > ПФУ заяву про виплату мені як
> > непрацюючому інваліду доплати до пенсії
> > та на малолітню доньку Щербату А.В.,
> 12.10.2000
> > р.н., а 27.04.09 року – заяву про переведення
> > мене на пенсію по інвалідності в розмірі
> > за віком. Рішенням від 03.06.09 року
> > Ленінське ПФУ відмовило мені в
> > призначенні пенсії по інвалідності в
> > розмірі за віком, надбавки на
> > неповнолітню дитину та підвищення до
> > пенсії за постановою КМУ від 11.03.2009 року
> > №198. Єдиною причиною такого рішення
> > послужив факт реєстрації мене приватним
> > підприємцем 24.06.1997 року, хоча ще 9,5 років
> > назад, 17.02.2000 року, більше ніж за 2 роки до
> > первинного звернення за пенсією я
> > припинила підприємницьку діяльність в
> > повному обсязі, про що надала докази
> > відповідачу. Відмовляючи в зверненнях,
> > ПФУ послалось на п.28 «Порядку подання та
> > оформлення документів для призначення
> > (перерахунку) пенсій відповідно до
> закону
> > України «Про загальнообов'язкове
> > пенсійне страхування», затвердженого
> > постановою правління ПФУ від 25.11.05 №22 та
> > на спільний лист ДПА України та ПФУ від
> > 16.03.06 №3048/5/29-1016 та №3063/02-20. Жодного
> > обґрунтування свого рішення законом ПФУ
> > не надало.
> 25. За усі роки перебування на
> > обліку в ПФУ до сьогодні ПФУ НІКОЛИ не
> > інформувало мене про мої пенсійні права,
> > і така практика застосовується завжди
> > щодо усіх пенсіонерів, є системною і
> > систематичною. Я не отримала жодного
> > ініційованого ПФУ письмового
> > роз’яснення чи інформації про належні
> > мені пенсійні права, про набуття права
> на
> > призначення пенсії і порядок її
> > призначення, про призначення або
> відмову
> > в призначенні пенсії, її розмір, порядок
> > виплати, а також про можливість та умови
> > переходу на інший вид пенсії. Зокрема,
> ПФУ
> > ніколи не інформувало мене про моє право
> > на отримання пенсії в розмірі не менше
> ПМ
> > на мене та окремо в розмірі не менше ПМ
> на
> > кожного члена моєї сім'ї, про обов'язкові
> > для України стандарти МОП про розмір
> > пенсії кожного інваліда не менше двох
> ПМ,
> > про право та порядок виходу на пенсію по
> > інвалідності в розмірі пенсії за віком,
> > про право та порядок виходу на пенсію за
> > віком, про право збільшення пенсії на
> > один ПМ на догляд як одинокому інваліду
> > тощо. З ініціативи ПФУ я не отримувала
> > також жодних рішень, що приймались щодо
> > мене. Ці порушення є системними,
> > продовжуються до сьогодні, є триваючими,
> > і тривають надалі.
> 26. Номінальна
> > недоплата (станом на день сплати) мені
> > пенсії склала:
> (і) призначеної пенсії:
> за
> > весь період обмеженої виплати пенсії з
> > березня 2002 року по грудень 2003 року (1 рік
> і
> > 10 місяців) 12 165,81 грн.;
> за весь період
> > невиплати вкраденої пенсії в
> > номінальному розмірі (без підвищень) з
> > січня 2004 року по вересень 2011 року (7 років
> > і 9 місяців), коли виплата була все ще
> > меншою від призначеної, 29 557,04 грн.;
> всього
> > номінальна недоплата призначеної
> пенсії
> > в номінальному розмірі (без підвищень) з
> > березня 2002 року по вересень 2011 року (8
> > років і 7 місяців) склала 41 722,85 грн.;
> (іі)
> > призначеної пенсії з урахуванням її
> > підвищень:
> виходячи з розміру
> > призначеної пенсії, відповідній 4,81
> > номінальних (на день сплати) мінімальних
> > зарплат – 1 327 412,85 грн.;
> або виходячи з
> > розміру призначеної пенсії, відповідній
> > 15,66 номінальних (на день сплати)
> > мінімальних пенсій за віком – 2 496 628,08
> > грн.;
> або виходячи з розміру призначеної
> > пенсії, збільшеної в 5,66 разів
> (коефіцієнт
> > зменшення пенсії ПФУ) – 1 165 089,25 грн.
> від
> > розміру номінального (на день сплати)
> > бюджетного прожиткового мінімуму (БПМ)
> –
> > 19 840,77 грн.;
> від розміру номінального
> > подвійного БПМ – 161 218,77 грн.;
> від розміру
> > номінального (на день сплати) фактичного
> > прожиткового мінімуму (ФПМ) – 79 293,70 грн.;
> >
> від розміру номінального подвійного ФПМ
> > – 458 244,71 грн.;
> (ііі) від недоплати сімейної
> > складової на дитину за період з травня
> 2004
> > року по березень 2021 року:
> від розміру
> > номінального БПМ – 221 683,00 грн.;
> від
> > розміру номінального БПМ +2БПМ (за час
> > інвалідності) – 355 815,00 грн.;
> від розміру
> > номінального ФПМ – 372 110,52 грн.;
> від
> > розміру номінального ФПМ + 2ФПМ (за час
> > інвалідності) – 647 971,53 грн.;
> (іііі) від
> > недоплати на мій як одинокої людини з
> > інвалідністю догляд за період з вересня
> > 2016 року по березень 2021 року:
> від розміру
> > номінального БПМ – 100 256,00 грн.;
> від
> > розміру номінального ФПМ – 214 851,29 грн.
> 26.1.
> > Майнова шкода від недоплати мені пенсії
> > станом на березень 2021 року (за 19 років і 1
> > місяць) склала не менше:
> (і) виходячи з
> > розміру призначеної пенсії, відповідній
> > 4,81 актуальних мінімальних зарплат – 6 316
> > 808,32 грн.;
> або виходячи з розміру
> > призначеної пенсії, відповідній 15,66
> > актуальних мінімальних пенсій за віком
> –
> > 6 051 339,26 грн.;
> або виходячи з розміру
> > актуальної пенсії, збільшеної в 5,66 разів
> > (коефіцієнт зменшення пенсії ПФУ) – 5 799
> > 049,58 грн.;
> від розміру актуального БПМ – 267
> > 965,03 грн.;
> від розміру актуального
> > подвійного БПМ – 702 149,78 грн.;
> від розміру
> > актуального ФПМ – 778 874,73 грн.;
> від розміру
> > актуального подвійного ФПМ – 1 859 980,50
> > грн.
> (іі) від недоплати сімейної складової
> > на дитину за період з травня 2004 року по
> > березень 2021 року:
> від розміру актуального
> > БПМ – 221 683,00 грн.;
> від розміру актуального
> > 1БПМ + 2БПМ (на час інвалідності) – 355 815,00
> > грн.;
> від розміру актуального ФПМ – 372 110,52
> > грн.;
> від розміру актуального 1ФПМ + 2ФПМ
> > (на час інвалідності) – 647 971,53 грн.
> (ііі)
> > від недоплати на мій як одинокої людини
> з
> > інвалідністю догляд за період з вересня
> > 2016 року по березень 2021 року:
> від розміру
> > актуального БПМ – 120 395 грн.;
> від розміру
> > актуального ФПМ – 259 269,45 грн.
> 27. Під час
> > провадження у справі №212/10464/2012 ВОПФУ
> > навмисно не виконало дві ухвали суду про
> > надання суду розрахунку втраченої мною
> > пенсії, призначеної за законом України
> > «Про пенсійне забезпечення», внаслідок
> > таємного призначення та виплати мені
> > натомість нової пенсії за законом
> > України «Про загальнообов'язкове
> > державне пенсійне страхування»: від
> 09.06.15
> > https://reyestr.court.gov.ua/Review/4477... та від 27.08.15
> > https://reyestr.court.gov.ua/Review/4925.... При цьому
> > чиновники ВОПФУ усвідомлювали, що такий
> > розрахунок може фахово виконати лише
> > саме ПФУ як монопольна структура, а без
> > нього неможливо визначити ціну позову. В
> > такий спосіб ВОПФУ навмисно перешкодило
> > нашому доступу до суду.
> 27.1. Це означає, що
> > ВОПФУ зловжило правами шляхом порушення
> > нашого права на справедливий суд у формі
> > довготривалого невиконання двох
> судових
> > рішень з 09.06.15 до сьогодні, протягом 5
> > років і 9 місяців, та відповідно з 27.08.15 до
> > сьогодні, протягом 5 років і 6 місяців. Це
> > означає також, що ВОПФУ зловжило правами
> > шляхом порушення нашого права на доступ
> > до суду у формі створення позивачам
> > навмисної перешкоди у доступі до суду
> > довготривалим ненаданням суду
> > розрахунку втраченої пенсії,
> необхідного
> > для обрахування ціни позову.
> 28. Під час
> > судового розгляду спору у справі
> > №212/10464/2012, не погоджуючись з
> призначенням
> > судово-економічної експертизи для
> > визначення розміру втраченої мною
> > пенсії, відповідач подав апеляцію на
> > ухвалу ВМС від 25.01.16, знаючи завчасно про
> > відсутність у нього фінансування на
> > сплату судового збору і не сплативши
> > збір. Ухвалою https://reyestr.court.gov.ua/Review/5542...
> від
> > 03.02.16 ВААС залишив апеляцію без руху і
> > надав ВОПФУ строк для сплати судового
> > збору. Ухвалою від 25.02.16
> > https://reyestr.court.gov.ua/Review/5606... апеляція
> > повернута через несплату судового
> збору.
> > Лише 26.04.16, після повернення справи, ВМС
> > повернувся до її розгляду.
> 28.1. Це означає,
> > що з 26.01.16 до 25.04.16 відповідач штучно
> > затягнув розумний строк розгляду справи
> > на три місяці, що є зловживанням
> > правами.
> 29. З ухвали ВМС від 22.10.20 у справі
> > №212/10464/2012 мені стало відомо, що ВОПФУ
> > подало до суду заяву з клопотанням
> > залишити позов без розгляду, яка стала
> > підставою наступного залишення судом
> > мого позову без розгляду. Таке
> заборонене
> > українським міжнародним правом ще з 1997
> > року, хоча і передбачене українським
> > національним правом. Державні чиновники
> > повинні знати права людини, включно і
> > принцип верховенства права, і
> > дотримуватись їх. Це означає, що,
> > зловживаючи правами та бажаючи
> > протиправно позбавити мене з дитиною
> > належного права на справедливий суд,
> > ВОПФУ застосувало недозволений прийом у
> > вигляді звернення до суду вчинити
> > протиправні дії, та цим позбавило нас
> > права на доступ до суду.
> Судові справи
> 30.
> > Зіткнувшись з таким чиновницьким
> > свавіллям, я вирішила подаватись до суду
> > для захисту та поновлення моїх
> порушених
> > прав. Протягом останніх дев'яти років я
> > чотири рази подавала позови проти ПФУ до
> > суду, але даремно – в жодній суд не
> > захистив моїх порушених прав. А свавілля
> > чиновників ПФУ продовжуються і
> > множаться.
> АА. Перша справа №212/4209/2012 (в
> > окремих документах – №212/4709/2012)
> 31. Я з
> > донькою подала 12.03.12 Ленінському
> > районному суду м. Вінниці (Ленінський
> суд)
> > позов до ПФУ в м.Вінниці про захист моїх
> > та моєї малолітньої дитини Щербатої А.В.
> > прав на пенсійне забезпечення та
> > отримання інформації, включивши до
> > позову клопотання про звільнення від
> > сплати судового збору, де він
> > сплачується. Серед іншого, ми просили
> > визнати порушення відповідачем ст.1
> > Протоколу 1, ст.8 та ст.10 ЄКПЛ, а щодо
> > Щербатої А.В. – також ст.ст.24 та 27
> > Конвенції ООН про права дитини. Справі
> > присвоєний №212/4209/2012 (в окремих
> > документах – №212/4709/2012).
> 31.1. Ухвалою від
> > 14.03.12 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/2444...) суддя
> > Кашпрук Г.М. без повідомлення мене про
> > день розгляду, без моєї участі в суді та
> > без заслуховування моїх аргументів
> > залишив без розгляду вимоги п.п.78-80.2
> > позову, мотивуючи начебто пропуском
> > строку позовної давності, а решту
> залишив
> > без руху і завимагав сплати судового
> > збору, ігноруючи наявну судову практику
> > звільнення судами позивачів від сплати
> > судового збору в аналогічних спорах.
> > Відповідно ст.3.13 до закону України «Про
> > судовий збір», судовий збір не
> > сплачується з позовної заяви про
> > відшкодування шкоди, заподіяної особі
> > незаконними рішеннями, діями чи
> > бездіяльністю органу державної влади,
> їх
> > посадовою або службовою особою (п.п.84, 85,
> 86,
> > 87, 88, 89, 90 позову). Так само судовий збір не
> > сплачується з вимог за ЄКПЛ (п.82 позову).
> > Це означає, що суддя залишив без руху
> > вимоги п.п.81 та 83 позовної заяви. Жодного
> > рішення за клопотанням про звільнення
> > від сплати судового збору суд не
> > ухвалював, як і не навів жодної
> мотивації
> > проти такого клопотання. Єдина так звана
> > «мотивація» була такою: «наведені
> > позивачем обґрунтування щодо несплати
> > судового збору, на переконання суду, не є
> > достатніми для звільнення від його
> > оплати». Жодного рішення в частині
> > звільнених від сплати судового збору
> > майнових вимог п.п.84, 85, 86, 87, 88, 89, 90 позову
> > суд не ухвалював. Вимоги визнання
> > порушень ЄКПЛ та Конвенції ООН про права
> > дитини п.82 позову, з яких так само не
> > сплачується судовий збір, суд теж не
> > розглядав і навіть не згадав про них.
> 31.2.
> > Також, суддя Кашпрук Г.М. включив до
> > тексту ухвали від 14.03.12 таке
> > позапроцесуальне повідомлення: «Крім
> > того, позивачами не конкретизовано
> зміст
> > позовних вимог, викладених у п.п.82-86
> > адміністративного позову», і висунув
> > позапроцесуальну вимогу викладення
> > позову в новій редакції, хоча таких
> > повноважень не надав йому жодний закон.
> > Ці позапроцесуальні повідомлення та
> > вимога не містять жодного правового
> > наповнення, а відтак, не мають жодного
> > юридичного значення і не тягнуть жодних
> > юридичних наслідків для позивача.
> 31.3.
> > 19.03.12 ми подали заяву про відвід судді
> > Кашпруку Г.М. та апеляційну скаргу на
> > ухвалу від 14.03.12.
> 31.4. Не маючи жодної
> > інформації по справі протягом місяця, я
> > 19.04.12 звернулась до апеляційного суду
> > (ВААС) із заявою та інформаційним
> запитом
> > про долю справи, однак, 23.04.12 ВААС (М.
> > Шелюховський) відмовив мені в наданні
> > інформації. 24.04.12 я особисто звернулась
> до
> > ВААС. В канцелярії мені повідомили, що
> > рішення у справі не ухвалювались і в
> > комп'ютерній системі жодна інформація
> > про рух справи відсутня. Тоді я подала
> > заяву про ознайомлення зі справою,
> однак,
> > суддя Залімський І.Г. двічі заборонив
> > апарату суду видавати справу навіть
> > після особистого дзвінка керівника
> > апарату Гриневича В.С., і мені її так і не
> > видали. Лише після усіх цих подій того ж
> > дня в комп’ютерній системі суду
> > з'явились ухвали по справі, датовані
> > чомусь аж 11.04.12, тобто, сфальсифіковані.
> > Ось чому суддя не дав мені справи – щоб
> > приховати власні зловживання. Цими
> > ухвалами (https://reyestr.court.gov.ua/Review/2377...,
> > https://reyestr.court.gov.ua/Review/4538...,
> > https://reyestr.court.gov.ua/Review/4538...) суддя
> > ЗалімськийІ.Г. 1) відкрив апеляційне
> > провадження лише в частині скарги в
> > інтересах малолітньої дитини; 2)
> > відстрочив сплату судового збору, хоча
> ми
> > не звертались з таким клопотанням; та 3)
> > призначив розгляд справи 03.05.12 без
> > вказання часу та номера приміщення в
> > суді, де розглядатиметься справа. Ні
> > ухвали, ні повістки нам з донькою не
> > надсилались. Клопотання про звільнення
> > від сплати судового збору суд не
> > розглянув і ніякого рішення по ньому не
> > ухвалював.
> 31.5. 27.04.12 ми подали заяву про
> > відвід судді Залімському І.Г. та заяву з
> > вимогою надати можливість особистої
> > участі в розгляді апеляції, але ця
> вимога
> > проігнорована: час та місце судового
> > засідання нам так і не повідомили.
> 31.6.
> > Ухвалою від 03.05.12
> https://reyestr.court.gov.ua/Review/4538...
> > ВААС в складі суддів Залімський І.Г.,
> > Матохнюк Д.Б., Мельник-Томенко Ж.М., без
> > моєї участі, відмовив у задоволенні моєї
> > заяви в інтересах малолітньої дитини
> > Щербатої А.В. про відвід судді
> > Залімського І.Г., проігнорувавши принцип
> > nemo judex in causa sua та факти заборони суддею
> > доступу до матеріалів справи і
> > фальсифікацію трьох ухвал. Моя заява про
> > відвід судді Залімського І.Г. в частині
> > моїх власних інтересів не розглянута до
> > сьогодні. Іншою ухвалою від тієї ж дати
> > https://reyestr.court.gov.ua/Review/2385... суд без
> > повідомлення мене про час розгляду, без
> > моєї участі в суді та без заслуховування
> > моїх аргументів відмовив мені в
> > задоволенні апеляції – в частині скарги
> > в інтересах малолітньої дитини, ще й
> > стягнувши з малолітньої дитини судовий
> > збір в подвійному, в порівнянні із
> > законом, розмірі. При цьому мотивував
> > своє рішення так:
> 31.6.1. «встановлення
> > процесуальних строків законом та судом
> > передбачено з метою дисциплінування
> > учасників адміністративного
> судочинства
> > та своєчасного виконання ними
> > передбачених КАС України певних
> > процесуальних дій» (NB: брехня. така мета
> > не передбачена ні КАСУ, ні жодним іншим
> > законом України);
> 31.6.2. «суд, враховуючи
> > майновий стан сторони, може своєю
> ухвалою
> > зменшити розмір судових витрат,
> > звільнити від їх оплати повністю або
> > частково, чи відстрочити або
> розстрочити
> > сплату судових витрат на визначений
> > строк. Отже, це право суду, але не
> > обов'язок. …суд першої інстанції дійшов
> > правильного висновку щодо залишення
> > частини позовних вимог без руху,
> > оскільки, позивачем не було сплачено
> > судовий збір». (NB: брехня. суд, як і
> > будь-який орган влади, не має ні прав, ні
> > обов’язків; Конституція України
> > наділила його лише імперативними
> > повноваженнями, які є неподільною
> > сукупністю прав і обов'язків).
> 31.7. ВААС не
> > розглядав апеляцію в частині моїх
> > власних порушених прав людини і жодного
> > рішення в цій частині вимог не ухвалив.
> > ВААС так і не розглянув апеляцію в
> > частині оскарження порушень наших прав
> > людини на доступ до суду, гарантованих
> > ст.6.1 ЄКПЛ, включивши до тексту судового
> > рішення позапроцесуальне повідомлення
> > про це: «…щодо позовних вимог про
> > визнання порушення відповідачем норм
> > Європейської Конвенції про захист прав
> > людини та основних свобод людини та
> > Конвенції ООН про права дитини, слід
> > зазначити, що суд не розглядає позовні
> > вимоги, які віднесені до компетенції
> > Європейського суду з прав людини».
> > Рішення про залишення без розгляду цієї
> > частини вимог суд не ухвалював.
> 31.7.1. Це
> > означає, що з 19.03.12 до сьогодні, тобто,
> > протягом майже 9 років, на розгляді ВААС
> > (на даний час – Сьомий апеляційний
> > адміністративний суд, 7ААС) у справі
> > №212/4209/2012 знаходяться не розглянуті по
> > суті судові вимоги: 1) Щербатої Н.М. у
> > власних інтересах – усі вимоги
> апеляції;
> > 2) обох позивачок – про визнання
> > порушення права на доступ до суду,
> > гарантованого ст.6.1 ЄКПЛ, суддею
> > Ленінського суду (з 05.07.12 – Вінницького
> > міського суду, ВМС) Кашпруком Г.М., 3)
> заява
> > позивачки Щербатої Н.М. у своїх власних
> > інтересах про відвід судді Залімського
> > І.Г., а також 4) клопотання обох позивачок
> > про звільнення від сплати судового
> збору.
> > Ці порушення є триваючими, тривають в
> > даний час і продовжують тривати
> > надалі.
> 31.8. Ухвалою від 18.05.12
> > https://reyestr.court.gov.ua/Review/2431... суддя
> > Ленінського суду Кашпрук Г.М., без
> > повідомлення мене про день розгляду, без
> > моєї участі в суді та без заслуховування
> > моїх аргументів повернув мені позов у
> > зв'язку з неусуненням недоліків
> позовної
> > заяви. Це означає, що позов повернутий в
> > частині п.п.81 та 83 позовної заяви,
> > відносно яких суд вимагав сплати
> > судового збору. При цьому він
> > проігнорував той факт, що його рішення
> > від 14.03.12 щодо вимог в моїх власних
> > інтересах не переглянуто апеляційною
> > інстанцією; так само проігнорував
> > нерозглянуту заяву про відвід особисто
> > йому.
> 31.8.1. Це означає, що на розгляді
> > Ленінського суду (ВМС) у справі №212/4209/2012
> > (в окремих документах – №212/4709/2012) з 19.03.12
> > до сьогодні, тобто, протягом майже 9
> років,
> > знаходяться не розглянуті по суті
> > звільнені законом від сплати судового
> > збору 1) позовні вимоги п.п.82, 84, 85, 86, 87, 88,
> 89,
> > 90 нашого позову від 12.03.12 та 2) заява про
> > відвід судді Кашпруку Г.М. Це порушення є
> > триваючим, триває в даний час і
> продовжує
> > тривати надалі.
> 31.9. 01.06.12 ми подали другу
> > апеляцію в справі на ухвалу судді
> > Кашпрука Г.М. від 18.05.12, включивши до неї
> > клопотання про звільнення від сплати
> > судового збору. Серед іншого, ми просили
> > визнати порушення суддею Кашпруком Г. М.
> > щодо Щербатої Н.М. як людини з
> > інвалідністю та малолітньої дитини
> > Щербатої А.В. ч.1 ст.6 ЄКПЛ в частині права
> > на безсторонній суд та на доступ до суду,
> > шляхом штучного створення незаконної
> > перешкоди в фінансовому доступі до
> > суду.
> 31.10. Ухвалою від 13.06.12 суддя ВААС
> > Драчук Т.О. відкрила апеляційне
> > провадження лише в частині інтересів
> > малолітньої дитини та звільнила мене
> від
> > сплати судового збору; апеляційне
> > провадження в частині оскарження моїх
> > власних порушених прав не відкривала.
> > Ухвалою від 25.07.12
> https://reyestr.court.gov.ua/Review/2544...
> > ВААС в складі суддів Драчук Т.О., Сторчак
> > В.Ю., Боровицький О.А. відхилив мою
> > апеляцію від 01.06.12 в інтересах
> > малолітньої дитини Щербатої А.В. та
> > «засилив» повернення позову без
> розгляду
> > в цій частині, «не помітивши» аргументів
> > про нерозглянуту заяву про відвід
> > Кашпруку Г.М. Апеляцію в частині
> > оскарження порушення моїх власних прав
> > суд не розглядав і жодного рішення в цій
> > частині не ухвалював. Вимогу про
> визнання
> > порушення суддею Кашпруком Г.М. нашого
> > права на доступ до суду, гарантованого
> > ст.6.1 ЄКПЛ, суд не розглянув і навіть не
> > згадав про її існування.
> 31.10.1. Це означає,
> > що з 01.06.12 до сьогодні, тобто, протягом
> > майже 9 років, на розгляді ВААС (7ААС) у
> > справі №212/4209/2012 знаходяться не
> > розглянуті по суті судові вимоги 1)
> > апеляційної скарги від 01.06.12 про
> > порушення прав Щербатої Н.М.; та 2) про
> > визнання порушення права позивачок на
> > доступ до суду, гарантованого ст.6.1 ЄКПЛ,
> > суддею Ленінського суду (ВМС) Кашпруком
> > Г.М. Це порушення є триваючим, триває в
> > даний час і продовжує тривати надалі.
> 31.11.
> > Ми подали до Вищого адміністративного
> > суду України (ВАСУ) касаційні скарги від
> > 14.05.12 та від 16.08.12, включно клопотання про
> > звільнення від сплати судового збору.
> > Серед іншого, ми просили касаційний суд
> > визнати порушення суддею Кашпруком Г.М.
> > щодо нас ст.14 в поєднанні зі ст.10 та ст.1
> > Протоколу 1 ЄКПЛ шляхом дискримінації
> нас
> > у формі віктимізації в праві на
> власність
> > та доступі до права власності, а також
> > порушення ч.1 ст.6 ЄКПЛ в частині права на
> > доступ до суду, шляхом створення штучної
> > фінансової перешкоди в доступі та
> > розгляду справи неповноважним судом.
> 31.12.
> > Суддя ВАСУ Амєлін С.Є. ухвалою від 21.05.12
> > №К/9991/33539/12 https://reyestr.court.gov.ua/Review/2469... без
> > повідомлення нас про день розгляду, без
> > нашої участі в суді та без
> заслуховування
> > наших аргументів відмовив у звільненні
> > нас від сплати судового збору, включно і
> > малолітньої доньки, залишив апеляцію
> без
> > руху і завимагав сплати судового збору в
> > сумі 53,65 грн. з мотивацією: «наведені у
> > клопотанні підстави є недостатніми для
> > його задоволення, оскільки позивачами
> не
> > надано належних доказів щодо майнового
> > стану», ігноруючи наявну судову
> практику
> > звільнення судами позивачів від сплати
> > судового збору в аналогічних спорах. Це
> > твердження є брехливим, оскільки ми
> > надали докази усіх наших доходів: і
> > довідку про розмір моєї пенсії, і
> довідку
> > про кошти, отримувані на утримання
> > дитини.
> 31.13. 19.06.12 я подала до Вищої Ради
> > юстиції (ВРЮ) скаргу на протиправність
> > дій судді Амєліна С.Є., а 29.06.12 – заяву до
> > ВАСУ про відвід судді Амєліну С.Є. Станом
> > на сьогодні цей відвід так і не
> > розглянутий Це означає, що з 29.06.12 до
> > сьогодні, тобто, протягом майже 9 років,
> на
> > розгляді ВАСУ (на даний час – Верховний
> > Суд, ВС) у справі №212/4209/2012 знаходиться не
> > розглянута по суті заява про відвід
> судді
> > Амєліну С.Є.
> 31.14. Суддя ВАСУ Амєлін С.Є.
> > ухвалою від 09.07.12 №К/9991/33539/12
> > https://reyestr.court.gov.ua/Review/2549... без
> повідомлення
> > мене про день розгляду, без моєї участі в
> > суді та без заслуховування моїх
> > аргументів повернув касацію від 14.05.12
> без
> > розгляду, проігнорувавши нерозглянуту
> > заяву про відвід йому.
> 31.15. 28.08.12 я подала
> > до ВРЮ другу скаргу на протиправність
> дій
> > судді Амєліна С.Є., доповнивши її 07.09.12,
> але
> > даремно: всё хорошо, прекрасная маркиза!
> > Так само безрезультатною стала і друга
> > касація від 16.08.12 на ухвали про
> повернення
> > позову. Це означає, що з 16.08.12 до сьогодні,
> > тобто, протягом понад 8 років, на
> розгляді
> > ВАСУ (ВС) у справі №212/4209/2012 знаходиться
> не
> > розглянута по суті судова вимога, за
> якою
> > не сплачується судовий збір, визнати
> > порушення суддею Кашпруком Г.М. щодо нас
> > ст.14 в поєднанні зі ст.10 та ст.1 Протоколу
> 1
> > ЄКПЛ шляхом дискримінації нас у формі
> > віктимізації в праві на власність та
> > доступі до права власності, а також
> > порушення ч.1 ст.6 ЄКПЛ в частині права на
> > доступ до суду, шляхом створення штучної
> > фінансової перешкоди в доступі та
> > розгляду справи неповноважним судом.
> 31.16.
> > В результаті, справа двічі ходила в
> > апеляцію і двічі – в касацію, дві скарги
> > подані до ВРЮ – і ніхто не захистив
> наших
> > прав. Навпаки, нам повністю закрили
> > доступ до суду.
> 31.17. Остаточного рішення у
> > справі немає до сьогодні.
> АБ. Друга справа
> > №212/7915/2012 (№ змінений на 212/10573/2012)
> 32. 28.05.12 я
> > подала Ленінському суду другий позов до
> > ПФУ м.Вінниці – про порушення моїх прав
> > на інформацію, на власність та на
> > соціальний захист. Справі присвоєний
> > №212/7915/2012, в подальшому змінений на
> > 212/10573/2012. Справа розподілена судді
> > Федчишену С.А.
> 32.1. Я подала 31.05.12 заяву про
> > відвід судді Федчишену С.А., мотивуючи
> > тим, що в справі №212/1471/2012 за моїм
> > аналогічним позовом про порушення права
> > на інформацію суддя Федчишен С.А.
> ухвалив
> > два рішення, які грубо порушили мої
> права
> > на доступ до суду: від 27.01.12р. про
> > залишення позову без руху (в ЄДРСР
> > відсутня) та від 07.02.12р. про повернення
> > позову https://reyestr.court.gov.ua/Review/2131.... Причому
> > друге рішення прийняте шляхом його
> > підробки, оскільки ухвалене суддею
> > Федчишеним С.А. від імені судді Сало Т.Б.,
> > що підтвердив голова Ленінського суду.
> > Незаконність обох судових рішень
> > встановлена двома апеляційними
> ухвалами
> > ВААС від 01.03.12р. https://reyestr.court.gov.ua/Review/2198...
> > та від 20.03.12р. https://reyestr.court.gov.ua/Review/2215.... Я
> > додала до заяви про відвід копії усіх
> > наведених рішень, якими підтверджується
> > протиправність дій судді Федчишена
> > С.А.
> 32.2. Ухвалою від 30.05.12 (в ЄДРСР відсутня)
> > суддя Федчишен С.А. без повідомлення
> мене
> > про день розгляду, без моєї участі в суді
> > та без заслуховування моїх аргументів
> > залишив мій позов без руху і завимагав
> > сплати судового збору, протиправно
> > відмовивши в клопотанні про звільнення
> > від його сплати з посиланням на
> > «незастосовність судової практики в
> > інших справах до цієї справи», ігноруючи
> > наявну судову практику звільнення
> судами
> > позивачів від сплати судового збору в
> > аналогічних спорах.
> 32.3. Ухвалою від 01.06.12
> > (в ЄДРСР відсутня) суддя Федчишен С.А. без
> > повідомлення мене про день розгляду, без
> > моєї участі в суді та без заслуховування
> > моїх аргументів відмовив у відводі
> > самому собі, проігнорувавши принцип nemo
> > judex in causa sua.
> 32.4. 01.06.12 я подала повторне
> > клопотання про звільнення від сплати
> > судових витрат, надавши копії
> > апеляційних та касаційних рішень про
> > звільнення мене від сплати судових
> > витрат за аналогічними клопотаннями,
> > однак, ухвалою від 05.06.12 (в ЄДРСР
> відсутня)
> > суддя Федчишен С.А. без повідомлення
> мене
> > про день розгляду, без моєї участі в суді
> > та без заслуховування моїх аргументів
> > повернув мій позов всупереч скасуванню
> > апеляцією його власних аналогічних
> > рішень та наявністю протилежної судової
> > практики в аналогічних справах.
> 32.5. Я
> > подала на усі три ухвали апеляції від
> > 07.06.12, 08.06.12 та 11.06.12 і просила, серед
> іншого,
> > визнати порушення суддею Федчишеним С.А.
> > мого права на доступ до суду,
> > гарантованого ст.6.1 ЄКПЛ.
> 32.6. Ухвалою від
> > 11.07.12 https://reyestr.court.gov.ua/Review/2537... ВААС в
> > складі суддів Смілянець Е.С., Гонтарук
> В.М.
> > та Ватаманюк Р.В. скасував усі три ухвали
> > судді Федчишена С.А. від 30.05.12, 01.06.12 та
> > 05.06.12. Однак, суд не розглянув вимогу
> > визнати порушення суддею Федчишеним С.А.
> > мого права на доступ до суду,
> > гарантованого ст.6.1 ЄКПЛ.
> 32.6.1. Це означає,
> > що з 07.06.12 до сьогодні, тобто, протягом
> > майже 9 років, на розгляді ВААС (7ААС)
> > знаходяться не розглянуті по суті
> судові
> > вимоги у справі №212/7915/2012 (212/10573/2012) про
> > визнання порушення мого права на доступ
> > до суду, гарантованого ст.6.1 ЄКПЛ, суддею
> > Ленінського суду (ВМС) Федчишеним С.А. Це
> > порушення є триваючим, триває в даний
> час
> > і продовжує тривати надалі.
> 32.7. Ухвалою
> > Ленінського суду від 30.07.12р. у справі (в
> > ЄДРСР відсутня) суддя Борисюк І.Е. без
> > повідомлення мене про день розгляду, без
> > моєї участі в суді та без заслуховування
> > моїх аргументів залишила більшу частину
> > позову без розгляду. 13.08.12 я подала другу
> > апеляцію в справі на цю ухвалу і просила,
> > серед іншого, визнати порушення суддею
> > Борисюк І.Е. мого права на доступ до суду,
> > гарантованого ст.6.1 ЄКПЛ.
> 32.8. Ухвалою від
> > 16.10.12 https://reyestr.court.gov.ua/Review/2649... ВААС в
> > складі суддів Совгира Д.І., Курко О.П.,
> > Матохнюк Д.Б. частково скасував
> > оскаржувану ухвалу, відмовивши в
> > оскарженні скороченого провадження,
> > однак, не розглянув вимогу визнати
> > порушення суддею Борисюк І.Е. мого права
> > на доступ до суду, гарантованого ст.6.1
> > ЄКПЛ.
> 32.8.1. Це означає, що з 13.08.12 до
> > сьогодні, тобто, протягом понад 8 років,
> на
> > розгляді ВААС (7ААС) знаходиться
> > розпочата провадженням і не розглянута
> > по суті судова вимога у справі №212/7915/2012
> > (212/10573/2012) про визнання порушення мого
> > права на доступ до суду, гарантованого
> > ст.6.1 ЄКПЛ, суддею (ВМС) Борисюк І.Е. Це
> > порушення є триваючим, триває в даний
> час
> > і продовжує тривати надалі.
> 32.9. 14.11.12 я
> > подала касацію на ухвали в цій справі
> від
> > 30.07.12 та 16.10.12, і просила, серед іншого,
> > визнати порушення оскаржуваними
> > ухвалами мого права на доступ до суду,
> > гарантованого ст.6.1 ЄКПЛ.
> 32.10. Суддя ВАСУ
> > Пасічник С.С. ухвалою від 21.11.12 №К/9991/71997/12
> > https://reyestr.court.gov.ua/Review/2772... без
> повідомлення
> > мене про день розгляду, без моєї участі в
> > суді та без заслуховування моїх
> > аргументів відмовив у відкритті
> > касаційного провадження з посиланням на
> > ст.211.2 КАСУ, мотивуючи тим, що ухвала про
> > призначення справи до скороченого
> > провадження не перешкоджає подальшому
> > провадженню у справі, а тому не підлягає
> > оскарженню. Вимоги про визнання
> порушень
> > мого права на справедливий суд,
> > гарантованого ст.6.1 ЄКПЛ не розглянуті, і
> > про них навіть не згадано.
> 32.10.1. Це
> > означає, що з 14.11.12 до сьогодні, тобто,
> > протягом понад 8 років, на розгляді ВАСУ
> > (ВС) знаходиться не розглянута по суті
> > судова вимога у справі №212/7915/2012
> (212/10573/2012)
> > про визнання порушення мого права на
> > доступ до суду, гарантованого ст.6.1 ЄКПЛ,
> > суддями суду І інстанції та
> апеляційного.
> > Це порушення є триваючим, триває в даний
> > час і продовжує тривати надалі.
> 32.11. ВМС
> > присвоїв справі новий №212/10573/2012. Ухвалою
> > від 26.11.12 суддя Романчук Р.В. відкрила
> > провадження в справі, а постановою від
> > 31.05.13 https://reyestr.court.gov.ua/Review/3187... частково
> > задовольнила позовні вимоги. Відмовила
> в
> > позові, зокрема, про визнання порушень
> > ст.1 Протоколу 1 та ст.10 ЄКПЛ – без
> жодного
> > обґрунтування, та про зобов'язання ПФУ
> > надати розрахунок втраченої мною
> пенсії,
> > так само безмотивно, пояснюючи це так:
> «Що
> > стосується позовної вимоги про
> > зобов'язання відповідача надати
> > помісячний розрахунок суми пенсії, яку
> > вона отримувала б без перерахунку, за
> > період з дати перерахунку (переведення
> на
> > інший вид пенсії) по день розгляду
> справи
> > судом суд приходить до висновку, що
> > позивачем в даному випадку не вірно
> > обрано спосіб захисту порушеного права
> > (!!! – авт.) і дана позовна вимога
> > задоволенню не підлягає». А який закон я
> > цим порушила? І чому суд не застосував
> > закон, який він вважав належним, і не
> > захистив мої порушені права в інший
> > спосіб? за принципом jura novit curia?
> 32.12. Я
> > подала 08.07.13 третю апеляцію в справі на
> > вказане рішення і просила, серед іншого,
> > визнати порушення відповідачем моїх
> прав
> > людини, гарантованих ст.10 та ст.1
> > Протоколу 1 ЄКПЛ. Ухвалою від 06.08.13
> > https://reyestr.court.gov.ua/Review/4504... суддя ВААС
> > Боровицький О.А. без повідомлення мене
> > про день розгляду, без моєї участі в суді
> > та без заслуховування моїх аргументів
> > відмовив в клопотанні про звільнення
> від
> > сплати судового збору, пославшись на
> > начебто відсутність у справі доказів
> > моєї малозабезпеченості, та
> запропонував
> > сплатити судовий збір, ігноруючи наявні
> в
> > справі довідки про розмір наших доходів
> > та судову практику звільнення судами
> > позивачів від сплати судового збору в
> > аналогічних спорах. При цьому він навіть
> > не згадав про апеляційну та позовну
> > вимогу про визнання порушень ЄКПЛ, яка
> не
> > обкладається судовим збором. Ухвалою
> від
> > 30.09.13 https://reyestr.court.gov.ua/Review/3383... суддя
> > Боровицький О.А. знову без повідомлення
> > мене про день розгляду, без моєї участі в
> > суді та без заслуховування моїх
> > аргументів повернув мою апеляцію без
> > розгляду. Апеляцію та позов в частині
> > порушень ЄКПЛ так і не розглянув.
> 32.12.1. Це
> > означає, що з 08.07.13 до сьогодні, тобто,
> > протягом понад 7 років, на розгляді ВААС
> > (7ААС) знаходиться не розглянута по суті
> > судова вимога у справі №212/7915/2012
> (212/10573/2012)
> > про визнання порушення відповідачем
> моїх
> > прав людини, гарантованих ст.10 та ст.1
> > Протоколу 1 ЄКПЛ, та моєї апеляції на
> > постанову ВМС від 31.05.13 про відмову
> > визнати порушення ЄКПЛ. Це порушення є
> > триваючим, триває в даний час і
> продовжує
> > тривати надалі.
> 32.13. 05.11.13 я подала другу
> > касацію в справі на ухвалу ВААС від 30.09.13
> з
> > клопотанням про звільнення від сплати
> > судових витрат з причини
> > малозабезпеченості, і просила, серед
> > іншого, визнати порушення суддею
> > Боровицьким О.А. мого права на доступ до
> > суду, гарантованого ст.6.1 ЄКПЛ.
> 32.14.
> > Постановою від 29.10.13
> > https://reyestr.court.gov.ua/Review/3453... ВААС в складі
> > суддів Боровицький О.А., Сапальова Т.П.,
> > Полотнянко Ю.П. частково скасував
> > постанову суду першої інстанції,
> > відмовивши в позові про стягнення
> > моральної шкоди. При цьому він не
> > послався на жодний закон, а лише на
> > постанову Пленуму Верховного Суду
> > України від 31.03.1995 року №4 і вказав єдину
> > причину скасування моральної шкоди:
> > «…позивачем… не доведено фактичними
> > доказами, якими саме діями відповідача
> > вона (шкода) спричинена та не надано
> > жодних доказів в обґрунтування розміру
> > заявленої до відшкодування моральної
> > шкоди».
> 32.15. Суддя ВАСУ Голяшкін О.В.
> > ухвалою від 14.11.13 №К/800/55817/13
> > https://reyestr.court.gov.ua/Review/3533... без
> повідомлення
> > мене про день розгляду, без моєї участі в
> > суді та без заслуховування моїх
> > аргументів відмовив в клопотанні про
> > звільнення від сплати судових витрат,
> > оскільки «Наведені скаржником у
> > касаційній скарзі обставини не свідчать
> > про наявність підстав для звільнення
> від
> > сплати судових витрат», тобто, фактично
> > без мотивації, ігноруючи наявну судову
> > практику звільнення судами позивачів
> від
> > сплати судового збору в аналогічних
> > спорах, і залишив касацію без руху, а
> > ухвалою від 25.12.13
> https://reyestr.court.gov.ua/Review/3647...
> > №К/800/55817/13 повернув мою касацію без
> > розгляду через несплату судового збору.
> > Судову вимогу про визнання порушення
> > суддею Боровицьким О.А. мого права на
> > доступ до суду, гарантованого ст.6.1 ЄКПЛ,
> > яка не обкладається судовим збором,
> > касаційний суд не розглядав і навіть не
> > згадав про неї.
> 32.15.1. Це означає, що з 05.11.13
> > до сьогодні, тобто, протягом понад 7
> років,
> > на розгляді ВАСУ (ВС) знаходиться
> > нерозглянута судова вимога у справі
> > №212/7915/2012 (212/10573/2012) про визнання
> порушення
> > суддею Боровицьким О.А. мого права на
> > доступ до суду, гарантованого ст.6.1 ЄКПЛ.
> > Це порушення є триваючим, триває в даний
> > час і продовжує тривати надалі.
> 32.16. В
> > результаті, справа тричі ходила в
> > апеляцію і двічі – в касацію, і ніхто не
> > захистив наших прав. Навпаки, скасували
> > моральну шкоду ще й перекрили нам доступ
> > до суду. Як наслідок, безкарність
> > породила ще більші порушення: вже 9 років
> > я не можу добитися розрахунку втраченої
> > пенсії, а ПФУ продовжує грабувати народ
> і
> > не повідомляти мене, як і усіх
> > пенсіонерів, про інші мої та їх пенсійні
> > права.
> АВ. Третя справа №212/11100/2012
> 33. 09.08.12 я
> > подала Ленінському суду третій позов –
> > до заступника начальника ПФУ в м.
> Вінниці
> > Вересюк Л.С. про протиправність її дій з
> > таємного переведення мене з 01.01.04 з
> пенсії
> > по інвалідності в розмірі за віком,
> > призначеної за законом України «Про
> > пенсійне забезпечення», на пенсію по
> > інвалідності, призначивши її за новим
> > фашистським законом «Про
> > загальнообов'язкове державне пенсійне
> > страхування». Серед іншого, мій позов
> > містив вимоги про визнання порушень ст.1
> > Протоколу 1 та ст.10 ЄКПЛ. Справі
> > присвоєний №212/11100/2012.
> 33.1. Ухвалою від 15.08.12
> > https://reyestr.court.gov.ua/Review/2563... суддя Сало Т.Б.
> > без повідомлення мене про день розгляду,
> > без моєї участі в суді та без
> > заслуховування моїх аргументів залишив
> > позов без розгляду з причини начебто
> > пропуску мною строку позовної
> > давності.
> 33.2. 28.08.12 я подала апеляційну
> > скаргу на вказану ухвалу з клопотанням
> > про звільнення від сплати судового
> збору
> > з причини інвалідності та
> > малозабезпеченості, підтверджених
> > довідками про інвалідність та доходи.
> > Серед іншого, я просила скасувати
> > оскаржуване рішення та задовольнити
> > позов повністю.
> 33.3. Ухвалою від 08.10.12
> > https://reyestr.court.gov.ua/Review/4517... суддя ВААС
> > Білоус О.В. без повідомлення мене про
> день
> > розгляду, без моєї участі в суді та без
> > заслуховування моїх аргументів
> відмовив
> > в клопотанні про звільнення від сплати
> > судових витрат з мотивацією:
> > «Переконливі докази, які б дали підстави
> > для звільнення позивача від сплати
> > судових витрат, в матеріалах справи
> > відсутні», тобто, фактично без
> мотивації,
> > ігноруючи наявну в справі довідку про
> > розмір моїх доходів та судову практику
> > звільнення судами позивачів від сплати
> > судового збору в аналогічних спорах.
> > Іншою ухвалою від 08.10.12
> > https://reyestr.court.gov.ua/Review/4517... суддя Білоус
> О.В.
> > так само без повідомлення мене про день
> > розгляду, без моєї участі в суді та без
> > заслуховування моїх аргументів залишив
> > апеляцію без руху та запропонував
> > сплатити судовий збір, знову ігноруючи
> > довідку та наявну судову практику
> > звільнення судами позивачів від сплати
> > судового збору в аналогічних спорах.
> > Третьою ухвалою від 23.10.12
> > https://reyestr.court.gov.ua/Review/2650... знову без
> > повідомлення мене про день розгляду, без
> > моєї участі в суді та без заслуховування
> > моїх аргументів повернув апеляцію без
> > розгляду. І жодного разу навіть не
> згадав
> > про судові вимоги про визнання порушень
> > ЄКПЛ, які не обкладаються судовим
> збором.
> >
> 33.3.1. Це означає, що з 28.08.12 до сьогодні,
> > тобто, протягом понад 8 років, на
> розгляді
> > ВААС (7ААС) знаходиться нерозглянута
> > судова вимога у справі №212/11100/2012 про
> > визнання порушень відповідачкою ст.1
> > Протоколу 1 та ст.10 ЄКПЛ та апеляція про
> > оскарження ухвали суду першої інстанції
> > від 15.08.12 в цій частині. Це порушення є
> > триваючим, триває в даний час і
> продовжує
> > тривати надалі.
> 33.4. 14.11.12 я подала касацію
> > на ухвалені в цій справі судові ухвали і
> > включила до неї клопотання про
> > звільнення від сплати судового збору з
> > причини малозабезпеченості. Серед
> > іншого, я просила в касації визнати
> > порушення суддею Білоусом О.В. щодо мене
> > права на доступ до суду, ч.1 ст.6 ЄКПЛ, та
> > права не бути підданою жорстокому
> > поводженню, ст.3 ЄКПЛ шляхом покладення
> на
> > мене обов’язку зі сплати судового
> збору,
> > в той час як за станом здоров'я на той
> час,
> > в гіпсі, я ОЧЕВИДНО була позбавлена
> такої
> > фізичної можливості.
> 33.5. Суддя ВАСУ
> > Амєлін С.Є. ухвалою від 22.11.12 №К/9991/72001/12
> > https://reyestr.court.gov.ua/Review/2807... без
> повідомлення
> > мене про день розгляду, без моєї участі в
> > суді та без заслуховування моїх
> > аргументів залишив касацію без руху з
> > причини начебто пропуску строку на її
> > подання, обраховуючи строк звернення не
> з
> > моменту отримання судового рішення, а з
> > його дати. Претензій до несплати
> судового
> > збору не висловив, клопотання не
> > розглянув. 03.01.13 я мусила доповнювати
> > касацію повторними аргументами
> вчасного
> > її подання та примусовим клопотанням
> про
> > визнання встановленого судом пропуску
> > строку – з поважних причин.
> 33.6. Суддя
> > Амєлін С.Є. ухвалою від 23.01.13 №К/9991/72001/12
> > https://reyestr.court.gov.ua/Review/2914... знову без
> > повідомлення мене про день розгляду, без
> > моєї участі в суді та без заслуховування
> > моїх аргументів відмовив у відкритті
> > касаційного провадження, визнавши
> > правомірними рішення нижчих судів.
> > Клопотання про звільнення від сплати
> > судового збору та і не розглянув. Судову
> > вимогу визнати порушення суддею
> Білоусом
> > О.В. щодо мене права на доступ до суду, ч.1
> > ст.6 ЄКПЛ, та права не бути підданою
> > жорстокому поводженню, ст.3 ЄКПЛ шляхом
> > покладення на мене обов’язку зі сплати
> > судового збору касаційний суд не
> > розглядав і навіть не згадав про неї.
> 33.6.1.
> > Це означає, що з 14.11.12 до сьогодні, тобто,
> > протягом понад 8 років, на розгляді ВАСУ
> > (ВС) знаходяться нерозглянуті 1) судова
> > вимога у справі №212/11100/2012 про визнання
> > порушення суддею Білоусом О.В. щодо мене
> > права на доступ до суду, ч.1 ст.6 ЄКПЛ, та
> > права не бути підданою жорстокому
> > поводженню, ст.3 ЄКПЛ шляхом покладення
> на
> > мене обов’язку зі сплати судового
> збору,
> > в той час як за станом здоров'я, в гіпсі, я
> > ОЧЕВИДНО була позбавлена такої фізичної
> > можливості; 2) клопотання про звільнення
> > від сплати судового збору. Це порушення
> є
> > триваючим, триває в даний час і
> продовжує
> > тривати надалі.
> 33.7. В результаті, справа
> > пройшла усі три інстанції судової
> > вертикалі, але ніхто не захистив моїх
> > прав. Навпаки, повністю перекрили мені
> > доступ до суду.
> 33.8. Остаточного рішення у
> > справі немає до сьогодні.
> АГ. Четверта
> > справа №212/7917/2012 (№змінений на 212/10464/2012)
> 34.
> > 28.05.12 я знову подала Ленінському суду вже
> > четвертий позов до ПФУ в м. Вінниці у
> > власних інтересах та інтересах
> > малолітньої доньки Щербатої А.В. про
> > порушення наших пенсійних прав на
> > власність, приватне та сімейне життя та
> > інформацію. Ми включили до тексту позову
> > клопотання про звільнення від усіх
> видів
> > судових витрат. Серед іншого, ми просили
> > визнати порушення щодо нас ст.1
> Протоколу
> > 1, ст.8 та ст.10 ЄКПЛ, а щодо дитини Щербатої
> > А.В. – також ст.ст.24 та 27 Конвенції ООН
> про
> > права дитини. Справі присвоєний
> №212/7917/2012,
> > змінений з часом на №212/10464/2012. Ми
> > доповнили позовні вимоги 15.02.13 та 15.05.15.
> 34.1.
> > Ухвалою від 31.05.12
> https://reyestr.court.gov.ua/Review/2447...
> > суддя Король О.П. без повідомлення нас
> про
> > день розгляду, без нашої участі в суді та
> > без заслуховування наших аргументів
> > залишив позов без руху і завимагав
> > сплатити судовий збір з майнових вимог
> > 368,48 грн. (від сплати яких звільнив закон),
> > з немайнових вимог 32,19 грн., а разом 400,67
> > грн., ігноруючи наявну судову практику
> > звільнення судами позивачів від сплати
> > судового збору в аналогічних спорах, а
> > також завимагав надати докази родинних
> > стосунків з донькою. Суддя «не помітив»
> в
> > справі ні свідоцтва про народження
> > дитини, ні клопотання про звільнення від
> > усіх видів судових витрат, а тому не
> > розглянув його.
> 34.1.1. Це означає, що з 28.05.12
> > до сьогодні, тобто, протягом майже 9
> років,
> > на розгляді Ленінського суду (ВМС)
> > знаходиться нерозглянуте клопотання у
> > справі №212/7917/2012 (№212/10464/2012) про
> > звільнення від усіх видів судових
> витрат.
> > Це порушення є триваючим, триває в даний
> > час і продовжує тривати надалі.
> 34.2. 05.06.12
> > ми подали заяву про відвід судді Королю
> > О.П., а 07.06.12 – апеляцію на його ухвалу.
> > Серед іншого, ми просили визнати
> > порушення суддею Королем О.П. порушення
> > ст.6.1 ЄКПЛ в частині наших прав на
> > безсторонній суд та на доступ до суду.
> 34.3.
> > Ухвалою від 05.07.12
> https://reyestr.court.gov.ua/Review/2744...
> > ВААС в складі суддів Ватаманюк Р.В.,
> > Смілянець Е.С., Сторчак В.Ю. скасував
> > оскаржену ухвалу, однак, вимогу про
> > визнання порушення ст.6.1 ЄКПЛ не
> > розглядав та не вирішував.
> 34.3.1. Це
> > означає, що з 07.06.12 до сьогодні, тобто,
> > протягом майже 9 років, на розгляді ВААС
> > (7ААС) знаходиться не розглянута по суті
> > судова вимога у справі №212/7917/2012
> > (№212/10464/2012) про визнання порушення наших
> > прав на доступ до суду та на
> безсторонній
> > суд, гарантованих ст.6.1 ЄКПЛ, суддею
> > Ленінського суду (ВМС) Королем О.П. Це
> > порушення є триваючим, триває в даний
> час
> > і продовжує тривати надалі.
> 34.4. Ухвалою
> > судді Ленінського суду Борисюк І.Е. від
> > 30.07.12 (в ЄДРСР відсутня) без повідомлення
> > нас про день розгляду, без нашої участі в
> > суді та без заслуховування наших
> > аргументів залишена без розгляду
> частина
> > вимог нашого позову, а саме: визнання
> > незаконним і скасування рішення
> > відповідача від 03.06.09р.; визнання
> > незаконними і скасування рішень
> > відповідача про здійснення перерахунку
> > пенсії по інвалідності з 2004 року;
> > визнання протиправною та незаконною
> > бездіяльності відповідача з виконання
> > п.11 ч.2 ст.64 закону України «Про
> > загальнообов'язкове державне пенсійне
> > страхування» щодо 1) інформування в
> > період з 01.01.04р. по 28.11.11р.; 2) інформування
> в
> > період з 01.01.03р. по 28.11.11р. Також, суддя
> > відкрила скорочене провадження у
> > справі.
> 34.5. 16.08.12 ми подали другу апеляцію
> > в справі на ухвалу ВМС від 30.07.12 і
> просили,
> > серед іншого, визнати порушення суддею
> > Борисюк І.Е. щодо нас ст.10 та ст.1
> Протоколу
> > 1 в сукупності зі ст.14 ЄКПЛ шляхом
> > дискримінації нас у формі віктимізації
> в
> > праві на власність, а також порушення ч.1
> > ст.6 Конвенції в частині права на доступ
> > до суду, шляхом відкриття скороченого
> > провадження у справі, в якій воно
> > незастосовне.
> 34.6. Ухвалою від 08.01.13
> > https://reyestr.court.gov.ua/Review/2980... ВААС в складі
> > суддів Сторчак В. Ю., Полотнянко Ю.П.,
> > Смілянець Е.С. частково скасував ухвалу
> > від 30.07.12 як протиправну. Жодної оцінки
> > аргументів апеляції в частині
> > відмовлених апеляційних вимог, жодної
> > мотивації відмови суд не навів,
> > обмежившись таким: «В іншій частині
> > ухвали Ленінського районного суду
> > м.Вінниці від 30.07.2012 року, на думку
> колегія
> > суддів, судом І інстанції повно та
> > об'єктивно досліджено матеріали справи,
> в
> > результаті чого прийнято правильне
> > рішення». Тобто, відмовив безмотивно. І
> > вирішив: «В іншій частині ухвалу
> > Ленінського районного суду м. Вінниці
> від
> > 30.07.2012 року залишити без змін». В якій
> саме
> > іншій? Догадайся, мол, сама? Вимоги про
> > порушення ЄКПЛ суд не розглядав і навіть
> > не згадав про них в рішенні.
> 34.6.1. Це
> > означає, що з 16.08.12 до сьогодні, тобто,
> > протягом понад 8 років, на розгляді ВААС
> > (7ААС) знаходиться не розглянута по суті
> > судова вимога у справі №212/7917/2012
> > (№212/10464/2012) про визнання порушення
> суддею
> > Борисюк І.Е. щодо нас ст.10 та ст.1
> Протоколу
> > 1 в сукупності зі ст.14 ЄКПЛ шляхом
> > дискримінації нас у формі віктимізації
> в
> > праві на власність, а також порушення ч.1
> > ст.6 Конвенції в частині права на доступ
> > до суду, шляхом відкриття скороченого
> > провадження у справі, в якій воно
> > незастосовне. Це порушення є триваючим,
> > триває в даний час і продовжує тривати
> > надалі.
> 34.7. Ми 22.01.13 подали заяву про
> > відвід судді ВМС Борисюк І.Е. Ухвалою від
> > 01.02.13 https://reyestr.court.gov.ua/Review/3233... суддя
> > Борисюк І.Е., розглянувши нашу заяву про
> > відвід від 22.01.13 та перекрутивши її
> > вказанням на начебто наявність у нас
> лише
> > сумнівів в її неупередженості,
> > замовчавши наведені нами кричущі факти
> > її системних протиправних дій та рішень,
> > задовольнила заяву про самовідвід з
> > посиланням на п.4 ч.1 ст.27 КАСУ України,
> яка
> > регулює питання усунення судді від
> > справи за наявності обставин, які
> > викликають сумнів у неупередженості
> > судді, проігнорувавши при цьому принцип
> > nemo judex in causa sua.
> 34.8. Ухвалою від 05.02.13
> > https://reyestr.court.gov.ua/Review/2928... суддя ВМС
> > Кашпрук Г.М. призначив справу до
> розгляду
> > в скороченому провадженні з посиланням
> > на ст.1832 КАСУ. Ми 13.02.13 оскаржили цю
> ухвалу
> > третьою апеляцією в справі. Ухвалою від
> > 25.02.13 https://reyestr.court.gov.ua/Review/2956... суддя ВААС
> > Матохнюк Д.Б. без повідомлення нас про
> > день розгляду, без нашої участі в суді та
> > без заслуховування наших аргументів
> > відмовив у відкритті апеляційного
> > провадження з посиланням на ст.185.2 КАСУ,
> > оскільки оскаржувана ухвала не
> > перешкоджає подальшому розгляду
> > справи.
> 34.9. 07.02.13 ми подали касацію на
> > ухвалу ВМС від 30.07.12 та ухвалу ВААС від
> > 08.01.13, включивши до неї клопотання про
> > звільнення від сплати судового збору.
> > Ухвалою від 15.02.13 №К/800/7843/13
> > https://reyestr.court.gov.ua/Review/2976... суддя ВАСУ
> > Стародуб О.П. звільнив нас від сплати
> > судового збору та відкрив касаційне
> > провадження у справі. Ми також 12.03.14
> > доповнили касацію з посиланням на
> > преюдиційну постанову ВМС від 31.05.13р. у
> > справі №212/10573/2012
> > (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/3...), яка
> > підтверджує непропущення нами строку
> > позову, а відтак, протиправність рішень
> > нижчих судів про залишення позову без
> > розгляду через пропуск строку на його
> > подання. Ухвалою від 04.03.15 №К/800/7843/13
> > https://reyestr.court.gov.ua/Review/4330... ВАСУ в складі
> > Стародуб О.П., Ємельянова В.І.,
> > Рецебуринський Ю.Й. відмовив в
> > задоволенні касації повністю.
> 34.9.1. Це
> > означає, що касація розглядалась
> > касаційною інстанцією з 07.02.13 до 04.03.15,
> > тобто, протягом двох років та 25 днів.
> 34.10.
> > 21.03.13 ми подали другу касаційну скаргу на
> > ухвалу ВМС від 05.02.13 та ухвалу ВААС від
> > 25.02.13. Суддя Стародуб О.П. ухвалою від
> 28.03.13
> > №К/800/16333/13 https://reyestr.court.gov.ua/Review/3073...
> > залишив касацію без руху, вважаючи строк
> > на її подання пропущеним, вказавши таке:
> > «Посилання у касаційній скарзі на
> > несвоєчасне отримання рішення
> > апеляційного суду не може свідчити про
> > дотримання строку касаційного
> > оскарження, а може бути підставою для
> > його поновлення в разі подачі
> > відповідної заяви». 23.05.13 ми змушені були
> > доповнити нашу касацію повторним
> > аргументом про відсутність пропуску
> > строку касаційного оскарження, з
> > посиланням на практику ЄСПЛ. Ми також
> > 12.03.14 доповнили касацію з посиланням на
> > преюдиційну постанову ВМС від 31.05.13р. у
> > справі №212/10573/2012
> > (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/3...).
> 34.11. Суддя
> > Стародуб О.П. ухвалою від 15.07.13 №К/800/16333/13
> > https://reyestr.court.gov.ua/Review/3245... відкрив
> > касаційне провадження з визнанням
> > поважними підстав подачі касаційної
> > скарги після закінчення строку
> > касаційного оскарження, а ухвалою від
> > 04.03.15 №К/800/16333/13 https://reyestr.court.gov.ua/Review/4333...
> > ВАСУ в складі суддів Стародуб О.П.,
> > Ємельянова В.І., Рецебуринський Ю.Й.
> > закрив касаційне провадження, вказавши
> > таке: «Ухвала Вінницького міського суду
> > Вінницької області від 05.02.2013р. не
> > переглядалася в апеляційному порядку і
> > подальшому провадженню у справі не
> > перешкоджає. За таких обставин
> касаційне
> > провадження за поданою касаційною
> > скаргою підлягає закриттю як помилково
> > відкрите». Жодного слова про скорочене
> > провадження та ухвалу ВААС від 25.02.13. в
> > ухвалі ВАСУ немає.
> 34.11.1. Це означає, що
> > касація розглядалась касаційною
> > інстанцією з 21.03.13 до 04.03.15, тобто,
> протягом
> > одного року 11 місяців та 11 днів.
> 34.12.
> > Ухвалою від 14.04.15
> https://reyestr.court.gov.ua/Review/4363...
> > суддя ВМС Жмудь О.О. відкрив скорочене
> > провадження у справі. 27.04.15 ми подали
> > четверту апеляцію в справі з незгодою зі
> > скороченим провадженням, включивши до
> її
> > тексту заяву про відвід кільком суддям,
> > включно Сторчаку В.Ю.
> 34.13. Ухвалою від 05.05.15
> > https://reyestr.court.gov.ua/Review/4396... суддя ВААС
> > Сторчак В.Ю., без розгляду заяви про
> > відвід йому і навіть не згадуючи її,
> > відмовив у відкритті апеляційного
> > провадження з посиланням на ст.185.2 КАСУ
> > оскільки оскаржена нами ухвала не може
> > бути предметом апеляційного оскарження.
> > Це означає, що без розгляду заяви про
> > відвід ухвала прийнята неповноважним
> > судом.
> 34.13.1. Це означає, що з 27.04.15, тобто,
> > протягом 5 років та 10 місяців на розгляді
> > ВААС (7ААС) знаходиться нерозглянута
> > заява про відвід судді Сторчаку ВЮ., а
> > рішення суду від 5.05.15 про відмову нам в
> > доступі до суду ухвалене неповноважним
> > суддею, а відтак, не має юридичної
> > сили.
> 34.14. Ухвалою від 20.05.15
> > https://reyestr.court.gov.ua/Review/4432... суддя ВМС Жмудь
> > О.О. «…дійшов висновку, що ухвалення
> > законного судового рішення у даній
> > адміністративній справі неможливе без
> > проведення судового засідання та
> виклику
> > осіб, які беруть участь у справі». В
> такий
> > спосіб він де-факто визнав
> > неправомірність свого рішення про
> > скорочене провадження – адже жодних
> змін
> > в справі за минулий час не відбулося, і
> > нове рішення ухвалене на тих самих
> > матеріалах справи.
> Щодо
> > судово-економічної експертизи
> 35. 15.05.15 ми
> > подали суду клопотання про витребування
> > доказів, включно а) управлінські рішення
> > невідомої дати та номера про здійснення
> > перерахунку мені з 2004 року пенсії по
> > інвалідності в розмірі за віком на
> пенсію
> > по інвалідності, та наступні
> > управлінські рішення про перерахунки
> > пенсії; б) помісячний розрахунок суми
> > пенсії, яку я отримувала б без
> > перерахунку, за період з дати
> перерахунку
> > по день розгляду справи судом; в) копію
> > управлінського рішення про первинне
> > призначення пенсії; г) рішення
> Управління
> > ПФУ в м. Вінниці від 03.06.2009 року. Ухвалою
> > від 09.06.15 https://reyestr.court.gov.ua/Review/4477... суд
> > витребував вказані докази. Оскільки
> > відповідач не виконав рішення суду і не
> > надав помісячного розрахунку суми
> > пенсії, яку я отримувала б без зміни
> > (перерахунку) пенсії, тобто, розрахунку
> за
> > приписами закону України «Про пенсійне
> > забезпечення», на моє повторне
> > клопотання ухвалою від 27.08.15
> > https://reyestr.court.gov.ua/Review/4925... суд повторно
> > витребував у відповідача такий
> > розрахунок. У відповідь відповідач
> надав
> > суду сфальсифікований занижений
> вп'ятеро
> > розрахунок, виконаний за приписами
> > закону України «Про загальнообов'язкове
> > державне пенсійне страхування», а не
> > закону України «Про пенсійне
> > забезпечення», приховавши розмір
> > призначеної з 01.07.2003 року пенсії (783,02
> грн.).
> > 28.09.15 ми надали докази фальсифікації і
> > вчергове просили суд завимагати усі
> > альтернативні розрахунки. Ухвалою від
> > 29.09.15 https://reyestr.court.gov.ua/Review/5159... суд
> > вчергове завимагав від відповідача
> > докази – усі альтернативні розрахунки
> > моєї пенсії. І це рішення суду не
> > виконане. 26.10.15 ми подали чергову заяву
> до
> > суду і вчергове просили витребувати
> > розрахунок, подати раніше ухвалені дві
> > ухвали суду про витребування
> помісячного
> > розрахунку до виконавчої служби для їх
> > примусового виконання, скласти
> > адмінпротокол про неповагу до суду з
> боку
> > відповідача, та допитати як фахівця
> > керівника ПФУ в м. Вінниці Корчаку О.С. та
> > заступника Лобу А.П. Ухвалою від 20.11.15
> > https://reyestr.court.gov.ua/Review/5371... суд відмовив
> нам
> > в усіх клопотаннях. Виснажені
> > кількарічною даремною боротьбою в суді
> > за розрахунок втраченої пенсії, 17.12.15 ми
> > змушені були звернутися до суду з третім
> > клопотанням про (і) витребування
> > розрахунку; (іі) подання раніше
> ухвалених
> > ухвал суду про витребування цього
> > розрахунку до виконавчої служби для їх
> > примусового виконання; (ііі) складення
> > адмінпротоколу про неповагу до суду з
> > боку відповідача; (іііі) подання
> > матеріалів до прокуратури м. Вінниці для
> > притягнення до кримінальної
> > відповідальності винних посадових осіб;
> > (ііііі) призначення економічної
> > експертизи для складення ненаданого
> > відповідачем помісячного розрахунку
> > втраченої пенсії та покласти її оплату
> на
> > відповідача.
> 35.1. Але лише на четверте
> > клопотання від 18.01.16 у справі №212/10464/2012
> > суддя ВМС Жмудь О.О. ухвалою від 25.01.16
> > https://reyestr.court.gov.ua/Review/5520... призначив
> > судово-економічну експертизу, на
> > вирішення якої поставив єдине питання:
> > «Подати суду помісячний розрахунок суми
> > пенсії, яку Щербата Н.М. отримувала б
> > виходячи з призначеного розміру пенсії
> > (783,02 грн./міс.) без його перерахунку, за
> > період з дати перерахунку 01.01.2004 року по
> > день проведення експертизи із
> посиланням
> > на нормативно-правові акти». Однак,
> > витрати на експертизу, всупереч моєму
> > клопотанню, суд поклав на мене. В усіх
> > інших клопотаннях відмовив! І при цьому
> > вказав, що «…на ухвали суду про
> > витребовування доказів ПФУ м. Вінниці
> > завжди надавались документи, що
> > витребовувались, що підтверджується
> > матеріалами справи». Насправді,
> > матеріалами справи підтверджується
> > протилежне – ПФУ надавало суду лише
> > фейкові розрахунки, приховуючи
> > призначену мені до 01.01.2004 року пенсію, і
> до
> > сьогодні не надало мені та суду
> реального
> > розрахунку втраченої мною після 01.01.2004
> > року пенсії, призначеної за законом «Про
> > пенсійне забезпечення». Усі надані суду
> > розрахунки ПФУ виконувало виключно за
> > новим законом №1058-IV, і жодного – за
> > законом «Про пенсійне забезпечення», як
> > належало. Наприклад, листом від 19.06.15 №203
> > ПФУ надав суду, начебто на виконання
> > ухвали від 09.06.15, стовпчик цифр з
> > розмірами моєї втраченої пенсії, який
> > повністю співпадає з фактично
> > виплаченою! Без будь-яких розрахунків! А
> > листом на моє ім'я від 17.08.15 №4202/06-33-1/02-1,
> > поданим також і суду, ПФУ надало мені
> > начебто умовний розрахунок втраченої
> > пенсії, вказавши основний розмір моєї
> > пенсії на 01.01.2004 року – 99,39 грн., в той час
> > як раніше документально підтвердило
> > розмір призначеної мені за законом «Про
> > пенсійне забезпечення» пенсії станом на
> > 01.01.2004 року в розмірі 783,02 грн. І навіть
> без
> > чергових підвищень пенсії ПФУ мало
> > показати цю суму як мою втрачену пенсію
> > щонайменше ще 7 років і 9 місяців – по
> > вересень 2011 року! Саме стільки моя
> > призначена пенсія продовжувала
> > залишатись більшою від виплаченої!
> > Листом від 03.09.15 (вхідний ВМС №70467 від
> > 04.09.15) ПФУ надало суду черговий начебто
> > розрахунок моєї втраченої пенсії, але
> > повністю побудований на приписах закону
> > України «Про загальнообов'язкове
> > державне пенсійне страхування» – в
> листі
> > є 9 посилань прямим текстом на цей закон!
> > Вони просто відверто знущаються над
> > нами!
> 35.1.1. 01.08.16 ми подали до ВМС заяву про
> > виправлення описки в ухвалі від 25.01.16 та
> > покладення витрат з проведення
> > експертизи на відповідача як винуватця
> в
> > ненаданні запитаного у експертів
> > розрахунку. Ухвалою від 01.08.16
> > https://reyestr.court.gov.ua/Review/5942... суддя Жмудь О.О.
> > відмовив у виправленні описки, вказавши,
> > що витрати на позивача покладені
> > правильно.
> Це означає, що суддя ВМС Жмудь
> > О.О. створив у справі №212/10464/2012 фінансові
> > перешкоди моєму доступу до суду в
> частині
> > призначеної судом судово-економічної
> > експертизи шляхом протиправного
> > покладення на мене витрат на проведення
> > експертизи, внаслідок чого, серед
> іншого,
> > експертиза не проведена до сьогодні.
> > Порушення є триваючим і продовжує
> > тривати надалі.
> 35.2. Листом від 30.03.16 №090/16
> > експертна установа «Соломон», якій суд
> > доручив проведення судово-економічної
> > експертизи у справі, подала суду
> > клопотання уточнити поставлені перед
> > експертами питання. Листом від 18.05.16,
> > серед іншого, я висловила своє
> > нерозуміння питань експерта і просила
> > викликати експерта в суд для уточнення
> > клопотання та вирішення питання
> > експертизи. Однак, суд все відтягував та
> > відтягував розгляд цього питання.
> 35.3. Суд
> > безпричинно скасував призначене на 31.08.16
> > судове засідання. Оскільки на той час
> суд
> > отримав вимогу ВАСУ надіслати йому
> > справу для касаційного розгляду, 31.08.16 я
> > подала ВМС клопотання не направляти
> > справу до ВАСУ до вирішення питання
> > клопотання експертів; для цього
> спочатку
> > провести раніше призначене на цей же
> > день, 31.08.16, скасоване судове засідання
> та
> > зобов'язати експертну установу виконати
> > не виконуване протягом 8 місяців судове
> > рішення і провести, нарешті, призначену
> > судом судово-економічну експертизу у
> > справі. Однак, справа того дня так і
> > розглядалась, а 01.09.16 надіслана до ВАСУ.
> > Наскільки мені відомо, клопотання
> > експертної установи не розглянуте судом
> > до сьогодні, відтак, експертиза так і не
> > проведена.
> 35.3.1. Це означає, що в справі
> > №212/10464/2012 з 25.01.16 до сьогодні, протягом
> > понад 5 років, є невиконане з вини суду
> > судове рішення про проведення
> > судово-економічної експертизи –
> > внаслідок нерозгляду та невирішення
> > судом клопотання експертного закладу.
> Це
> > порушення є триваючим, триває в даний
> час
> > і продовжує тривати надалі.
> 36. 17.03.16 ми
> > подали до ВАСУ (втретє) заяву про
> перегляд
> > за нововиявленими обставинами ухвали
> > ВАСУ (https://www.reyestr.court.gov.ua/Review/...) від
> 04.03.15
> > №К/800/7843/13. Ми послались на факт
> зникнення
> > з матеріалів справи (чи не долучення до
> > них), під час касаційного провадження в
> > ВАСУ, нашого доповнення до касації від
> > 12.03.14, яким ми подали важливі для справи
> > преюдиційні рішення, прийняті після
> > подання нами основної касації –
> > постанову ВМС від 31.05.13р.
> > (https://www.reyestr.court.gov.ua/Review/...) та постанову
> > ВААС від 29.10.13р.
> > (https://www.reyestr.court.gov.ua/Review/...) у справі
> > №212/10573/2012, котрими суди встановили факт
> > порушення відповідачем моїх прав,
> > зокрема, у формі неповідомлення про
> > переведення мене на іншу пенсію. Ці
> > судові рішення не були відомі
> > касаційному суду під час прийняття
> > ухвали від 04.03.15, оскільки незрозуміло як
> > наше доповнення до касації від 12.03.14 зі
> > вказаними судовими рішеннями щезло з
> > матеріалів справи, докази чому ми
> > отримали і надали ВАСУ. Про відсутність
> > цих доречних доказів в справі нам також
> > не було і не могло бути відомо на час
> > розгляду справи 04.03.15 – я випадково, під
> > час ознайомлення з матеріалами справи в
> > 2016 році після її повернення з ВАСУ,
> > помітила відсутність в ній нашого
> > доповнення до касації від 12.03.14 з
> > додатками. Я двічі зверталась з цього
> > питання до ВАСУ. Листом від 16.02.16 №№Щ-139,
> > Щ-448, отриманим 23.02.16, ВАСУ офіційно
> > підтвердив, що вказане доповнення до
> > касації дійсно не було предметом
> > касаційного розгляду 04.03.15, і
> > порекомендував подати заяву за
> > нововиявленими обставинами – що ми і
> > зробили через 22 дні. Ми також подали ВАСУ
> > клопотання забезпечити нам надання
> > публічної правової допомоги у справі.
> 36.1.
> > Ухвалою від 19.08.16
> https://reyestr.court.gov.ua/Review/5981...
> > №Н/800/58/16 суддя ВАСУ Мороз Л.Л. відкрив
> > провадження та витребував справу з ВМС.
> > Ухвалою від 30.07.19
> https://reyestr.court.gov.ua/Review/8335...
> > №Зн/9901/11/18 цей суддя відмовив мені в
> > клопотанні про участь в судовому
> > засіданні, а вже наступного дня, без
> > повідомлення мене про час та місце
> > розгляду справи, ухвалою від 31.07.19
> > https://reyestr.court.gov.ua/Review/8337... №Зн/9901/11/18 ВАСУ
> в
> > складі суддів Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,
> > Рибачук А.І. відмовив в наших вимогах.
> > Клопотання про забезпечення судом
> > безоплатної правової допомоги не
> > розглядалось і навіть згадки про його
> > існування в ухвалі немає. Мотивуючи своє
> > рішення, суд вказав: «Не можуть
> вважатися
> > нововиявленими ті обставини, що
> > встановлюються на підставі доказів, які
> > не були своєчасно подані сторонами чи
> > іншими особами, які беруть участь у
> > справі. Позивач вказує, як на
> > нововиявлені обставини, порушення Вищим
> > адміністративним судом України норм
> > процесуального права при постановленні
> > судового рішення, однак вказані
> > обставини не є нововиявленими у
> > розумінні норм статті 361 Кодексу
> > адміністративного судочинства України,
> а
> > тому не можуть бути підставою для
> > перегляду судового рішення». Однак,
> > вказані твердження є неправдивими, що
> > підтверджується матеріалами справи.
> >
> По-перше, ми ще ЗА РІК до ухвалення
> > оскаржуваного рішення від 04.03.15 – 12.03.14,
> > подали до ВАСУ докази, на які послались в
> > заяві від 17.03.16, але незрозумілим чином
> ці
> > докази зникли в ВАСУ зі справи – цей
> факт
> > став відомим нам лише після повернення
> > справи з ВАСУ. Саме тому ці докази не
> були
> > відомі і складу суду, який 04.03.15
> ухвалював
> > рішення про відмову нам в касації – це
> > підтвердив сам ВАСУ, і ми подали копію
> > підтвердження разом із заявою від 17.03.16.
> > Наведені обставини прямо свідчать про
> > допущення ВАСУ як першим судом судової
> > помилки через пропажу в суді суттєвих
> > доказів, які змінюють правову ситуацію в
> > справі. Сукупність усіх цих факторів
> > змусила нас звернутись до ВАСУ єдино
> > можливим шляхом виправлення
> спричиненої
> > стороннім впливом помилки в таких
> > обставинах, рекомендованим самим ВАСУ –
> > заявою про нововиявлені, що ми і зробили,
> > і вдруге надали ті самі зниклі доречні
> > докази.
> По-друге, ми взагалі не вказували
> > в заяві від 17.03.16, як це стверджується
> > судом, жодних порушень суддями ВАСУ, що
> > ухвалювали рішення від 04.03.15. Навпаки, ми
> > вказали, що судді не мали поданих нами
> > доказів, і з цієї об'єктивної причини
> > ухвалили протиправне рішення. Ми не
> > посилались на ст.361 КАСУ – такої статті
> > немає в нашій заяві, і її взагалі не
> > існувало в КАСУ і в природі на час
> подання
> > нами заяви від 17.03.16 – ця стаття прийнята
> > півтора року пізніше законом України
> від
> > 3.10.17 №2147-VIII, і вперше з'явилась в
> > правовому полі України лише 15.12.17 – з
> > набуттям чинності нової редакції КАСУ.
> > Водночас, жодної згадки про наші
> > обставини, аргументи та докази в рішенні
> > теж немає. Це означає, що суд взагалі не
> > розглядав нашої заяви, а розглянув якусь
> > іншу справу, і обставини тієї іншої
> > справи поклав в основу та мотивацію
> цього
> > рішення. Це означає, що наша заява від
> > 17.03.16 станом на сьогодні не розглянута по
> > суті, навіть при наявності ухвали від
> > 31.07.19 на кшталт «на городі бузина, а в
> > Києві дядько».
> 37. Це означає, що а) наша
> > заява від 17.03.16 про нововиявлені
> > обставини знаходилась на розгляді
> > касаційної інстанції без руху до 31.07.19,
> > тобто, протягом трьох років чотирьох
> > місяців та 14 днів; б) наша заява від 17.03.16
> > станом на сьогодні не розглянута, і з
> 17.03.16
> > до сьогодні, тобто, протягом майже 5
> років,
> > знаходиться на розгляді ВАСУ (ВС) як не
> > розглянута по суті судова вимога у
> справі
> > №212/7917/2012 (№212/10464/2012), а рішення у справі
> > де-факто ухвалене за обставинами іншої
> > невідомої нам справи; в) на розгляді ВАСУ
> > (ВС) у справі №212/7917/2012 (№212/10464/2012)з 17.03.16
> до
> > сьогодні, тобто, протягом майже 5 років,
> > знаходиться нерозглянуте клопотання
> про
> > забезпечення судом надання нам
> публічної
> > правової допомоги. Ці порушення є
> > триваючими, і продовжують тривати в
> даний
> > час.
> 38. Ухвалою від 27.09.19
> > https://reyestr.court.gov.ua/Review/8454... суддя ВМС
> Медяна
> > Ю.В. прийняла справу до свого
> > провадження.
> 38.1. 02.12.19 я повідомила суду,
> > що не можу в даний час і не зможу в
> > майбутньому особисто брати участь в
> > судових засіданнях у справі за станом
> > здоров'я та через заборону мені МСЕК
> > будь-яких навіть ПОМІРНИХ фізичних,
> > динамічних та статичних навантажень, а
> > також у зв'язку з тим, що у мене на руках
> > важко хвора лежача протягом 20 років
> > 82-річна мама, інвалід найвищої 1А групи,
> > яка потребує постійного догляду та
> > допомоги, і яку я не можу залишати одну. І
> > тому просила суд забезпечити мені
> > публічного адвоката, який би
> представляв
> > мене в суді. Ухвалою
> > https://reyestr.court.gov.ua/Review/8600... від 02.12.19 суддя
> > ВМС Медяна Ю.В. відмовила в забезпеченні
> > судом надання мені адвоката,
> стверджуючи,
> > що я взагалі не зверталася із заявою до
> > ВМЦБВПД. Схоже, вона справу не читала.
> 38.2.
> > Ухвалою від 22.10.20
> https://reyestr.court.gov.ua/Review/9238...
> > суддя ВМС Медяна Ю.В. задовольнила
> > клопотання представника відповідача
> > Вербицької Т.А. та залишила позов без
> > розгляду, мотивуючи неявкою позивачів в
> > судові засідання 22.09.20 та 22.10.20 без
> > поважних причин. З клопотанням
> > Вербицької Т.А. суд до сьогодні нас не
> > ознайомив, так само, як і з документами,
> що
> > підтверджують належність її
> > представництва. Судове рішення
> надіслане
> > судом 27.10.20 та вручене мені поштою 29.10.20.
> Що
> > ж до повісток, покладених в основу
> > рішення, то мені повістка на 22.09.20
> > надіслана судом 23.09.20 листом 2105018371778 і
> > вручена поштою 25.09.20, на 22.10.20 – надіслана
> > судом 22.10.20 листом 2105018722376 і вручена
> > поштою 26.10.20; доньці обидві повістки
> > надіслані судом 22.10.20 листами відповідно
> > на 22.09.20 – 2105018722392 та на 22.10.20 – 2105018722384, і
> > обидві вручені 26.10.20. Сміх та й годі! І так
> > надсилались багато повісток у справі.
> 38.3.
> > В результаті, справа перебуває в судах
> > вже 9 років, чотири рази ходила в
> апеляцію
> > та тричі – в касацію, однак, суд наші
> > права не захистив, а позбавив доступу до
> > суду. Ця заява є вже п'ятою ходкою за
> > справедливістю. А в усіх моїх пенсійних
> > справах в суді – це ОДИНАДЦЯТА!
> Щодо
> > забезпечення судом публічної правової
> > допомоги
> 39. Ухвалою від 09.06.15
> > https://reyestr.court.gov.ua/Review/4477... суд задовольнив
> > наше клопотання і зобов'язав
> > регіональний центр безоплатної
> правової
> > допомоги надати безоплатну правову
> > допомогу у справі обом позивачкам.
> Однак,
> > така допомога не надавалась. 17.07.15 ми
> > звернулись до вінницького місцевого
> > центру безоплатної вторинної правової
> > допомоги (ВМЦБВПД) і просили надати нам
> > повноаспектну правову допомогу в усіх
> > справах. Рішенням від 27.07.15 №24/04 ВМЦБВПД
> > ухвалив надати нам запитану правову
> > допомогу. Але лише через понад місяць,
> > після повторного звернення, призначив
> > адвоката Грачова А.В. за дорученнями
> №№57
> > та 58 від 21.08.15.
> 39.1. Адвокат Грачов А.В.
> > посидів в кількох судових засіданнях
> > німими меблями, жодного процесуального
> > документу, як ми просили, не склав, і
> > відмовився надавати нам будь-яку
> реальну
> > допомогу, зокрема, скласти оновлений
> > позов з урахуванням 3-річного спливу
> часу
> > з первинного позову. Він запропонував
> нам
> > самостійно писати собі новий позов. З
> > цієї причини 13.10.15 та 26.10.15 ми звернулись
> > до суду з повторними клопотаннями
> > забезпечити надання нам на практиці
> тієї
> > конкретної правової допомоги, якої ми
> > потребуємо. Ухвалою від 20.11.15
> > https://reyestr.court.gov.ua/Review/5371... суд відмовив
> нам
> > в клопотанні. Ми знову звертались до
> суду
> > з цим же питанням 20.11.15 та 14.12.15. Ми подали
> > суду п'яте клопотання 17.01.16. та знову
> > просили забезпечити виконання
> адвокатом
> > конкретних завдань у справі. 25.01.16 ми
> > заявили шосте таке ж клопотання та
> > просили додатково подати матеріали до
> > КДКА. Ухвалою від 25.01.16
> > https://reyestr.court.gov.ua/Review/5520... суд вчергове
> > відмовив нам в клопотанні.
> 39.2. Після
> > оскарження нами бездіяльності адвоката
> > Грачова А.В. до суду наказами від 23.02.16 та
> > 09.03.16 ВМЦБВПД скасував доручення
> адвоката
> > Грачова А.В. в обох справах №127/3089/13а та
> > №212/10464/2012, а нового на заміну не виділив,
> > тобто, повністю позбавив нас адвоката.
> > 14.05.16 ми подали до ВМС чергове клопотання
> > про забезпечення нам судом публічної
> > правової допомоги, але даремно.
> 39.3. З
> > прийняттям справи до провадження суддею
> > Медяною Ю.В. 02.12.19 я подала до ВМС чергове
> > клопотання про забезпечення судом
> > надання мені та моїй доньці публічної
> > правової допомоги у справі, повідомивши
> > про ухвалення та невиконання ВМЦБВПД
> > рішення від 27.07.15 про наданням нам
> > безоплатної правової допомоги, включно
> > виділення адвоката на заміну Грачову
> А.В.
> > Ухвалою https://reyestr.court.gov.ua/Review/8600... від
> 02.12.19
> > суддя ВМС Медяна Ю.В. відмовила в
> > забезпеченні судом надання мені
> > адвоката, стверджуючи, що я взагалі не
> > зверталася із заявою до ВМЦБВПД. Схоже,
> > вона справи не читала. Клопотання в
> > частині забезпечення судом надання
> > публічної правової допомоги доньці
> > Щербатій А.В., законним представником
> > якої я є, не розглянуте до сьогодні.
> 39.4.
> > 13.01.20 донька Щербата А.В. подала судді
> > Медяній Ю.В. клопотання про забезпечення
> > судом надання їй безоплатної правової
> > допомоги та виділення адвоката на
> заміну
> > Грачова А.В., а 19.02.20, не отримавши жодної
> > відповіді, подала ще одного листа і
> > просила повідомити про долю звернення
> > від 13.01.20. Жодної відповіді не отримала.
> > Клопотання не розглянуте до сьогодні.
> 39.5.
> > 21.02.20 донька Щербата А.В. подала судді
> > Медяній Ю.В. чергове клопотання про
> > забезпечення судом надання їй
> > безоплатної правової допомоги.
> > Клопотання проігнороване і не
> розглянуте
> > до сьогодні. Того ж дня донька подала
> > черговий запит про долю її клопотання
> про
> > правову допомогу від 13.01.20. Він так само
> > проігнорований.
> 39.6. 24.02.20 я та донька знову
> > подали судді Медяній Ю.В. два клопотання
> > про забезпечення судом надання
> > безоплатної правової допомоги. Обидва
> > клопотання проігноровані і не
> розглянуті
> > до сьогодні.
> 39.7. ВМЦБВПД повідомив нас, що
> > ВМС та суддя Медяна Ю.В. жодного разу не
> > інформували їх про судові засідання в
> > справі №212/10464/2012 та про потребу участі в
> > них публічних адвокатів для позивачів.
> На
> > наше звернення ВМЦБВПД лише 26 травня 2020
> > року виділив нам адвоката Кадочнікова
> > А.О., однак, відмовився посвідчити
> > довіреності від нашого з донькою імені.
> > Не маючи вибору, 15.06.20 я подала до ВМС
> лист
> > 427ДовіреністьКадочнікову, в якому
> > пояснила ситуацію, просила допустити
> > адвоката Кадочнікова А.О. до участі в
> > справі та додала дві власноручно
> > підписані довіреності (одна – за
> > приписами національного закону, друга –
> > за практикою ЄСПЛ) на ім'я Кадочнікова
> А.О.
> > на право представляти мої інтереси в
> > суді. Так само донька 15.06.20 подала до ВМС
> > лист 428ДовіреністьКадочнікову з двома
> > аналогічними довіреностями адвокату
> > Кадочнікову А.О. Однак, суддя Медяна Ю.В.
> > відмовила в допуску нашого адвоката
> > Кадочнікова А.О. до участі в справі,
> > мотивуючи відсутністю на виданих нами
> > довіреностях наших електронних
> цифрових
> > підписів.
> 39.8. 17.06.20 ми з донькою подали два
> > клопотання судді Медяній Ю.В. про
> > забезпечення судом надання нам
> > безоплатної правової допомоги з огляду
> > на відмову ВМЦБВПД посвідчити наші
> > довіреності адвокату Кадочнікову А.О. Я
> > повідомила також про неможливість
> > особистої явки в усі судові засідання з
> > поважних особистих причин. Клопотання
> > вчергове проігноровані і не розглянуті
> > до сьогодні.
> 39.9. 06.08.20 ми з донькою знову
> > подали ВМС два клопотання про
> > забезпечення судом надання нам правової
> > допомоги, і знову повідомили, що ВМЦБВПД
> > відмовляється посвідчити наші
> > довіреності адвокату Кадочнікову А.О. Я
> > знову повідомила, що ні тепер, ні в
> > майбутньому не зможу особисто брати
> > участь в судових засіданнях за станом
> > здоров'я та у зв'язку з доглядом за
> > лежачою престарілою матір'ю, і тому
> прошу
> > забезпечити мою участь в справі в особі
> > публічного адвоката. Ухвалою від 06.08.20
> > https://reyestr.court.gov.ua/Review/9082... суддя Медяна
> Ю.В.
> > відмовила нам в розгляді наших
> клопотань
> > та повернула їх без розгляду як подані
> > без ЕЦП.
> 39.10. Всього ми подали щонайменше 14
> > клопотань про забезпечення публічною
> > правовою допомогою в справі, з них 11 в
> > провадження судді Медяній Ю.В., 10 з яких
> не
> > розглянуті до сьогодні. Жодне
> клопотання
> > не принесло нам успіху в питанні.
> 39.11. Це
> > означає, що
> 1) на розгляді в ВМС в справі
> > №212/10464/2012 в провадженні судді Медяної
> Ю.В.
> > з 13.01.20 до сьогодні, тобто, протягом понад
> > року, знаходяться ДЕСЯТЬ нерозглянутих
> > заяв позивачок від різних дат з
> > клопотаннями про забезпечення судом
> > надання публічної правової допомоги. Ці
> > порушення є триваючими, і продовжують
> > тривати надалі;
> 2) повертаючи заяви від
> > 06.08.20 ідентифікованих судом позивачок
> > начебто непідписаними, поклавши на нас
> > неіснуючий обов'язок скріпити такі
> заяви
> > кваліфікованим електронним підписом,
> > насправді суддя Медяна Ю.В.
> переслідувала
> > іншу мету – за всяку ціну позбавити
> > позивачок права на доступ до суду в
> > частині забезпечення судом публічної
> > правової допомоги та наступним
> > позбавленням нас доступу до суду. І ця
> > ухвала є одним із серії кроків судді для
> > досягнення її мети.
> Щодо розумного
> > строку розгляду справи
> 40. Прийнявши
> > справу №212/10464/2012 до провадження 27.09.19, за
> > весь час так званого її розгляду суддя
> > Медяна Ю.В. провела щонайменше 10 судових
> > засідань, але не зробила жодного
> > конструктивного процесуального кроку,
> > який би наблизив справу до її
> > справедливого судового розгляду та
> > ухвалення рішення по суті вимог, а
> > саме:
> 40.1. не ознайомилась з матеріалами
> > справи, стверджуючи, що я не зверталась
> до
> > ВМЦБВПД, в той час як в справі наявні і
> > наші звернення до ВМЦБВПД, і рішення
> > ВМЦБВПД про призначення нам правової
> > допомоги, і дані про участь адвоката
> > Грачова А.В. в справі, і дані про його
> > заміну, і невиконані ухвали суду з цього
> > питання;
> 40.2. не розглянула клопотань та не
> > витребувала відсутніх в справі
> запитаних
> > доказів, в наданні яких відповідачем нам
> > відмовлено, а саме:
> а) поданих п.78 позову
> > від 28.05.12 з доповненнями від 15.02.13 та від
> > 15.05.15, зокрема, про витребування від
> > відповідача-монополіста помісячного
> > розрахунку, за законом «Про пенсійне
> > забезпечення», суми втраченої пенсії,
> яку
> > я отримувала б без перерахунку за
> законом
> > «Про загальнообов'язкове державне
> > пенсійне страхування», за період з дати
> > перерахунку (783,02 грн.) по день розгляду
> > справи судом. Без такого розрахунку,
> яким
> > монопольно володіє відповідач,
> неможливо
> > точно визначити ціну позову та ухвалити
> > законне рішення;
> б) про витребування та
> > огляд в судовому засіданні матеріалів
> > справи №212/10573/2012;
> в) про виклик в судове
> > засідання та особистий допит як
> фахівців
> > керівника ПФУ Корчаку О.С. та
> профільного
> > заступника Лобу А.П.;
> 40.3. не повідомила
> > жодного разу протягом півтора року
> > ВМЦБВПД про дати судових засідань у
> > справі, в якій призначена публічна
> > правова допомога, для уможливлення
> > участі в них нашого адвоката;
> 40.4. не
> > розглянула клопотання експертної
> > установи та палець-о-палець не вдарила
> > для уможливлення проведення
> призначеної
> > майже 5 років назад, ще 25.01.16,
> > судово-експертної експертизи та
> > отримання її висновків для ухвалення
> > об'єктивного судового рішення;
> 40.5. не
> > допустила нашого адвоката Кадочнікова
> > А.О. до участі в справі, не дозволила йому
> > ознайомитись з матеріалами справи, а
> > відтак, унеможливила складення та
> > подання повноцінного актуального
> позову
> > взамін первинного, що базується на даних
> > 2012 року та не має жодного розрахунку
> ціни
> > позову з вини відповідачів;
> 40.6. не вчинила
> > жодної іншої релевантної процесуальної
> > дії в справі.
> 40.7. Усі ці факти в їх
> > сукупності свідчать про ІМІТАЦІЮ
> > розгляду справи №212/10464/2012 суддею
> Медяною
> > Ю.В., а насправді, про навмисне
> > затягування розумного строку її
> > розгляду. Це означає, що ВМС в особі
> судді
> > Медяної Ю.В. порушив розумний строк
> > розгляду справи №212/10464/2012 в період з
> 27.09.19
> > по 22.10.20, тобто, протягом 1 року та 25 днів.
> >
> 40.8. Остаточного рішення у справі немає до
> > сьогодні.
> Щодо жорстокого поводження з
> > позивачками
> 41. Позивачки у справі
> > №212/10464/2012 неодноразово повідомляли
> судді
> > Медяній Ю.В. про неможливість їх
> > особистої явки в судові засідання з
> > поважних об'єктивних причин. Зокрема,
> > заявами від 02.12.19, 17.06.20 та 06.08.20 я
> > повідомляла суд про неможливість моєї
> > особистої участі в усіх майбутніх
> > судових засіданнях з двох причин:
> -
> > по-перше, інвалідності та станом
> здоров'я,
> > за яким МСЕК заборонила мені будь-які,
> > навіть помірні, навантаження, а наявне
> > захворювання щитоподібної залози в
> > принципі виключає будь-які
> > психо-емоційні навантаження для
> > будь-якого пацієнта. При такому анамнезі
> > особиста участь в судових засіданнях,
> які
> > апріорі є негативно емоційними, не лише
> > шкідлива для здоров'я пацієнта, а часом
> > небезпечна і для його життя;
> - по-друге,
> > цілодобового догляду за престарілою
> > мамою 82 років, лежачим протягом 21 року
> > інвалідом 1А групи, яка з 2004 року, за
> > висновком МСЕК (наданий в справу),
> > потребує постійного стороннього
> догляду
> > та допомоги, і яку нема як залишати одну
> > через хворобу і безпорадність.
> 41.1. Я
> > також заявою від 02.12.19 повідомила, що моя
> > донька Щербата А.В. є студенткою вузу
> > стаціонарного навчання та проживає в
> > іншій області України, і з цієї причини
> не
> > зможе брати участь в судових засіданнях.
> >
> 41.2. Заявами від 13.01.20 та 21.02.20 донька
> > Щербата А.В. повідомляла суд, що є
> > студенткою вузу стаціонарного навчання
> > та проживає в іншій області України, і з
> > цієї причини не зможе брати участь в
> усіх
> > наступних судових засіданнях.
> 41.3. Усі
> > наведені повідомлення супроводжувались
> > також чисельними клопотаннями про
> > забезпечення судом надання нам
> публічної
> > правової допомоги з метою нашого
> > представництва адвокатом в судових
> > засіданнях. Усі звернення просто
> > проігноровані судом; натомість, суддя
> > всюди пише, що ніяких повідомлень про
> > поважну неявку від нас не надходило.
> Вона
> > дійсно, схоже, не читає матеріалів
> справи,
> > включно і нових звернень. І регулярно
> > відмовляє в правовій допомозі.
> 42. З
> > березня 2020 року і до сьогодні Україна, як
> > і весь світ, перебуває в перманентному
> > карантині як захисті від смертельно
> > небезпечного ковіду-19. Наша родина людей
> > з інвалідністю входить до групи
> > підвищеного ризику, яким уряд наказує, з
> > метою збереження від смертельної
> > небезпеки нашого життя і здоров'я,
> > залишатись вдома. Однак, судді Медяній
> > Ю.В. до лампочки і наше життя та здоров'я,
> і
> > життєзберігаючі вказівки уряду. Вона
> > по-садистськи регулярно викликає нас
> > особисто прийти до суду, всупереч
> > постійним спалахам ковіду в ВМС, про які
> > регулярно повідомляє сам суд.
> 42.1. Таке
> > відношення судді Медяної Ю.В. до трьох
> > людей з інвалідністю, включно лежачої, є
> > не просто неповажним – це жорстоке
> > поводження, заборонене ст.3 ЄКПЛ.
> Щодо
> > доступу до матеріалів справи №212/7917/2012
> > (№212/10464/2012)
> 43. 14.05.16 ми подали до ВМС запит
> > та заяву про забезпечення судом надання
> > публічної правової допомоги (заміну
> > адвоката) та надання нових невідомих нам
> > копій документів у справі, отриманих
> > судом після 25.01.16, однак, до сьогодні
> > жодного документу нам так і не
> > надали.
> 43.1.1. Це означає, що з 14.05.16 до
> > сьогодні, тобто, протягом майже 5 років,
> > ВМС не надав нам доступу до матеріалів
> > нашої судової справи №212/10464/2012. Це
> > порушення є триваючим, триває в даний
> час
> > і продовжує тривати надалі.
> 43.2. 10.06.16 ми
> > подали до ВМС запит та заяву про надання
> > нам копій документів у справі, отриманих
> > судом за 2012-2016 роки, та роздруки
> технічних
> > записів процесів, однак, до сьогодні
> > жодного документу нам так і не надали.
> >
> 43.2.1. Це означає, що з 10.06.16 до сьогодні,
> > тобто, протягом майже 5 років, ВМС не
> надав
> > нам доступу до матеріалів нашої судової
> > справи №212/10464/2012. Це порушення є
> > триваючим, триває в даний час і
> продовжує
> > тривати надалі.
> 43.3. 27.01.20 я звернулася до
> > ВМС, керівника ВМС та судді Медяної Ю.В. з
> > листом 88Адвокат і серед іншого просила
> > надати мені копії окремих документів зі
> > справи №212/10464/2012. Мій лист містив 10 заяв,
> в
> > порядку звернення, про отримання
> > інформації, необхідної мені для
> > реалізації моїх прав людини, 10 запитів
> на
> > доступ до публічної інформації, 10
> запитів
> > на доступ до моїх персональних даних, 10
> > заяв на доступ до інформації та
> > матеріалів моєї судової справи. Голова
> > суду та суддя Медяна Ю.В. не відповіли і
> > ніяк не відреагували на листа до
> > сьогодні, матеріалів справи мені не
> > надали. Листом від 30.01.20 керівник апарату
> > суду Гудемчук Н.Й. відмовила в наданні
> > запитаних копій, мотивуючи відсутністю
> > на листі цифрового електронного
> підпису,
> > хоча для таких документів він не
> > вимагається жодним законом України.
> > Жодний запитаний документ не наданий
> > мені до сьогодні.
> 43.3.1. Це означає, що з
> > 27.01.20 до сьогодні, тобто, протягом понад
> > року, ВМС, голови суду тодішній
> > Михайленко А.В. та теперішня Гайду Г.В.,
> > суддя Медяна Ю.В., керівники апарату суду
> > тодішня Гудемчук Н.Й. та теперішній
> Цибко
> > О.В. не надали нам доступу до матеріалів
> > судової справи №212/10464/2012, персональних
> > даних, публічної інформації та
> > інформації, необхідної для реалізації
> > наших прав людини. Це порушення є
> > триваючим, триває в даний час і
> продовжує
> > тривати надалі.
> 43.4. 18.02.20 я подала на ім'я
> > особисто голови ВМС листа 10464Документи,
> в
> > якому об’єднала вимоги скарги на
> > протиправні дії Гудемчук Н.Й. та інших
> > посадових осіб ВМС, заяви про надання
> > первинної правової допомоги шляхом
> > складення від мого імені скарг з цього ж
> > питання, повторні запити на доступ до
> > публічної інформації та персональних
> > даних, повторні заяви на отримання
> > інформації у справі №212/10464/2012. Через 11
> > хвилин зворотнім анонімним листом з
> > офіційної електронної адреси ВМС я
> > отримала таке повідомлення: «Шановний
> > користувач! Вінницький міський суд
> > Вінницької області повідомляє, що Ваші
> > документи не можуть бути визнані, як
> такі,
> > що надійшли до суду, оскільки не
> > підписані електронним цифровим
> підписом,
> > чим порушені вимоги частини 1 статті 6
> > Закону України "Про електронні
> документи
> > та електронний документообіг". Жодних
> > інших повідомлень від ВМС з приводу
> цього
> > листа я не отримувала. Моя скарга не
> > розглянута до сьогодні, жодне рішення за
> > нею не ухвалене, мені не надіслане та на
> > сайті ВМС не оприлюднене для
> > громадськості, жодний запитаний
> повторно
> > документ не наданий.
> 43.4.1. Це означає, що з
> > 18.02.20 до сьогодні, тобто, протягом майже
> > року, ВМС, голови суду тодішній
> > Михайленко А.В. та теперішня Гайду Г.В.,
> > керівники апарату суду тодішня Гудемчук
> > Н.Й. та теперішній Цибко О.В. не надали
> > мені за моїм зверненням 10464Документи
> > доступу до суду, а саме до квазі-судового
> > оскарження порушень моїх прав, а також
> до
> > матеріалів моєї судової справи
> №212/10464/2012,
> > моїх персональних даних, публічної
> > інформації та інформації, необхідної
> > мені для реалізації моїх прав людини. Ці
> > порушення є триваючими, тривають в даний
> > час і продовжують тривати надалі.
> 43.5. Того
> > ж 18.02.20 я подала до територіального
> > управління Державної судової
> > адміністрації у Вінницькій області
> > (ВТУДСА) та його керівника листа 149Док10464,
> > в якому об’єднала вимоги скарги на
> > протиправні дії посадових осіб ВМС,
> заяви
> > про надання первинної правової допомоги
> > шляхом складення від мого імені скарг з
> > цього ж питання, повторні запити на
> > доступ до публічної інформації та
> > персональних даних, повторні заяви на
> > отримання інформації у справі №212/10464/2012.
> > Результат був той самий, жодних змін.
> > ВТУДСА жодного рішення не ухвалило, мені
> > не надіслало та не оприлюднило на
> > власному сайті як акт індивідуальної
> дії,
> > не поновило мої порушені права та не
> > забезпечило мені доступу до суду в
> > частині доступу до матеріалів справи ні
> > інструментами квазі-судової процедури,
> > ні наданням первинної правової
> допомоги.
> > ВМС та його посадовці в черговий раз не
> > надали мені доступу до матеріалів моєї
> > судової справи, моїх персональних даних,
> > публічної інформації та інформації,
> > необхідної мені для реалізації моїх
> прав
> > людини.
> 43.5.1. Це означає, що з 18.02.20 до
> > сьогодні, тобто, протягом майже року, за
> > моїм зверненням 149Док10464 ВТУДСА та його
> > керівник Білик В.В. як квазі-судова
> > інституція не поновили мої порушені
> > права на доступ до суду в частині
> доступу
> > до матеріалів справи; як умовно
> > «державний адвокат», не склали мені
> скарг
> > в якості первинної правової допомоги, а
> > ВМС, голови суду тодішній Михайленко А.В.
> > та теперішня Гайду Г.В., керівники
> апарату
> > суду тодішня Гудемчук Н.Й. та теперішній
> > Цибко О.В. не надали мені доступу до суду
> в
> > частині доступу до матеріалів моєї
> > судової справи №212/10464/2012, моїх
> > персональних даних, публічної
> інформації
> > та інформації, необхідної мені для
> > реалізації моїх прав людини. Ці
> порушення
> > є триваючими, тривають в даний час і
> > продовжують тривати надалі.
> 43.6. 21.02.20 я
> > подала до ВТУДСА, його керівнику, голові
> > ВМС та судді Медяній Ю.В. листа
> > 88-1АдвокатПовторно, в якому об’єднала
> > повторні запити на доступ до публічної
> > інформації та персональних даних,
> > повторні заяви на отримання інформації
> > та копії матеріалів у справі №212/10464/2012.
> > Документи не надані.
> 43.6.1. Це означає, що з
> > 21.02.20 до сьогодні, тобто, протягом майже
> > року, ВМС, голови суду тодішній
> > Михайленко А.В. та теперішня Гайду Г.В.,
> > суддя Медяна Ю.В., керівники апарату суду
> > тодішня Гудемчук Н.Й. та теперішній
> Цибко
> > О.В. не надали мені доступу до матеріалів
> > моєї судової справи №212/10464/2012, моїх
> > персональних даних, публічної
> інформації
> > та інформації, необхідної мені для
> > реалізації моїх прав людини. Це
> порушення
> > є триваючим, триває в даний час і
> > продовжує тривати надалі.
> 43.7. Того ж 21.02.20
> > я подала до ВТУДСА, його керівника,
> голові
> > ВМС листа 145-1-10464ДокументиПовторно, в
> > якому об’єднала вимоги скарги на
> > протиправні дії посадових осіб ВМС,
> заяви
> > про надання первинної правової допомоги
> > шляхом складення від мого імені скарг з
> > цього ж питання, повторні запити на
> > доступ до публічної інформації та
> > персональних даних, повторні заяви на
> > отримання інформації у справі №212/10464/2012.
> > Нічого не надано. ВТУДСА жодного рішення
> > не ухвалило, мені не надіслало та не
> > оприлюднило на власному сайті як акт
> > індивідуальної дії, не поновило мої
> > порушені права та не забезпечило мені
> > доступу до суду в частині доступу до
> > матеріалів справи ні інструментами
> > квазі-судової процедури, ні наданням
> > первинної правової допомоги. ВМС та його
> > посадовці в черговий раз не надали мені
> > доступу до матеріалів моєї судової
> > справи, моїх персональних даних,
> > публічної інформації та інформації,
> > необхідної мені для реалізації моїх
> прав
> > людини.
> 43.7.1. Це означає, що з 21.02.20 до
> > сьогодні, тобто, протягом майже року, за
> > моїм зверненням
> 145-1-10464ДокументиПовторно
> > ВТУДСА та його керівник Білик В.В., ВМС,
> > голови суду тодішній Михайленко А.В. та
> > теперішня Гайду Г.В. не надали мені
> > доступу до суду в частині доступу до
> > матеріалів моєї судової справи
> №212/10464/2012,
> > моїх персональних даних, публічної
> > інформації та інформації, необхідної
> > мені для реалізації моїх прав людини; як
> > умовно «державний адвокат», не склали
> > мені скарг в якості первинної правової
> > допомоги. Ці порушення є триваючими,
> > тривають в даний час і продовжують
> > тривати надалі.
> 43.8. 18-19.01.21 я подала до ВМС 8
> > листів 42Рішення судів, 43Рішення судів,
> > 44Рішення судів, 45Рішення судів, 50Рішення
> > судів, 51Рішення судів, 52Рішення судів,
> > 53Рішення судів, в яких об’єднала запити
> > на доступ до публічної
> > інформації=офіційних документів та
> > персональних даних, заяви на отримання
> > інформації та заяви на доступ до
> > матеріалів судових справ і просила,
> серед
> > іншого, надати копії усіх рішень судів
> > усіх інстанцій в моїх справах
> №№212/4209/2012,
> > 212/10573/2012, 212/11100/2012, 212/10464/2012 та дані з цих
> > справ. 27.01.21, з прострочкою на 1 день,
> > керівник апарату ВМС Цибко О.В. відмовив
> в
> > усіх вимогах запитів на доступ до
> > публічної інформації=офіційних
> > документів та в доступі до матеріалів
> > судових справ з посиланням на відомчу
> > інструкцію, за якою людина має прийти до
> > суду, щоб отримати потрібні копії
> > документів зі справи.
> 43.9. В результаті, ми
> > протягом П'ЯТИ РОКІВ ми просимо надати
> > нам доступ до матеріалів справи,
> > щонайменше 12 разів зверталися з цього
> > питання до ВМС, де знаходиться справа,
> > щонайменше тричі в квазі-судовому
> > порядку звертались за захистом
> порушених
> > прав, але ніхто нам так і не допоміг,
> > порушення продовжуються.
> Щодо надання
> > публічної правової допомоги
> 44. Ухвалою
> > від 09.06.15 https://reyestr.court.gov.ua/Review/4477... суд
> > задовольнив наше клопотання і
> зобов'язав
> > регіональний центр безоплатної
> правової
> > допомоги надати безоплатну правову
> > допомогу у справі обом позивачкам.
> Однак,
> > така допомога не надавалась. 17.07.15 ми
> > звернулись до ВМЦБВПД і просили надати
> > нам повноаспектну правову допомогу в
> > усіх справах. Рішенням від 27.07.15 №24/04
> > ВМЦБВПД ухвалив надати нам запитану
> > правову допомогу. Але лише через понад
> > місяць, після повторного звернення,
> > призначив адвоката Грачова А.В. за
> > дорученнями №№57 та 58 від 21.08.15.
> 44.1.
> > Адвокат Грачов А.В. посидів в кількох
> > судових засіданнях протягом місяця
> > німими меблями, жодного процесуального
> > документу, як ми просили, не склав, і
> > відмовився надавати нам будь-яку
> реальну
> > допомогу, зокрема, скласти оновлений
> > позов з урахуванням 3-річного спливу
> часу
> > з первинного позову. Він запропонував
> нам
> > самостійно писати собі новий позов. На
> > звернення надати звіт про виконану
> > роботу не відповів до сьогодні. 13.10.15 та
> > 26.10.15 ми звернулись до суду з повторними
> > клопотаннями забезпечити надання нам на
> > практиці конкретної потрібної правової
> > допомоги та оскаржили бездіяльності
> > адвоката Грачова А.В. до суду.
> 44.2. Наказами
> > від 23.02.16 та 09.03.16 ВМЦБВПД скасував
> > доручення адвоката Грачова А.В. в обох
> > справах №127/3089/13а та №212/10464/2012, а нового
> на
> > заміну не виділив, тобто, повністю
> > позбавив нас адвоката.
> 44.3. 18.02.20 я та
> > донька звернулись до ВМЦБВПД і просили
> > повідомити, хто з адвокатів призначений
> > на заміну адвоката Грачова А.В. У
> > відповідь 20.02.20 ВМЦБВПД повідомив, що
> > адвокат не призначений. І кілька місяців
> > після цього знову палець-о-палець не
> > вдарив для призначення адвоката.
> 44.4. 21.05.20
> > ми знову звернулись до ВМЦБВПД і
> > завимагали виділити адвоката. 26.05.20
> > ВМЦБВПД повідомив, що виділяє мені та
> > доньці адвоката Кадочнікова А.О. – на
> > виконання власного рішення ще від 9.03.2016.
> З
> > доданого доручення ми дізналися, що
> > адвокат виділений лише для
> > представництва наших інтересів, хоча ми
> > просили повноаспектної правової
> > допомоги в цій пенсійній справі, включно
> > і представництва в інших органах та
> перед
> > іншими особами, і складення
> > адміністративно-правових,
> > цивільно-правових,
> кримінально-правових,
> > конституційно-правових процесуальних
> та
> > інших документів, захисту прав як
> > потерпілого за кримінальним правом та
> > КУпАП. 28.05.20 ми попросили доповнити
> > доручення відсутніми повноваженнями,
> > однак керівник ВМЦБВПД Смішна Н.В. в
> цьому
> > нам відмовила.
> 44.5. 04.06.20 ВМЦБВПД надіслав
> > нам бланки довіреностей адвокату. Ми
> > попросили забезпечити посвідчення
> наших
> > з донькою підписів на довіреностях за
> > місцем нашого проживання у зв'язку з
> > інвалідностями та доглядом за лежачою
> > престарілою мамою.
> 44.6. 11.06.20 ВМЦБВПД
> > надіслав нам проекти довіреностей
> > адвокату. Наступного дня ми повернули
> > проекти з правками і знову просили
> > забезпечити посвідчення наших підписів
> > вдома. Але даремно.
> 44.7. 16.06.20 ми з донькою
> > подали до ВМЦБВПД по дві електронних
> > довіреності адвокату, підписаних за
> > приписами національного права та права
> > ЄКПЛ, і просили їх засвідчити та
> > повернути нам. Однак, керівник ВМЦБВПД
> > Смішна Н.В. завимагала від нас оформляти
> > лише той текст довіреності, який вона
> нам
> > надала. Відмовилась також посвідчувати
> > довіреності в нашому помешканні,
> > натомість, запропонувала зробити це на
> > вулиці.
> 44.8. 03.11.20 я звернулась до ВМЦБВПД і
> > просила забезпечити складення апеляцій
> > та заяв про злочини в цій справі. Після
> > цього адвокат Кадочніков А.О., хоча суд
> не
> > допустив його навіть ознайомитись зі
> > справою, склав проект апеляції,– дякую
> > йому за це. І це єдина реальна правова
> > допомога у справі за 5 років. Заяви про
> > злочини не складені до сьогодні.
> 44.9. Жодна
> > інша правова допомога ВМЦБВПД нам не
> > надавалась.
> Б. Заява про стверджувані
> > порушення Конвенції та/або Протоколів
> до
> > неї та їх аргументація
> Сторони не
> > зобов'язані (але вправі) надавати суду
> > посилання на приписи права, застосовні в
> > їх справі: достатньо вказати факти та
> > стверджуване порушення. Суд сам знає
> > право.
> 45. Відповідно до п.2 постанови
> > Пленуму ВСУ від 01.11.96 №9 «Про
> застосування
> > Конституції України при здійсненні
> > правосуддя» http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0009...,
> >
> «Оскільки Конституція України, як
> > зазначено в її ст.8, має найвищу юридичну
> > силу, а її норми є нормами прямої дії,
> суди
> > при розгляді конкретних справ мають
> > оцінювати зміст будь-якого закону чи
> > іншого нормативно-правового акта з
> точки
> > зору його відповідності Конституції і в
> > усіх необхідних випадках застосовувати
> > Конституцію як акт прямої дії. Судові
> > рішення мають ґрунтуватись на
> > Конституції, а також на чинному
> > законодавстві, яке не суперечить їй...
> Суд
> > безпосередньо застосовує Конституцію у
> > разі:
> 1) коли зі змісту норм Конституції не
> > випливає необхідність додаткової
> > регламентації її положень законом;
> 2) коли
> > закон, який був чинним до введення в дію
> > Конституції чи прийнятий після цього,
> > суперечить їй…»
> 46. Відповідно до п.18
> > Постанови Пленуму ВСУ від 13.06.2007 №8 «Про
> > незалежність судової влади»,
> > http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0008... «19. Відповідно
> > до статей 8 та 22 Конституції України не
> > підлягають застосуванню судами закони
> та
> > інші нормативно-правові акти, якими
> > скасовуються конституційні права і
> > свободи людини та громадянина, а також
> > нові закони, які звужують зміст та обсяг
> > встановлених Конституцією України і
> > чинними законами прав і свобод».
> >
> Порушення, допущені Кабінетом
> > Міністрів(КМУ) та Верховною Радою
> України
> > (ВРУ) як законодавчою владою:
> Право
> > власності
> 47. Порушення нашого з донькою
> > права власності, ст.1 Протоколу 1 в
> > сукупності з правом не бути
> > дискримінованим, ст.14 ЄКПЛ – щонайменше
> 5
> > фактів:
> Факт 1 – обмеження розміру пенсії
> > законом України «Про пенсійне
> > забезпечення».
> 47.1. Подання КМУ до ВРУ
> > неякісного законопроекту з наступним
> > його ухваленням ВРУ 05.11.1991 року і не
> > скасуванням до сьогодні ст.ст.19.5, 29.4(5)
> > закону України «Про пенсійне
> > забезпечення», за якими «Максимальний
> > розмір пенсії не може перевищувати
> > трьох… мінімальних пенсій за
> > віком».
> Аргумент 1
> Відібрання власності.
> > Ці приписи порушують ст.41.4, 41.5, 41.6
> > Конституції України відповідно:
> «Ніхто
> > не може бути протиправно позбавлений
> > права власності. Право приватної
> > власності є непорушним.
> Примусове
> > відчуження об'єктів права приватної
> > власності може бути застосоване лише як
> > виняток з мотивів суспільної
> > необхідності, на підставі і в порядку,
> > встановлених законом, та за умови
> > попереднього і повного відшкодування їх
> > вартості. Примусове відчуження таких
> > об'єктів з наступним повним
> > відшкодуванням їх вартості
> допускається
> > лише в умовах воєнного чи надзвичайного
> > стану.
> Конфіскація майна може бути
> > застосована виключно за рішенням суду у
> > випадках, обсязі та порядку,
> встановлених
> > законом».
> А от влада захотіла – і забрала
> > власність. Просто так. Без причин і
> > пояснень.
> Аргумент 2
> Дискримінація щодо
> > держслужбовців. Ці приписи порушують
> ст.24
> > Конституції України, яка передбачає:
> > «Громадяни мають рівні конституційні
> > права і свободи та є рівними перед
> > законом.
> Не може бути привілеїв чи
> > обмежень за ознаками раси, кольору
> шкіри,
> > політичних, релігійних та інших
> > переконань, статі, етнічного та
> > соціального походження, майнового
> стану,
> > місця проживання, за мовними або іншими
> > ознаками».
> Натомість, ст.37.3 закону
> > України «Про державну службу» від 16
> > грудня 1993 року №3723-XII в редакції станом з
> > 21.03.02 по 31.12.2003 років (період дії закону
> > України «Про пенсійне забезпечення» в
> > частині обмеження розміру моєї пенсії)
> > передбачала: «Пенсія державному
> > службовцю виплачується у повному
> розмірі
> > незалежно від його заробітку (прибутку),
> > одержуваного після виходу на пенсію.» І
> > це при тому, що пенсії держслужбовцям
> > обраховувались за іншим алгоритмом, в
> > результаті чого на практиці були не
> > просто не просто вищі , а на порядок
> > більших розмірів, ніж звичайні.
> Це
> > означає, що приписи ст.ст.19.5, 29.4(5) закону
> > України «Про пенсійне забезпечення»
> > дискримінували український народ та
> мене
> > в порівнянні з держслужбовцями.
> Аргумент
> > 3
> Прожитковий мінімум. Ці приписи
> > порушують ст.46.3 Конституції України, яка
> > передбачає: «Пенсії, інші види
> соціальних
> > виплат та допомоги, що є основним
> > джерелом існування, мають забезпечувати
> > рівень життя, не нижчий від прожиткового
> > мінімуму, встановленого законом».
> >
> Натомість, такий обмежений розмір пенсії
> > не сягав навіть половини прожиткового
> > мінімуму.
> Аргумент 4
> Обмеження прав. Ці
> > приписи порушують ст.22 Конституції
> > України, яка передбачає:
> «2.Конституційні
> > права і свободи гарантуються і не можуть
> > бути скасовані.
> 3. При прийнятті нових
> > законів або внесенні змін до чинних
> > законів не допускається звуження змісту
> > та обсягу існуючих прав і свобод».
> >
> Натомість, КМУ подав, а ВРУ ухвалила
> > приписи ст.ст.19.5, 29.4(5) закону України
> «Про
> > пенсійне забезпечення», якими звузили
> > обсяг пенсійних прав, наданих законом
> > України «Про пенсійне забезпечення»,
> > зокрема, його ст.ст.12, 20 та ін.
> В Рішенні
> > КСУ від 18 червня 2007 року №4-рп/2007 у справі
> > №1-23/2007 КСУ навів таку мотивацію:
> (абз. 6, 7
> > п.3.2) «Зупиняючи на 2007 рік дію наведених
> > положень законів України "Про державну
> > службу" 3723-12, "Про статус суддів" 2862-12 та
> > визначаючи обмеження розміру пенсії або
> > щомісячного довічного грошового
> > утримання усім категоріям суддів
> > України, Верховна Рада України діяла
> > всупереч закріпленому частиною третьою
> > статті 22 Конституції України 254к/96-ВР
> > положенню щодо недопустимості при
> > прийнятті нових законів звуження змісту
> > та обсягу існуючих прав і свобод.
> > Встановлення Законом 489-16 граничного
> > розміру щомісячного довічного
> грошового
> > утримання чи пенсії обмежило їх обсяг,
> > який визначається Законом України "Про
> > статус суддів" 2862-12. Залишивши незмінним
> > зміст права на пенсію та щомісячне
> > довічне грошове утримання суддів, Закон
> > 489-16 звузив обсяг цього права,
> встановивши
> > граничну межу для таких виплат суддям, і
> > водночас знизив досягнутий рівень
> > гарантій незалежності працюючих суддів.
> >
> Таким чином, положення пунктів 20, 33
> > статті 71, статті 97 Закону 489-16 не
> > узгоджуються з конституційним
> > положенням про недопустимість звуження
> > змісту чи обсягу існуючих прав і свобод
> > при прийнятті нових законів або
> внесенні
> > змін до чинних законів та порушують
> > принцип незалежності суддів, а тому не
> > відповідають частині третій статті 22,
> > частині першій статті 126 Основного
> Закону
> > України 254к/96-ВР».
> Враховуючи
> > одностайність застосування права, тією
> ж
> > мірою вказаний висновок КСУ стосується
> > будь-яких обмежень розміру пенсій,
> > введених будь-якими законами. Це
> означає,
> > що приписи ст.ст.19.5, 29.4(5) закону України
> > «Про пенсійне забезпечення», з огляду на
> > висновок КСУ в Рішенні від 18 червня 2007
> > року №4-рп/2007, так само є
> > неконституційними.
> Висновок:
> Приписи
> > ст.ст.19.5, 29.4(5) закону України «Про
> > пенсійне забезпечення» про обмеження
> > розміру пенсії порушують моє з донькою
> > право мирно володіти своїм майном,
> > гарантоване ст.1 Протоколу 1 ЄКПЛ, в
> > сукупності з порушенням заборони бути
> > дискримінованим в порівнянні з
> > держслужбовцями, ст.14 ЄКПЛ, у формі
> > втручання в моє право власності –
> > відібрання значної частини заробленої
> > пенсії. На перший погляд здається, що
> > втручання було законним – на підставі
> > закону України «Про пенсійне
> > забезпечення». Однак, в розумінні ЄКПЛ
> за
> > принципом верховенства права «законом»
> > вважається найвища застосовна правова
> > норма, в цій ситуації – наведені вище
> > ШІСТЬ статей Конституції України. Це
> > означає, що втручання у формі створення
> > неякісних приписів ст.ст.19.5, 29.4(5) закону
> > України «Про пенсійне забезпечення»
> > здійснене не «за законом». Цього
> висновку
> > достатньо, щоб припинити подальший
> > трискладовий тест правомірності
> > втручання. Однак вважаю за необхідне
> > додати, що вказані приписи права
> > поширюються на більшість суспільства,
> > обкрадають і дискримінують його, а тому
> > не відповідають інтересам суспільства в
> > цілому.
> Це означає, що має місце порушення
> > мого права мирно володіти майном в
> > сукупності з правом не бути
> > дискримінованим, гарантованих ст.1
> > Протоколу 1 в сукупності зі ст.14 ЄКПЛ, у
> > формі створення застосовних до мене
> > неякісних приписів ст.ст.19.5, 29.4(5) закону
> > України «Про пенсійне
> > забезпечення».
> Факт 2 – обмеження розміру
> > пенсії законом України «Про
> > загальнообов'язкове державне пенсійне
> > страхування».
> 47.2. Подання КМУ до ВРУ
> > неякісного законопроекту з наступним
> > його ухваленням ВРУ 8 липня 2011 року і не
> > скасуванням до сьогодні статті 2 закону
> > України «Про заходи щодо законодавчого
> > забезпечення реформування пенсійної
> > системи» №3668-VI, а саме:
> «Стаття 2.
> > Максимальний розмір пенсії або
> > щомісячного довічного грошового
> > утримання
> {Стаття 2 втратила чинність в
> > частині поширення її дії на Закон
> України
> > "Про судоустрій і статус суддів" від 7
> > липня 2010 року №2453-VI, як така, що є
> > неконституційною, на підставі Рішення
> > Конституційного Суду №3-рп/2013 від 03.06.2013}
> 1.
> > Максимальний розмір пенсії (крім
> > пенсійних виплат, що здійснюються з
> > Накопичувального пенсійного фонду) або
> > щомісячного довічного грошового
> > утримання (з урахуванням надбавок,
> > підвищень, додаткової пенсії, цільової
> > грошової допомоги, пенсії за особливі
> > заслуги перед Україною, індексації та
> > інших доплат до пенсії, встановлених
> > законодавством, крім доплати до
> надбавок
> > окремим категоріям осіб, які мають
> > особливі заслуги перед Батьківщиною),
> > призначених (перерахованих) відповідно
> > до Митного кодексу України, законів
> > України "Про державну службу", "Про
> > прокуратуру", "Про статус народного
> > депутата України", "Про Національний
> банк
> > України", "Про Кабінет Міністрів
> України",
> > "Про дипломатичну службу", "Про службу в
> > органах місцевого самоврядування", "Про
> > судову експертизу", "Про статус і
> > соціальний захист громадян, які
> > постраждали внаслідок Чорнобильської
> > катастрофи", "Про державну підтримку
> > засобів масової інформації та
> соціальний
> > захист журналістів", "Про наукову і
> > науково-технічну діяльність", "Про
> > пенсійне забезпечення осіб, звільнених
> з
> > військової служби, та деяких інших осіб",
> > "Про загальнообов'язкове державне
> > пенсійне страхування", "Про пенсійне
> > забезпечення", "Про судоустрій і статус
> > суддів", Постанови Верховної Ради
> України
> > від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження
> > Положення про помічника-консультанта
> > народного депутата України", не може
> > перевищувати десяти прожиткових
> > мінімумів, установлених для осіб, які
> > втратили працездатність...»
> 47.2.1.
> > Доповнення ст.27 закону України «Про
> > загальнообов'язкове державне пенсійне
> > страхування» такою неякісною частиною 3:
> > «3. Максимальний розмір пенсії (з
> > урахуванням надбавок, підвищень,
> > додаткової пенсії, цільової грошової
> > допомоги, пенсії за особливі заслуги
> > перед Україною, індексації та інших
> > доплат до пенсії, встановлених
> > законодавством, крім доплати до
> надбавок
> > окремим категоріям осіб, які мають
> > особливі заслуги перед Батьківщиною) не
> > може перевищувати десяти прожиткових
> > мінімумів, установлених для осіб, які
> > втратили працездатність.» і не
> > скасуванням її до сьогодні.
> Обидва
> > приписи є застосовними щодо
> > мене.
> Аргументи 1-4
> Усі чотири аргументи та
> > висновок, викладені в п.47.1. цього
> > документу, є повністю застосовними до
> цих
> > приписів права.
> Аргумент 4
> > (доповнення)
> Відповідно до ст.22.3
> > Конституції України, «При прийнятті
> > нових законів або внесенні змін до
> чинних
> > законів не допускається звуження змісту
> > та обсягу існуючих прав і свобод». Це
> > означає, що звуження змісту та обсягу
> > існуючих прав і свобод не допускається
> ні
> > за яких обставин. Всупереч цьому
> > конституційному припису, а також
> > релевантному рішенню КСУ від 18 червня 2007
> > року №4-рп/2007 у справі №1-23/2007, яким
> > визнаний неконституційним припис
> закону
> > про обмеження розміру пенсійного
> > забезпечення суддів, КМУ подав
> > законопроект, а ВРУ ухвалила 8 липня 2011
> > року і не скасувала до сьогодні статтю 2
> > закону України «Про заходи щодо
> > законодавчого забезпечення
> реформування
> > пенсійної системи» №3668-VI (закон №3668-VI), а
> > також доповнила ст.27 закону України «Про
> > загальнообов'язкове державне пенсійне
> > страхування» неякісною частиною 3,
> обидві
> > з яких значно зменшили (звузили) обсяг
> > (розмір) наявного пенсійного
> > забезпечення людей, включно і мене,
> тобто,
> > є законами, спрямованими на масове
> > пограбування українського народу.
> >
> Рішенням від 3 червня 2013 року №3-рп/2013 у
> > справі №1-2/2013 Конституційний Суд
> України
> > (КСУ) визнав неконституційним обмеження
> > розміру виплачуваної суддям пенсії
> > (довічного грошового утримання), і в цій
> > частині вказаний припис втратив
> > чинність. При цьому, КСУ так мотивував
> > своє рішення:
> (абз.2, 3 п.6.1.) «У Рішенні від 18
> > червня 2007 року №4-рп/2007 Конституційний
> > Суд України вже вирішував питання про
> > недопустимість встановлення в законі
> > максимального розміру пенсії суддів або
> > їх щомісячного довічного грошового
> > утримання, наголошуючи, що це обмежить
> їх
> > обсяг, а також зазначав, що‚ залишивши
> > незмінним зміст права на пенсію та
> > щомісячне довічне грошове утримання
> > суддів, закон звузив обсяг цього права,
> > встановивши граничну межу для таких
> > виплат суддям (абзац шостий підпункту 3.2
> > пункту 3 мотивувальної
> > частини).
> Враховуючи, що однією з гарантій
> > незалежності суддів є заборона при
> > прийнятті нових законів або внесенні
> > змін до чинних законів звужувати зміст
> та
> > обсяг визначених Конституцією України
> > таких гарантій, Конституційний Суд
> > України вважає, що положення третього
> > речення частини п’ятої статті 138 Закону
> > № 2453, статті 2 Закону № 3668 стосовно
> > встановлення максимального розміру
> > пенсії (щомісячного довічного грошового
> > утримання) суддів суперечать частині
> > першій статті 126 Основного Закону
> > України».
> Тобто, знаючи про наявність
> > рішення КСУ від 18 червня 2007 року №4-рп/2007
> у
> > справі №1-23/2007 про визнання
> > неконституційним закону про обмеження
> > розміру пенсійного забезпечення та
> > всупереч йому, КМУ та ВРУ вдруге вчинили
> > все для повторного ухвалення такого ж
> > неконституційного закону №3668-VI.
> Такі дії
> > є вже злочином.
> Аргумент 5
> Дискримінація
> > щодо суддів. Як наслідок, з'явилась
> > законодавча дискримінація усіх інших
> > людей в порівнянні з суддями у вигляді
> > застосування неконституційного
> > обмеження розміру виплачуваної пенсії
> > для усіх та усунення КСУ (відсутність)
> > такого обмеження для суддів. КМУ та ВРУ,
> > на виконання ст.24 Конституції України,
> > мали оперативно виправити цю
> > дискримінацію і змінити закон, де-факто
> > визнаний КСУ неконституційним і в решті
> > позицій, оскільки аргументи вказаного
> > рішення щодо недопустимості звуження
> > змісту чи обсягу існуючих прав і свобод
> > поширюються на кожного та базувались на
> > рішенні КСУ від 18 червня 2007 року №4-рп/2007
> у
> > справі №1-23/2007. Однак, цього не відбулося
> > до сьогодні. В результаті, за даними ПФУ
> >
> https://www.pfu.gov.ua/2128328-dani-pro-...,
> > станом на 01.01.21 середній розмір пенсії за
> > віком в Україні є нижчим фактичного
> > прожиткового мінімуму і складає 3 538,97
> > грн., тобто, нижчий межі бідності, при
> > максимальному розмірі пенсії 17 690 грн., а
> > довічного грошового утримання суддів –
> 67
> > 961,39 грн., або майже в 20 разів (2 порядки!)
> > більший. І середній фактичний розмір
> > пенсійного забезпечення судді майже в 4
> > рази вищий за максимальну пенсію для
> > усіх. Це вже кримінальна
> > дискримінація.
> Приписи статті 2 закону
> > України «Про заходи щодо законодавчого
> > забезпечення реформування пенсійної
> > системи» №3668-VI та доповнення ст.27 закону
> > України «Про загальнообов'язкове
> > державне пенсійне страхування»
> частиною
> > 3 (щодо обмеження розміру пенсії 10
> > прожитковими мінімумами для осіб, які
> > втратили працездатність) порушують моє
> > право мирно володіти своїм майном,
> > гарантоване ст.1 Протоколу 1 ЄКПЛ, в
> > сукупності в порушенням заборони бути
> > дискримінованим в порівнянні з суддями,
> > ст.14 ЄКПЛ, у формі втручання в моє право
> > власності – відібрання значної частини
> > заробленої пенсії. На перший погляд
> > здається, що втручання було законним –
> на
> > підставі двох законів України. Однак, в
> > розумінні ЄКПЛ за принципом
> верховенства
> > права «законом» вважається найвища
> > застосовна правова норма, в цій ситуації
> > – наведені вище ЧОТИРИ статті
> > Конституції України. Це означає, що
> > втручання у формі створення неякісного
> > припису ст.2 закону України «Про заходи
> > щодо законодавчого забезпечення
> > реформування пенсійної системи» №3668-VI
> та
> > ст.27.3 закону України «Про
> > загальнообов'язкове державне пенсійне
> > страхування» здійснене не «за законом».
> > Цього висновку достатньо, щоб припинити
> > подальший трискладовий тест
> > правомірності втручання. Однак вважаю
> за
> > необхідне додати, що вказаний припис
> > права поширюється на більшість
> > суспільства і кримінально дискримінує
> > його в порівнянні з суддями, а тому не
> > відповідає інтересам суспільства в
> > цілому.
> Крім цього, має місце також
> > втручання у формі бездіяльності КМУ та
> > ВРУ з 8 липня 2011 року до сьогодні з
> > усунення вказаних неконституційних та
> > дискримінаційних приписів з правового
> > поля України з урахуванням аргументів
> > рішень КСУ від 18 червня 2007 року №4-рп/2007 у
> > справі №1-23/2007 та від 3 червня 2013 року
> > №3-рп/2013. Обов'язки зі створення та
> > ухвалення адекватних законів в Україні
> > покладені на КМУ та ВРУ відповідно.
> > Протягом 10 років до сьогодні ці
> > конституційні обов'язки не виконуються,
> > що і є втручанням не за законом.
> Висновок:
> >
> Це означає, що має місце порушення мого з
> > донькою права мирно володіти майном в
> > сукупності з правом не бути
> > дискримінованим, гарантованих ст.1
> > Протоколу 1 в сукупності зі ст.14 ЄКПЛ, у
> > формі створення та довготривалого
> > нескасування застосовних до мене
> > неякісних приписів ст.2 закону України
> > «Про заходи щодо законодавчого
> > забезпечення реформування пенсійної
> > системи» №3668-VI та ст.27.3 закону України
> > «Про загальнообов'язкове державне
> > пенсійне страхування».
> Факт 3 –
> > антиконституційні умови та формула
> > розрахунку пенсії.
> 47.3. Подання КМУ до ВРУ
> > неякісного законопроекту з наступним
> > його ухваленням ВРУ 9 липня 2003 року і не
> > скасуванням до сьогодні закону України
> > «Про загальнообов'язкове державне
> > пенсійне страхування» №1058-IV, яким
> > запроваджені такі умови та алгоритм
> > (формула) розрахунку розміру пенсії при
> > її призначенні (перерахунку), які (і)
> > значно – в рази і на порядок, зменшують
> > розмір пенсії в порівнянні із законом
> > України «Про пенсійне забезпечення»,
> > зокрема, зменшили в 5,56 разів мою пенсію,
> > призначену за законом України «Про
> > пенсійне забезпечення», а також (іі) в
> > усіх розрахунках розмір пенсії є значно
> > меншим за прожитковий мінімум; зокрема,
> > призначена мені за цим законом пенсія
> > склала 38,9% прожиткового мінімуму і
> > $0,85/день, та дискримінаційним в
> > порівнянні з пенсійним забезпеченням
> > суддів.
> 47.3.1. Закон «Про
> > загальнообов'язкове державне пенсійне
> > страхування» від 9.07.03 року №1058-IV (закон
> > №1058-IV) набув чинності 1.01.2004 року і,
> > всупереч ст.22 Конституції України, вніс
> > суттєві антиконституційні зміни в
> > пенсійне забезпечення громадян,
> зокрема,
> > звузив і повністю скасував права людини
> > на наявні види пенсійного забезпечення,
> > зменшив розміри зароблених пенсій в 5-20
> > разів в порівнянні з законом «Про
> > пенсійне забезпечення» до рівня нижче
> > прожиткового мінімуму, відібрав у
> > інвалідів наявне раніше право на
> > призначення пенсії в розмірі за віком до
> > виповнення пенсійного віку. За цим
> > законом, призначена пенсія не досягає
> > розміру прожиткового мінімуму. Закон
> > спочатку скасував обмеження розміру
> > виплачуваної пенсії, а з часом ввів його
> > знову.
> Аргумент 1
> Обмеження прав.
> > Відповідно до ст.22.3 Конституції України,
> > «При прийнятті нових законів або
> > внесенні змін до чинних законів не
> > допускається звуження змісту та обсягу
> > існуючих прав і свобод». Це означає, що
> > звуження змісту та обсягу існуючих прав
> і
> > свобод не допускається ні за яких
> > обставин – ні шляхом ухвалення таких
> > законів, ні шляхом їх виконання, якщо
> такі
> > антиконституційні закони ухвалюються.
> > Всупереч цьому конституційному припису,
> > КМУ подав законопроект, а ВРУ ухвалила
> > закон №1058-IV, який значно зменшив (звузив)
> > обсяг (розмір) наявного пенсійного
> > забезпечення людей, включно і мене,
> тобто,
> > закон, спрямований на масове
> > пограбування українського народу.
> >
> Аргумент 2
> Прожитковий мінімум.
> > Відповідно до ст.46.3 Конституції України,
> > «Пенсії, інші види соціальних виплат та
> > допомоги, що є основним джерелом
> > існування, мають забезпечувати рівень
> > життя, не нижчий від прожиткового
> > мінімуму, встановленого законом». Закон
> > №1058-IV встановлює КОЖНОМУ, включно і
> мені,
> > розмір пенсії, значно менший за
> > прожитковий мінімум; зокрема,
> призначена
> > мені за цим законом пенсія склала 38,9%
> > прожиткового мінімуму і
> > $0,85/день.
> Аргумент 3
> Життєвий рівень.
> > Відповідно до Конституції України,
> > «Стаття 48. Кожен має право на достатній
> > життєвий рівень для себе і своєї сім'ї,
> що
> > включає достатнє харчування, одяг,
> > житло», «Стаття 49. Кожен має право на
> > охорону здоров'я, медичну допомогу…». За
> > ст.2 закону України «Про прожитковий
> > мінімум», «Прожитковий мінімум
> > застосовується для: …встановлення
> > розмірів мінімальної заробітної плати
> та
> > мінімальної пенсії за віком, визначення
> > розмірів соціальної допомоги, допомоги
> > сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю,
> а
> > також стипендій та інших соціальних
> > виплат виходячи з вимог Конституції
> > України та законів України». Однак, в
> > національний прожитковий мінімум чи
> > інший закон влада не включила витрати на
> > придбання, оренду та капітальний ремонт
> > житла, оплату газу для опалення житла,
> > медичну допомогу (за виключенням
> > програми державних гарантій вартістю
> > 400-800 грн. на рік), охорону здоров’я,
> > раціональне харчування. Інші фінансові
> > джерела оплати таких послуг також не
> > передбачені законом. Це означає, що
> > пенсія як єдине джерело витрат на життя
> > має забезпечувати оплату всього
> > необхідного для життя, в першу чергу
> > державних гарантій, передбачених
> > Конституцією України. Для цього її
> розмір
> > має бути суттєво більшим за розмір
> > прожиткового мінімуму. Оскільки закон
> > №1058-IV не забезпечує розмір пенсії як
> > частини відкладеної зарплати не лише
> > необхідний для оплати всього
> необхідного
> > для життя, а не досягає прожиткового
> > мінімуму і складає $0,85/день, що менше
> > рівня стандарту ООН фізичного виживання
> > – абсолютних злиднів, має місце
> > порушення щонайменше ще двох державних
> > гарантій, передбачених ст.ст.48 та 49
> > Конституції України.
> Аргумент
> > 4
> Дискримінація щодо суддів. Умови
> > пенсійного забезпечення та формула
> > розрахунку пенсії закону №1058-IV (далі –
> > Формула) містять щонайменше СІМ
> > дискримінаційних та економічно
> > необґрунтованих складових, які
> порушують
> > моє і кожного українця право власності:
> 1)
> > Різний стаж, необхідний для пенсійного
> > забезпечення. За ст.28 закону №1058-IV, для
> > призначення пенсії необхідний
> страховий
> > стаж не менше для чоловіків – 35 років,
> для
> > жінок – 30 років. Для суддів, за ст.142
> > закону України «Про судоустрій та
> статус
> > суддів», достатньо стажу роботи на
> посаді
> > судді не менше 20 років.
> 2) Різний вік
> > початку пенсійного забезпечення. Для
> > призначення та виплати пенсії закон
> > №1058-IV встановив базовий вік 60 років. Для
> > початку пенсійного забезпечення у формі
> > довічного грошового утримання судді у
> > відставці, за ст.142 закону України «Про
> > судоустрій та статус суддів», немає
> > вікових обмежень.
> 3)
> > Наявність/відсутність актуалізації
> > заробітку. Формула включає суму усіх
> > заробітків за період з 01.07.2000 року в
> > номінальному розмірі (ст.40 закону №1058-IV).
> > Жодної актуалізації цих заробітків не
> > передбачено. Однак, внаслідок інфляції,
> > за яку відповідальна держава,
> купівельна
> > спроможність грошей постійно падає, і
> > ціни весь час ростуть. Саме тому
> > заробітна плата постійно підвищується,
> і
> > різниця космічна. Наприклад, мінімальна
> > заробітна плата в липні 2000 року складала
> > в Україні 118 грн., а в січні 2021 року – 6 000
> > грн. – в 51 раз більше! І не тому, що країна
> > розбагатіла і платить достойно своїм
> > громадянам – просто гривня знецінилась:
> > насправді за 118 грн. на той час можна було
> > купити більше, ніж тепер за 6 000 грн. Але
> > для пенсії усі зарплати за усі періоди
> > просто додаються 1:1, без актуалізації.
> > Такий підхід є несправедливим,
> > економічно необґрунтованим і
> > дискримінаційним в порівнянні,
> > наприклад, з суддями. Зокрема, за ст.142
> > закону України «Про судоустрій і статус
> > суддів» базою для обрахунку
> > альтернативної пенсії судді є ТЕПЕРІШНЯ
> > оплата праці судді, що працює на такій
> > самій посаді, а не колишня оплата праці
> > судді-пенсіонера. В такий спосіб
> > актуалізується отримана оплата праці,
> > знецінена на час вирішення пенсійних
> > питань. Натомість, в законі №1058-IV
> > відсутня не тільки така, а будь-яка
> > актуалізація знеціненого заробітку.
> 4)
> > Різна відсоткова «вага» стажу. В законі
> > №1058-IV (ст.25) передбачена відсоткова
> > «вага» одного року страхового стажу,
> > необхідного для призначення пенсії,
> > максимум 1% і менше. Це означає, що
> > стандартний 30-річний стаж враховується
> > для розрахунку розміру пенсії на рівні
> > 30%.
> Водночас, для призначення довічного
> > грошового утримання суддів включається
> > стаж 20 років (ст.116 закону України «Про
> > судоустрій і статус суддів») що
> > відповідає 100%. Це означає, що кожен рік
> > стажу судді відповідає у відсотках 5
> > рокам стажу інших українців.
> Такий
> > неоднаковий розрахунковий підхід є
> > очевидно дискримінаційним.
> 5) Включення
> > до розрахунку пенсії середньої зарплати
> > по державі. Закон №1058-IV передбачає (ст.40),
> > що при розрахунку пенсії враховується
> > середня заробітна плата (дохід) в
> Україні,
> > з якої сплачено страхові внески, за три
> > календарні роки, що передують року
> > звернення за призначенням пенсії,
> > причому визначена не статистично, а ПФУ.
> > Середня зарплата по державі не має
> > жодного розумного стосунку до зарплати,
> > заробленої конкретною людиною, і за
> > логікою не має враховуватися при
> > обрахунку пенсії. Зроблено це для однієї
> > мети: зрівняти усіх, обікрасти тих, хто
> > заробив більше, і за їх рахунок виконати
> > функцію держави доплати до малих
> > розмірів пенсій. Черговий спосіб
> > обкрадання людей. Натомість, цей
> > компонент не передбачений законом
> > України «Про судоустрій і статус
> суддів»,
> > а відтак, не враховується при розрахунку
> > довічного утримання суддів.
> 6) Врахування
> > сплати/несплати страхових внесків.
> > Розрахунок пенсії за законом №1058-IV
> > передбачає врахування лише таких
> > доходів, з яких сплачені страхові
> > соціальні внески. Натомість, закон
> > України «Про судоустрій і статус
> суддів»
> > враховує виключно розмір суддівської
> > винагороди за працю незалежно від
> сплати
> > страхових внесків. Намагання влади
> > внести зміни в цю частину закону з метою
> > визначення розміру довічного грошового
> > утримання судді з врахуванням
> > суддівської винагороди, з якої сплачені
> > страхові внески, припинені КСУ: Рішенням
> > від 3 червня 2013 року №3-рп/2013 у справі
> > №1-2/2013 КСУ визнав неконституційними
> > внесені до суддівського закону вказані
> > зміни.
> В результаті на сьогодні існує
> > законодавча дискримінація усіх інших
> > людей в порівнянні з суддями у вигляді
> > врахування, для визначення розміру їх
> > пенсії, лише доходів, з яких сплачені
> > страхові внески, в той час як такої умови
> > для суддів немає.
> 7) Право/його
> > відсутність вибору форми пенсійного
> > забезпечення. КСУ в Рішенні від 14 грудня
> > 2011 року №18-рп/2011 у справі №1-33/2011
> > розтлумачив: «3.2. (абз.5): …щомісячне
> > довічне грошове утримання судді у
> > відставці є належним утриманням цього
> > судді після припинення виконання ним
> > своїх професійних обов'язків та
> > особливою формою його соціального
> > забезпечення». Це означає, що щомісячне
> > довічне грошове утримання судді є
> > альтернативною «пенсією», і кожен суддя
> > пенсійного віку при наявності від 20
> років
> > суддівського стажу може обрати або
> > пенсію, призначену за законом №1058-IV, або
> > щомісячне довічне грошове утримання
> > судді у відставці в розмірі від 80%
> > актуального грошового утримання
> > працюючого на відповідній посаді судді.
> > Такого вибору між пенсіями, наприклад,
> > призначеними за законами «Про пенсійне
> > забезпечення» та №1058-IV, простий
> смертний
> > не має.
> Умови та алгоритм пенсійного
> > забезпечення, закладені в законі №1058-IV,
> є
> > антиконституційними і
> дискримінаційними
> > в порівнянні з суддями, і такими, що
> > значно погіршили існуюче пенсійне
> > забезпечення кожного і моє зокрема. В
> > результаті 11,5 млн. «простих»
> пенсіонерів
> > знаходяться за межею бідності та
> > абсолютних злиднів і отримують пенсії 1-5
> > тис. грн., в середньому 3,5 тис. грн., а 3,5
> тис.
> > суддів-пенсіонерів, яких обслуговує ПФУ,
> > отримують довічне грошове утримання в
> > середньому 69 тис. грн. – на 2 порядки
> > більше. Результатом застосування цього
> > закону є зубожіння, рабство та стрімке
> > вимирання пенсійного населення
> > України.
> Висновок:
> Це означає, що має
> > місце порушення мого з донькою права
> > мирно володіти майном в сукупності з
> > правом не бути дискримінованим, включно
> > щодо суддів, гарантованих ст.1 Протоколу
> 1
> > в сукупності зі ст.14 ЄКПЛ, у формі
> > прийняття, застосування щодо мене та
> > довготривалого нескасування неякісного
> > закону України «Про загальнообов'язкове
> > державне пенсійне страхування».
> За 17
> > років існування та застосування закону
> > №1058-IV національні суди розглянули за
> ним
> > мільйони пенсійних спорів. Наведені
> вище
> > неякісні приписи цього закону є лише
> > частиною від усіх його бракованих норм.
> > Але за усі роки ні в одній судовій справі
> > ніхто і пальцем не поворухнув, аби
> > вчинити хоча б ЩОСЬ для анулювання
> > будь-яким законним шляхом цього
> відверто
> > грабіжницького закону. Схоже, влада
> > замінила пристяжному суду зарплати
> > завуальованими хабарями для
> > закріпачення та утримання народу в
> > рабстві, а правосуддя зробила
> > «потёмкинскими деревнями».
> Факт 4 –
> > подвійне оподаткування відкладеної
> > зарплати у формі фінансування нею
> витрат
> > ПФУ.
> 47.4. Джерелом витрат ПФУ на здійснення
> > його функцій є страхові пенсійні внески.
> > ПФУ є центральним органом виконавчої
> > влади, і виконує управлінські функції.
> > Фінансове і матеріально-технічне
> > забезпечення діяльності центральних
> > органів виконавчої влади, відповідно до
> > Бюджетного кодексу України,
> здійснюються
> > за рахунок коштів Державного бюджету
> > України. Однак, за законом №1058-IV, ПФУ
> > фінансується за рахунок, серед іншого,
> > страхових пенсійних внесків як частини
> > відкладеної і вже оподаткованої
> > зарплати. В той же час, податківці
> > фінансуються не за рахунок збираних
> ними
> > податків, а з державного бюджету; так
> само
> > судді отримують оплату праці не зі
> > стягуваних судових зборів, а з
> державного
> > бюджету. Неякісний закон №1058-IV вдруге
> > наклав на сплачені страхові пенсійні
> > внески, як на частину вже оподаткованої
> > зарплати, податок на утримання ПФУ. В
> > такий спосіб ще й штучно приховав
> > (зменшив) реальний обсяг витрат на
> > страшенно роздутий штат державних
> > чиновників та їх кількість. Жодних
> > індикаторів таких витрат не встановлено
> > – ПФУ сам собі вирішує, скільки йому
> > треба, і бере собі народних грошей,
> > скільки хоче, включно і на захмарні
> > зарплати.
> Подвійне оподаткування
> > пенсійного забезпечення, закладене в
> > закон №1058-IV, є варварським
> пограбуванням
> > владою недоторканої власності людини.
> >
> Висновок:
> Це означає, що має місце
> > порушення мого та доньки як людей з
> > інвалідністю права мирно володіти
> майном
> > в сукупності з правом не бути
> > дискримінованим, гарантованих ст.1
> > Протоколу 1 в сукупності зі ст.14 ЄКПЛ, у
> > формі створення та довготривалого
> > нескасування застосовного до мене
> > неякісного закону України «Про
> > загальнообов'язкове державне пенсійне
> > страхування».
> Факт 5 – фейкові БПМ
> 47.5. КМУ
> > та ВРУ з 2005 року по сьогодні, тобто,
> > протягом останніх 17 років підряд,
> > забезпечують ухвалення в щорічних
> > законах про державний бюджет фейкових
> > розмірів прожиткових мінімумів (БПМ),
> які
> > все менші від фактичного (ФПМ). Причому
> > абсолютний розрив між ФПМ, обрахованим
> > МСП нормативним способом статистично, і
> > виссаним з пальця та ухваленим в законі
> > про бюджет (БПМ) все збільшується, і в 2021
> > році БПМ ледве сягає 46% від
> > ФПМ.
> Відповідно до Закону України "Про
> > державні соціальні стандарти та
> державні
> > гарантії", прожитковий мінімум (ПМ) є
> > базовим державним соціальним
> стандартом,
> > на основі якого визначаються розміри
> > основних державних соціальних гарантій.
> > Єдиний спосіб визначення ПМ у всьому
> > світі, як і в Україні – це зафіксувати
> > поточні фактичні ціни на весь
> > нормативний перелік товарів і послуг ПМ,
> > і порахувати суму їх вартості. Що і
> робить
> > МСП. Однак за телефонним правом усі
> > органи влади, включно і ПФУ,
> застосовують
> > виключно БПМ, хоча він відверто
> фейковий.
> > І тому у нас – все хорошо, прекрасная
> > маркиза! А ФПМ – так, для меблів.
> 47.5.1. В
> > проекті закону України «Про державний
> > бюджет на 2020 рік», оприлюдненому на
> сайті
> > ВРУ за посиланням
> > http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webpr..., в ст.7
> КМУ
> > запропонував:
> «Стаття 7. Установити у 2020
> > році прожитковий мінімум на одну особу в
> > розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня
> > 2020 року — 2027 гривень,
> з 1 липня — 2118
> > гривень, з 1 грудня — 2189
> > гривень…
> Кабінету Міністрів України
> > здійснити рішучі кроки щодо наближення
> у
> > 2020 році розміру прожиткового мінімуму
> до
> > його реальної величини, яка може
> > становити розрахунково близько 4251
> гривню
> > з відповідним коригуванням розміру
> > прожиткового мінімуму для основних
> > соціальних і демографічних груп
> > населення».
> В такий спосіб КМУ визнав, що
> > в бюджет закладається фейковий БПМ, який
> > складає всього 47% від реального – ФПМ.
> >
> Слід додати, що ФПМ в розмірі 4 251 грн.,
> > вказаному КМУ, обрахований МСП ще за
> > липень 2019 року, а в 2020 році він
> знаходився
> > в діапазоні 4 335,09 – 4 546,14 грн.
> Встановлюючи
> > протягом 17 років підряд БПМ як базовий
> > соціальний стандарт «від балди» в
> > розмірі менше половини ФПМ,
> обрахованого
> > МСП, КМУ та ВРУ усвідомлено і навмисно
> усі
> > ці роки обкрадають український народ і
> > включно мене з донькою шляхом
> > запровадження фейкового заниженого
> > державного стандарту, від якого
> > відповідно занижуються і соціальні
> > виплати, включно пенсії. Це означає, що
> > усі бюджетні закони за 2005-2021 роки є
> > неякісними.
> Висновок:
> Це означає, що має
> > місце порушення мого з донькою як осіб з
> > інвалідністю права мирно володіти
> майном
> > в сукупності з правом не бути
> > дискримінованим, гарантованих ст.1
> > Протоколу 1 в сукупності зі ст.14 ЄКПЛ, у
> > формі прийняття та застосування щодо
> нас
> > 17 неякісних законів України про
> держаний
> > бюджет на 2005-2021 роки.
> Право на приватне та
> > сімейне життя
> 48. Порушення права на
> > приватне та сімейне життя, ст.8 в
> > сукупності з правом не бути
> > дискримінованим, ст.14 ЄКПЛ:
> 48.1. Подання
> > КМУ до ВРУ неякісного законопроекту з
> > наступним його ухваленням ВРУ 9 липня 2003
> > року і не скасуванням до сьогодні закону
> > України «Про загальнообов'язкове
> > державне пенсійне страхування» №1058-IV,
> > яким запроваджений такий алгоритм
> > (формула) розрахунку розміру пенсії при
> > її призначенні (перерахунку), який (і)
> > значно – в рази і на порядок, зменшує
> > розмір пенсії в порівнянні із законом
> > України «Про пенсійне забезпечення»,
> > зокрема, зменшив в 5,56 разів мою пенсію,
> > призначену за законом України «Про
> > пенсійне забезпечення», а також (іі) в
> > усіх розрахунках розмір пенсії є значно
> > меншим за прожитковий мінімум; зокрема,
> > призначена мені за цим законом пенсія
> > склала 38,9% прожиткового мінімуму та
> > $0,85/добу, що є нижчим межі абсолютних
> > злиднів та фізичного виживання.
> >
> Мотивація цього порушення повністю
> > співпадає з Аргументом 3, наведеним в п.
> > 47.3.1 цього документу.
> Висновок:
> Це
> > означає, що має місце порушення мого та
> > доньки як людей з інвалідністю права
> > мирно володіти майном в сукупності з
> > правом не бути дискримінованим за
> > ознакою інвалідності, гарантованим ст.1
> > Протоколу 1 в сукупності зі ст.14 ЄКПЛ, у
> > формі створення та довготривалого
> > нескасування застосовного до мене
> > неякісного закону України «Про
> > загальнообов'язкове державне пенсійне
> > страхування».
> Право на свободу від
> > рабства
> 49. Порушення нашого з дитиною
> > права на заборону рабства в сукупності з
> > правом не бути дискримінованими за
> > ознакою інвалідності, ст.ст.4, 14 ЄКПЛ:
> 49.1.
> > Юридичну дефініцію «рабство» ввела
> > ратифікована Україною 27.01.1959 року
> > Конвенція ООН про рабство від 25 вересня
> > 1926 року в статті 1: «1. Рабство есть
> > состояние или положение человека, над
> > которым осуществляются атрибуты права
> > собственности или некоторые из
> > них».
> Рабство заборонене і є міжнародним
> > злочином. Існують критерії визначення
> > сучасного рабства, і кожен окремий
> > критерій є показником рабського стану:
> -
> > Діяльність людини контролюється іншими
> > особами за допомогою насильства або
> > погроз його застосування.
> - Людина
> > знаходиться в певному місці і
> займається
> > певною діяльністю не по своїй волі, а
> > також позбавлена можливості змінити
> > ситуацію за власним бажанням.
> - За свою
> > роботу вона або взагалі не отримує
> > платню, або отримує мінімальну оплату,
> що
> > не покриває її потреб на захист,
> > повноцінне харчування, оздоровлення,
> > лікування, освіту тощо.
> За даними
> > Міжнародної організації з міграції,
> такі
> > форми рабства, як примусова праця,
> > торгівля людьми, трудове рабство
> > поширені в світі, і є в Україні. Форма
> > рабства, коли людина за свою роботу
> > отримує мінімальну оплату, що не
> покриває
> > її потреб на захист, повноцінне
> > харчування, оздоровлення, лікування,
> > освіту тощо, відома, мабуть, в кожному
> > населеному пункті країни. А от про
> > державне рабство, в якому перебуває
> > більшість українських пенсіонерів,
> > отримуючи частину оплати своєї праці за
> > все життя у формі мізерної пенсії, ніхто
> > не говорить. Разом з тим, якщо закон
> > передбачає пенсію, якої вистачає лише на
> > харчі на кілька днів – він є законом, що
> > встановлює рабство і утримує в ньому
> > людей.
> Подання КМУ до ВРУ неякісного
> > законопроекту з наступним його
> > ухваленням ВРУ 9 липня 2003 року і не
> > скасуванням до сьогодні закону України
> > «Про загальнообов'язкове державне
> > пенсійне страхування» №1058-IV, яким
> > запроваджений такий алгоритм (формула)
> > розрахунку розміру пенсії при її
> > призначенні (перерахунку), який є значно
> > меншим за прожитковий мінімум; зокрема,
> > призначена мені за цим законом пенсія
> > склала 38,9% прожиткового мінімуму та
> > $0,85/добу, що є нижчим межі абсолютних
> > злиднів та фізичного виживання та не
> > забезпечує придбання всього
> необхідного
> > для життя, що є утриманням в рабстві.
> Це
> > означає, що створення та багаторічне
> > нескасування закону №1058-IV, так само, як і
> > його застосування, порушує права людини
> і
> > є міжнародним кримінальним злочином,
> > винні у вчиненні якого мають бути за
> > гратами.
> Моя пенсія є моєю відкладеною
> > зарплатою. На двох з дитиною вона зараз
> > складає менше одного ПМ і не перевищує
> > встановленої ООН для Європи межі
> > бідності 5,05$ на добу на особу. І це при
> > тому, що в ПМ не включені обов'язкові, за
> > стандартами ООН, витрати на придбання
> > житла, медичну допомогу, освіту. Навіть
> > газ для опалення Гройсман звідти
> викинув,
> > а шоколаду і взимку фруктів (крім яблук)
> > там не було ніколи. Не купиш за ПМ
> паспорт,
> > прописку, послуг адвоката та нотаріуса,
> > мобілку та інтернет. За міжнародними
> > стандартами, якщо людина за свої
> > зароблені доходи не може купити собі
> > необхідного для життя, вона утримується
> в
> > рабстві.
> Висновок:
> Це означає, що має
> > місце порушення мого та моєї доньки як
> > людей з інвалідністю права не
> > утримуватись в рабстві в сукупності з
> > правом не бути дискримінованими за
> > ознакою інвалідності, гарантованих ст.4
> в
> > сукупності зі ст.14 ЄКПЛ, у формі
> створення
> > та довготривалого нескасування
> > застосовного до нас неякісного закону
> > України «Про загальнообов'язкове
> > державне пенсійне страхування».
> Право на
> > справедливий суд
> 50. Порушення права на
> > справедливий суд в сукупності з правом
> не
> > бути дискримінованим за ознаками
> > інвалідності та малозабезпеченості,
> > ст.ст.6.1, 14 ЄКПЛ.
> 50.1. Національне
> > законодавство України містить цілу
> низку
> > антиконституційних та антиконвенційних
> > приписів, і з часом їх кількість все
> > збільшується. Зокрема,
> Щодо відводу
> 50.1.1.
> > Відповідно до ст.40 КАСУ, «3. Питання про
> > відвід судді вирішується судом, який
> > розглядає справу...»
> В справі Revtyuk v. Russia
> > (Ревтюк проти Російської Федерації),
> > №31796/10, 09.01.18, http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-179877,
> ЄСПЛ
> > вказав:
> «16. В статье 65 УПК РФ установлена
> > процедура рассмотрения заявлений об
> > отводе. Отвод, заявленный судье,
> > единолично рассматривающему уголовное
> > дело, разрешается этим же судьей (пункт 4
> > статьи 65 УПК РФ).
> 17. Конституционный Суд
> > Российской Федерации последовательно
> > отказывался признавать пункт 4 статьи 65
> > УПК РФ не соответствующим Конституции,
> > утверждая, что требования рассмотреть
> > заявление об отводе в соответствии со
> > статьями 61 - 63 УПК РФ и вынести
> > мотивированное решение, основанное на
> > определенных фактических
> > обстоятельствах дела, являются
> > достаточными гарантиями против
> > произвольного применения пункта 4
> статьи
> > 65 УПК РФ. К тому же "справедливость и
> > беспристрастность решения судьи
> > гарантируются всей совокупностью
> > уголовно-процессуальных средств и
> > процедур, включающих контроль со
> стороны
> > вышестоящих судебных инстанций" (см.
> > Определения Конституционного Суда
> > Российской Федерации от 19 марта 2009 г. N
> > 237-О-О, от 21 ноября 2013 г. N 1807-О, от 29 мая 2014
> г.
> > N 1048-О, от 29 сентября 2015 г. N 2082-О и от 28
> > января 2016 г. N 115-О).
> 26. …В соответствии с
> > пунктом 4 статьи 65 УПК РФ (см. §16
> > настоящего Постановления) заявление об
> > отводе рассматривается тем же судьей, в
> > отношении которого был заявлен отвод.
> > Европейский Суд уже указывал, что
> > процедура, при которой судьи не
> > разрешают, а только делают вид, что
> > разрешают заявления об отводе их самих,
> > несовместима с требованием
> > беспристрастности суда (см.
> > упоминавшееся выше Постановление
> > Европейского Суда по делу "А.К. против
> > Лихтенштейна", §§76 – 84, и Постановление
> > Европейского Суда по делу "А.К. против
> > Лихтенштейна (№2)" (A.K. v. Liechtenstein) (№2) от 18
> > февраля 2016 г., жалоба №10722/13, §66). Это
> > заключение тем более применимо в
> > настоящем деле, в котором судьи
> > рассматривали и отказывали в
> > удовлетворении заявлений об отводе,
> > касавшихся их самих, чем нарушали
> > основополагающий принцип правосудия
> > "никто не может быть судьей в своем
> > собственном деле" (nemo judex in causa
> > sua)».
> Висновок:
> Це означає, що будь-який
> > розгляд справи суддею щодо себе є
> > несумісним з ЄКПЛ, а тому і закон, що
> > встановив такий припис, є
> неконвенційним
> > і має бути змінений як неякісний. Так
> само
> > є неконвенційною практика застосування
> > такого неякісного закону.
> Щодо залишення
> > позову без розгляду
> 50.1.2. Відповідно до
> > ст.240 КАСУ, «1. Суд своєю ухвалою залишає
> > позов без розгляду, якщо:
> 4) позивач не
> > прибув (повторно не прибув, якщо він не є
> > суб’єктом владних повноважень) у
> > підготовче засідання чи у судове
> > засідання без поважних причин або не
> > повідомив про причини неявки, якщо від
> > нього не надійшло заяви про розгляд
> > справи за його відсутності».
> В справі Golder
> > v. The United Kingdom (Голдер проти Об'єднаного
> > Королівства), 4451/70, 21.02.1975,
> > http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-57496,
> > https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/980_... ЄСПЛ вказав
> > таке:
> 35. … По мнению Суда, было бы
> > немыслимо, чтобы статья 6 п.1 №995_004
> > содержала подробное описание
> > предоставляемых сторонам
> процессуальных
> > гарантий в гражданских делах и не
> > защищала бы в первую очередь того, что
> > дает возможность практически
> > пользоваться такими гарантиями –
> > доступа к суду. Такие характеристики
> > процесса, как справедливость,
> > публичность, динамизм, лишаются смысла,
> > если нет самого судебного
> > разбирательства.
> 36. …Таким образом, Суд
> > приходит к выводу, что, даже и не
> прибегая
> > к "дополнительным средствам толкования",
> > предусмотренным в статье 32 Венской
> > Конвенции 995_118, статья 6 п.1 995_004
> > обеспечивает каждому человеку право на
> > рассмотрение в суде любого спора,
> > относящегося к его гражданским правам и
> > обязанностям. Она признает "право на
> суд",
> > где право доступа, понимаемое как
> > возможность инициировать судебное
> > производство по гражданским делам,
> > составляет лишь один из аспектов. К
> этому
> > следует добавить гарантии статьи 6 п. 1,
> > относящиеся к организации и составу
> суда
> > и к движению процесса. Короче говоря, все
> > это в целом представляет собой право на
> > справедливое разбирательство.
> Заява
> > №45835/05 від 31 липня 2012 року (остаточне
> > 31.10.2012), http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/974_...
> У справі
> > Shapovalov v. Ukraine Шаповалов проти України,
> 45835/05
> > 31.07.12 http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-112570,
> > http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/974_... Суд вказує:
> «57.
> > Провадження у справі заявника було
> > припинено без розгляду справи по суті.
> На
> > думку Суду, ця ситуація становить
> відмову
> > в правосудді, що порушило саму сутність
> > права заявника на доступ до суду,
> > гарантованого пунктом 1 статті 6
> > Конвенції. Отже, було порушення цього
> > положення».
> Висновок:
> Це означає, що
> > відсутність розгляду по суті поданої до
> > суду скарги порушує право на доступ до
> > суду і є відмовою в правосудді. Відтак, і
> > закон, який дозволяє так вчиняти, і
> > практика його застосування є
> > неконвенційними, а тому мають бути
> > змінені.
> Щодо запровадження ЄСІТС та
> > обов'язковості ЕЦП
> 50.1.3. Відповідно до
> > КАСУ,
> ст.18: «1. У судах функціонує Єдина
> > судова інформаційно-телекомунікаційна
> > система.
> 13. Положення про Єдину судову
> > інформаційно-телекомунікаційну систему
> > затверджується Вищою радою правосуддя
> за
> > поданням Державної судової
> > адміністрації України та після
> > консультацій з Радою суддів
> > України».
> ст.44: «10. Якщо документи
> > подаються учасниками справи до суду або
> > надсилаються іншим учасникам справи в
> > електронній формі, такі документи
> > скріплюються електронним цифровим
> > підписом учасника справи (його
> > представника)».
> Ст.18 КАС України в новій
> > редакції передбачила функціонування в
> > судах Єдиної судової
> > інформаційно-телекомунікаційної
> системи
> > (ЄСІТС), положення про яку доручено
> > затвердити Вищій раді правосуддя за
> > поданням Державної судової
> > адміністрації України та після
> > консультацій з Радою суддів України.
> > Однак, унормування діяльності ЄСІТС
> > неможливе без визначення релевантних
> > прав та обов’язків приватних осіб як її
> > користувачів, тобто, зачіпає права
> людини
> > щонайменше на доступ до суду, що є
> > виключною компетенцією ВРУ. При таких
> > обставинах ми вважаємо приписи цієї
> > статті КАС неконституційними, а тому
> > неконвенційними, виходячи з таких
> > аргументів:
> Аргумент 1
> Наділяючи народних
> > депутатів делегованими законотворчими
> > повноваженнями, український народ не
> > надав ні окремому депутату, ні ВРУ як
> > єдиному представницькому органу
> > державної влади, що здійснює
> законодавчу
> > владу, права передоручення наданих
> > повноважень. Це означає, що
> передоручення
> > будь-якій третій особі власних
> > повноважень зі створення приписів права
> > є поза межами повноважень ВРУ та
> > народного депутата, визначених ст.ст.85, 92
> > Конституції України, а тому є ultra vires, а
> > тому є свавільно протиправним. Відтак,
> > вже з цієї причини наведений припис
> права
> > не має юридичної сили та не створює
> > юридичних наслідків.
> Аргумент 2
> Вища рада
> > правосуддя (ВРП) є органом судової влади
> і
> > за визначенням не може мати повноважень
> > іншої гілки влади. Наділення її
> > непритаманними повноваженнями
> > законодавчої влади є порушенням
> > конституційного принципу розподілу
> влад,
> > закріпленого ст.6 Конституції України:
> > «Державна влада в Україні здійснюється
> > на засадах її поділу на законодавчу,
> > виконавчу та судову. Органи
> законодавчої,
> > виконавчої та судової влади здійснюють
> > свої повноваження у встановлених цією
> > Конституцією межах і відповідно до
> > законів України». Це означає, що ВРП не
> > можуть бути делеговані законодавчі
> > повноваження зі створення приписів
> > права, що зачіпають права людини,
> > оскільки для неї такі повноваження є ultra
> > vires. Відтак, вже з цієї причини наведений
> > припис ст.18 КАС не має юридичної сили та
> > не створює юридичних наслідків.
> Аргумент
> > 3
> Через ЄСІТС передбачене подання
> > електронних документів, виключно з
> > електронним цифровим підписом
> > посиленого сертифікату (відповідник –
> > кваліфікований цифровий підпис) та
> > обов’язкове отримання усієї судової
> > кореспонденції через цю електронну
> > систему. В той же час, загальний припис
> > права – ст.5 закону України «Про
> > звернення громадян», чинна з 28.10.2015, не
> > передбачає жодних ЄСІТсів чи інших
> > спеціальних систем: вона дозволяє
> > подання звернень через інтернет без
> > будь-яких обмежень та спеціальних умов.
> > При цьому, спеціальна норма 4-го речення
> > ст.5.7 цього закону передбачає, включно
> для
> > письмового електронного звернення:
> > «Застосування електронного цифрового
> > підпису при надсиланні електронного
> > звернення не вимагається» – що
> > відповідає усталеній світовій практиці.
> > Чомусь УСІ міжнародні органи, включно
> > судові та квазі-судові, вважають за
> > неможливе ускладнювати життя людей
> > єсітсами та збільшувати в такий спосіб
> > витрати платників податків: вже
> протягом
> > багатьох років людина може звернутись,
> > наприклад, в будь-який орган ООН –
> > включно в Міжнародний Кримінальний Суд
> –
> > простим електронним листом без
> > спеціального підпису з будь-якого
> > питання, і цей лист буде прийнятий і
> > розглянутий. Єдиною умовою електронної
> > переписки з Європейським Судом з прав
> > людини (ЄСПЛ) є попередня валідація
> > (перевірка актуальності,
> працездатності)
> > обраної заявником електронної адреси, і
> > ніякий підпис не вимагається. З
> > урахуванням дії ст.22.3 Конституції
> > України, ст.5 закону України «Про
> > звернення громадян» та практики ЄСПЛ
> > новий припис права щодо обов’язковості
> > кваліфікованого електронного підпису
> на
> > зверненнях до судів є таким, що обмежує
> > юридичний доступ до суду і порушує ст.6.1
> > ЄКПЛ.
> Аргумент 4
> Проект положення про
> > ЄСІТС, рішення Ради суддів України від
> > 02.03.2018 №17 та оприлюднена ДСА
> > відеодопомога з реєстрації в підсистемі
> > ЄСІТС «Електронний суд» покладають на
> > приватного користувача додаткові
> > обов’язки, не передбачені жодним
> законом
> > України, невиконання яких унеможливлює
> > електронний доступ до суду через цю
> > систему, а саме:
> - завчасно отримати
> > кваліфікований цифровий підпис
> > (посиленого сертифікату);
> - створити нову
> > електронну адресу всередині системи
> > ЄСІТС;
> - всі відправлення та отримання
> > судової кореспонденції здійснювати
> > виключно з використанням спеціально
> > створеної електронної адреси заявника;
> -
> > зареєструвати в ЄСІТС власний мобільний
> > телефон та уможливити його використання
> > адміністраторами ЄСІТС, всупереч не
> лише
> > забороні законом протиправного
> > використання персональних даних, а й
> > існуючій кримінальній відповідальності
> > за використання таких конфіденційних
> > персональних даних, якщо це не
> > передбачене законом.
> Умови отримання
> > кваліфікованого цифрового підпису
> > (посиленого сертифікату) передбачають
> > наявність у людини
> а) сучасного
> > комп’ютера з сучасним програмним
> > забезпеченням, на який необхідно
> > завантажити спеціальне програмне
> > забезпечення;
> б) підключення комп’ютера
> > до інтернету;
> в) флеш-карти чи оптичного
> > диску, іншого носія цифрових даних.
> Для
> > реєстрації в підсистемі «Електронний
> > суд» та користування нею необхідно
> > мати
> а) сучасного комп’ютера з сучасним
> > програмним забезпеченням, на який вже
> > завантажене програмне забезпечення,
> > необхідне для створення
> кваліфікованого
> > цифрового підпису та його використання;
> >
> б) під’єднання комп’ютера до мережі
> > інтернет; в) завантажити додаткове
> > спеціальне цільове програмне
> > забезпечення для ЄСІТС;
> г) власний
> > сучасний апарат мобільного зв’язку з
> > відповідним програмним забезпеченням;
> д)
> > підключення мобільного телефону до
> > провайдера телефонного зв’язку.
> Мабуть,
> > доступ в ставку Гітлера можна було
> > отримати простіше і дешевше.
> Це означає,
> > що електронний доступ до суду в Україні
> є
> > надзвичайно дорогим. Якщо порівняти з
> > умовами електронної кореспонденції,
> > наданими ст.5 закону України «Про
> > звернення громадян», то там вони на
> > кілька порядків дешевші: навіть не маючи
> > ні комп’ютера, ні послуги інтернету, ні
> > мобільного телефону, можна в будь-якому
> > інтернет-кафе за доступні 5 копійок
> > створити та надіслати суду електронне
> > звернення з доказами – без будь-якого
> > додаткового обладнання та
> > софту.
> Аргумент 5
> Крім того, забезпечення
> > доступу владою до будь-якого права
> > людини, включно права на доступ до суду,
> > передбачене ст.1 ЄКПЛ і вимагає надання
> > кожному сукупності щонайменше 4 типів
> > доступу до кожного права: юридичного,
> > інформаційного, фінансового та
> > фізичного. Це означає, зокрема, що влада
> > зобов’язана забезпечити кожному
> > українцю юридичний доступ до
> перелічених
> > вище девайсів та послуг, у вигляді
> > визначення джерел адекватних доходів,
> та
> > фінансовий доступ, тобто, можливість
> > придбати їх з отриманих власних доходів.
> > Механізм забезпечення такого доступу
> > передбачає реальну можливість
> отримання
> > релевантних доходів у вигляді
> заробітної
> > плати, стипендії, пенсії, соціальної
> > допомоги тощо. Відповідно до ст.2 закону
> > України «Про прожитковий мінімум»,
> > (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/966-14), в Україні
> доходи
> > людей мають формуватися на базі
> > прожиткового мінімуму, перелік якого
> > затверджується урядом, і який
> > застосовується для «встановлення
> > розмірів мінімальної заробітної плати
> та
> > мінімальної пенсії за віком, визначення
> > розмірів соціальної допомоги, допомоги
> > сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю,
> а
> > також стипендій та інших соціальних
> > виплат виходячи з вимог Конституції
> > України та законів України; визначення
> > права на призначення соціальної
> > допомоги; визначення державних
> > соціальних гарантій і стандартів
> > обслуговування та забезпечення в
> галузях
> > охорони здоров'я, освіти, соціального
> > обслуговування та інших». Відповідно до
> > скасованої судом, але до сьогодні
> > застосовуваної владою, наче ніякого
> суду
> > і не було, оприлюдненої на сайті ВРУ як
> > ЧИННОЇ (!) постанови КМУ від 11 жовтня 2016р.
> > №780 «Про затвердження наборів продуктів
> > харчування, наборів непродовольчих
> > товарів та наборів послуг для основних
> > соціальних і демографічних груп
> > населення» (https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/780-...)
> > ЖОДНІ з необхідних для доступу до
> > українського електронного суду
> девайсів
> > та послуг не передбачені в переліку
> > прожиткового мінімуму, а відтак, не
> > забезпечуються владою нікому. Так само,
> > не передбачені вони і оприлюдненою на
> > сайті ВРУ як нечинною та ігнорованою
> > владою, хоча відновленою судом,
> > постановою КМУ від 14 квітня 2000 р. №656
> «Про
> > затвердження наборів продуктів
> > харчування, наборів непродовольчих
> > товарів та наборів послуг для основних
> > соціальних і демографічних груп
> > населення (https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/656-...). Це
> > означає, що влада нікому не забезпечила
> > ЮРИДИЧНОГО доступу до суду шляхом
> > визначення джерел доходів для придбання
> > приладів та послуг як необхідних
> > інструментів такого доступу. Має місце
> > порушення ст.6.1 ЄКПЛ у формі відмови в
> > юридичному доступі до електронного
> > суду.
> А якщо врахувати, що фактичний (за
> > переліком) прожитковий мінімум (ФПМ) в
> > січні 2021 року обрахований владою – МСП в
> > сумі 4713,99 грн. (http://www.msp.gov.ua/news/12286.html), а
> > фейковий бюджетний прожитковий мінімум
> > (БПМ), за яким обраховуються мінімальні
> > доходи людей, висмоктаний з пальця і
> > прописаний в законі про бюджет на
> > поточний січень в сумі 2189,00 грн., тобто,
> 46,4%
> > від реального, стає зрозумілим, що
> > зекономити на інших витратах теж не
> > вдасться – грошей не вистачає навіть
> > поїсти щодня. Це ж підтверджує і
> > статистика
> >
> http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/opera...
> > середньомісячний дохід на людину в 2019
> > році (останні оприлюднені дані) склав 5 627
> > грн. Зрозуміло, що це з врахуванням
> > зарплат суддів, прокурорів і
> > топ-чиновників в сотні тисяч і мільйони
> > гривень. А якщо їх не враховувати, то на
> > кожного навряд чи й тисяча залишиться. В
> > 2016 році, за оприлюдненими у відкритих
> > джерелах даними ООН, 60% українців жили
> > нижче межі прожиткового мінімуму;
> > сьогодні таких, очевидно, біля 90%.
> Це
> > означає, що влада нікому не забезпечила
> > ФІНАСОВОГО доступу до електронного суду
> > шляхом забезпечення релевантних
> > розмірів доходів для придбання приладів
> > та послуг як необхідних інструментів
> > такого доступу. Має місце порушення ст.6.1
> > ЄКПЛ у формі відмови в фінансовому
> > доступі до електронного суду.
> Аргумент
> > 6
> Жодний закон України не передбачає
> > можливості використання приватного
> > мобільного телефону в електронному
> > судочинстві, яке запровадила ДСА в
> > «Електронному суді». Приписи
> > законодавства про персональні дані
> > кваліфікують такі дії як грубі
> порушення,
> > за які передбачена адміністративна
> > відповідальність посадових осіб вперше
> > – від 5 100 до 17 000 грн.; повторно – вдвічі
> > більше. Також, передбачена кримінальна
> > відповідальність за протиправну
> обробку
> > таких конфіденційних персональних
> даних.
> > Це означає, що унормування в проекті ДСА
> > використання приватного мобільного
> > телефону та існуюча практика з такого
> > використання є ultra vires, тобто, без
> > повноважень, тобто, свавільно
> > протиправна, і складає порушення права
> на
> > приватне життя, ст.8.2 ЄКПЛ, у формі
> > протиправної обробки персональних
> > даних.
> Аргумент 7
> Нововведення щодо
> > підпису суттєво обмежують право на
> > електронний доступ до суду. А якщо
> додати,
> > що нова редакція КАСУ поклала на сторони
> > ще й надсилання іншим учасникам справи
> > копій паперових документів, що раніше
> > було функцією суду, при тому, що
> > рекомендовані листи так само не
> включені
> > в перелік ПМ і не фінансуються нікому, то
> > КАСУ встановив обмеження і на паперовий
> > доступ до суду. Очевидно, що такі
> > обмеження порушують ст.22.3 Конституції
> > України, а тому є неконституційними і,
> > значить, неконвенційними.
> У справі Melis
> > v.Greece, 30604/07, 22.07.10, http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-100055
> > ЄСПЛ вказав таке:
> «25. …Суд повинен
> > перевірити, чи застосовані обмеження не
> > обмежують доступ, який пропонується
> > окремій особі, таким чином або до такої
> > міри, що право порушується в самій його
> > суті. Більше того, таке обмеження права
> на
> > доступ до суду є сумісним з пунктом 1
> > статті 6 лише у випадку, якщо воно є
> > законним і прагне досягти законної мети
> > та якщо існує розумне співвідношення
> > пропорційності між використаними
> > засобами та метою, що переслідується.
> > Дійсно, право на доступ до суду
> > порушується в тому випадку, якщо його
> > нормативні акти перестають відповідати
> > цілям правової визначеності та
> належного
> > здійснення правосуддя та становлять
> > свого роду бар'єр, який заважає стороні,
> > яка звертається до суду, вирішити
> питання
> > по суті компетентним судом (Koskina та інші
> > проти Греції, §21, 21 лютого 2008 року).
> 26. На
> > сьогоднішній день Суд неодноразово
> > доходив висновку, що застосування
> > національними судами формальностей, які
> > мають бути виконані для подання позову,
> > може порушити право доступу до суду. Це
> > той випадок, коли неприйнятність заяви є
> > наслідком приписування вини заявнику,
> за
> > яку останній об’єктивно не відповідає.
> > (див в цей ефект Platakou ст. Греція, №38460/97,
> > §§36-39, ECHR 2001 I, Anonymous Society Sotiris і Нікос Koutras
> > ATTEE v. Greece, п про 39442/98, §§19-23, ECHR
> > 2000-XII)».
> Очевидно, що обмеження доступу до
> > суду, запроваджені новою редакцією КАСУ,
> > є реальним – в першу чергу, фінансовим –
> > бар'єром на шляху до
> > правосуддя.
> Висновок:
> Наведені зміни до
> > законодавства та практики порушили моє
> і
> > доньки право на доступ до суду, ст.6.1
> ЄКПЛ,
> > у формі протиправних обмежень – вимоги
> > створення нової спеціальної
> електронної
> > адреси, вимоги подання суду звернень,
> > підписаних кваліфікованим цифровим
> > підписом; вимоги подання звернень суду
> > лише через ЄСІТС; вимоги реєстрації та
> > використання в ЄСІТС приватного
> > мобільного телефону, що порушує також
> > ст.8.2 ЄКПЛ у формі протиправної обробки
> > персональних даних.
> Щодо розгляду справи
> > без повідомлення сторін
> 50.1.4. В КАСУ є
> > низка приписів, які уможливлюють
> розгляд
> > справи без виклику сторін: скорочене
> > (раніше), спрощене, письмове провадження,
> > попереднє судове засідання тощо
> > (наприклад, ст.262.5 КАСУ).
> У справі Staszuk v.
> > Ukraine (Сташук проти України) №70840/10, 05.10.17,
> > http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-177347 ЄСПЛ вказує, що
> > неповідомлення про судове засідання є
> > порушенням Конвенції, якщо це суттєво
> > вплинуло на права особи або позбавило її
> > змоги надати нові важливі пояснення.
> >
> Висновок:
> Очевидно, що закріплення
> > законом можливості не повідомляти
> > сторони про слухання унеможливлює
> > подання ними вчасно нових фактів чи їх
> > доказів, що суттєво обмежує права
> > особи.
> Порушення, допущені виконавчою та
> > судовою владою
> КМУ – порушення права на
> > доступ до суду, ст.6.1 ЄКПЛ:
> 51. Відповідно до
> > скасованої судом, але до сьогодні
> > застосовуваної владою, наче ніякого
> суду
> > і не було, оприлюдненої на сайті ВРУ як
> > ЧИННОЇ (!) постанови КМУ від 11 жовтня 2016р.
> > №780 «Про затвердження наборів продуктів
> > харчування, наборів непродовольчих
> > товарів та наборів послуг для основних
> > соціальних і демографічних груп
> > населення» (https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/780-...)
> > ЖОДНІ з необхідних для доступу до
> > українського електронного суду
> девайсів
> > та послуг не передбачені в переліку
> > прожиткового мінімуму, а відтак, не
> > забезпечуються владою нікому. Так само,
> > не передбачені вони і оприлюдненою на
> > сайті ВРУ як нечинною та ігнорованою
> > владою, хоча відновленою судом,
> > постановою КМУ від 14 квітня 2000 р. №656
> «Про
> > затвердження наборів продуктів
> > харчування, наборів непродовольчих
> > товарів та наборів послуг для основних
> > соціальних і демографічних груп
> > населення (https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/656-...). Це
> > означає, що влада нікому не забезпечила
> > ЮРИДИЧНОГО доступу до суду шляхом
> > визначення джерел доходів для придбання
> > приладів та послуг як необхідних
> > інструментів такого доступу. Має місце
> > порушення ст.6.1 ЄКПЛ у формі відмови в
> > юридичному доступі до електронного
> > суду.
> ПФУ в особі правління ПФУ –
> > порушення право власності
> 52. Порушення
> > мого та доньки права власності в
> > сукупності з правом не бути
> > дискримінованим за ознаками
> > інвалідності, ст.ст. 1 Протоколу 1, 14 ЄКПЛ.
> >
> 52.1. Створення без наданих повноважень,
> > тобто, ultra vires, нормативно-правового акту
> > «Порядок подання та оформлення
> > документів для призначення
> (перерахунку)
> > пенсій відповідно до закону України
> «Про
> > загальнообов'язкове пенсійне
> > страхування», затвердженого постановою
> > правління ПФУ від 25.11.05 №22-1,
> застосовного
> > і застосованого щодо мене.
> Аргумент
> > 1
> Відповідно до ст.19.2 Конституції України,
> > «Органи державної влади.., їх посадові
> > особи зобов'язані діяти лише на
> підставі,
> > в межах повноважень та у спосіб, що
> > передбачені Конституцією та законами
> > України». Серед іншого, це означає, що
> > НІХТО, крім ВРУ, не може нікого наділяти
> > повноваженнями. Начхавши на Конституцію
> > України, правління ПФУ наділило
> > підвідомчі органи ПФУ та їх посадових
> > осіб обмеженими конкретним списком
> > повноваженнями з прийняття документів
> > для призначення пенсій – без законних
> > повноважень на такі дії, передбачених
> > ст.61 закону України «Про
> > загальнообов'язкове пенсійне
> > страхування», чим порушило і власне
> > Конституцію України, і моє право на
> > пенсію шляхом ухвалення ultra vires
> > неякісного обмежувального
> > «закону».
> Аргумент 2
> Жоден закон не
> > обмежує органи та посадових осіб ПФУ в
> > прийнятті будь-яких документів, які
> > підтверджують право людини на
> > призначення (перерахунок) пенсії та
> > збільшення її розміру. Це зробило
> > правління ПФУ. Ultra vires. І якраз через це
> > обмеження (п.28) Ленінське ПФУ не прийняло
> > у мене та не врахувало інші документи, що
> > підтверджують мій статус непрацюючої
> > особи, а відтак, відмовило в призначенні
> > пенсії по інвалідності в розмірі пенсії
> > за віком, доплати до пенсії та надбавки
> на
> > дитину.
> Аргумент 3
> Виключно законами
> > визначаються права людини. Жоден закон
> > України не визначає вичерпного переліку
> > документів, що можуть бути доказами
> права
> > на призначення (перерахунок) пенсії:
> > кожна людина вільна надавати будь-які
> > документи, що мають доказову цінність, і
> > розраховувати на їх врахування при
> > прийнятті рішення щодо пенсії. А от
> > постанова правління ПФУ від 25.11.05 №22-1
> > визначила такий перелік. Досить
> > обмежений. Ultra vires. І жодні інші документи
> > до уваги не беруться. В такий спосіб
> > вказана постанова обмежила мої та інших
> > осіб пенсійні права людини.
> Таким чином,
> > правління ПФУ постановою від 25.11.05 №22-1,
> на
> > яку послалися чиновники ПФУ, (і)
> > перевищило надані йому ст.61 закону
> > України «Про загальнообов'язкове
> > державне пенсійне страхування»
> > повноваження, (іі) ultra vires визначило
> > відсутні в законі межі повноважень
> > органів ПФУ та їх посадових осіб щодо
> > прийняття документів для оформлення
> > пенсії, (ііі) наклало на людину, включно
> на
> > мене, не передбачені законом обов'язки
> та
> > обмеження у вигляді виключного
> > безальтернативного переліку
> документів,
> > що можуть подаватися для оформлення
> > пенсії.
> Висновок:
> Ухваленням ultra vires
> > свавільної постанови від 25.11.05 №22-1 як
> > неякісного «закону» правління ПФУ
> > порушило мої та дитини пенсійні права,
> що
> > складає порушення ст.1 Протоколу 1 ЄКПЛ в
> > сукупності зі ст.14 ЄКПЛ.
> ДСА – порушення
> > права на справедливий суд
> 53. Ухвалення та
> > вимога виконання наказів №367 від 23.03.17,
> > №628 від 22.12.18, №429 від 26.04.19, №247 від 01.06.20,
> > якими обмежуються права людини на
> доступ
> > до суду – ultra vires, без повноважень на такі
> > рішення, з обов'язковою вимогою вчинення
> > забороненого законом
> > кримінально-караного збирання
> приватних
> > даних мобільних телефонів, без
> > офіційного оприлюднення цих наказів – є
> > свавіллям.
> 53.1. Проведення, протягом
> > ЧОТИРЬОХ років не передбаченого жодним
> > законом дослідження та тестування
> > практично в усіх судах України власних
> > інформаційно-технічних ресурсів, а
> > насправді повноцінне їх застосування з
> > юридичними наслідками для сторін
> судових
> > проваджень – є свавіллям.
> Висновок:
> >
> Наведені дії порушують мої та дитини
> > права людини на справедливий суд в
> > сукупності з правом не бути
> > дискримінованим за ознакою
> інвалідності
> > та з правом не бути підданим
> зловживанням
> > правом, гарантовані ст.ст.6.1, 14, 17 ЄКПЛ.
> >
> Порушення, допущені ВОПФУ (включно з
> > правопопередниками):
> Право власності
> 54.
> > Відповідач стверджує, що провів мені
> > ПЕРЕРАХУНОК пенсії на вимогу нового
> > закону №1058-IV. Власне підстави
> > перерахунку, тобто, обставини, які
> > спричинюють перерахунок, передбачені в
> > самому законі №1058-IV, а саме: ст.35.1 – У
> разі
> > зміни групи інвалідності, ст.38.2 – у
> > зв'язку з втратою годувальника, ст.42.3 – У
> > разі якщо застрахована особа після
> > призначення пенсії продовжувала
> > працювати, ст.48.1 – Під час перебування
> > пенсіонера на повному державному
> > утриманні у відповідній установі
> > (закладі).
> 54.1. Однак це не є новелою – усі
> > цитовані нижче закони є чинними до
> > сьогодні:
> Ст.43.1. закону №1058-IV від
> > 09.07.03:
> «Перерахунок пенсій за віком, по
> > інвалідності, в разі втрати
> годувальника,
> > за вислугу років, призначених до
> набрання
> > чинності цим Законом, здійснюється за
> > нормами цього Закону на підставі
> > документів про вік, страховий стаж,
> > заробітну плату (дохід) та інших
> > документів, що знаходяться на час
> > перерахунку в пенсійній справі та
> > відповідають вимогам законодавства, що
> > діяло раніше, а також додаткових
> > документів, одержаних органами
> > Пенсійного фонду».
> Ст.98 закону України
> > «Про пенсійне забезпечення» від 5.11.91
> року
> > N1788-XII:
> «Перерахунок пенсії провадиться на
> > підставі документів про вік, стаж,
> > заробіток та інших, наявних на час
> > перерахунку в пенсійній справі, а також
> > додаткових документів, поданих
> > пенсіонером на час перерахунку».
> Ст.125
> > закону СРСР «Про пенсійне забезпечення
> > громадян в СРСР» від15.05.90
> > №1480-I
> «Перерахунок пенсії провадиться на
> > підставі документів про вік, стаж,
> > заробіток та інших, наявних на час
> > перерахунку в пенсійній справі, а також
> > додаткових документів, поданих
> > пенсіонером на час перерахунку».
> 54.2.
> > Очевидно, що приписи права про порядок
> > проведення перерахунку пенсій, як і про
> > фактичні обставини, які тягнуть
> > перерахунок, ніяка не новела – вони
> > існували та існують до сьогодні ще з
> > часів Горбачова, щонайменше протягом 15
> > років до введення в дію закону №1058-IV.
> > Просто ледащі чиновники кожного разу,
> > створюючи новий закон, переписували в
> > нього все зі старого. Тому й зміст
> > змінився несуттєво. І всі вони чинні до
> > сьогодні. Крім того, п.1 ст.43 закону №1058-IV
> > не дає і не може давати вказівку
> провести
> > перерахунок пенсій, та ще й з 01.01.2004 року
> –
> > у нього професія інша: він процесуальна
> > норма, і дає відповідь на питання «ЯК
> > робити». А припису закону, який би дав
> > відповідь на питання «ЩО робити», тобто,
> > імперативної норми з вказівкою провести
> > перерахунок пенсій на 01.01.2004 року, просто
> > не існує – ні всередині закону №1058-IV, ні
> > деінде. Це означає, що ПФУ вчинило
> підміну
> > понять – застосувало нерелевантну
> > процедурну норму до відносин, де
> > застосовуються ФАКТИ (обставини), а не
> > ПРАВО, аби «припудрити» власні
> > протиправні дії.
> 54.3. Насправді, це була
> > масштабна афера, злочин, який
> > продовжується до сьогодні: маючи
> > законний обов'язок забезпечити кожному
> > достойну пенсію, ПФУ не тільки не
> > забезпечило її і палець-о-палець не
> > вдарило для цього, а ще й усною вказівкою
> > зверху відібрало у людей усі зароблені
> > пенсії, призначені за законом «Про
> > пенсійне забезпечення», і натомість під
> > прикриттям процедурної норми про
> правила
> > перерахунку таємно від людей примусово
> > призначило нові пенсії, але зменшені в
> 5-20
> > разів – усі менші від прожиткового
> > мінімуму!, за придуманим ними ж
> > антиконституційним законом №1058-IV. І
> > закріпачили все пенсійне населення
> > України, загнали в державне рабство.
> Крім
> > держчиновників і суддів, звичайно.
> 54.4.
> > Тобто, діючи як організована злочинна
> > антинародна група і бажаючи
> закріпачення
> > українського народу в рабстві та його
> > винищення, чиновники ПФУ, виконуючи усні
> > злочинні вказівки керівництва ПФУ з
> > Києва, з 01.01.2004 року таємно, з порушенням
> > принципу процесуальної справедливості,
> > примусово провели за процедурою нового
> > нерелевантного антиконституційного
> > закону, придуманого самими ж
> чиновниками
> > ПФУ і поданого через МСП та КМУ до ВРУ, не
> > передбачений жодним законом масштабний
> > свавільний так званий перерахунок усіх
> > пенсій, включно моєї, а насправді таємно
> > позбавили усіх людей, включно мене,
> > зароблених пенсій, та взамін примусово
> > свавільно призначили усім, включно мені,
> > нові пенсії, в рази і на порядок менші
> від
> > раніше призначених. В такий спосіб
> > підмінили зароблені пенсії на пшик.
> > Зокрема, моя зароблена пенсія станом на
> > 01.07.2003 року складала 783,02 грн. і
> > відповідала 15,7 мінімальних пенсій за
> > віком та 2,3 ПМ. Цієї пенсії мене
> позбавили
> > шляхом припинення виплати з 01.01.2004 року
> до
> > сьогодні на протязі 18 років, і взамін за
> > тими ж документами пенсійної справи без
> > мого звернення таємно і примусово
> > призначили нову в сумі 140,85 грн., тобто,
> > меншу в 5,56 разів, яка відповідала 38,9% ПМ
> та
> > 17,9% від заробленої пенсії і $0,85/день.
> 54.5.
> > Вчиняючи так, ПФУ
> (і) діяло свавільно,
> > оскільки ні п.1 ст.43 закону №1058-IV, ні
> > будь-який інший закон не передбачав
> > проведення перерахунку і не надав ПФУ
> > повноважень на виконання ні
> перерахунку,
> > ні заміни заробленої пенсії на іншу
> > зменшену в 6 разів просто так – «від
> > балди»;
> (іі) свавільно припинило виплату
> > мені пенсії, призначеної за законом «Про
> > пенсійне забезпечення», чинним до
> > сьогодні, всупереч ст.8 нового закону
> > №1058-IV про пенсійне страхування, яка
> > передбачила: «1. Право на отримання
> пенсій
> > та соціальних послуг із солідарної
> > системи мають: 2) особи, яким до дня
> > набрання чинності цим Законом була
> > призначена пенсія відповідно до Закону
> > України "Про пенсійне забезпечення…".
> Це
> > означає, що я мала право на збереження і
> > виплату моєї заробленої пенсії;
> (ііі)
> > застосувало антиконституційний закон
> > №1058-IV, який пограбував український
> народ,
> > включно мене, в той час як мало стати на
> > бік людей і бити в усі дзвони про
> > пограбування народу в порушення ст.22
> > Конституції України та добиватись
> > скасування цього закону;
> (іііі) діяло
> > таємно, порушуючи принцип процесуальної
> > справедливості;
> (ііііі) застосувало
> > вибірковий дискримінаційний підхід,
> > продовжуючи виплачувати іншим людям
> > скасовану призначену соціальну пенсію,
> > але припинивши виплату призначеної мені
> > заробленої пенсії по інвалідності в
> > розмірі за віком,
> (іііііі) не застосувало
> > припис п.4 Прикінцевих та перехідних
> > положень закону №1058-IV: «4. У разі якщо
> > внаслідок перерахунку пенсії за нормами
> > цього Закону її розмір зменшується,
> > пенсія виплачується в раніше
> > ВСТАНОВЛЕНОМУ розмірі»;
> (ііііііі)
> > продовжує вчиняти злочин до сьогодні
> > застосуванням злочинного закону №1058-IV
> та
> > утримувати український народ
> > пенсіонерів в державному рабстві.
> Це
> > означає, що кожен з армії чиновників ПФУ,
> > причетних до закріпачення українців та
> > перетворення їх на рабів і утримання в
> > рабстві, є міжнародним злочинцем, і має
> > сісти за грати.
> Зокрема, відібравши у
> > людей кошти на придбання житла, їжі,
> > ліків, одягу і всього необхідного,
> > чиновники ПФУ вчиняли цілеспрямовані
> дії
> > з метою знищення пенсійного населення
> > України, створення для нього життєвих
> > умов, розрахованих на повне чи часткове
> > його фізичне знищення, що є геноцидом і
> > карається довічним позбавленням волі за
> > ст.442 ККУ. Так само, позбавлення доступу
> до
> > їжі і ліків кваліфікується злочином
> > проти людяності – винищенням за ст.7
> > Римського статуту, ратифікованою
> > Україною, і теж карається до довічного
> > позбавлення волі.
> Такі дії злочинців з
> > ПФУ зі створення механізму обкрадання
> та
> > закріпачення народу в тексті нового
> > закону №1058-IV, а після його прийняття –
> > реалізація цього механізму протягом
> > майже 17 років є ще й корупційним
> злочином.
> > Адже в текст закону самі чиновники ПФУ –
> > автори законопроекту, заклали припис
> про
> > фінансування ПФУ не з державного
> бюджету,
> > як усіх інших органів влади, а з коштів
> > пенсійного фонду, тобто, за рахунок
> > внесків людей, які є відкладеною на
> > пенсію частиною їх зарплати, їх
> > власністю. В неконституційний спосіб на
> > усіх людей законом накладене повторне
> > оподаткування їх вже оподаткованої
> > відкладеної на пенсію зарплати шляхом
> > додаткових витрат на утримання
> державних
> > чиновників. І це при тому, що пенсійні
> > внески є обов'язковими, фактично, мають
> > силу податків. Тепер з цих внесків
> > чиновники ПФУ виплачують собі захмарні
> > зарплати – саме для цього, серед іншого,
> > всіх людей перевели на новий
> > грабіжницький закон.
> 55. Порушення нашого
> > з донькою права власності, ст.1 Протоколу
> 1
> > в сукупності з правом не бути
> > дискримінованим та забороною
> зловживань
> > правом, ст.14 та 17 ЄКПЛ:
> Факт 1 – таємне
> > позбавлення мене пенсії по інвалідності
> > в розмірі за віком з 01.01.2004.
> Аргумент 1
> ПФУ
> > посилається на новий закон №1058-IV, який
> > начебто зобов'язав їх зробити
> > перерахунок пенсій. Це неправда,
> оскільки
> > в цьому законі не передбачена його
> > зворотня дія, і він не поширюється на
> > раніше призначені пенсії; не
> передбачені
> > також повноваження ПФУ зробити
> будь-який
> > перерахунок пенсій з 01.01.2004 року.
> Аргумент
> > 2
> Підставою перерахунку ПФУ вказує п.1 ст.43
> > закону України «Про
> загальнообов’язкове
> > державне пенсійне страхування”. Однак,
> > цей припис права не надає повноважень
> > виконати перерахунок пенсій, не
> > передбачає ні випадки, в яких
> проводиться
> > перерахунок, ні його підстави. Цей
> припис
> > права є чисто процесуальним, і
> встановлює
> > лише порядок, процедуру проведення
> > перерахунку: «1. Перерахунок пенсій за
> > віком, по інвалідності, в разі втрати
> > годувальника, за вислугу років,
> > призначених до набрання чинності цим
> > Законом, здійснюється за нормами цього
> > Закону на підставі документів про вік,
> > страховий стаж, заробітну плату (дохід)
> та
> > інших документів, що знаходяться на час
> > перерахунку в пенсійній справі та
> > відповідають вимогам законодавства, що
> > діяло раніше, а також додаткових
> > документів, одержаних органами
> > Пенсійного фонду». Жодний припис цього
> чи
> > іншого закону не передбачає здійснення
> > обов'язкового перерахунку у зв'язку з
> > набуттям чинності нового закону.
> Навпаки,
> > ст.45 далі вказує: «4. Перерахунок
> > призначеної пенсії, крім випадків,
> > передбачених частиною першою статті 35,
> > частиною другою статті 38 і частиною
> > п'ятою статті 48 цього Закону,
> провадиться
> > в такі строки:… у разі настання
> обставин,
> > які тягнуть за собою зменшення пенсії, -
> з
> > першого числа місяця, в якому НАСТАЛИ ЦІ
> > ОБСТАВИНИ, якщо вони мали місце до 15
> числа
> > включно, і з першого числа наступного
> > місяця, якщо вони мали місце після 15
> > числа». Тобто, закон передбачає
> > можливість перерахунку тільки після
> > настання певних обставин, або ж
> > об'єктивних явищ чи подій, що тягнуть
> > зміну пенсії. Прийняття нового закону не
> > є обставиною – він може бути лише
> > інструментом юридичної оцінки якихось
> > обставин. В моїй пенсійній ситуації
> > жодних змін станом на 01.01.04 не відбулося.
> > Це означає, що відсутні обставини, що
> > потягли зменшення моєї пенсії, а відтак,
> у
> > ПФУ відсутні правові підстави для
> > перерахунку.
> Аргумент 3
> ПФУ посилається
> > на те, що новий закон №1058-IV не передбачив
> > такого виду пенсії, як пенсія по
> > інвалідності в розмірі за віком, і тому
> це
> > зобов'язувало його змінити мені вид
> > пенсії на пенсію по інвалідності. Це
> > брехня. Пенсії, призначені за законом
> > України «Про пенсійне забезпечення» і
> не
> > передбачені законом №1058-IV, виплачуються
> > до сьогодні. Наприклад, в 2005 році так
> само
> > скасовані соціальні пенсії, передбачені
> > законом України «Про пенсійне
> > забезпечення», але раніше призначені
> > продовжують виплачуватися, включно і
> > відповідачем, що він неодноразово
> > підтверджував. Про це ж повідомив і ПФУ
> > листом від 18.04.19 №12088/02-12
> >
> https://dostup.pravda.com.ua/request/483....
> > Так само і мені ПФУ мав продовжувати
> > виплату пенсії, раніше призначеної за
> > законом України «Про пенсійне
> > забезпечення», але не зробив цього.
> > Виникає питання: чому такий вибірковий
> > підхід? Пояснюється все просто:
> соціальні
> > пенсії, як і раніше, виплачуються в
> > мінімальному розмірі. А от зароблені
> > пенсії треба було віддавати вповні –
> > обмеження розміру виплати скасоване.
> > Тому і замінили зароблені пенсії на нові
> > – щоб пограбувати людей, включно і
> > мене.
> Аргумент 4
> Відповідно до ст.22
> > Конституції України, «При прийнятті
> > нових законів або внесенні змін до
> чинних
> > законів не допускається звуження змісту
> > та обсягу існуючих прав і свобод». Це
> > означає, що ніхто не має права
> > застосовувати закон як
> неконституційний,
> > якщо він суперечить цьому
> > конституційному припису, включно і
> закон
> > України «Про загальнообов'язкове
> > державне пенсійне страхування».
> > Придуманий чиновниками ПФУ новий
> > алгоритм розрахунку пенсії, закладений
> в
> > закон №1058-IV і застосований щодо мене,
> > обрахував мою нову пенсію (140,85 грн.) в 5,56
> > разів в меншому розмірі, ніж призначену
> > за законом «Про пенсійне забезпечення»
> > (783,02 грн.), і яка склала третину (38,9%)
> > прожиткового мінімуму. Це означає, що
> > ідеологія закону №1058-IV – обікрасти
> > людей, пограбувати їх. Він очевидно
> > суперечить як ст.22, так і ст.46
> Конституції
> > України.
> Аргумент 5
> Сам закон передбачив:
> > «Розділ XV. Прикінцеві та перехідні
> > положення. 4. У разі якщо внаслідок
> > перерахунку пенсії за нормами цього
> > Закону її розмір зменшується, пенсія
> > виплачується в раніше встановленому
> > розмірі». Цей припис прямо наказує ПФУ
> > продовжити мені виплату пенсії в раніше
> > призначеному розмірі. І навіть без
> > обов'язкових пенсійних підвищень моя
> > зароблена пенсія була більшою від
> > новопризначеної ще протягом 7 років і 9
> > місяців після її скасування – по
> > вересень 2011 року.
> Аргумент 6
> Зміна типу та
> > розміру моєї пенсії без моєї участі та
> > без повідомлення мене про це є
> порушенням
> > принципу процесуальної справедливості,
> і
> > вже цього достатньо, щоб визнати
> > порушення права та анулювати наслідки
> > таких таємних дій.
> В результаті усіх цих
> > маніпуляцій ПФУ призначило мені пенсію
> > за законом, породженим пізніше дати
> > наявного права, я втратила 82,1% вже
> > призначеної мені законної пенсії. Такі
> > дії щодо мене як інваліда є свавільними.
> >
> 55.1.1. Усі пенсії та інші соціальні
> > виплати, за практикою ЄСПЛ, є власністю
> > отримувача. Відтак, на них поширюється
> > захист ст.1 Протоколу 1 ЄКПЛ. Наведені
> > аргументи підтверджують протиправність
> > рішень та дій ПФУ щодо позбавлення мене
> > призначеної пенсії та заміну її на меншу
> > в 5,6 рази. Чи є такі дії втручанням в моє
> > право власності? Так, очевидно, є, і цей
> > факт не потребує доказування. Чи було це
> > втручання на підставі закону? Ні, не
> було.
> > По-перше, найвищий закон в ст.22 забороняє
> > звуження прав, в тому числі і зменшення
> > призначеної пенсії. По-друге, закон
> №1058-IV
> > не передбачає перерахунку пенсій у
> > зв'язку з його прийняттям. По-третє,
> закон
> > №1058-IV в п.4 Прикінцевих положень прямо
> > вказує, що навіть у випадку підставного
> > перерахунку зменшені пенсії
> > виплачуються у раніше встановленому
> > розмірі, що проігнорував відповідач.
> >
> Висновок:
> Має місце втручання в моє як
> > людини з інвалідністю право власності
> не
> > на підставі закону, тобто, свавільне. Це
> > означає, що має місце порушення ст.1
> > Протоколу 1 в сукупності зі ст.ст.14 та 17
> > ЄКПЛ.
> Факт 2 – відмова Ленінського ПФУ,
> > рішенням від 03.06.09 року, в призначенні
> > мені пенсії по інвалідності в розмірі за
> > віком, надбавки на неповнолітню дитину
> та
> > підвищення до пенсії за постановою КМУ
> > від 11.03.2009 року №198.
> Аргумент 1
> Відмова в
> > усіх трьох вимогах мотивувалась фактом
> > моєї реєстрації приватним підприємцем
> > 24.06.1997 року, всупереч факту зупинення
> > такої діяльності 17.02.2000 року без
> > виконання будь-якої підприємницької
> > діяльності та без отримання
> > підприємницького доходу. Підставою
> > послужили п.28 «Порядку подання та
> > оформлення документів для призначення
> > (перерахунку) пенсій відповідно до
> закону
> > України «Про загальнообов'язкове
> > пенсійне страхування», затвердженого
> > постановою правління ПФУ від 25.11.05 №22 та
> > спільний лист ДПА України та ПФУ від
> 16.03.06
> > №3048/5/29-1016 та №3063/02-20, які вимагали
> довідку
> > про відсутність перебування на обліку в
> > якості підприємця. І хоча законною
> > перешкодою для моїх вимог міг бути лише
> > факт наявності праці – виплати
> > виконувались непрацюючим особам,
> > чиновникам ПФУ це було до задниці: вони
> > відмовили, і все. Звертаю увагу суду, що
> > вони мали інформацію про усі мої доходи,
> і
> > усвідомлювали, що моя родина як
> > малозабезпечена є цільовою для
> постанови
> > КМУ від 11 березня 2009 р. №198 та інших: «З
> > метою здійснення заходів щодо
> > соціального захисту громадян та
> > підтримання їх купівельної
> спроможності
> > з урахуванням зростання цін…», але
> > свавільні наміри за всяку ціну
> > пограбувати мене та мою дитину взяли
> > верх. Вони до сьогодні, і через 21 рік,
> > продовжують вказувати в пенсійній
> > справі, що в даний час я ПРАЦЮЮ! Дебілізм
> > повний!
> Аргумент 2
> Відповідно до ст.19.2
> > Конституції України, «Органи державної
> > влади.., їх посадові особи зобов'язані
> > діяти лише на підставі, в межах
> > повноважень та у спосіб, що передбачені
> > Конституцією та законами України».
> Умова
> > відсутності факту реєстрації
> > підприємцем для пенсійних питань
> > відсутня в законі, і придумана вона
> > виключно чиновниками, без наданих
> > законом повноважень на такі дії, тобто,
> > ultra vires, щоб пограбувати людей. Це
> означає,
> > що ця умова не має жодної юридичної сили,
> > і не тягне жодних юридичних наслідків.
> Це
> > означає, що людина вправі подавати
> > БУДЬ-ЯКІ релевантні докази, і ПФУ
> > зобов'язане їх приймати. Оскільки
> > чиновники ПФУ ухвалили свавільне
> > рішення, вже цієї однієї умови
> достатньо,
> > щоб визнати порушення права та
> скасувати
> > таке протиправне рішення.
> Аргумент
> > 3
> Правління ПФУ постановою від 25.11.05 №22-1,
> > на яку послалися чиновники ПФУ,
> > перевищило надані ст.61 закону України
> > «Про загальнообов'язкове державне
> > пенсійне страхування» повноваження,
> > оскільки ця стаття і будь-яка інша не
> > надала і за визначенням не могла надати
> > правлінню ПФУ повноважень (і) наділяти
> > будь-кого, включно органи ПФУ, будь-якими
> > повноваженнями, не передбаченими
> > законом, та (іі) накладати на людину
> > обов'язки та обмеження, не передбачені
> > законом. За ст.19.2 Конституції України,
> > «Органи державної влади.., їх посадові
> > особи зобов'язані діяти лише на
> підставі,
> > в межах повноважень та у спосіб, що
> > передбачені Конституцією та законами
> > України». Це означає, що і факт ухвалення
> > вказаної постанови, і її застосування до
> > мене є свавільними, тобто, ultra
> > vires.
> Висновок:
> Мав місце факт втручання
> > ПФУ в наше право власності, причому таке
> > втручання було не за законом, тобто,
> > свавільне. Це означає, що має місце
> > порушення ст.1 Протоколу 1 в сукупності
> зі
> > ст.ст.14 та 17 ЄКПЛ.
> Факт 3. Ненадання
> > інформаційного доступу до права
> > власності – 8 епізодів
> Аргумент 1
> Кожна
> > держава-учасник ЄКПЛ зобов'язана
> > забезпечити кожному щонайменше чотири
> > доступи до кожного права людини:
> > юридичний, фінансовий, фізичний та
> > інформаційний. Ненадання хоча б одного з
> > сукупності цих доступів кваліфікується
> > як порушення права. Закон України «Про
> > загальнообов'язкове державне пенсійне
> > страхування» в ст.64 додатково так
> > визначає релевантні обов'язки ПФУ:
> «10)
> > надавати на вимогу застрахованої особи
> > інформацію, що міститься на її
> > персональній обліковій картці в системі
> > персоніфікованого обліку;
> 11) письмово
> > інформувати застрахованих осіб про
> > набуття права на призначення пенсії і
> > порядок її призначення, про призначення
> > або відмову в призначенні пенсії, її
> > розмір, порядок виплати, а також про
> > можливість та умови переходу на інший
> вид
> > пенсії та порядок оскарження рішень
> > виконавчих органів Пенсійного фонду;
> 12)
> > попереджати пенсіонера в письмовій
> формі
> > за місяць до закінчення строку, на який
> > призначена пенсія, про дату та підстави
> > припинення її виплати;
> 13) надавати
> > безоплатно страхувальникам і
> > застрахованим особам в усній та
> > письмовій формі, а також через засоби
> > масової інформації консультації з
> питань
> > застосування законодавства про
> > загальнообов'язкове державне пенсійне
> > страхування, роз'яснювати їхні права,
> > обов'язки і відповідальність, порядок
> > сплати страхових внесків, заповнення
> > звітності та інші питання відповідно до
> > цього Закону».
> ПФУ ніколи не надав нам
> > жодного інформаційного доступу до наших
> > прав.
> Відмова в наданні розрахунку
> > втраченої у зв'язку з перерахунком
> пенсії
> > протягом 9 років порушує моє право на
> > захист власності у формі відмови в
> > інформаційному доступі до цього права,
> > оскільки розмір втраченої пенсії
> складає
> > розмір майнової шкоди, який позивач має
> > вказати в позові. Жоден закон не надає
> > чиновнику права відмовити в наданні
> > вузькофахової монопольної інформації
> > людині; натомість, закони України «Про
> > звернення громадян» та «Про інформацію»
> > прямо передбачають обов'язок чиновника
> > виготовити та надати людині інформацію,
> > необхідну для реалізації нею своїх прав
> > людини, включно права на суд. Відтак,
> такі
> > дії є втручанням в право власності, а
> > також зловживанням правами та
> > перешкоджанням в доступі до суду.
> >
> Висновок:
> Має місце втручання в моє як
> > людини з інвалідністю право власності
> не
> > на підставі закону, тобто, свавільне та
> > багаторічне зловживання правами щодо
> > мене. Це означає, що має місце порушення
> > ст.1 Протоколу 1 в сукупності зі ст.стю14
> та
> > 17 ЄКПЛ. Має місце перешкоджання моєму
> > доступу до суду, тобто, порушення ст.6.1
> > ЄКПЛ в сукупності зі ст.ст.14 та 17.
> Аргумент
> > 2
> Відповідач
> - прострочив відповідь на
> > інформаційний запит від 24.01.2012р. №22 на
> > тринадцять днів, що майже в чотири рази
> > перевищує встановлений законом строк;
> -
> > відмовив в наданні інформації,
> запитаної
> > інформаційним запитом від 24.01.2012р. №22, у
> > вигляді копій управлінських рішень про
> > здійснення перерахунку пенсій по
> > інвалідності в розмірі за віком на
> пенсію
> > по інвалідності, та про наступні
> > перерахунки пенсій;
> - відмовив в наданні
> > інформації, запитаної інформаційним
> > запитом від 24.01.2012р. №22, у вигляді
> > розрахунку сум пенсії, яка була б
> > виплачена Щербатій Н.М. без здійсненого
> > перерахунку в 2004 році;
> - відмовив в
> > наданні інформації, запитаної повторним
> > інформаційним запитом від 17.02.2012р. №22-1, у
> > вигляді копій управлінських рішень про
> > здійснення перерахунку пенсії по
> > інвалідності в розмірі за віком на
> пенсію
> > по інвалідності, та про наступні
> > перерахунки пенсій;
> - відмовив в наданні
> > інформації, запитаної повторним
> > інформаційним запитом від 17.02.2012р. №22-1, у
> > вигляді розрахунку сум пенсії, яка була
> б
> > виплачена Щербатій Н.М. без здійсненого
> > перерахунку в 2004 році.
> Висновок:
> Наведені
> > 5 фактів порушують національне
> > інформаційне право, а тому складають
> > порушення ст.1 Протоколу 1, ст.8 та ст.10 в
> > сукупності зі ст.14 ЄКПЛ, а щодо Щербатої
> > А.В. – також ст.ст. 24 та 27 Конвенції ООН
> про
> > права дитини.
> Аргумент 3
> 04.11.2004 року
> > набули чинності зміни до закону №1058-IV,
> за
> > якими інвалідам повернули відібране
> > право на пенсію по інвалідності в
> розмірі
> > за віком. ПФУ ніколи офіційно не
> > повідомляло мене про це, хоча
> зобов'язане
> > це зробити. Я випадково дізналась про
> цей
> > припис лише через 5 років – в 2009
> > році.
> Висновок:
> Це означає, що має місце
> > порушення ст.1 Протоколу 1 в сукупності
> зі
> > ст.14, 17 ЄКПЛ.
> Аргумент 4
> Ненадання ПФУ мені
> > інформаційного доступу до права на
> > розмір пенсії не нижче ПМ, а для
> інвалідів
> > – не менше двох ПМ, права на сімейну
> > складову пенсії у розмірі не нижче ПМ на
> > кожного члена сім’ї, права на доплату до
> > пенсії на догляд одинокому інваліду вже
> є
> > порушенням мого права власності. Як
> > наслідок, за відсутності інформації я не
> > отримала жодного з цих прав, а ПФУ з
> > власної ініціативи їх не забезпечив:
> саме
> > з такою метою відповідач не проводить
> > інформування ніколи і нікого. Відтак, з
> > вини відповідача я не отримую пенсію по
> > інвалідності з моменту встановлення
> > інвалідності в розмірі не нижче двох ПМ
> > на себе та одного, а з моменту
> > встановлення дитині інвалідності –
> двох
> > ПМ на дитину, не отримую доплату на
> догляд
> > як одинокий інвалід, не отримую пенсію
> за
> > віком. Такі дії (бездіяльність) є
> > втручанням в моє право власності,
> > оскільки я його не отримую з вини
> > відповідача. Таке втручання не є за
> > законом, оскільки і практика ЄКПЛ, і
> > профільний національний закон №1058-IV
> > зобов'язують ПФУ інформувати кожного
> про
> > його права, а ЄКПЛ зобов'язує
> ЗАБЕЗПЕЧИТИ
> > кожне право. Має місце втручання в моє як
> > людини з інвалідністю право власності
> не
> > на підставі закону, тобто, свавільне, у
> > формі відсутності інформування та
> > незабезпечення а) права на розмір пенсії
> > не нижче ПМ, а для інвалідів – не нижче
> > двох ПМ; б) на сімейну складову в пенсії в
> > розмірі не нижче ПМ на кожного члена
> > сім’ї, в) на доплату на догляд одинокому
> > інваліду; г) на отримання пенсії по
> > інвалідності з моменту встановлення
> > інвалідності, а не огляду МСЕК; д) на
> > пенсію за віком.
> Висновок:
> Це означає, що
> > має місце порушення ст.1 Протоколу 1 в
> > сукупності зі ст.14, 17 ЄКПЛ.
> Факт 4.
> > Незабезпечення пенсії в розмірах не
> > менше ФПМ та 2хФПМ, сімейної складової на
> > дитину в розмірі ФПМ, а за час
> > інвалідності – 2хФПМ, доплати до пенсії
> > на догляд як одинокому інваліду в
> розмірі
> > ФПМ
> Відповідно до ст.46.3 Конституції
> > України, «Пенсії, інші види соціальних
> > виплат та допомоги, що є основним
> > джерелом існування, мають забезпечувати
> > рівень життя, не нижчий від прожиткового
> > мінімуму, встановленого
> > законом».
> Відповідно до ст.33 закону
> > України «Про пенсійне забезпечення»,
> «До
> > пенсії по інвалідності, в тому числі
> > обчисленої в мінімальному розмірі,
> > встановлюються такі надбавки:
> а)
> > непрацюючим інвалідам, які мають на
> > своєму утриманні непрацездатних членів
> > сім’ї, - на кожного непрацездатного
> члена
> > сім’ї (статті 37, 40, 41) в розмірі
> соціальної
> > пенсії, передбаченої для відповідної
> > категорії непрацездатних;
> {Пункт "б"
> > частини першої статті 21 втратив
> чинність
> > у частині призначення надбавки на
> догляд
> > на підставі Закону № 2603-IV від 31.05.2005}
> б)
> > інвалідам I групи, одиноким інвалідам II
> > групи, які потребують постійного
> > стороннього догляду або досягли
> > пенсійного віку, а також одиноким
> > інвалідам III групи, які досягли
> > пенсійного віку, - на догляд за ними в
> > розмірі соціальної пенсії (пункт "б"
> > статті 94).
> Надбавки, передбачені пунктами
> > "а" і "б" цієї статті, можуть
> > нараховуватися одночасно».
> Відповідно до
> > ст.94 закону України «Про пенсійне
> > забезпечення»,
> «Соціальні пенсії
> > призначаються в таких розмірах:
> в) 100
> > процентів мінімального розміру пенсії
> за
> > віком:
> інвалідам II групи;
> дітям-інвалідам
> > віком до 16 років»;
> За стандартами МОП,
> > пенсія інвалідам виплачується в розмірі
> > не менше подвійного прожиткового
> > мінімуму.
> Про жодне з цих прав,
> > передбачених законом, ПФУ ніколи мене не
> > інформував, а відтак, і не забезпечував.
> > Мені ніколи не виплачувалась пенсія в
> > розмірі ФПМ та 2хФПМ, ніколи не
> > виплачувалась сімейна складова пенсії
> на
> > дитину, ніколи не виплачувалась доплата
> > на мій догляд як інваліда 2
> > групи-пенсіонера, ніколи не
> > виплачувалась пенсія за віком, хоча на
> > всі ці види соціального захисту я маю
> > право.
> Висновок:
> Це означає, що в кожному
> > з означених питань порушені мої та
> дитини
> > права як людей з інвалідністю на
> > власність в сукупності з правом не бути
> > дискримінованим, ст.ст.1 Протоколу 1, 14
> > ЄКПЛ.
> Факт 5. Відмова в призначенні пенсії
> > по інвалідності в розмірі за віком,
> > надбавки на неповнолітню дитину та
> > підвищення до пенсії за постановою КМУ
> > від 11.03.2009 року №198
> Рішенням від 03.06.09 року
> > Ленінське ПФУ відмовило мені в
> > призначенні пенсії по інвалідності в
> > розмірі за віком, надбавки на
> > неповнолітню дитину та підвищення до
> > пенсії за постановою КМУ від 11.03.2009 року
> > №198, оскільки вважало мене працюючою на
> > підставі факту реєстрації мене
> > підприємцем із зупиненням
> > підприємницької діяльності з 2000 року,
> без
> > проведення підприємницької діяльності
> > та без отримання доходу.
> Такі дії є не
> > лише порушенням мого з дитиною права
> > власності, а є очевидним зловживанням
> > правами.
> Висновок:
> Має місце втручання в
> > наше з донькою як людей з інвалідністю
> > право власності не на підставі закону,
> > тобто, свавільне та багаторічне
> > зловживання правами щодо нас.
> Право на
> > доступ до суду
> 56. Порушення права на
> > доступ до суду в частині отримання
> > інформації, необхідної для судового
> > захисту прав, ст.6.1 в сукупності зі ст.14
> та
> > 17 ЄКПЛ.
> Відмова в наданні розрахунку
> > втраченої у зв'язку з перерахунком
> пенсії
> > протягом 9 років порушує моє та доньки
> > право на захист власності в суді у формі
> > відмови в інформаційному доступі до
> > цього права, оскільки розмір втраченої
> > пенсії складає розмір майнової шкоди,
> > який позивач має вказати в позові. Жоден
> > закон не надає чиновнику права
> відмовити
> > в наданні вузькофахової монопольної
> > інформації людині; натомість, закони
> > України «Про звернення громадян» та
> «Про
> > інформацію» прямо передбачають
> обов'язок
> > чиновника виготовити та надати людині
> > інформацію, необхідну для реалізації
> нею
> > своїх прав людини, включно права на суд.
> > Відтак, такі дії є втручанням в право
> > власності, а також зловживанням правами
> > та перешкоджанням в доступі до суду.
> >
> Висновок:
> Має місце втручання в наше з
> > донькою як людей з інвалідністю право
> > власності не на підставі закону, тобто,
> > свавільне та багаторічне зловживання
> > правами щодо нас. Має місце
> перешкоджання
> > нашому доступу до суду, тобто, порушення
> > ст.6.1 в сукупності зі ст.ст.14 та 17 ЄКПЛ.
> 56.1.
> > Невиконання, з 2015 року, двох судових
> > рішень про надання суду розрахунків
> моєї
> > втраченої пенсії є зловживанням правами
> > і складає порушення права на доступ до
> > суду в частині невиконання судового
> > рішення, ст.6.1 в сукупності зі ст.14 та 17
> > ЄКПЛ.
> 56.2. Навмисне подання апеляції на
> > ухвалу про призначення
> > судово-економічної експертизи, без
> > наявності коштів на сплату судового
> > збору, є зловживанням правами з метою
> > затягування справи, тобто, порушенням
> > розумного строку судового розгляду.
> >
> Право на приватне та сімейне життя та на
> > інформацію
> 57. Порушення права на приватне
> > життя та на свободу висловлювань в
> > частині отримання інформації,
> відповідно
> > ст.8.2 та 10 в сукупності зі ст.14 ЄКПЛ.
> 57.1.
> > Наведені вище факти порушення
> > інформаційного доступу до пенсії
> > складають одночасно порушення права на
> > інформацію як складову права на
> приватне
> > життя та на свободу висловлювань.
> >
> Висновок:
> Це означає, що має місце
> > порушення ст.8.2 та 10 в сукупності зі ст.14
> > ЄКПЛ.
> Право на свободу від рабства
> 58.
> > Утримання в рабстві, ст.4.1 в сукупності
> зі
> > ст.14 ЄКПЛ.
> 58.1. Моя пенсія є моєю
> > відкладеною зарплатою. На двох з дитиною
> > вона складає менше одного ПМ і не
> > перевищує встановленої ООН для Європи
> > межі бідності 5,05$ на добу на особу. І це
> > при тому, що в ПМ не включені обов'язкові,
> > за стандартами ООН, витрати на придбання
> > житла, медичну допомогу, освіту. Навіть
> > газ для опалення Гройсман звідти
> викинув,
> > а фруктів взимку, крім яблук, і шоколаду
> > там не було ніколи. Не купиш за ПМ
> паспорт,
> > прописку, послуг адвоката та нотаріуса,
> > мобілку, комп’ютер та інтернет. За
> > міжнародними стандартами, якщо людина
> за
> > свої зароблені доходи не може купити
> собі
> > необхідного для життя, вона утримується
> в
> > рабстві. Звичайно, ПФУ не встановлює ПМ,
> > але воно зобов'язане забезпечити
> кожному
> > достойну пенсію для життя. А чиновники
> > ПФУ за 20 років мого пенсійного стажу
> > ніколи навіть в потилиці не почухались,
> > аби хоч щось зробити для дотримання
> > Конституції та прав людини – зокрема, не
> > подали жодного позову до суду в
> інтересах
> > підопічних, на практиці не надали
> > перевагу Конституції та правам людини –
> > лише злодійським постановам КМУ та
> > відомчим наказам, які самі склали, і які
> > лиш обкрадають людей. І в результаті
> > тримають більшість пенсіонерів, включно
> > і мене з дитиною, в державному рабстві.
> > Вони навмисно зробили нас державними
> > рабами, тому що діють як організована
> > антинародна злочинна група, яка винищує
> > український народ. Має місце тримання
> > мене та доньки як людей з інвалідністю в
> > державному рабстві у формі виплати 17%
> > заробленої пенсії.
> Висновок:
> Це означає,
> > що має місце порушення щодо нас ст.4.1 в
> > сукупності зі ст.14 ЄКПЛ.
> Порушення,
> > допущені судами:
> Аргументи.
> 59. Право на
> > суд підлягає обмеженням, але до тієї
> міри,
> > аби не позбавити людину цього права. Так
> > сказав ЄСПЛ. І неодноразово визнавав
> > порушення права на доступ до суду,
> > включно і в справах проти України, при
> > позапроцесуальному нерозгляді справи,
> > ухваленні рішень про залишення позову
> > без розгляду чи закритті проваджень у
> > справі, неоправданих перешкод у формі
> > судових витрат. Тому що справа в суді має
> > закінчуватись виключно остаточним
> > судовим рішенням незалежного суду, який
> > вирішить питання про права людини в
> > справедливому судовому провадженні і
> > оприлюднить це рішення для
> > громадськості. Таких обставин в цій
> > єдиній пенсійній справі, що склалась вже
> > з чотирьох судових, чимало, а тому мають
> > місце порушення права інвалідів на
> > справедливий суд, включно на доступ до
> > суду.
> 60. Щодо фінансових перешкод. У
> > справі Teltronic-Catv v. Poland 48140/99, 10/01/2006,
> > http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-71946 ЄСПЛ вказав:
> «61.
> > …Суд вважає, що обмеження доступу до
> > суду, які мають виключно фінансовий
> > характер і які, як і в цій справі,
> повністю
> > не пов'язані з суттю позову або його
> > перспективами успіху, повинні підлягати
> > особливо ретельному контролю з точки
> > зору інтересів правосуддя (див., mutatis
> mutandis,
> > Podbielski and PPU Polpure v. Poland, № 39199/98, §65 in fine, 26
> > липня 2005 р.). Для Суду також має значення
> > те, що відмова у наданні звільнення мала
> > місце на попередній стадії провадження
> у
> > суді першої інстанції та призвела до
> > того, що позови компанії-заявника так і
> не
> > були розглянуті по суті.
> 63. Оцінюючи факти
> > справи в цілому та враховуючи чільне
> > місце, яке посідає право на суд у
> > демократичному суспільстві, Суд вважає,
> > що судові органи не забезпечили
> > належного балансу між, з одного боку,
> > зацікавленістю держави у зборі судового
> > збору за розгляд позовних вимог, а з
> > іншого боку, зацікавленістю
> > компанії-заявника в задоволенні своїх
> > вимог через суд.
> 64. З вищезазначених
> > міркувань Суд дійшов висновку, що
> > встановлення судового збору на
> > компанію-заявника являло собою
> > непропорційне обмеження її права на
> > доступ до суду. Відповідно він
> > встановлює, що мало місце порушення
> > пункту 1 статті 6 Конвенції».
> 61. Щодо
> > доступу до матеріалів справи. У справі
> > Sozonov and Others v. Ukraine 29446/12 40444/12 47969/12... 08/11/2018,
> > http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-187399
> > http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-192002,
> «7. Суд нагадує, що
> > загальна концепція справедливого
> > судового розгляду, яка охоплює
> > фундаментальний принцип змагальності
> > процесу (див. рішення у справі
> > «Руїз-Матеос проти Іспанії» (Ruiz-Mateos v.
> Spain),
> > від 23 червня 1993 року, пункт 63, Серія А,
> №262),
> > вимагає, щоб особу, щодо якої порушено
> > провадження, було проінформовано про
> цей
> > факт (див. рішення у справі «Діліпак та
> > Каракайя проти Туреччини» (Dilipak and Karakaya v.
> > Turkey), заяви №7942/05 та №24838/05, пункт 77, від 04
> > березня 2014 року).
> Принцип рівності сторін
> > вимагає надання кожній стороні розумної
> > можливості представляти свою справу за
> > таких умов, які не ставлять її у явно
> > гірше становище порівняно з протилежною
> > стороною (див., рішення у справах
> > «Авотіньш проти Латвії» [ВП] (Avotiņš v. Latvia)
> > [GC], заява №17502/07, пункт 119, ЄСПЛ 2016 та
> > «Домбо Бехеєр Б.В. проти Нідерландів»
> (Dombo
> > Beheer B.V. v. the Netherlands), від 27 жовтня 1993 року,
> > пункт 33, Серія А №274). Кожній стороні має
> > бути забезпечена можливість
> > ознайомитись із зауваженнями або
> > доказами, наданими іншою стороною, у
> тому
> > числі із апеляційною скаргою іншої
> > сторони, та надати власні зауваження з
> > цього приводу. Під загрозою стоїть
> > впевненість сторін у функціонуванні
> > правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на
> > усвідомленні того, що вони мали змогу
> > висловити свою позицію щодо кожного
> > документа в матеріалах справи (див.
> > рішення у справі «Беер проти Австрії»
> (Beer
> > v. Austria), заява №30428/96, пункти 17 та 18, від 06
> > лютого 2001 року)».
> 62. Щодо розумного строку
> > розгляду справи. У справі Pélissier and Sassi v.
> > France Пелісьє та Сассі проти Франції 25444/94
> > 25/03/1999, http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-179182, Суд
> > зазначає, що строк, який слід брати до
> > уваги для оцінки тривалості провадження
> > з огляду на вимогу «розумного строку»,
> > передбачену статтею 6 §1, розпочався з
> > моменту пред’явлення підозри пану
> > Пелісьє і пану Сасі, а саме, відповідно, 14
> > вересня 1984 року і 12 червня 1985 року, і
> > завершився з рішенням Касаційного суду
> > від 14 лютого 1994 року. Тобто провадження
> > тривало дев’ять років і п’ять місяців
> > щодо першого заявника і вісім років,
> > вісім місяців і два дні для другого
> > заявника. Розумний характер тривалості
> > провадження оцінюється залежно від
> > обставин справи і з огляду на критерії,
> > напрацьовані у практиці Суду, зокрема,
> > залежно від складності справи,
> поведінки
> > заявника і поведінки причетних
> державних
> > органів. У даній справі Суд вважає, що
> > складність справи не може виправдати
> > таку тривалість провадження і не
> виявляє
> > жодного доказу, який міг би вказувати на
> > відповідальність заявників у
> > затягуванні провадження. Натомість Суд
> > вважає, що під час розслідування,
> зокрема
> > на стадії досудового розслідування,
> мали
> > місце затримки і періоди невиправданої
> > бездіяльності, винними у яких є державні
> > органи. Тому мало місце порушення статті
> 6
> > §1 Конвенції стосовно тривалості
> > провадження.
> 63. Щодо судових повідомлень.
> > У справі Лазаренко та інші проти
> України,
> > №70329/12 та 5 інших заяв від 27.06.17,
> > http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_c..., Суд вказав:
> «39.
> > Уряд не пояснив, чому не було дотримано
> > процедури, передбаченої Кодексом, а, як
> > стверджувалось, замість цього було
> > використано звичайне поштове
> > відправлення (див., для порівняння,
> > рішення у справі «Гакхарія проти
> Грузії»
> > (Gakharia v. Georgia), заява №30459/13, пункт 40, від 17
> > січня 2017 року). Не було жодного
> офіційного
> > рішення чи нормативного акту, які б
> > передбачали цю альтернативну форму
> > вручення (див., для порівняння, рішення у
> > справі «Стрижак проти України» (Strizhak
> > v.Ukraine), заява №72269/01, пункт 39, від 08
> > листопада 2005 року). Більше того,
> документи
> > у матеріалах справ деяких заявників на
> > національному рівні чітко вказують, що
> > для відправлення заявникам документів
> > мало бути використано саме
> рекомендовану
> > кореспонденцію, а не звичайне
> > невідслідковане поштове відправлення
> > (див. підпункт «іі» пункту 13)».
> 64. Щодо
> > «свавільного» суду. У справі Gusev v. Ukraine
> > Гусєв проти України 25531/12 14/01/2021,
> > http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-207408 ЄСПЛ вказав:
> «24.
> > Суд знову заявляє, що це не його справа –
> > оцінювати стверджувані помилки права чи
> > фактів, допущені національними судами,
> > якщо тільки і в тій мірі, в якій вони
> могли
> > порушити права і свободи, що
> охороняються
> > Конвенцією, – наприклад, коли у
> > виняткових випадках можна сказати, що
> > вони є конститутивними
> > "несправедливостями", несумісними зі
> > статтею 6 Конвенції. Суд не повинен діяти
> > як суд четвертої інстанції і тому не
> буде
> > ставити під сумнів відповідність пункту
> 1
> > статті 6 рішення національних судів,
> якщо
> > тільки їх висновки не можуть бути
> > розцінені як свавільні або явно
> > необґрунтовані (Див., наприклад, Bochan v.
> Ukraine
> > (no.2) [GC], no. 22251/08, §61, ECHR 2015).
> 25. Крім того, Суд
> > знову заявляє, що в рішеннях
> національних
> > судів повинні бути належним чином
> > викладені мотиви, якими вони
> > обґрунтовуються. Ступінь застосування
> > цього обов'язку мотивувати може
> > різнитися залежно від характеру рішення
> > і повинен визначатися з урахуванням
> > обставин справи. Не вимагаючи детальної
> > відповіді на кожен аргумент, висунутий
> > заявником, це зобов'язання передбачає,
> що
> > сторони судового провадження можуть
> > розраховувати на отримання конкретної і
> > чіткої відповіді на аргументи, що мають
> > вирішальне значення для результату
> цього
> > провадження (див. Морейра Феррейра проти
> > Португалії (№2) [ВП], №19867/12, §84, ЄСПЛ 2017
> > (витяги) та подальші посилання, наведені
> > там). Таким чином, національне судове
> > рішення не може вважатися свавільним до
> > тієї міри, коли воно 1) завдає шкоди
> > справедливості розгляду, якщо 2) ніяких
> > мотивів для цього не наводиться або якщо
> > 3) наведені мотиви ґрунтуються на явній
> > фактичній або юридичній помилці,
> > допущеній відповідним національним
> > судом, що призвело до "відмови у
> > правосудді" (там же, §85).
> Право на
> > справедливий суд, жорстоке поводження
> та
> > інші
> Порушення мого з донькою права на
> > справедливий суд в сукупності з правом
> не
> > бути дискримінованим за ознаками
> > інвалідності та малозабезпеченості,
> > ст.ст.6.1, 14 ЄКПЛ
> Перша справа №212/4209/2012 (в
> > окремих документах – №212/4709/2012)
> 65. Суддею
> > Кашпрук Г.М. та ВМС, а саме:
> 65.1. Залишення
> > позову без розгляду – відмова в
> > правосудді.
> 65.2. Нерозгляд до сьогодні
> > позову в частині позовних вимог –
> > відмова в правосудді.
> 65.3. Створення
> > неправомірних фінансових перешкод в
> > доступі до суду шляхом протиправних
> > вимог сплати судового збору – порушення
> > права на доступ до суду.
> 65.4. Нерозгляд та
> > невирішення до сьогодні клопотання про
> > звільнення від сплати судового збору –
> > порушення права на справедливий суд.
> 65.5.
> > Бездіяльність із забезпечення розгляду
> > та вирішення до сьогодні заяви про
> відвід
> > – порушення права на повноважний суд.
> 65.6.
> > Повернення позовної заяви позивачам–
> > відмова в правосудді.
> 66. Суддями
> > Залімський І.Г., Матохнюк Д.Б.,
> > Мельник-Томенко Ж.М. та ВААС (7ААС), а
> > саме:
> 66.1. Неповідомлення позивачок про
> > час та місце розгляду справи –
> порушення
> > права на доступ до суду.
> 66.2. Нерозгляд
> > апеляції з 19.03.12 до сьогодні в частині
> > порушень прав Щербатої Н.М. – відмова в
> > правосудді та розумного строку судового
> > розгляду.
> 66.3. Нерозгляд з 19.03.12 до сьогодні
> > клопотання про звільнення від сплати
> > судового збору – порушення права на
> > справедливий суд.
> 66.4. Бездіяльність із
> > забезпечення розгляду та вирішення з
> > 27.04.12 до сьогодні заяви Щербатої Н.М. у
> > власних інтересах про відвід судді
> > Залімському І.Г. – порушення права на
> > справедливий суд.
> 66.5. Вирішення заяви в
> > інтересах Щербатої А.В. про відвід судді
> > Залімському І.Г. за участі судді
> > Залімського І.Г. – з порушенням принципу
> > nemo judex in causa sua – порушення права на
> > справедливий суд.
> 66.6. Позапроцесуальна
> > відмова в розгляді вимог про визнання
> > порушень ЄКПЛ та Конвенції ООН про права
> > дитини – порушення права на доступ до
> > суду.
> 66.7. Відмова в задоволенні
> > підставної апеляції в інтересах
> Щербатої
> > А.В. – порушення права на доступ до
> > суду.
> 67. Суддею Залімський І.Г. та ВААС
> > (7ААС) –шляхом відмови в доступі до
> > матеріалів справи – порушення права на
> > доступ до суду.
> 68. Суддею Амєлін С.Є. та
> > ВАСУ (ВС) а саме:
> 68.1. Неповідомлення
> > позивачок про час та місце розгляду
> > справи – порушення права на доступ до
> > суду.
> 68.2. Протиправне створення
> > фінансової перешкоди в доступі до суду
> > шляхом відмови в задоволенні заяви про
> > звільнення від сплати судового збору та
> > вимоги його сплати – порушення права на
> > доступ до суду.
> 68.3. Бездіяльність із
> > забезпечення розгляду та вирішення з
> > 29.06.12 до сьогодні заяви про відвід судді
> –
> > порушення права на справедливий суд.
> 68.4.
> > Повернення касації без розгляду –
> > відмова в правосудді.
> Друга справа
> > №212/7915/2012 (№ змінений на 212/10573/2012)
> 69. Суддею
> > Федчишен С.А. та ВМС, а саме:
> 69.1.
> > Протиправне створення фінансової
> > перешкоди в доступі до суду шляхом
> > відмови в задоволенні заяви про
> > звільнення від сплати судового збору та
> > вимоги його сплати – порушення права на
> > доступ до суду.
> 69.2. Неповідомлення про час
> > та місце розгляду справи – порушення
> > права на доступ до суду.
> 69.3. Вирішення
> > заяви про відвід самому собі – з
> > порушенням принципу nemo judex in causa sua –
> > порушення права на справедливий суд.
> 69.4.
> > Нерозгляд до сьогодні повторного
> > клопотання про звільнення від сплати
> > судового збору з наданою судовою
> > практикою в аналогічних справах –
> > порушення права на справедливий суд.
> 69.5.
> > Повернення позову – відмова в
> > правосудді.
> 69.6. Бездіяльність з
> > оприлюднення в ЄДРСР ухвал у справі від
> > 30.05.12, 01.06.12, 05.06.12 до сьогодні – 3 факти
> > порушення права на інформаційний доступ
> > до суду.
> 70. Суддями Смілянець Е.С.,
> > Гонтарук В.М. та Ватаманюк Р.В. та ВААС
> > (7ААС) – нерозгляд вимог апеляцій від
> 07.06.12
> > та 11.06.12 до сьогодні в частині визнання
> > порушень суддею Федчишеним С.А. мого
> > права на доступ до суду, гарантованого
> > ст.6.1 ЄКПЛ – порушення права на доступ до
> > суду та розумного строку судового
> > розгляду.
> 71. Суддею Борисюк І.Е. та ВМС, а
> > саме:
> 71.1. Неповідомлення про час та місце
> > розгляду справи – порушення права на
> > доступ до суду.
> 71.2. Відкриття скороченого
> > провадження у справі – порушення права
> > на справедливий суд.
> 71.3. Залишення позову
> > без розгляду – відмова в правосудді.
> 71.4.
> > Бездіяльність з оприлюднення в ЄДРСР
> > ухвали у справі від 30.07.12р. до сьогодні –
> > порушення права на інформаційний доступ
> > до суду.
> 72. Суддями Совгира Д.І., Курко О.П.,
> > Матохнюк Д.Б. та ВААС (7ААС), а саме:
> 72.1.
> > Відмова в визнанні протиправним
> > відкриття судом І інстанції скороченого
> > провадження – порушення права на
> > справедливий суд.
> 72.2. Нерозгляд з 13.08.12 до
> > сьогодні апеляційної вимоги визнати
> > порушення суддею Борисюк І.Е. мого права
> > на доступ до суду, гарантованого ст.6.1
> > ЄКПЛ – порушення права на доступ до суду
> > та розумного строку судового розгляду.
> 73.
> > Суддею Пасічник С.С. та ВАСУ (ВС), а
> > саме:
> 73.1. Відмова в розгляді касації про
> > визнання протиправним відкриття судом І
> > інстанції скороченого провадження та
> > апеляційного погодження з таким
> рішенням
> > – порушення права на справедливий
> > суд.
> 73.2. Нерозгляд з 14.11.12 до сьогодні
> > касаційної вимоги визнати порушення
> > суддею Борисюк І.Е. мого права на доступ
> > до суду, гарантованого ст.6.1 ЄКПЛ –
> > порушення права на доступ до суду та
> > розумного строку судового розгляду.
> 74.
> > Суддею Романчук Р.В. та ВМС, а саме:
> 74.1.
> > Безмотивна відмова в позові про
> визнання
> > порушень ст.1 Протоколу 1 та ст.10 ЄКПЛ –
> > порушення права на справедливий суд.
> 74.2.
> > Безмотивна відмова в позові про
> > зобов'язання відповідача надати
> > помісячний розрахунок суми пенсії, яку я
> > отримувала б без перерахунку, за період
> з
> > дати перерахунку (переведення на інший
> > вид пенсії) по день розгляду справи –
> > порушення права на справедливий суд.
> 75.
> > Суддею Боровицький О.А. та ВААС (7ААС), а
> > саме:
> 75.1. Створення фінансових перешкод в
> > доступі до суду шляхом відмови в
> > клопотанні про звільнення від сплати
> > судового збору та протиправних вимог
> > сплати судового збору – порушення права
> > на доступ до суду.
> 75.2. Нерозгляд з 08.07.13 до
> > сьогодні апеляційної та позовної вимог
> > про визнання порушень ЄКПЛ – порушення
> > права на доступ до суду та розумного
> > строку судового розгляду.
> 75.3. Повернення
> > апеляції без розгляду – відмова в
> > правосудді.
> 75.4. Суддями Боровицький О.А.,
> > Сапальова Т.П., Полотнянко Ю.П. та ВААС
> > (7ААС), а саме протиправне скасування
> > постанови суду першої інстанції в
> > частині задоволення позову про
> стягнення
> > моральної шкоди та безмотивна відмова в
> > підставному позові про стягнення
> > моральної шкоди– порушення права на
> > справедливий суд.
> 76. Суддею Голяшкін О.В.
> > та ВАСУ, а саме:
> 76.1. Створення фінансових
> > перешкод в доступі до суду шляхом
> відмови
> > в клопотанні про звільнення від сплати
> > судового збору та протиправних вимог
> > сплати судового збору – порушення права
> > на доступ до суду.
> 76.2. Повернення касації
> > без розгляду – відмова в правосудді.
> 76.3.
> > Нерозгляд з 5.11.13 до сьогодні касаційної
> > вимоги визнати порушення суддею
> > Боровицьким О.А. мого права на доступ до
> > суду, гарантованого ст.6.1 ЄКПЛ –
> > порушення права на доступ до суду та
> > розумного строку судового розгляду.
> >
> Третя справа №212/11100/2012
> 77. Суддею Сало Т.Б.
> > та ВМС, а саме:
> 77.1. Неповідомлення про час
> > та місце розгляду справи – порушення
> > права на доступ до суду.
> 77.2. Залишення
> > позову без розгляду – відмова в
> > правосудді.
> 78. Суддею Білоус О.В. та ВААС
> > (7ААС) а саме:
> 78.1. Створення фінансових
> > перешкод в доступі до суду шляхом
> відмови
> > в клопотанні про звільнення від сплати
> > судового збору – порушення права на
> > доступ до суду.
> 78.2. Створення фінансових
> > перешкод в доступі до суду шляхом
> > протиправних вимог сплати судового
> збору
> > – порушення права на доступ до суду.
> 79.
> > Нерозгляд з 28.08.12 до сьогодні
> апеляційної
> > та позовної вимог про визнання порушень
> > ЄКПЛ – порушення права на доступ до суду
> > та розумного строку судового
> > розгляду.
> 79.1. Повернення апеляції без
> > розгляду – відмова в правосудді.
> 80.
> > Суддею Амєлін С.Є. та ВАСУ (ВС), а саме:
> 80.1.
> > Нерозгляд з 14.11.12 до сьогодні клопотання
> > по звільнення від сплати судового
> збору–
> > порушення розумного строку судового
> > розгляду.
> 80.2. Протиправна відмова в
> > розгляді касації – відмова в
> > правосудді.
> 80.3. Нерозгляд з 14.11.12 до
> > сьогодні вимог про визнання порушення
> > суддею Білоусом О.В. щодо мене права на
> > доступ до суду, ч.1 ст.6 ЄКПЛ, та права не
> > бути підданою жорстокому поводженню,
> ст.3
> > ЄКПЛ шляхом покладення на мене
> обов’язку
> > зі сплати судового збору, в той час як за
> > станом здоров'я, в гіпсі, я ОЧЕВИДНО була
> > позбавлена такої фізичної можливості –
> > порушення права на доступ до суду та
> > розумного строку судового
> > розгляду.
> Четверта справа №212/7917/2012
> > (№змінений на 212/10464/2012)
> 81. Суддею Король
> > О.П. та ВМС, а саме:
> 81.1. Неповідомлення про
> > час та місце розгляду справи –
> порушення
> > права на доступ до суду.
> 81.2. Нерозгляд з
> > 28.05.12 до сьогодні клопотання по
> > звільнення від сплати судового збору–
> > порушення розумного строку судового
> > розгляду.
> 81.3. Створення фінансових
> > перешкод в доступі до суду шляхом
> > протиправних вимог сплати судового
> збору
> > – порушення права на доступ до суду.
> 81.4.
> > Бездіяльність із забезпечення розгляду
> > заяви по відвід з 05.06.12 до сьогодні –
> > порушення права на справедливий суд.
> 82.
> > Суддями Ватаманюк Р.В., Смілянець Е.С.,
> > Сторчак В.Ю. та ВААС (7ААС), а саме
> > нерозгляд з 07.06.12 до сьогодні судової
> > вимога про визнання порушення наших
> прав
> > на доступ до суду та на безсторонній суд,
> > гарантованих ст.6.1 ЄКПЛ, суддею Королем
> > О.П. – порушення права на доступ до суду
> > та розумного строку судового розгляду.
> 83.
> > Суддею Борисюк І.Е. та ВМС, а саме:
> 83.1.
> > Неповідомлення про час та місце
> розгляду
> > справи – порушення права на доступ до
> > суду.
> 83.2. Залишення позову без розгляду –
> > відмова в правосудді.
> 83.3. Відкриття
> > скороченого провадження у справі –
> > порушення права на справедливий суд.
> 83.4.
> > Бездіяльність з оприлюднення в ЄДРСР
> > ухвали у справі від 30.07.12 до сьогодні –
> > порушення права на інформаційний доступ
> > до суду.
> 83.5. Вирішення заяви про відвід та
> > самовідвід самій собі – з порушенням
> > принципу nemo judex in causa sua – порушення права
> > на справедливий суд.
> 84. Суддями Сторчак В.
> > Ю., Полотнянко Ю.П., Смілянець Е.С. та ВААС
> > (7ААС), а саме:
> 84.1. Безмотивна відмова в
> > частині апеляційних вимог– порушення
> > права на справедливий суд.
> 85. Нерозгляд з
> > 16.08.12 до сьогодні судової вимоги про
> > визнання порушень суддею Борисюк І.Е.
> > щодо нас ст.10 та ст.1 Протоколу 1 в
> > сукупності зі ст.14 ЄКПЛ, а також ч.1 ст.6
> > ЄКПЛ – порушення права на доступ до суду
> > та розумного строку судового розгляду.
> 86.
> > Суддею Кашпрук Г.М. та ВМС, а саме
> > призначення розгляду справи в
> > скороченому провадженні – порушення
> > права на справедливий суд.
> 87. Суддею
> > Матохнюк Д.Б. та ВААС (7ААС), а саме:
> 87.1.
> > Неповідомлення про час та місце
> розгляду
> > справи – порушення права на доступ до
> > суду.
> 87.2. Відмова в розгляді та повернення
> > апеляції – відмова в правосудді.
> 88.
> > Суддями Стародуб О.П., Ємельянова В.І.,
> > Рецебуринський Ю.Й. та ВАСУ (ВС), а саме:
> 88.1.
> > Протиправна відмова в задоволенні
> > касаційних вимог – порушення права на
> > справедливий суд та на доступ до суду.
> 88.2.
> > Розгляд касації з 07.02.13 до 04.03.15, тобто,
> > протягом двох років та 25 днів –
> порушення
> > розумного строку судового розгляду.
> 88.3.
> > Протиправна відмова в розгляді касації
> –
> > порушення права на справедливий суд та
> на
> > доступ до суду.
> 88.4. Розгляд касації з 21.03.13
> > до 04.03.15, тобто, протягом одного року 11
> > місяців та 11 днів – порушення розумного
> > строку судового розгляду.
> 89. Суддею Жмудь
> > О.О. та ВМС, а саме:
> 89.1. Призначення
> > розгляду справи в скороченому
> > провадженні – порушення права на
> > справедливий суд.
> 89.2. Бездіяльність із
> > забезпечення виконання 3х судових
> рішень
> > від 09.06.15, 27.08.15 та 29.09.15 про витребування
> > від відповідача доказів, включно
> > неподання цих рішень до примусового
> > виконання – порушення права на
> > справедливий суд.
> 89.3. Створення
> > фінансових перешкод в доступі до суду
> > ухвалами від 25.01.16 та від 01.08.16 шляхом
> > покладення витрат на проведення
> > судово-економічної експертизи на мене –
> > порушення права на справедливий суд та
> на
> > доступ до суду.
> 89.3.1. Ми вважаємо, що
> > рішення суду від 25.01.16 та від 01.08.16 є
> > помилковими і порушують наші права
> > людини ось чому.
> По-перше, я клопотала про
> > експертизу лише тому, що протягом
> > ЧОТИРЬОХ РОКІВ (на той час, зараз –
> > ДЕВ'ЯТИ РОКІВ) не могла добитись від ПФУ
> > розрахунку втраченої пенсії: вони
> > безкарно не виконали двох рішень суду
> про
> > витребування такого розрахунку, і суд не
> > покарав їх за це ніяк, і не подав жодної з
> > двох власних ухвал до примусового
> > виконання, як я просила. Це означає, що
> > прямим винуватцем призначення
> > експертизи є ПФУ. А витрати суд поклав на
> > жертву! Такий факт є прямим порушенням
> > принципу справедливості суду.
> По-друге,
> > jura novit curia – суду було відомо, що витрати
> > на експертизи не закладені урядом в
> > корзину прожиткового мінімуму, відтак,
> не
> > забезпечені державою юридично і не
> > фінансуються нею. Це означає, що витрат
> на
> > експертизи уряд не надає нікому в складі
> > жодної пенсії чи іншої соціальної
> > виплати, і їх не отримує жодний
> пенсіонер,
> > і я теж.
> По-третє, за матеріалами справи
> > суд був обізнаний, що моя пенсія ледве
> > сягала 40% прожиткового мінімуму на двох
> з
> > дитиною, тобто 1/5 ПМ на людину, а розцінки
> > на експертизу тоді починались від
> > половини розміру моєї пенсії. Я не мала і
> > не маю дотепер об'єктивної можливості
> > сплатити за експертизу – при всьому
> > бажанні.
> 89.4. Унеможливлення виконання
> > судового рішення про проведення
> > судово-економічної експертизи з 25.01.16 до
> > сьогодні у формі бездіяльності з
> > розгляду судом до сьогодні клопотання
> > експертної установи – порушення права
> на
> > справедливий суд та на виконання
> > судового рішення.
> 90. Суддею Сторчак В.Ю. та
> > ВААС (7ААС), а саме:
> 90.1. Бездіяльність із
> > забезпечення розгляду заяви по відвід з
> > 27.04.15 до сьогодні – порушення права на
> > справедливий суд.
> 90.2. Розгляд справи
> > неповноважним судом – порушення права
> на
> > справедливий суд та на доступ до суду.
> 90.3.
> > Протиправна відмова в розгляді апеляції
> > – порушення права на справедливий суд
> та
> > відмова в правосудді.
> 91. Суддями Мороз
> > Л.Л., Бучик А.Ю., Рибачук А.І. та ВАСУ (ВС), а
> > саме:
> 91.1. Нерозгляд до сьогодні
> > клопотання та незабезпечення судом
> > надання нам публічної правової допомоги
> > – порушення права на справедливий суд
> та
> > на доступ до суду.
> 91.2. Бездіяльність з
> > розгляду заяви про нововиявлені
> > обставини з 17.03.16 до 31.07.19, тобто, протягом
> > трьох років чотирьох місяців та 14 днів –
> > порушення розумного строку судового
> > розгляду.
> 91.3. Нерозгляд до сьогодні заяви
> > про нововиявлені обставини від 17.03.16,
> > тобто, протягом 4 років 11 місяців і 21 дня;
> > натомість, розгляд та включення в текст
> > ухвали по нашій справі обставин та
> > рішення якоїсь іншої справи замість
> > нашої – порушення права на справедливий
> > суд та розумного строку судового
> > розгляду.
> 92. Суддею Медяна Ю.В. та ВМС, а
> > саме:
> 92.1. Незабезпечення нам судом
> > публічної правової допомоги та відмова
> в
> > її забезпеченні – порушення права на
> > справедливий суд та на доступ до
> > суду.
> 92.1.1. Це порушення наявне в кожній з
> > чотирьох судових справ в кожному
> > судовому засіданні. Це ж стосується,
> > зокрема, і судової справи 212/10464/2012, коли
> > суддя Медяна Ю.В. допустила щонайменше 4
> > факти таких порушень: жодного разу не
> > повідомила ВМЦБВПД про слухання справи,
> в
> > якій призначена публічна правова
> > допомога; коли вона відмовила в
> > забезпеченні публічної правової
> > допомоги з неправдивої причини начебто
> > неподання заяви до ВМЦБВПД; а потім ще й
> > відмовила в розгляді заяв про
> > забезпечення правовою допомогою,
> > мотивуючи відсутністю підпису, що
> > вимагався ВІДОМЧИМ НАКАЗОМ (!), коли
> > відмовила адвокату Кадочнікову А.О. в
> > допуску до справи при наявності двох
> > довіреностей від кожної позивачки,
> > засвідчених за приписами ЄСПЛ. Мають
> > місце порушення права інвалідів на
> > справедливий суд в частині права на
> > правову допомогу, ст.6.1 в сукупності зі
> > ст.14 ЄКПЛ та зловживання правами суддею
> > Медяною Ю.В., ст.17 ЄКПЛ.
> 92.2. Відмова 06.08.20 в
> > розгляді наших клопотань про
> > забезпечення судом надання нам з
> донькою
> > публічної правової допомоги –
> порушення
> > права на справедливий суд та на доступ
> до
> > суду.
> 92.2.1. Ухвалою від 06.08.20
> > https://reyestr.court.gov.ua/Review/9082... суддя Медяна
> Ю.В.
> > відмовила нам в розгляді наших
> клопотань
> > про допуск до участі в справі нашого
> > адвоката Кадочнікова А.О., та повернула
> їх
> > без розгляду, мотивуючи так:
> (і)
> > «Відповідно до ч. 7, 8 та 9 ст. 44 КАС України
> > документи (в тому числі процесуальні
> > документи, письмові та електронні
> докази
> > тощо) можуть подаватися до суду, а
> > процесуальні дії вчинятися учасниками
> > справи в електронній формі з
> > використанням Єдиної судової
> > інформаційно-телекомунікаційної
> > системи, за винятком випадків,
> визначених
> > цим Кодексом.
> (іі) Якщо документи
> > подаються учасниками справи до суду або
> > надсилаються іншим учасникам справи в
> > електронній формі, такі документи
> > скріплюються кваліфікованим цифровим
> > підписом учасника справи (його
> > представника). Якщо документи подаються
> > учасниками справи до суду або
> > надсилаються іншим учасникам справи в
> > паперовій формі, такі документи
> > скріплюються власноручним підписом
> > учасника справи (його представника).
> (ііі)
> > На підставі наказу Державної судової
> > адміністрації України від 01червня
> 2020року
> > №247 «Про запровадження в дослідну
> > експлуатацію підсистем "Електронний
> суд"
> > та "Електронний кабінет"» із 1 червня 2020
> > року в дослідну експлуатацію підсистеми
> > "Електронний суд" та "Електронний
> кабінет"
> > (далі Підсистеми) у всіх місцевих та
> > апеляційних судах України (крім
> > Київського апеляційного суду) та
> > Касаційному адміністративному суді у
> > складі Верховного Суду та учасникам
> > процесу слід дотримуватись вимог,
> > визначеними в Положенні про
> > автоматизовану систему документообігу
> > суду, затвердженому рішенням Ради
> суддів
> > України від 26.11.2010 №30 (із змінами), у
> > частині функціонування підсистем.
> (іііі)
> > Як вбачається з поданих позивачами заяв,
> > вони не підписані з використанням
> > кваліфікованого електронного підпису,
> не
> > подані через систему «Електронний суд»,
> а
> > лише направлені на електронну пошту
> суду
> > від імені заявників, що дає підстави
> > вважати їх непідписаними.
> (ііііі)
> > Дослідивши наведені заяви, заслухавши
> > думку представника відповідача, суд
> > дійшов висновку про повернення
> наведених
> > заяв без розгляду.
> у х в а л и в:
> Заяви
> > позивачів Щербатої Наталі Михайлівни,
> > Щербатої Анастасії Віталіївни
> повернути
> > без розгляду».
> 92.3. Аналізуючи цей дивний
> > документ, ми не погоджуємось з ним
> > виходячи з таких аргументів:
> Аргумент
> > 1
> Відповідно до ст.18.13 КАСУ, «13. Положення
> > про Єдину судову
> > інформаційно-телекомунікаційну систему
> > затверджується Вищою радою правосуддя
> за
> > поданням Державної судової
> > адміністрації України та після
> > консультацій з Радою суддів України».
> >
> Станом на сьогодні вказане Положення ще
> > не створене і не затверджене; існує лише
> > проект Положення про Єдину судову
> > інформаційно-телекомунікаційну
> систему,
> > оприлюднений Вищою радою правосуддя
> (ВРП)
> > за посиланням https://hcj.gov.ua/page/yesits.
> Це
> > означає, що будь-які інші нормативні
> > врегулювання питання, якщо вони існують,
> > є «від балди», ultra vires, свавіллям, і не
> > можуть застосовуватися ніким. Це
> означає,
> > що наразі легальна ЄСІТС взагалі не
> > існує, і ніхто не може вимагати від нас
> її
> > застосування, тим більше, суд.
> Аргумент
> > 2
> Відповідно до підпункту 15 абз.2 пункту 1
> > Розділу VII «Перехідні положення» КАС
> > України, «Єдина судова
> > інформаційно-телекомунікаційна система
> > починає функціонувати через 90 днів з дня
> > опублікування Державною судовою
> > адміністрацію України у газеті "Голос
> > України" та на веб-порталі судової влади
> > оголошення про створення та
> забезпечення
> > функціонування Єдиної судової
> > інформаційно-телекомунікаційної
> > системи».
> Станом на час звернення з
> > позовною заявою у цій справі ЄСІТС
> > функціонувати не почала.
> 1 березня 2019
> > року, в газеті "Голос України" (№42 (7048) від
> > 01.03.2019) опубліковано повідомлення про
> > відкликання ДСА України оголошення,
> > опублікованого в газеті "Голос України"
> > (№229 (6984) від 01.12.2018) щодо створення та
> > забезпечення функціонування Єдиної
> > судової
> інформаційно-телекомунікаційної
> > системи. В повідомленні йдеться про те,
> що
> > відповідно до рішення Вищої ради
> > правосуддя від 28.02.2019 № 624/0/15-19 та
> > враховуючи результати обговорення з
> > судами, іншими органами та установами
> > системи правосуддя питання
> необхідності
> > відтермінування початку функціонування
> > Єдиної судової
> > інформаційно-телекомунікаційної
> системи
> > (ЄСІТС), Державна судова адміністрація
> > України відкликає оголошення
> > опублікованого в газеті "Голос України"
> > (№229 (6984) від 01.12.2018).
> Водночас
> > зазначається, що про початок
> > функціонування Єдиної судової
> > інформаційно-телекомунікаційної
> системи
> > буде повідомлено додатково.
> Таким чином,
> > після публікації цього оголошення
> зміни,
> > передбачені Законом України "Про
> > внесення змін до Господарського
> > процесуального кодексу України,
> > Цивільного процесуального кодексу
> > України, Кодексу адміністративного
> > судочинства України та інших
> > законодавчих актів", пов’язані з
> > початком функціонування ЄСІТС, не
> > набувають чинності.
> На сайті ВРП за
> > посиланням
> >
> https://hcj.gov.ua/news/stvorennya-ta-za...
> > розміщене інтерв'ю від 30.06.2020 «Створення
> > та запуск ЄСІТС перебуває на контролі
> > Вищої ради правосуддя», в якому
> заступник
> > Голови Вищої ради правосуддя Олексій
> > Маловацький розповідає про МАЙБУТНІ
> > переваги від МАЙБУТНЬОГО запровадження
> > ЄСІТС.
> Це означає, що наразі не існує
> > закону, який дозволяє функціонування
> > ЄСІТС, і ніхто – включно суди – не
> вправі
> > використовувати цю систему.
> Аргумент
> > 3
> Наказ Державної судової адміністрації
> > від 01.06.2020 №247 «Про запровадження в
> > дослідну експлуатацію підсистем
> > "Електронний суд" та "Електронний
> кабінет"
> > запровадив дослідну експлуатацію ЄСІТС
> > та її Підсистем в ряді судів. Це далеко
> не
> > перший наказ – першим був наказ №367 від
> > 23.03.17 про запровадження дослідної
> > експлуатації, його змінив наказ №628 від
> > 22.12.18 про тестування підсистеми, а тепер
> > знову дослідна експлуатацію за наказом
> > №247 від 01.06.20. Чотири роки просто
> > просираються народні гроші. І жоден з
> цих
> > наказів не був офіційно оприлюднений, а
> > відтак, не може застосовуватися.
> Аргумент
> > 4
> Дослідну експлуатацію ЄСІТС та її
> > Підсистем КАСУ не передбачає. Це
> означає,
> > що дослідна експлуатація взагалі не
> може
> > бути запроваджена, а її незастосування
> не
> > тягне жодних юридичних
> > наслідків.
> Аргумент 5
> Юридична дефініція
> > «кваліфікований цифровий підпис»,
> > застосована в ухвалі від 06.08.20, не існує
> не
> > тільки в тих нормативах, на які
> послалася
> > суддя Медяна Ю.В. – її не існує і ніколи
> не
> > існувало ні в праві, ні в природі; – хіба,
> > може, в уяві судді Медяної Ю.В.
> Натомість,
> > термін «електронний цифровий підпис» є
> > терміном закону України «Про
> електронний
> > цифровий підпис», який втратив чинність
> > 07.11.18.
> Це означає, що жодні з термінів та
> > процедур, визначених в КАСУ за законом
> > України «Про електронний цифровий
> > підпис», не є дійсними і не можуть
> > застосовуватися ніким.
> Аргумент 6
> На
> > даний час в Україні дії закон «Про
> > електронні довірчі послуги», який
> > визначив:
> ст.1.1: «12) електронний підпис –
> > електронні дані, які додаються
> > підписувачем до інших електронних даних
> > або логічно з ними пов’язуються і
> > використовуються ним як підпис; 13)
> > електронні дані – будь-яка інформація в
> > електронній формі».
> Це означає, що форму
> > і спосіб електронного =цифрового (це
> > синоніми) підпису обирає виключно
> > підписувач.
> Аргумент 7
> Слова «учасникам
> > процесу слід дотримуватись вимог,
> > визначеними в Положенні про
> > автоматизовану систему документообігу
> > суду, затвердженому рішенням Ради
> суддів
> > України від 26.11.2010 №30 (із змінами), у
> > частині функціонування підсистем»
> > відсутні в наказі ДСА України від
> 01червня
> > 2020 року №247, хоча це вказує суддя Медяна
> > Ю.В. Схоже, суддя скомпонувала цитоване
> > речення з різних джерел, пославшись на
> > наказ ДСА №247 як на джерело шматка
> тексту
> > з іншого документу, тобто,
> > сфальсифікувала факти.
> Аргумент
> > 8
> Відомчий наказ ДСА від 01.06.2020 №247, як,
> > власне, будь-який відомчий наказ, не може
> > покладати жодних обов'язків ні на кого:
> ні
> > на суд, ні на сторін – це не його
> > компетенція, це професія закону, – і не
> > тягне жодних юридичних наслідків. А
> > привласнення функцій законодавця,
> > всупереч ст.19.2 Конституції України,
> > називається узурпацією влади і тягне
> > кримінальну відповідальність.
> Аргумент
> > 9
> Жоден із законів чи інших приписів
> > права, що мають силу джерел права, не
> > покладає на жодну приватну особу,
> включно
> > мене та доньку, обов'язку скріплювати
> > жодні документи кваліфікованим
> > електронним підписом – такий тип
> підпису
> > застосовується на договірних
> > засадах.
> Аргумент 10
> Не існує жодного
> > закону чи інших приписів права, що має
> > силу джерел права, який надає хоча б
> > комусь підстави вважати документ
> > непідписаним лише тому, що він не
> містить
> > кваліфікованого електронного підпису.
> > Схоже, ця ідея народилась в хворобливій
> > уяві судді Медяної Ю.В.
> Аргумент 11
> В
> > Україні унормоване питання форми
> підпису
> > як компоненту усіх видів електронних
> > звернень; це унормування прямо
> забороняє
> > будь-кому вимагати від авторів таких
> > звернень скріплювати їх електронним
> > цифровим підписом; натомість,
> підписувач
> > наділений правом обирати будь-які
> > електронні дані в якості власноручного
> > електронного підпису (ст.5.7 закону
> > України «Про звернення громадян», ст.1.12,
> 13
> > закону України «Про електронні довірчі
> > послуги»).
> Єдиний актуальний закон
> > загальної дії «Про звернення громадян»
> > дозволив з 2015 року подання електронних
> > звернень з метою захисту прав без
> > цифрового електронного підпису (на
> даний
> > час – кваліфікованого електронного
> > підпису):
> ст.5.6: «Письмове звернення також
> > може бути надіслане з використанням
> > мережі Інтернет, засобів електронного
> > зв’язку (електронне звернення)».
> ст.5.7:
> > «Застосування електронного цифрового
> > підпису при надсиланні електронного
> > звернення не вимагається».
> Аргумент
> > 12
> Суддя Медяна Ю.В. без проблем
> > ідентифікувала наше з донькою авторство
> > заяв, вказавши про це в ухвалі. Але
> підпис
> > на документі служить єдиній меті:
> > ідентифікувати автора та відмежувати
> > анонімні листи. Виникає питання: а яка ж
> > тоді СПРАВЖНЯ причина повернення заяв?
> > Насправді, стверджувана суддею
> > відсутність підпису є лише зачіпкою для
> > уможливлення незабезпечення нам судом
> > публічної правової допомоги і, зрештою,
> > за відсутності адвоката позбавлення нас
> > повністю доступу до суду.
> Крім того,
> > законом не передбачені повноваження
> суду
> > повертати без розгляду клопотання у
> > справі; вони мають бути розглянуті по
> > суті, чого не було в цій
> > ситуації.
> Висновок
> Наведені аргументи в
> > сукупності доводять, що повернення заяв
> з
> > причини відсутності на них ЕЦП є не
> > просто порушенням закону, а
> зловживанням
> > правами суддею Медяною Ю.В. з метою
> > позбавити нас доступу до суду та
> судового
> > захисту наших прав, ст.17 ЄКПЛ.
> 92.4.
> > Неповідомлення сторін про час та місце
> > судового розгляду – порушення права на
> > доступ до суду.
> 92.4.1. Суд, щонайменше який
> > має право розгляду питань фактів, має
> > надати стороні по справі інформацію про
> > час та місце розгляду її справи та
> надати
> > їй можливість відстоювати свою позицію
> > перед судом. Якщо цього не відбулося, має
> > місце порушення. В цій справі таких
> > порушень чимало. Це ж стосується,
> зокрема,
> > і судової справи 212/10464/2012, коли повістки
> > направлялись ПІСЛЯ судового розгляду, а
> > потім ще й покладені в основу судового
> > рішення як надіслані вчасно. В ухвалі
> від
> > 22.10.20 суддя Медяна Ю.В. вказує про
> > своєчасне вручення повісток позивачкам,
> > завідомо знаючи, що це неправда. Цей факт
> > є ще й зловживанням правами, ст.17 ЄКПЛ.
> 92.5.
> > Залишення позову без розгляду – відмова
> > в правосудді.
> 92.6. Бездіяльність з
> > розгляду справи з 27.09.19 до 22.10.20, тобто,
> > протягом одного року та 26 днів –
> > порушення розумного строку судового
> > розгляду.
> 92.6.1. Справа за пенсію перебуває
> > в судах вже майже 9 років, що саме по собі
> > порушує розумний строк її розгляду. Крім
> > того, було чимало тривалих періодів,
> коли
> > або нічого в справі не відбувалося, або
> > відбувалося формально без жодної
> користі
> > для спору. Це ж стосується, зокрема, і
> > справи 212/10464/2012. В ній кілька періодів
> > просто нічого не відбувалося, а останніх
> > півтора року суддя Медяна Ю.В. формально
> > засідання призначала, але не вчинила
> > жодної корисної для розгляду справи дії.
> > Тому мають місце порушення права
> > інвалідів на справедливий суд в частині
> > розумного строку розгляду справи, ст.6.1 в
> > сукупності зі ст.14 ЄКПЛ.
> 92.7. Ненадання
> > доступу до матеріалів справи –
> порушення
> > права на доступ до суду.
> 92.7.1. Кожен має
> > право на ознайомлення з матеріалами
> > справи, щоб надати свої контраргументи,
> > які мають бути вислухані та враховані
> > судом. Кілька разів це право порушене і в
> > цій справі. Це ж стосується, зокрема, і
> > судової справи 212/10464/2012, коли ВМС
> протягом
> > п'яти років відмовляє в доступі
> > позивачкам до матеріалів справи, а
> ВТУДСА
> > ігнорує всі скарги. Суддя Медяна Ю.В. так
> > само проігнорувала кілька прямих
> > звернень до неї і не забезпечила
> > процесуальної справедливості у справі,
> > коли не тільки не надала позивачкам
> > доступу до матеріалів справи, а ще й
> > мотивувала рішення про закриття їм
> > доступу до суду документами, невідомими
> > позивачкам, і не надала їм можливості
> > подати свої контраргументи. Тут наявне
> > зловживання правами суддею Медяною Ю.В.,
> > ст.17 ЄКПЛ.
> 93. Голови ВМС Михайленко А.В. та
> > Гайду Г.В., керівники апарату суду
> тодішня
> > Гудемчук Н.Й. та теперішній Цибко О.В., а
> > саме ненадання доступу до матеріалів
> > справи – порушення права на доступ до
> > суду.
> Жорстоке поводження
> 94. Порушення
> > права не бути підданим жорстокому
> > поводженню, ст.3, в сукупності зі ст.14
> > ЄКПЛ.
> 94.1. Суддя Медяна Ю.В. постійно
> > вимагала особистої явки
> > позивачок-інвалідів в судове засідання.
> І
> > це всупереч стану здоров'я, доглядом за
> > престарілою лежачою матір’ю,
> > коронавірусом, врешті-решт. Уряд приймає
> > рішення і кричить на кожному кроці, щоб
> > вразливі категорії залишались вдома, а
> > суддя вимагає їх явки в суд! Що, вона не
> > знає рішень уряду? І «в упор» не помічає
> > повідомлень в кожному листі про
> > неможливість явки. І адвоката не
> > допускає. І заяви про правову допомогу
> > або футболить, або повертає без
> розгляду.
> > І їй плювати на стару безпорадну важко
> > хвору людину-інваліда, майже сліпу і
> > глуху, неходячу, яку вона вимагає
> > покинути напризволяще і йти до суду.
> Таке
> > поводження не лише порушує право на
> > справедливий суд – воно є психологічним
> > і юридичним катуванням, жорстоким
> > поводженням як щодо престарілого
> > інваліда, так і нас, членів її родини, від
> > яких вона жорстоко вимагає покинути
> ради
> > суду таку людину. Має місце жорстоке
> > поводження, ст.3, в сукупності зі ст.14
> > ЄКПЛ.
> Усі чотири вказані судові справи в
> > сукупності
> 95. Оскільки суд припустився
> > стількох порушень права на справедливий
> > суд, він також є відповідальним за ті ж
> > порушення ПФУ, які ми оскаржили до суду
> –
> > ст.1 Протоколу 1, ст.4.1 ст.8.2 та 10, ст.17 в
> > сукупності зі ст.14 ЄКПЛ. Відповідальними
> > за ці порушення є усі і кожен із суддів,
> > задіяних в справах і вказаних вище, а
> > також усі суди, в яких перебували
> > справи.
> Порушення, допущені ВМЦБВПД:
> 96.
> > Порушення права на справедливий суд в
> > частині права на правову допомогу, ст.6.1
> в
> > сукупності зі ст.14 ЄКПЛ.
> 96.1. Ненадання
> > публічної правової допомоги особі, якій
> > це право належить по закону, порушує
> > право на справедливий суд. Протягом 5,5
> > років ВМЦБВПД імітував надання мені
> > публічної правової допомоги, але не
> > надав. Жодного процесуального документа
> > не складено – а це основна потрібна
> > допомога. І пропонують самим складати.
> > Лише нещодавно адвокат Кадочніков А.О.,
> > дякую йому, вперше склав апеляцію, і
> > грамотну. З 2016 року просила скласти
> позов
> > в новій за 3 роки (зараз вже майже 5)
> > редакції, апеляцію на ухвалу про
> > експертизу – немає. Врешті решт, навіть
> > довіреності відмовили засвідчити. Мають
> > місце порушення права інвалідів на
> > справедливий суд в частині права на
> > правову допомогу, ст.6.1 в сукупності зі
> > ст.14 ЄКПЛ та зловживання правами
> ВМЦБВПД,
> > ст.17 ЄКПЛ.
> ІІІ. Вимоги
> А. Вимоги про
> > встановлення порушень ЄКПЛ
> За практикою
> > ЄСПЛ, заявник(ця) не подає суду окремих
> > вимог про встановлення порушень ЄКПЛ –
> > достатньо викласти стверджувані
> > порушення, за наслідком розгляду яких
> суд
> > встановлює ті чи інші порушення чи
> > відмовляє в них.
> Враховуючи, що в Україні
> > такої практики немає, я прошу суд
> > встановити УСІ стверджувані порушення
> > ЄКПЛ щодо мене та моєї доньки Щербатої
> > А.В. як осіб з інвалідністю 2 групи,
> > вказані в цій заяві.
> 97. Прошу суд
> > встановити порушення моїх та моєї
> доньки
> > Щербатої А.В. прав людини:
> 97.1. КМУ та ВРУ –
> >
> - ст.1 Протоколу 1 в сукупності зі ст.14 ЄКПЛ
> > – 1) обмеженням розміру пенсії законом
> > України «Про пенсійне забезпечення», 2)
> > обмеженням розміру пенсії законом
> > України «Про загальнообов'язкове
> > державне пенсійне страхування», 3)
> > встановленням антиконституційних умов
> > та формули розрахунку пенсії законом
> > України «Про загальнообов'язкове
> > державне пенсійне страхування», 4)
> > подвійним оподаткуванням відкладеної
> > зарплати у формі пенсійних внесків
> > шляхом фінансування ними витрат ПФУ, 5)
> > фейкових БПМ, що є меншими від ФПМ, в
> > законах про державний бюджет на 2005-2021
> > роки;
> - ст.8 в сукупності зі ст.14 ЄКПЛ –
> > ухваленням та нескасуванням до сьогодні
> > неякісного закону України «Про
> > загальнообов'язкове державне пенсійне
> > страхування»;
> - ст.ст.4, 14 ЄКПЛ –
> > створенням та довготривалим
> > нескасуванням неякісного закону
> України
> > «Про загальнообов'язкове державне
> > пенсійне страхування», який встановив
> > рабство пенсійного народу України ;
> -
> > ст.ст.6.1, 14 ЄКПЛ – 1) ухваленням та
> > нескасуванням до сьогодні неякісного
> > закону про розгляд відводу судом, якому
> > заявлений відвід; 2) ухваленням та
> > нескасуванням до сьогодні неякісного
> > закону про можливість залишення позову
> > без розгляду; 3) ухваленням та
> > нескасуванням до сьогодні неякісного
> > закону про запровадження ЄСІТС та
> > обов'язковості ЕЦП; 4) ухваленням та
> > нескасуванням до сьогодні неякісного
> > закону про можливість судового розгляду
> > без повідомлення сторін.
> 97.2. КМУ – ст.6.1
> > ЄКПЛ, бездіяльністю із забезпечення
> > кожному юридичного та фінансового
> > доступу до електронного суду у формі
> > ЄСІТС – ні в регулюванні прожиткового
> > мінімуму, ні в законах про бюджет, ні
> > деінде.
> 97.3. ПФУ в особі правління ПФУ –
> > ст.ст. 1 Протоколу 1, 14 ЄКПЛ, ухваленням ultra
> > vires та нескасуванням до сьогодні
> > неякісного «закону» – постанови від
> 25.11.05
> > №22-1.
> 97.4. ДСА – ст.ст.6.1, 14, 17 ЄКПЛ – 1)
> > ухваленням ultra vires та нескасуванням
> > останнього до сьогодні неякісних
> > «законів» – наказів №367 від 23.03.17, №628
> від
> > 22.12.18, №429 від 26.04.19, №247 від 01.06.20; 2)
> > забезпеченням повноцінного
> > функціонування підсистем ЄСІТС під
> > легендою тестувань та досліджень.
> 97.5.
> > ВОПФУ (відповідач) –
> - ст.1 Протоколу 1 в
> > сукупності зі ст.ст.14 та 17 ЄКПЛ – 1)
> > таємним позбавленням мене пенсії по
> > інвалідності в розмірі за віком,
> > призначеної за законом України «Про
> > пенсійне забезпечення», з 01.01.2004 до
> > сьогодні; 2) відмовою Ленінського ПФУ,
> > рішенням від 03.06.09 року, в призначенні
> > мені пенсії по інвалідності в розмірі за
> > віком, надбавки на неповнолітню дитину
> та
> > підвищення до пенсії за постановою КМУ
> > від 11.03.2009 року №198; 3) ненаданням
> > інформаційного доступу до права
> > власності – 8 фактів, викладених вище; 4)
> > незабезпеченням пенсії в розмірах не
> > менше ФПМ та 2хФПМ, сімейної складової на
> > дитину в розмірі ФПМ, а за час
> > інвалідності – 2хФПМ, доплати до пенсії
> > на догляд як одинокому інваліду в
> розмірі
> > ФПМ; 5) відмовою в призначенні пенсії по
> > інвалідності в розмірі за віком,
> надбавки
> > на неповнолітню дитину та підвищення до
> > пенсії за постановою КМУ від 11.03.2009 року
> > №198;
> - ст.6.1 в сукупності зі ст.14 та 17 ЄКПЛ –
> > 1) порушенням права на доступ до суду в
> > частині отримання інформації,
> необхідної
> > для судового захисту прав; 2) невиконання
> > двох судових рішень протягом понад 5
> > років; 3) завідомо протиправне подання
> > апеляції без можливості сплати судового
> > збору для затягування справи –
> порушення
> > розумного строку судового розгляду;
> -
> > ст.8.2 та 10 в сукупності зі ст.14 ЄКПЛ –
> > порушення права на приватне життя та на
> > свободу висловлювань в частині
> отримання
> > інформації;
> - ст.4.1 в сукупності зі ст.14
> > ЄКПЛ – утриманням мене та моєї доньки,
> > разом з усіма простими пенсіонерами, в
> > рабстві.
> 97.6. Судами та суддями:
> 97.6.1. перша
> > справа №212/4209/2012 (в окремих документах –
> > №212/4709/2012):
> - суддею Кашпрук Г.М. та ВМС –
> > ст.6.1. в сукупності зі ст.14 ЄКПЛ – 1)
> > залишенням позову без розгляду; 2)
> > нерозглядом до сьогодні позову в
> частині
> > позовних вимог 3) створенням
> > неправомірних фінансових перешкод в
> > доступі до суду шляхом протиправних
> > вимог сплати судового збору; 4)
> > нерозглядом та невирішенням до сьогодні
> > клопотання про звільнення від сплати
> > судового збору; 5) бездіяльністю із
> > забезпечення розгляду та вирішення до
> > сьогодні заяви про відвід; 6) поверненням
> > позовної заяви;
> - суддями Залімський І.Г.,
> > Матохнюк Д.Б., Мельник-Томенко Ж.М. та
> ВААС
> > (7ААС) – ст.6.1. в сукупності зі ст.14 ЄКПЛ –
> 1)
> > неповідомленням позивачок про час та
> > місце розгляду справи; 2) нерозглядом
> > апеляції з 19.03.12 до сьогодні в частині
> > порушень прав Щербатої Н.М.; 3)
> нерозглядом
> > з 19.03.12 до сьогодні клопотання про
> > звільнення від сплати судового збору; 4)
> > бездіяльністю із забезпечення розгляду
> > та вирішення з 27.04.12 до сьогодні заяви
> > Щербатої Н.М. у власних інтересах про
> > відвід судді Залімському І.Г.; 5)
> > вирішенням заяви в інтересах Щербатої
> > А.В. про відвід судді Залімському І.Г. за
> > участі судді Залімського І.Г.; 6)
> > позапроцесуальною відмовою в розгляді
> > вимог про визнання порушень ЄКПЛ та
> > Конвенції ООН про права дитини; 7)
> > відмовою в задоволенні підставної
> > апеляції в інтересах Щербатої А.В.;
> -
> > суддею Залімський І.Г. та ВААС (7ААС) –
> > ст.6.1. в сукупності зі ст.14 ЄКПЛ –
> відмовою
> > в доступі до матеріалів справи;
> - суддею
> > Амєлін С.Є. та ВАСУ (ВС) – ст.6.1. в
> > сукупності зі ст.14 ЄКПЛ – 1)
> > неповідомленням позивачок про час та
> > місце розгляду справи; 2) створенням
> > фінансової перешкоди в доступі до суду
> > шляхом відмови в задоволенні заяви про
> > звільнення від сплати судового збору та
> > вимоги його сплати; 3) бездіяльністю із
> > забезпечення розгляду та вирішення з
> > 29.06.12 до сьогодні заяви про відвід судді;
> 4)
> > поверненням касації без розгляду.
> 97.6.2.
> > друга справа №212/7915/2012 (№ змінений на
> > 212/10573/2012):
> - суддею Федчишен С.А. та ВМС –
> > ст.6.1. в сукупності зі ст.14 ЄКПЛ – 1)
> > створенням фінансової перешкоди в
> > доступі до суду шляхом відмови в
> > задоволенні заяви про звільнення від
> > сплати судового збору та вимоги його
> > сплати; 2) неповідомленням про час та
> > місце розгляду справи; 3) вирішенням
> заяви
> > про відвід самому собі – з порушенням
> > принципу nemo judex in causa sua; 4) нерозглядом до
> > сьогодні повторного клопотання про
> > звільнення від сплати судового збору з
> > наданою судовою практикою в аналогічних
> > справах; 5) повернення позову; 6)
> > бездіяльністю з оприлюднення в ЄДРСР
> > ухвал у справі від 30.05.12, 01.06.12, 05.06.12 до
> > сьогодні – 3 факти;
> - суддями Смілянець
> > Е.С., Гонтарук В.М. та Ватаманюк Р.В. та
> ВААС
> > (7ААС) – ст.6.1. в сукупності зі ст.14 ЄКПЛ –
> 1)
> > нерозгляд вимог апеляцій від 07.06.12 та
> 11.06.12
> > до сьогодні в частині визнання порушень
> > суддею Федчишеним С.А. мого права на
> > доступ до суду, гарантованого ст.6.1 ЄКПЛ;
> -
> > суддею Борисюк І.Е. та ВМС – ст.6.1. в
> > сукупності зі ст.14 ЄКПЛ – 1)
> > неповідомленням про час та місце
> > розгляду справи; 2) відкриттям
> > скороченого провадження у справі; 3)
> > залишенням позову без розгляду; 4)
> > бездіяльністю з оприлюднення в ЄДРСР
> > ухвали у справі від 30.07.12р. до сьогодні;
> -
> > суддями Совгира Д.І., Курко О.П., Матохнюк
> > Д.Б. та ВААС (7ААС) – ст.6.1. в сукупності зі
> > ст.14 ЄКПЛ – 1) відмовою в визнанні
> > протиправним відкриття судом І
> інстанції
> > скороченого провадження; 2) нерозглядом
> з
> > 13.08.12 до сьогодні апеляційної вимоги
> > визнати порушення суддею Борисюк І.Е.
> > мого права на доступ до суду,
> > гарантованого ст.6.1 ЄКПЛ;
> - суддею
> > Пасічник С.С. та ВАСУ (ВС) – ст.6.1. в
> > сукупності зі ст.14 ЄКПЛ – 1) відмовою в
> > розгляді касації про визнання
> > протиправним відкриття судом І
> інстанції
> > скороченого провадження та
> апеляційного
> > погодження з таким рішенням; 2)
> > нерозглядом з 14.11.12 до сьогодні
> > касаційної вимоги визнати порушення
> > суддею Борисюк І.Е. мого права на доступ
> > до суду, гарантованого ст.6.1 ЄКПЛ;
> - суддею
> > Романчук Р.В. та ВМС – ст.6.1. в сукупності
> > зі ст.14 ЄКПЛ – 1) безмотивною відмовою в
> > позові про визнання порушень ст.1
> > Протоколу 1 та ст.10 ЄКПЛ; 2) безмотивною
> > відмовою в позові про зобов'язання
> > відповідача надати помісячний
> > розрахунок суми пенсії, яку я отримувала
> > б без перерахунку, за період з дати
> > перерахунку (переведення на інший вид
> > пенсії) по день розгляду справи;
> - суддею
> > Боровицький О.А. та ВААС (7ААС) – ст.6.1. в
> > сукупності зі ст.14 ЄКПЛ – 1) створення
> > фінансових перешкод в доступі до суду
> > шляхом відмови в клопотанні про
> > звільнення від сплати судового збору та
> > протиправних вимог сплати судового
> > збору; 2) нерозглядом з 08.07.13 до сьогодні
> > апеляційної та позовної вимог про
> > визнання порушень ЄКПЛ; 3) поверненням
> > апеляції без розгляду;
> - суддями
> > Боровицький О.А., Сапальова Т.П.,
> > Полотнянко Ю.П. та ВААС (7ААС) – ст.6.1. в
> > сукупності зі ст.14 ЄКПЛ – 1) протиправним
> > скасуванням постанови суду першої
> > інстанції в частині задоволення позову
> > про стягнення моральної шкоди та
> > безмотивною відмовою в підставному
> > позові про стягнення моральної шкоди;
> -
> > суддею Голяшкін О.В. та ВАСУ (ВС) – ст.6.1. в
> > сукупності зі ст.14 ЄКПЛ – 1) створенням
> > фінансових перешкод в доступі до суду
> > шляхом відмови в клопотанні про
> > звільнення від сплати судового збору та
> > протиправних вимог сплати судового
> > збору; 2) поверненням касації без
> > розгляду; 3) нерозглядом з 5.11.13 до
> сьогодні
> > касаційної вимоги визнати порушення
> > суддею Боровицьким О.А. мого права на
> > доступ до суду, гарантованого ст.6.1
> > ЄКПЛ.
> 97.6.3. третя справа №212/11100/2012:
> суддею
> > Сало Т.Б. та ВМС – ст.6.1. в сукупності зі
> > ст.14 ЄКПЛ – 1) неповідомленням про час та
> > місце розгляду справи; 2) залишенням
> > позову без розгляду;
> - суддею Білоус О.В.
> > та ВААС (7ААС) – ст.6.1. в сукупності зі ст.14
> > ЄКПЛ – 1) створенням фінансових перешкод
> > в доступі до суду шляхом відмови в
> > клопотанні про звільнення від сплати
> > судового збору; 2) створенням фінансових
> > перешкод в доступі до суду шляхом
> > протиправних вимог сплати судового
> збору
> > ; 3) нерозглядом з 28.08.12 до сьогодні
> > апеляційної та позовної вимог про
> > визнання порушень ЄКПЛ; 4) поверненням
> > апеляції без розгляду;
> - суддею Амєлін С.Є.
> > та ВАСУ (ВС) – ст.6.1. в сукупності зі ст.14
> > ЄКПЛ – 1) нерозглядом з 14.11.12 до сьогодні
> > клопотання по звільнення від сплати
> > судового збору; 2) протиправною відмовою
> в
> > розгляді касації; 3) нерозглядом з 14.11.12
> до
> > сьогодні вимог про визнання порушення
> > суддею Білоусом О.В. щодо мене права на
> > доступ до суду, ч.1 ст.6 ЄКПЛ, та права не
> > бути підданою жорстокому поводженню,
> ст.3
> > ЄКПЛ шляхом покладення на мене
> обов’язку
> > зі сплати судового збору, в той час як за
> > станом здоров'я, в гіпсі, я ОЧЕВИДНО була
> > позбавлена такої фізичної
> > можливості.
> 97.6.4. четверта справа №212/7917/2012
> > (№змінений на 212/10464/2012)
> - суддею Король О.П.
> > та ВМС – ст.6.1. в сукупності зі ст.14 ЄКПЛ
> –
> > 1) неповідомленням про час та місце
> > розгляду справи; 2) нерозглядом з 28.05.12 до
> > сьогодні клопотання по звільнення від
> > сплати судового збору; 3) створенням
> > фінансових перешкод в доступі до суду
> > шляхом протиправних вимог сплати
> > судового збору; 4) бездіяльністю із
> > забезпечення розгляду заяви по відвід з
> > 05.06.12 до сьогодні;
> - суддями Ватаманюк Р.В.,
> > Смілянець Е.С., Сторчак В.Ю. та ВААС (7ААС)
> –
> > ст.6.1. в сукупності зі ст.14 ЄКПЛ – 1)
> > нерозглядом з 07.06.12 до сьогодні судової
> > вимоги про визнання порушення наших
> прав
> > на доступ до суду та на безсторонній суд,
> > гарантованих ст.6.1 ЄКПЛ, суддею Королем
> > О.П.
> - суддею Борисюк І.Е. та ВМС – ст.6.1. в
> > сукупності зі ст.14 ЄКПЛ – 1)
> > неповідомленням про час та місце
> > розгляду справи; 2) залишенням позову без
> > розгляду; 3) відкриттям скороченого
> > провадження у справі; 4) бездіяльністю з
> > оприлюднення в ЄДРСР ухвали у справі від
> > 30.07.12 до сьогодні; 5) вирішенням заяви про
> > відвід та самовідвід самій собі – з
> > порушенням принципу nemo judex in causa sua;
> -
> > суддями Сторчак В. Ю., Полотнянко Ю.П.,
> > Смілянець Е.С. та ВААС (7ААС) – ст.6.1. в
> > сукупності зі ст.14 ЄКПЛ – 1) безмотивною
> > відмовою в частині апеляційних вимог;
> > 2)нерозглядом з 16.08.12 до сьогодні судової
> > вимоги про визнання порушень суддею
> > Борисюк І.Е. щодо нас ст.10 та ст.1
> Протоколу
> > 1 в сукупності зі ст.14 ЄКПЛ, а також ч.1 ст.6
> > ЄКПЛ;
> - суддею Кашпрук Г.М. та ВМС– ст.6.1. в
> > сукупності зі ст.14 ЄКПЛ – 1) призначенням
> > розгляду справи в скороченому
> > провадженні;
> - суддею Матохнюк Д.Б. та ВААС
> > (7ААС) – ст.6.1. в сукупності зі ст.14 ЄКПЛ –
> 1)
> > неповідомленням про час та місце
> > розгляду; 2) відмовою в розгляді та
> > повернення апеляції;
> - суддями Стародуб
> > О.П., Ємельянова В.І., Рецебуринський Ю.Й.
> > та ВАСУ (ВС) – ст.6.1. в сукупності зі ст.14
> > ЄКПЛ – 1) протиправною відмовою в
> > задоволенні касаційних вимог 2)
> > бездіяльністю з розгляду касації з 07.02.13
> > до 04.03.15, тобто, протягом двох років та 25
> > днів; 3) протиправною відмовою в розгляді
> > касації; 4) бездіяльністю з розгляду
> > касації з 21.03.13 до 04.03.15, тобто, протягом
> > одного року 11 місяців та 11 днів;
> - суддею
> > Жмудь О.О. та ВМС – ст.6.1. в сукупності зі
> > ст.14 ЄКПЛ – 1) призначенням розгляду
> > справи в скороченому провадженні; 2)
> > бездіяльністю із забезпечення
> виконання
> > 3х судових рішень від 09.06.15, 27.08.15 та 29.09.15
> > про витребування від відповідача
> > доказів, включно неподання цих рішень до
> > примусового виконання; 3) створенням
> > фінансових перешкод в доступі до суду
> > ухвалами від 25.01.16 та від 01.08.16 шляхом
> > покладення витрат на проведення
> > судово-економічної експертизи на мене;
> -
> > суддею Сторчак В.Ю. та ВААС (7ААС) – ст.6.1.
> в
> > сукупності зі ст.14 ЄКПЛ – 1)
> бездіяльністю
> > із забезпечення розгляду заяви по
> відвід
> > з 27.04.15 до сьогодні; 2) розглядом справи
> > неповноважним судом; 3) протиправна
> > відмова в розгляді апеляції;
> - суддями
> > Мороз Л.Л., Бучик А.Ю., Рибачук А.І. та ВАСУ
> > (ВС) – ст.6.1. в сукупності зі ст.14 ЄКПЛ – 1)
> > нерозглядом до сьогодні клопотання та
> > незабезпечення судом надання нам
> > публічної правової допомоги; 2)
> > бездіяльністю з розгляду заяви про
> > нововиявлені обставини з 17.03.16 до 31.07.19,
> > тобто, протягом трьох років чотирьох
> > місяців та 14 днів; 3) нерозглядом до
> > сьогодні заяви про нововиявлені
> > обставини від 17.03.16, тобто, протягом 4
> > років 11 місяців і 21 дня; натомість,
> > розглядом та включенням в текст ухвали
> по
> > нашій справі обставин та рішення якоїсь
> > іншої справи замість нашої;
> - суддею
> > Медяна Ю.В. та ВМС – ст.6.1. в сукупності зі
> > ст.14, 17 ЄКПЛ – 1) незабезпеченням нам
> судом
> > публічної правової допомоги та відмова
> в
> > її забезпеченні; 2) відмова 06.08.20 в
> > розгляді наших клопотань про
> > забезпечення судом надання нам з
> донькою
> > публічної правової допомоги; 3)
> > неповідомлення сторін про час та місце
> > судового розгляду; 4) залишення позову
> без
> > розгляду; 5) бездіяльність з розгляду
> > справи з 27.09.19 до 22.10.20, тобто, протягом
> > одного року та 26 днів; 6) ненадання
> доступу
> > до матеріалів справи;
> - суддею Медяна Ю.В.
> > та ВМС – ст.3, в сукупності зі ст.14, 17 ЄКПЛ
> > – психологічним і юридичним катуванням,
> > жорстоким поводженням з позивачками та
> > їх престарілою мамою і бабусею Щербатою
> > Г.С., лежачим інвалідом 1А групи протягом
> 21
> > року – шляхом постійного ігнорування
> > повідомлень про неможливість явки через
> > інвалідність, хвороби, небезпеку
> > коронавірусу та потребою догляду
> > лежачого інваліда, де-факто, вимогою
> > покинути престарілу напризволяще, та
> > брехливою констатацією неявок
> позивачок
> > до суду без поважних причин;
> - головами
> > ВМС Михайленко А.В. та Гайду Г.В.,
> > керівниками апарату суду Гудемчук Н.Й.
> та
> > Цибко О.В. – ст.6.1. в сукупності зі ст.14, 17
> > ЄКПЛ – зловживання правами шляхом
> > довготривалого ненадання доступу до
> > матеріалів справи.
> 97.6.5. В усіх чотирьох
> > справах – ті ж порушення ПФУ, які ми
> > оскаржили до суду – ст.1 Протоколу 1, ст.4.1
> > ст.8.2 та 10, в сукупності зі ст.ст.14 17 ЄКПЛ.
> > Відповідальними за ці порушення є усі і
> > кожен із суддів, задіяних в справах і
> > вказаних вище, а також усі суди, в яких
> > перебували справи.
> 97.7. ВМЦБВПД – ст.6.1 в
> > сукупності зі ст.14 ЄКПЛ в частині права
> на
> > публічну правову допомогу.
> 98. Прошу суд
> > визнати протиправними усі рішення, дії
> та
> > бездіяльність, стверджувані як вчинені
> > проти мене та доньки порушення прав
> > людини.
> Б. Вимоги про застосування судом
> > заходів загального характеру
> Заходи
> > загального характеру – це заходи,
> > передбачені рішенням суду, спрямовані
> на
> > усунення можливості аналогічного
> > порушення щодо інших осіб (виправлення
> > порушеного права).
> Заходами загального
> > характеру є заходи, спрямовані на
> > усунення зазначеної в рішенні системної
> > проблеми та її першопричини,
> > зокрема:
> внесення змін до чинного
> > законодавства та практики його
> > застосування;
> внесення змін до
> > адміністративної практики;
> забезпечення
> > юридичної експертизи
> > законопроектів;
> забезпечення
> > професійної підготовки з питань
> вивчення
> > Конвенції та практики суду прокурорів,
> > адвокатів, працівників правоохоронних
> > органів, працівників імміграційних
> > служб, інших категорій працівників,
> > професійна діяльність яких пов'язана із
> > правозастосуванням, а також з триманням
> > людей в умовах позбавлення свободи;
> інші
> > заходи, які визначаються з метою
> > забезпечення усунення недоліків
> > системного характеру, припинення
> > спричинених цими недоліками порушень
> > Конвенції та забезпечення
> максимального
> > відшкодування наслідків цих
> > порушень.
> Прошу суд застосувати заходи
> > загального характеру у цій справі, а
> > саме:
> 99. Зобов'язати КМУ та ВРУ в місячний
> > термін:
> 99.1. усунути із закону України «Про
> > пенсійне забезпечення» припис про
> > обмеження розміру виплати пенсій;
> 99.2.
> > усунути із закону України «Про
> > загальнообов'язкове державне пенсійне
> > страхування» припис про обмеження
> > розміру виплати пенсій;
> 99.3. скасувати чи
> > припинити дію в інший спосіб закону
> > України «Про загальнообов'язкове
> > державне пенсійне страхування»;
> 99.4.
> > ліквідувати унормування фінансування
> > ПФУ за рахунок коштів Пенсійного фонду
> та
> > забезпечити це фінансування за рахунок
> > коштів державного бюджету;
> 99.5. внести
> > зміни до закону України «Про державний
> > бюджет України на 2021 рік» у формі заміни
> > вказаного в законі прожиткового
> мінімуму
> > на фактичний, обрахований МСП;
> 99.6. усунути
> > з КАСУ усі приписи стосовно 1) розгляду
> > відводу (самовідводу) судом, якому
> > заявлений відвід; 2) можливості
> залишення
> > позову без розгляду; 3) запровадження
> > ЄСІТС та обов'язковості ЕЦП; 4)
> можливості
> > судового розгляду без повідомлення
> > сторін.
> 100. Зобов'язати КМУ в місячний
> > термін забезпечити кожному юридичний та
> > фінансовий доступ до електронного суду
> > шляхом унормування джерел фінансування
> > витрат особи на електронний суд для
> > придбання та підтримку комп'ютера,
> > мобільного телефона, послуг інтернету
> та
> > мобільного зв'язку.
> 101. Скасувати як
> > протиправну постанову правління ПФУ від
> > 25.11.05 №22-1.
> 102. Скасувати як протиправний
> > наказ ДСА №247 від 01.06.20.
> 103. Зобов'язати ДСА
> > негайно припинити застосування як
> > неконвенційного наказу ДСА №247 від
> > 01.06.20.
> 104. Зобов'язати ПФУ, ВОПФУ припинити
> > застосування як неконвенційного закону
> > України «Про загальнообов'язкове
> > державне пенсійне страхування» та
> > відновити повноаспектне застосування
> > закону України «Про пенсійне
> > забезпечення».
> В. Про застосування судом
> > заходів індивідуального характеру
> (restitutio
> > in integrum)
> Заходами індивідуального
> > характеру є заходи, які вживаються
> > державою з метою припинення
> > встановленого судом порушення та
> > відновлення правового становища
> > заявника настільки, наскільки це
> можливо,
> > до того ж стану, в якому воно перебувало
> > до порушення Конвенції (restitutio in
> > integrum).
> Прошу суд застосувати заходи
> > індивідуального характеру у цій справі,
> а
> > саме:
> 105. У справі №212/4209/2012 (в окремих
> > документах – №212/4709/2012)
> 105.1. Розглянути та
> > задовольнити моє клопотання від 19.03.12 у
> > власних інтересах про звільнення від
> > сплати судового збору в частині
> порушень
> > прав Щербатої Н.М.
> 105.2. Розглянути та
> > задовольнити мою заяву від 27.04.12 у
> власних
> > інтересах про відвід судді Залімському
> > І.Г. в частині порушень прав Щербатої Н.М.
> >
> 105.3. Розглянути та задовольнити мою
> > апеляцію від 19.03.12 у власних інтересах в
> > частині порушень прав Щербатої Н.М.
> 106. У
> > справі №212/7915/2012 (№ змінений на 212/10573/2012)
> >
> 106.1. Розглянути та задовольнити мої
> > апеляції від 07.06.12 та 11.06.12 в частині
> > визнання порушень суддею Федчишеним С.А.
> > мого права на доступ до суду,
> > гарантованого ст.6.1 ЄКПЛ.
> 106.2. Розглянути
> > та задовольнити мою апеляцію від 13.08.12 в
> > частині визнання порушень суддею
> Борисюк
> > І.Е. мого права на доступ до суду,
> > гарантованого ст.6.1 ЄКПЛ.
> 106.3. Розглянути
> > та задовольнити мою апеляцію від 08.07.13 в
> > частині апеляційної та позовної вимог
> > про визнання порушень ЄКПЛ.
> 107. У справі
> > №212/11100/2012
> 107.1. Розглянути та задовольнити
> > нашу апеляцію від 28.08.12 в частині
> > апеляційної та позовної вимог про
> > визнання порушень ЄКПЛ.
> 108. У справі
> > №212/7917/2012 (№змінений на 212/10464/2012)
> 108.1.
> > Розглянути та задовольнити мою апеляцію
> > від 07.06.12 в частині визнання порушення
> > наших прав на доступ до суду та на
> > безсторонній суд, гарантованих ст.6.1
> ЄКПЛ,
> > суддею Королем О.П.
> 108.2. Розглянути та
> > задовольнити мою апеляцію від 16.08.12 в
> > частині визнання порушень суддею
> Борисюк
> > І.Е. щодо нас ст.10 та ст.1 Протоколу 1 в
> > сукупності зі ст.14 ЄКПЛ, а також ч.1 ст.6
> > ЄКПЛ.
> 108.3. Розглянути та задовольнити мою
> > заяву про відвід, включно судді Сторчаку
> > В.Ю., в апеляції від 27.04.15 та задовольнити
> > її.
> 108.4. Змінити ухвалу від 25.01.16 шляхом
> > вилучення з неї припису про покладення
> > витрат з проведення експертизи на
> > позивачку Щербату Н.М. та включення
> > натомість припису про покладення витрат
> > з проведення експертизи на
> > відповідача.
> 108.5. Скасувати як
> > протиправну ухвалу від 01.08.16 про
> > виправлення описки.
> 108.6. Скасувати як
> > протиправну ухвалу від 02.12.19 про відмову
> в
> > забезпеченні мені судом публічної
> > правової допомоги.
> 108.7. Скасувати як
> > протиправну ухвалу від 06.08.20 про відмову
> в
> > розгляді наших донькою клопотань як
> > поданих без ЕЦП.
> 108.8. Скасувати як
> > протиправну ухвалу від 22.10.20 про
> > залишення позову без розгляду.
> 108.9.
> > Розглянути по суті усі наші позовні
> > вимоги та вимоги в порядку ЄКПЛ та
> > задовольнити їх в повному обсязі.
> 108.10.
> > Скасувати як протиправне рішення
> > відповідача про проведення мені з 01.01.2004
> > року перерахунку пенсії по інвалідності
> > в розмірі за віком в сумі 783,02 грн.,
> > призначеної за законом України «Про
> > пенсійне забезпечення», на пенсію по
> > інвалідності в сумі 140,85 грн., призначену
> > таємно за законом України «Про
> > загальнообов'язкове державне пенсійне
> > страхування».
> 108.11. Зобов'язати
> > відповідача поновити мені нарахування
> та
> > виплату пенсії по інвалідності в
> розмірі
> > за віком за законом України «Про
> пенсійне
> > забезпечення» в розмірі 4,81 мінімальних
> > зарплат, але не менше 15,66 мінімальних
> > пенсій за віком, не менше двох фактичних
> > прожиткових мінімумів – без обмеження
> > строком.
> 108.12. Зобов'язати відповідача
> > виплачувати мені сімейну складову
> пенсії
> > на доньку Щербату А.В., інваліда з
> > дитинства 2 групи, що є студенткою 3 курсу
> > університету стаціонарної форми
> > навчання і знаходиться на моєму
> > утриманні, в розмірі двох фактичних
> > прожиткових мінімумів, але не менше
> > фактичного прожиткового мінімуму, з
> дати
> > настання такого мого права: з травня 2004
> > року в розмірі фактичного прожиткового
> > мінімуму; з червня 2014 року (настання
> > інвалідності дитини) – в розмірі двох
> > фактичних прожиткових мінімумів.
> 108.13.
> > Зобов'язати відповідача виплачувати
> мені
> > доплату до пенсії на мій як одинокого
> > інваліда 2 групи пенсійного віку догляд
> в
> > розмірі одного фактичного прожиткового
> > мінімуму з дати настання такого мого
> > права – 3 вересня 2016 року без обмеження
> > строком.
> 108.14. Зобов'язати відповідача
> > призначити та виплачувати мені пенсію
> за
> > віком з дати настання такого мого права
> –
> > 3 вересня 2016 року без обмеження
> > строком.
> 108.15. Скасувати як протиправне
> > рішення відповідача (Ленінського ПФУ)
> від
> > 03.06.09 року про відмову в призначенні мені
> > пенсії по інвалідності в розмірі за
> > віком, надбавки на неповнолітню дитину
> та
> > підвищення до пенсії за постановою КМУ
> > від 11.03.2009 року №198.
> 108.16. Зобов'язати
> > відповідача призначити та виплачувати
> > мені пенсію по інвалідності в розмірі за
> > віком, надбавку на неповнолітню дитину
> та
> > підвищення до пенсії за постановою КМУ
> > від 11.03.2009 року №198 з дати мого звернення
> в
> > 2009 році протягом часу існування
> > права.
> 108.17. Зобов'язати відповідача
> > надати мені в 10-денний строк розрахунок
> > моєї втраченої внаслідок перерахунку
> > пенсії, призначеної за законом України
> > «Про пенсійне забезпечення» в сумі 783,02
> > грн., за період з 01.01.2004 року по дату
> > вручення мені цього розрахунку.
> Г. Про
> > стягнення майнової шкоди
> 109. Відповідач, в
> > порушення приписів права, до сьогодні не
> > надав мені фахового розрахунку моєї
> > втраченої внаслідок перерахунку пенсії,
> > призначеної за законом України «Про
> > пенсійне забезпечення» в сумі 783,02 грн.,
> за
> > період з 01.01.2004 року до сьогодні. З цієї
> > причини я позбавлена можливості заявити
> > вимоги про відшкодування майнової шкоди
> > за усіма порушеннями моїх прав. Цей факт
> > унеможливлює, з вини відповідача,
> надання
> > мною точних розрахунків розмірів
> > майнової шкоди. З цієї причини ця
> частина
> > вимог заявляється частково за наявними
> > даними чи за аналогією закону та права,
> > або ж за альтернативними розрахунками.
> 110.
> > Мені відома позиція судів України, за
> > якою посадовці не несуть персональної
> > майнової відповідальності перед
> особами,
> > чиї права людини вони порушили:
> > відповідає народ України в особі
> > Держказначейства бюджетними коштами.
> 110.1.
> > Однак, Конституція України встановила,
> що
> > «Кожен зобов'язаний… відшкодовувати
> > завдані ним збитки». Така позиція
> > відповідає і міжнародному праву
> України,
> > за яким сплата бюджетом завданої владою
> > шкоди є СУБСИДІАРНИМ інструментом, і
> > застосовується як підстраховка,
> > додатковий спосіб безумовного
> > поновлення порушених прав жертви.
> 110.2.
> > Саме тому я вважаю наведену вище судову
> > практику хибною, але не тільки.
> > Увільнення порушника від прямої
> > відповідальності перед жертвою –
> навіть
> > з потенційним регресним відшкодуванням
> > – є наданням корупційної переваги
> > порушнику за соціальною ознакою
> > причетності до владних коридорів, що на
> > даний час є найбільшим загальновизнаним
> > злом в Україні.
> 111. Право на відшкодування
> > з урахуванням практики Європейського
> > суду з прав людини повинно носити
> > ефективний характер, і має на меті не
> > тільки покриття шкоди завданої
> > потерпілій стороні, а також є засобом
> > попередження з боку відповідача
> вчинення
> > порушень прав, отже має бути відчутним
> не
> > тільки для позивача але й для
> > відповідача, що спонукало б відповідача
> > вживати заходів щодо зміни практики
> > нехтування положеннями законодавства, і
> > зокрема, сприяло б зменшенню кількості і
> > обсягів скарг і позовних заяв які
> > надходять на адресу національних судів
> > та ЄСПЛ з України.
> 111.1. У справі «East/West Alliance
> > Limited» проти України, Заява №19336/04, від
> > 23.01.2014, ОСТАТОЧНЕ 02/06/2014,
> > http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/974_... ЄКПЛ вказує:
> «248.
> > …Суд повторює, що у справах про
> > позбавлення майна державою відмінність
> > між «законним» і «незаконним»
> > позбавленням майна є надзвичайно
> > суттєвою для оцінки вимог про
> > відшкодування матеріальної шкоди (див.
> > рішення щодо справедливої сатисфакції
> > від 20 травня 2010 року у справі
> > «Україна-Тюмень» проти України»
> (Ukraine-Tyumen
> > v. Ukraine), заява №22603/02, п.22 з подальшими
> > посиланнями).
> 249. Характер і межі
> > справедливої сатисфакції, яку надає Суд
> > за статтею 41 Конвенції, прямо залежать
> > від характеру порушення (див. рішення
> від
> > 20 вересня 2011 року у справі «Shesti Mai Engineering
> > OOD» та інші проти Болгарії» (Shesti Mai Engineering
> > OOD and Others v. Bulgaria), заява №17854/04, п.101 з
> > подальшими посиланнями). Крім того,
> > практика Суду вимагає існування чіткого
> > причинно-наслідкового зв’язку між
> > відшкодуванням, що вимагається
> > заявником, та порушенням Конвенції (див.,
> > серед інших, рішення від 24 червня 2003 року
> > у справі «Стретч проти Сполученого
> > Королівства» (Stretch v. the United Kingdom), заява
> > №44277/98, п.47). Таким чином, для присудження
> > відшкодування матеріальної шкоди
> > заявник повинен продемонструвати
> > існування причинно-наслідкового
> зв’язку
> > між порушенням та будь-якою
> > стверджуваною фінансовою втратою (див.,
> > наприклад, рішення щодо справедливої
> > сатисфакції від 21 січня 2010 року у справі
> > «Druzstevni zalozna Prіа» та інші проти Чеської
> > Республіки» (Druzstevni zalozna Pria and Others v. the Czech
> > Republic), заява №72034/01, п.9).
> 250. Іноді точний
> > підрахунок сум, необхідних для повного
> > відшкодування матеріальних втрат, яких
> > зазнав заявник, може бути неможливим у
> > зв’язку із невизначеним по своїй
> природі
> > характером шкоди, що витікає з порушення
> > (див. рішення щодо справедливої
> > сатисфакції у справі «Сміт та Грейді
> > проти Сполученого Королівства» (Smith and
> Grady
> > v. the United Kingdom), заяви №№33985/96 та 33986/96, п.18,
> ECHR
> > 2000-IX). Можуть існувати інші перешкоди.
> > Наприклад, неможливо точно підрахувати
> > вартість майна, яке більше не існує (див.
> > рішення щодо справедливої сатисфакції
> > від 15 листопада 2011 року у справі
> > «Ованнісян та Широян проти Вірменії»
> > (Hovhannisyan and Shiroyan v. Armenia), заява №5065/06, п.13).
> 251.
> > Суду також відомо про труднощі при
> > підрахунку втраченої вигоди за
> обставин,
> > коли такі прибутки можуть коливатися
> > внаслідок різноманітних
> > непередбачуваних чинників (див. рішення
> > щодо справедливої сатисфакції від 24
> > лютого 2009 року у справі «Dacia S. R. L.» проти
> > Молдови» (Dacia S. R. L. v. Moldova), заява №3052/04,
> п.47).
> > Це особливо стосується випадків
> > господарської діяльності підприємства,
> в
> > яких припускаються ризики та певний
> > ступінь невизначеності щодо
> > використання та прибутковості майна,
> про
> > яке йдеться (див. рішення щодо
> > справедливої сатисфакції від 20 січня 2011
> > року у справі «Basarba OOD» проти Болгарії»
> > (Basarba OOD v. Bulgaria), заява №77660/01, п.26).
> 252. Що
> > стосується матеріального відшкодування
> > моральної шкоди, Суд може присудити її
> > комерційним підприємствам, виносячи
> > рішення на засадах справедливості,
> > оскільки її точний підрахунок є
> > неможливим. Зазнана такими компаніями
> > моральна шкода може включати аспекти,
> які
> > більшою або меншою мірою є
> > «об’єктивними» або «суб’єктивними».
> > Аспекти, які можна враховувати,
> включають
> > репутацію підприємства, невизначеність
> > при прийнятті рішень, проблеми в
> > керуванні підприємством (для якого не
> > існує точного методу підрахунку
> > наслідків) та, насамкінець, хоча й меншою
> > мірою, тривогу та незручності, завдані
> > керівництву (див. рішення у справі
> > «Comingersoll S. А.» проти Португалії» (Comingersoll S.
> > A. v. Portugal) [ВП], заява №35382/97, п.35, ECHR 2000-IV).
> 253.
> > Якщо один або більше з аспектів шкоди не
> > можуть бути точно визначені, Суд може
> > вирішити здійснити загальну оцінку на
> > засадах справедливості (див., в якості
> > нещодавнього прикладу, рішення щодо
> > справедливої сатисфакції від 25 липня 2013
> > року у справі «Агрокомплекс проти
> > України» (Agrokompleks v. Ukraine), заява №23465/03,
> пп.80
> > і 93)».
> 112. Прошу суд стягнути на мою користь
> > з відповідача майнову шкоду, завдану
> > протиправним відібранням у мене
> > заробленої пенсії та іншими викладеними
> > тут порушеннями моїх та доньки прав,
> > обраховану альтернативним шляхом з
> > використанням коефіцієнтів збільшення
> > державних стандартів та інших
> > економічних показників, в сумах:
> 112.1.
> > Актуалізованої на даний час вартості
> > недоплаченої пенсії за період з 21.03.02 по
> > дату ухвалення судом рішення, з
> > урахуванням недоплати від обмеження
> > виплати пенсії 3ма мінімальними
> пенсіями
> > за віком, що станом на березень 2021 року
> > складає 7 224 049,30 грн., або 219 082,53 євро, а
> > саме:
> 112.1.1. Від вартості пенсії в розмірі
> > 4,81 актуальних мінімальних зарплат – 6 316
> > 808,32 грн.
> 112.1.2. (Або від вартості пенсії в
> > розмірі 15,66 актуальних мінімальних
> > пенсій за віком – 6 051 339,26 грн.
> 112.1.3. Або від
> > вартості пенсії в розмірі 5,56 (коефіцієнт
> > зменшення пенсії при перерахунку)
> > актуальної пенсії – 5 799 049,58 грн.)
> 112.1.4. Не
> > менше від вартості пенсії в розмірі
> > актуального ФПМ – 778 874,73 грн.; від
> > вартості пенсії в розмірі актуального
> > 2хФПМ – 1 859 980,50 грн.)
> 112.2. Сімейної
> > складової пенсії на дитину в розмірі
> > актуального ФПМ – 372 110,52 грн.; сімейної
> > складової пенсії на дитину в розмірі
> > актуального ФПМ + 2хФПМ (за час
> > інвалідності) – 647 971,53 грн.
> 112.3. Доплати на
> > догляд мені як одинокому інваліду в
> > розмірі актуального ФПМ – 259 269,45
> > грн.
> (Примітка: розмір майнової шкоди не є
> > остаточним, оскільки в розрахунках за 2
> > останні місяці застосований не
> > актуальний, а останній оприлюднений ФПМ,
> > в цій заяві – за січень 2021 року)
> 113. Прошу
> > суд стягнути на мою користь з ВМЦБВПД,
> > Пікановської Л.В., Смішної Н.В.
> > субсидіарно майнову шкоду, завдану ними
> > ненаданням мені належної і потрібної
> > публічної правової допомоги в справі за
> > період з 17.07.15 по даний час в загальній
> > сумі 64 695 грн., або 1 961,99 євро. Розрахунок
> > додається.
> 113.1. Ця шкода обрахована за
> > приписами нормативного врегулювання,
> яке
> > застосовується для оплати праці
> > публічних правових адвокатів за
> > нормативними тарифами.
> На сайті
> > координаційного центру з надання
> > безоплатної правової допомоги за
> > посиланням
> > https://www.legalaid.gov.ua/publikatsiyi... на
> > допомогу адвокатам розміщений
> > калькулятор для розрахунку розміру
> > винагороди-оплати послуг за надання
> БВПД
> > на підставі актуального нормативного
> > врегулювання. Ці тарифи обраховані
> > вказаним калькулятором.
> Д. Про стягнення
> > немайнової (моральної) шкоди
> 114. У справі
> > «Nedayborshch v.Russia (Недайборщ проти
> Російської
> > Федерації)» №42255/04 від 01.07.2010
> > (http://echr.ketse.com/doc/42255.04-en-20...) Суд вказав
> > на таке:
> «35. The applicant claimed 30,000 euros (EUR) in respect of
> > nonpecuniary damage.
> 36. The Government submitted that the applicant had
> > failed to submit any documents in support of his claim.
> 37. The Court
> > reiterates its constant position that an applicant cannot be required to
> > furnish any proof of non-pecuniary damage he or she has sustained (see,
> > among many others, Antipenkov v.Russia, no. 33470/03, §82, 15 October
> 2009;
> > Pshenichnyy v.Russia, no. 30422/03, §35, 14 February 2008; Garabayev
> > v.Russia, no. 38411/02, §113, ECHR 2007-VII (extracts); and Gridin
> > v.Russia, no. 4171/04, §20, 1 June 2006). It considers, however, the
> > applicant's claim excessive. Making its assessment on an equitable basis,
> it
> > awards the applicant EUR 9,000 under this head, plus any tax that may be
> > chargeable».
> «35. Заявитель требовал сумму в
> > размере 30 000 евро в качестве компенсации
> > морального вреда.
> 36. Власти Российской
> > Федерации утверждали, что заявитель не
> > представил никаких документов в
> > подтверждение своего требования.
> 37.
> > Европейский Суд вновь отмечает свою
> > неизменную позицию в отношении того, что
> > заявитель не обязан представлять
> > какие-либо доказательства наличия
> > понесенного им морального вреда (см.,
> > среди множества иных источников,
> > Постановление Европейского Суда от 15
> > октября 2009г. по делу «Антипенков против
> > Российской Федерации)) (Antipenkov v.Russia), п.82,
> > жалоба №33470/03; Постановление
> > Европейского Суда от 14 февраля 2008 г. по
> > делу «Пшеничный против Российской
> > Федерации» (Pshenichnyy v.Russia), п.35, жалоба
> > №30422/03; Постановление Европейского Суда
> > по делу «Гарабаев против Российской
> > Федерации» (Garabayev v.Russia), п.113, жалоба
> №38411/02,
> > ЕСПЧ 2007-VII (извлечения); а также
> > Постановление Европейского Суда от 1
> июня
> > 2006г. по делу «Гридин против Российской
> > Федерации» (Gridin v.Russia), п.20, жалоба №4171/04).
> > Тем не менее. Европейский Суд считает
> > требование заявителя чрезмерным. Вынося
> > свою оценку на справедливой основе,
> > Европейский Суд присуждает заявителю
> > сумму в размере 9 000 евро по данному
> > пункту, плюс любой налог, который может
> > быть начислен на эту сумму».
> У цивільному
> > праві України застосовується система
> > генерального делікту, відповідно до
> якої
> > всяке заподіяння шкоди передбачається
> > протиправним і тягне обов'язок
> > причинителя відшкодувати цю шкоду, якщо
> > тільки він не доведе свою правомочність
> > на його заподіяння. Тобто обов’язок
> > доказування відсутності моральної
> шкоди
> > покладений на відповідача.
> Згідно ч.4 ст.23
> > ЦК України моральна шкода
> > відшкодовується незалежно від майнової
> > шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не
> > пов'язана з розміром цього
> > відшкодування.
> 115. У справі CRISTINA BOICENCO c.
> > MOLDOVA Кристина Бойченко против Молдовы,
> > №25688/09, 27 сентября 2011г., §43
> > http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-106344, ЄКПЛ вказав, що
> > сума компенсації, стягнута на користь
> > жертви порушення національним судом, не
> > повинна бути меншою, ніж присуджує
> > Європейський суд в подібних справах.
> 116.
> > Прошу суд стягнути на мою користь та
> > окремо на користь доньки Щербатої А.В.
> > немайнову (моральну шкоду) за усі
> > оскаржені тут вчинені протягом 19 років,
> з
> > них 9 років судочинства, порушення наших
> > прав людини, а саме:
> 116.1. з КМУ та ВРУ – по 5
> > 000 євро з кожного;
> 116.2. з ПФУ – по 1 000
> > євро;
> 116.3. з ДСА – по 1 000 євро;
> 116.4. з ВОПФУ –
> > по 20 000 євро;
> 116.5. з кожного стверджуваного
> > судді-порушника (складу суду –
> > солідарно), судового чиновника та суду –
> > по 1 000 євро; з судді Медяної Ю.В. – 2 000
> > євро;
> 116.6. з ВМЦБВПД – по 1 000 євро.
> 117. Якщо
> > суд вважатиме правомірним покласти
> > відшкодування шкоди на Державне
> > казначейство України, Міністерство
> > юстиції України чи інший державний
> орган,
> > прошу покласти таке відшкодування
> > солідарно на цей орган та кожного
> > стверджуваного порушника.
> 118. Якщо суд
> > правомірно визнає якісь вимоги
> > надмірними, прошу стягнути їх в сумі,
> > визначеній за аналогічною практикою
> ЄСПЛ
> > на засадах справедливості.
> 119. При
> > стягненні будь-яких сум на мою та доньки
> > користь прошу суд зобов’язати
> > боржників:
> 119.1. сплатити усі присуджені
> > кошти в гривні по курсу НБУ на день
> сплати
> > з урахуванням будь-якого податку, який
> > може бути стягнутий із зазначених сум, а
> > також вартості доставки коштів
> > отримувачу чи банківських витрат на
> > зарахування цих коштів;
> 119.2. сплатити усі
> > присуджені кошти протягом трьох місяців
> > з моменту набуття рішенням чинності, а
> > при прострочці – додатково простий
> > відсоток (simple interest) за кожен день
> > прострочки від простроченої суми у
> > розмірі граничної позичкової ставки
> > Європейського центрального банку, яка
> > діятиме в цей період, плюс три
> > відсотки.
> ІV. Інші питання
> 120. Я не вважаю,
> > що (частково) пропустила строк для
> > подання будь-якої з вказаних в цій заяві
> > вимог. Моя позиція базується на
> > наступному:
> 120.1. Пенсійні вимоги є
> > вимогами про захист права власності.
> > Відповідно до ст.268 ЦК України, «1.
> Позовна
> > давність не поширюється: 4) на вимогу
> > власника або іншої особи про визнання
> > незаконним правового акта органу
> > державної влади, органу влади
> Автономної
> > Республіки Крим або органу місцевого
> > самоврядування, яким порушено його
> право
> > власності або інше речове право; 5) на
> > вимогу страхувальника (застрахованої
> > особи) до страховика про здійснення
> > страхової виплати (страхового
> > відшкодування)». {Пункт 4 частини першої
> > статті 268 виключено на підставі Закону
> > №4176-VI від 20.12.2011 «Про внесення змін до
> > деяких законів України щодо
> > вдосконалення порядку здійснення
> > судочинства»}. Таким «вдосконаленням»
> > судочинства людині значно звужене право
> > на суд. А тому, виходячи зі ст.22
> > Конституції України, Закон №4176-VI не
> > повинен застосовуватися, а скасований
> > припис права – навпаки, є чинним, і має
> > застосовуватися. Також, пенсійні
> > стосунки є страховими, де отримувачі
> > виступають застрахованими особами, а
> ПФУ
> > – страховиком. Це означає, що я не
> > пропустила жодного строку за моїми
> > пенсійними вимогами.
> 120.2. Відповідно до
> > ст.111 закону України «Про пенсійне
> > забезпечення», «Суми пенсії, не одержані
> > своєчасно з вини органу, що призначає
> або
> > виплачує пенсію, виплачуються за
> минулий
> > час без обмеження будь-яким строком».
> 120.3.
> > Строк для оскарження результатів
> > судового розгляду, за приписами ЄКПЛ та
> > практикою ЄСПЛ, складає три місяці.
> 121.
> > Однак, якщо суд правомірно визнає
> > протилежне, прошу суд не застосовувати
> як
> > пропущений строк для подання моїх вимог,
> > виходячи з таких аргументів:
> 121.1.
> > Українське національне право виписане
> > таким чином, що при застосуванні
> пропуску
> > строку на подання правової вимоги
> > жертвою порушення порушник повністю
> > звільняється від відповідальності за
> > свої порушення. Справедливо було б, якби
> > порушник в будь-якому разі ніс повну
> > відповідальність, навіть якщо жертва
> > втрачає – але в Україні такого нема.
> Тому
> > сам факт застосування строку подання
> > правової вимоги як пропущеного – хай і
> за
> > законом – надає неправомірну
> корупційну
> > перевагу порушнику у вигляді звільнення
> > від відповідальності. Втрачає жертва і
> > суспільство, а виграє порушник. Таке аж
> > ніяк не служить інтересам українського
> > суспільства і порушує права людини.
> 121.2.
> > Наявність в законодавстві певного
> строку
> > на подання правової вимоги є обмеженням
> > права на суд. В принципі кожна держава
> > може встановлювати певні обмеження
> цього
> > права, але в таких межах, щоб вони не
> > позбавляли особу права на власне суд.
> > Застосування в Україні строку подання
> > правової вимоги як пропущеного повністю
> > позбавляє особу подальшої можливості
> > захисту свого права, а тому є несумісним
> з
> > правом на суд як таким і не може
> > застосовуватися в судочинстві.
> 121.3.
> > Будь-яке обмеження права, включно і
> права
> > на суд, має відповідати обов'язковим
> > критеріям, а саме: 1) бути передбаченим в
> > законі; 2) мати легітимну мету; 3) бути
> > пропорційним легітимній меті; 4)
> > застосовуватись в інтересах
> суспільства;
> > 5) не бути надмірним тягарем для особи. В
> > Україні зазвичай наявний лише перший
> > пункт з обов’язкових: прописування в
> > законі обмеження на суд у вигляді строку
> > подання правової вимоги. Усі інші
> > обов'язкові для обмежень умови в Україні
> > не прописуються і не практикуються. Вже
> > це робить протиправним застосування
> > строку на подання правової вимоги як
> > пропущеного.
> 121.4. Я є важкохворою людиною,
> > у якої ще й лежача мати на руках. Разом з
> > тим, я не отримувала жодної правової
> > допомоги в цій справі. Перебуваючи 20
> > років на пенсії і не маючи актуальних
> > знань, я мусила коштом власного здоров'я
> і
> > відпочинку, ночами спеціально вивчати
> > дотичні правові питання та складати усі
> > мої звернення до суду. Надто дорогою
> > ціною мені дається цей суд – навіть при
> > найуспішнішому результаті. В таких
> > обставинах застосування до мене строку
> > на подання правової вимоги як
> > пропущеного є непропорційним тягарем, а
> > тому протиправне.
> 121.5. Як тільки я
> > отримала ухвалу від 22.10.20 про залишення
> > позову в справі №212/10464/2012 без розгляду, я
> > зразу ж звернулась до адвоката
> > Кадочнікова А.О. з проханням скласти
> > апеляцію. Він склав апеляцію і прислав
> її
> > 15.11.20. З'ясувалося, що в обрахуванні
> строку
> > допущена помилка, і за національним
> > правом строк вже був пропущеним. За
> > приписами ЄСПЛ, людина не повинна
> > страждати, якщо помилку в її справі
> > допустив державний орган, включно і
> > державний адвокат. У зв'язку з наведеним
> > прошу суд визнати пропуск строку за
> > національним правом пропущеним не з
> моєї
> > вини, а тому з поважних причин.
> V.
> > Клопотання
> 122. Прошу суд забезпечити
> > надання нам з донькою публічної
> правової
> > допомоги і для цього допустити до участі
> > в справі нашого адвоката Кадочнікова
> А.О.
> > на підставі двох довіреностей кожної з
> > нас, поданих в справу на стадії її
> > розгляду судом І інстанції.
> 122.1. Прошу суд
> > повідомити адвоката Кадочнікова А.О. та
> > ВМЦБВПД про час та місце розгляду
> > справи.
> 123. Прошу суд витребувати від
> > відповідача помісячний розрахунок суми
> > пенсії, яку я отримувала б виходячи з
> > призначеного за законом України «Про
> > пенсійне забезпечення» розміру пенсії
> > (783,02 грн./міс.) без його перерахунку за
> > законом України «Про
> загальнообов'язкове
> > державне пенсійне страхування», за
> > період з 01.01.2004 року по день надання
> > розрахунку, з посиланням на застосовані
> > для розрахунку нормативно-правові
> > акти.
> 123.1. Прошу суд надати мені поданий
> > відповідачем на вимогу суду помісячний
> > розрахунок втраченої мною пенсії для
> > уможливлення розрахунку та подання суду
> > точної майнової шкоди.
> 124. Прошу суд
> > забезпечити організацію та проведення
> > судово-економічної експертизи в справі,
> > призначеній ще 25.01.16.
> 125. Прошу суд
> > витребувати від ВМС справи №212/10464/2012
> > (№212/7917/2012), №212/4209/2012 (в окремих
> документах
> > – №212/4709/2012), №212/10573/2012 (№212/7915/2012),
> > №212/11100/2012 для повноцінного розгляду
> > цього звернення.
> 126. Прошу суд надати мені
> > належно засвідчені електронні (цифрові)
> > та паперові копії факсимільні копії
> > (фотокопії оригіналів) матеріалів
> справи
> > №212/10464/2012 за період з 2016 по 2021 роки.
> 127.
> > Прошу суд встановити судовий контроль
> за
> > виконанням ухваленого судом рішення та
> > зобов'язати кожного боржника подати
> суду
> > звіт про виконання судового рішення
> > протягом одного місяця з дати набуття
> ним
> > чинності.
> 128. Прошу суд направити
> > матеріали на підтвердження
> встановлених
> > судом стверджуваних тут фактів, включно
> > про вчинення широкомасштабних
> > міжнародних злочинів утримання
> > українського пенсійного народу в
> > рабстві, геноциду, винищення до
> > уповноважених правоохоронних органів
> > для перевірки їх на предмет наявності
> > ознак кримінальних правопорушень та
> > притягнення винних до встановленої
> > законом кримінальної
> > відповідальності.
> VI. Додатки
> 1. Ухвала від
> > 22.10.20 з конвертом.
> 2. Дві повістки з
> > конвертами.
> 3. Лист ПФУ про виплату
> > соціальної пенсії від 18.04.19 №12088/02-12.
> 4.
> > Інтерв'ю від 30.06.2020 заступника Голови ВРП
> > Олексія Маловацького.
> 5. Лист адвоката
> > Кадочнікова А.О.
> 6. Розрахунок недоплати
> > пенсії.
> 7. Розрахунок майнової шкоди від
> > недоплати пенсії.
> 8. Розрахунок майнової
> > шкоди від ненадання правової допомоги.
> 9.
> > Цей лист в пдф-форматі.
> Усі інші
> > релевантні документи подані суду раніше
> > і мають бути в справі. При відсутності
> > якихось документів чи потребі
> додаткових
> > усі наявні докази будуть надані суду на
> > першу ж вимогу.
> 11.03.21.
> Підпис: Н.М. Щербата
> > Наталя Михайлівна Щербата
>
> Підпис:
> Н.М.
> > Щербата
>
> З повагою,
>
> Щербата Наталя
> > Михайлівна
>
> -------------------------------------------------------------------
>
> Будь
> > ласка, використовуйте цю електронну
> > адресу для всіх відповідей на цей
> > запит.
> [FOI #83439 email]
>
> Якщо
> > [vrjust request email] - неправильна адреса для
> > розпорядника Вища рада правосуддя,
> > повідомте нас використовуючи
> > форму:
> https://dostup.pravda.com.ua/change_requ...
>
> Увага!
> > Це повідомлення та будь-яка відповідь на
> > нього будуть опубліковані на сайті
> > Доступу до
> > Правди
>
>
>
> -------------------------------------------------------------------